КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року № 640/21261/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі по тексту також відповідач, Адміністрація Держприкордонслужби, ідентифікаційний код: 00034039, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.07.2015 по день фактичної виплати 30.07.2020;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01.07.2015 по день фактичної виплати 30.07.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що індексація грошового забезпечення за 2015-2018 роки була виплачена йому під час звільнення - 30.07.2020. Водночас відповідач при здійсненні такої несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення не нарахував та не виплатив йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки з 01.07.2015 по 30.07.2020.
На думку позивача, така позиція органу Адміністрації Держприкордонслужби є протиправною та порушує його право на своєчасне отримання усіх належних до виплати сум грошового забезпечення, що змусило його звернутися до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 12.12.2022 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду позивачем, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №640/21261/22 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №640/21261/22 до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу, справу №640/21261/22 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 прийнято до провадження адміністративну справу №640/21261/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідач надіслав до Київського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши про те, що необхідною передумовою для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів є встановлення факту нарахування доходу.
На думку відповідача, індексація позивачу виплачена 30.07.2022 разом з іншими виплатами, а тому у нього відсутнє право на компенсацію страти частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації.
Також відповідач зауважує про порушення позивачем строків звернення до суду.
Відповідач стверджує про відсутність ознак протиправної бездіяльності в межах спірних відносин у зв'язку з тим, що у спірному періоді позивач проходив військову службу у Західному та Азово-Чорноморському регіональних управліннях Державної прикордонної служби України.
У відповіді на відзив позивачем зазначено, що в силу положень статті 233 Кодексу законів про працю України та висновків Верховного Суду право на звернення до суду з цим позовом не обмежене будь-яким строком.
Також позивач зауважує, що відповідач у відзиві не заперечує, що саме ним виплачено позивачу заборгованість з індексації грошового забезпечення під час звільнення позивача з військової служби, а тому саме на відповідача покладено обов'язок нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів за спірний період.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Матеріалами справи підтверджено, що наказом голови Державної прикордонної служби України від 01.07.2020 №621-ОС про особовий склад припинено (розірвано)контракт та звільнено з військової служби за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» полковника ОСОБА_1 .
Наказом голови Державної прикордонної служби України від 30.07.2020 №737-ОС позивача виключено зі списків особового складу з 01.08.2020.
Адвокатським запитом від 04.02.2022 представник позивача звернувся до Адміністрації Держприкордонслужби, зокрема про надання інформації про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби в Адміністрації Держприкордонслужби України.
Листом Адміністрації Держприкордонслужби від 27.04.2022 №11-10213/0/6-22 позивача проінформовано про нарахування та виплату у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби та надано довідку розрахунок від 26.04.2022 №39. З означено довідки вбачається, що за період з липня 2015 року по лютий 2018 року позивачу нараховувалась індексація грошового забезпечення на загальну суму 12466,16 грн. У примітках зазначено, що індексація нарахована та виплачена 30.07.2020.
З розрахункового листа позивача за липень 2020 року вбачається про нарахування йому індексації за жовтень - грудень 2015 року, липень - вересень 2015 року, січень - червень 2016 року, грудень 2016 року, за 2017 рік, січень, лютий 2018 року, серпень 2020 року.
Не погоджуючись з правомірністю вчинених відповідачем спірних дій, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до пункту 2статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту - Закон №2011-ХІІ), до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Згідно з статтями 18, 19 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії законами України» з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Преамбулою Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі по тексту - Закон №1282-ХІІ) передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
За змістом статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Абзацом 7 пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що за період проходження військової служби позивачу здійснено нарахування індексації грошового забезпечення з липня 2015 року по лютий 2018 року з затримкою, яка нарахована та виплачена 30.07.2020, про що зазначено у довідці відповідача від 26.04.2022 №39.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III (далі по тексту - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі по тексту - Порядок №159).
Згідно статей 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІвиплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (сума індексації грошових доходів громадян).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться), (стаття 3 Закону №2050-111).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-111).
Аналогічного змісту норми містяться у Порядку №159, відповідно до якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема на суму індексації грошових доходів громадян.
Разом з тим, судом встановлено та підтверджується матеріалами справі, що відповідач у порушення вищезазначених норм права при несвоєчасній виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по лютий 2018 року (яка виплачена лише 30.07.2020) не нарахував та невиплатив йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати.
Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19 зазначив, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Верховний Суд у постанові від 31.08.2021 у справі № 264/6796/16-а зазначив, що Верховний Суд вже розглядав справи за подібними правовідносинами і у постанові від 15.08.2018 у справі №653/3356/17 дійшов наступного висновку: Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону №1058-ІV, cтаттею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків витати нарахованих доходів. Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей1- 3 Закону № 2050-III, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 19.12.2011 у справі № 6-58цс11,Верховний Суд у постановах від 20.08.2018 у справі №336/4675/17, від 21.06.2018 № 523/1124/17, від 03.07.2018 №521/940/17.
Враховуючи вищевикладене, позивач набув право на виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період із липня 2015 року по лютий 2018 року, виплаченої 30.07.2020 відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 № 159, а тому позовні вимоги підлягають задоволення як такі, що підтверджені документально та нормативно.
Судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо відсутності протиправної поведінки з його боку в частині ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів за спірний період, оскільки матеріалами справи підтверджено здійснення такого нарахування та виплати індексації з порушенням законодавчо встановлених строків саме відповідачем відповідно до наданої довідки від 26.04.2022 №39.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період із липня 2015 року по лютий 2018 року, виплаченої 30.07.2020.
Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України (ідентифікаційний код: 00034039, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
рішення виготовлене та підписане 14.12.2023
Суддя Панченко Н.Д.