КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року м. Київ № 320/7148/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до 1) Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області;
2) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі по тексту - відповідач 1, ГУ ПФУ в Рівненській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ПФУ у Київській області), в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 20.06.2022 №104750004456 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати відповідача 1 призначити та нарахувати пенсію за віком позивачу із зниженням пенсійного віку відповідно до частини другої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 14.06.2022.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірним рішенням йому відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796) із зазначенням про відсутність підстав для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, у зв'язку з відсутністю довідки за формою ф.122 та не підтвердженням документами факту роботи безпосередньо у зоні відчуження з моменту аварії до та після 01.07.1986. Крім того, у спірному рішенні зазначено про не зарахування періоду проходження військової служби у зв'язку з наявністю виправлень.
Позивач не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, оскільки разом із заявою про призначення пенсії ним було надано відповідачу усі необхідні документи для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
У відзиві на позовну заяву відповідач 1 вказує, що не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки спірним рішенням не зараховано до страхового стажу період проходження військової служби у зв'язку з наявністю виправлень у даті закінчення військової служби, та у зв'язку з тим, що у поданих позивачем довідках на виконання вимог Порядку №22-1 прізвище, ім'я та по батькові заявника не відповідає паспортним даним позивача.
Таким чином, на думку відповідача 1, відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії, оскільки відсутня довідка форми 122 та у зв'язку з тим, що документами не підтверджено факт роботи безпосередньо в зоні відчуження з моменту аварії до та після 1 липня 1986 року.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2022 позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
28.11.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача 1.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 адміністративну справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач 2 правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про прийняття справи до провадження був проінформований шляхом направлення ухвали про від 13.11.2023 на електронну адресу, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням Діловодство спеціалізованого суду.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем 2 відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорт НОМЕР_1 .
Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (2 категорія), що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого 14.11.2000 Київською облдержадміністрацією.
Рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області від 20.06.2022 №104750004456 за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.06.2022 про призначення пенсії за віком учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії відповідно до статті 55 Закону №796, відмовлено у призначенні пенсії із зазначенням про відсутність підстав для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, оскільки відсутня довідка ф.122, документами не підтверджено факт роботи безпосередньо в зоні відчуження з моменту аварії до та після 1 липня 1986 року (не додано завірені копії документів, в яких зазначено дні виїзду в зону ЧАЕС, населений пункт чи об'єкт, де заявником виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС).
Також зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_3 від 09.11.1984, оскільки в даті закінчення військової служби міститься виправлення.
Звернуто увагу, що в копіях довідок №295 від 16.12.1992, №136 від 09.03.1998, №135 від 09.03.1998 прізвище, ім'я, по батькові не відповідає паспортним даним.
Зазначено, що страховий стаж заявника становить 20 років 09 місяців 16 днів.
Не погоджуючись із спірним рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796.
Згідно із статтею 9 Закону № 796 особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до статті 10 Закону № 796 учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Статтею 14 Закону № 796 визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.
Пунктом 2 частини першої статті 14 Закону № 796 передбачено, що до другої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи належать учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи.
Судом досліджено копію наданого позивачем посвідчення серії НОМЕР_2 , та встановлено, що він є «Учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» у 1987 році, категорія 2.
Відповідно до довідки від 16.12.1992 №295 ОСОБА_1 перебував у відрядженні у с. Варовичі з 27.07.1987 по 31.07.1987, з 03.08.1987 по 29.08.1987 та йому виплачена додаткова заробітна плата в підвищеному розмірі відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207.
Довідками АТЗТ «Сускбу» від 09.03.1998 №№ 136 та 135 підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у с. Бобер, смт Полеське (монтажник) з 27.07.1987 по 31.07.1987, з 03.08.1987 по 21.08.1987 на будівництві газопроводу до м. Чорнобиль; по місцю основної роботи у Спеціалізованому управлінні по складанню та комплектуванню блочних пристроїв йому сплачена додаткова зоробітна плата у підвищеному розмірі відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.10.1986 №207.
Відповідно до статті 65 Закону № 796 статус «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є відмінними.
Згідно частини третьої статті 65 Закону № 796, саме у посвідченні зазначається про належність особі статусу, зокрема, «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».
Згідно статті 10 Закону № 796 учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Тому, враховуючи вказівку у посвідченні про статус позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорії 2), видача такого посвідчення була можливою лише у разі роботи позивача у зоні відчуження у 1986-1987 роках - незалежно від кількості робочих днів, адже інші підстави для надання статусу учасника ліквідації 2 категорії пов'язані із подіями та діями, що мали місце у 1987 році.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону № 796 підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Відповідно до статті 55 Закону № 796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - 8 років.
Як зазначалося вище та безспірно встановлено судом, статус позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, підтверджується відповідним посвідченням. Крім цього, у поданому відзиві на позовну заяву відповідачем вказаний статус позивача не заперечується.
Згідно частини першої статті 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відтак не підлягають доказуванню у справі, як підстави видачі позивачу посвідчення серії НОМЕР_2 , так і підстави набуття ним статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році 2 категорії.
Отже, позивач як особа яка працювала у зоні відчуження з моменту аварії не менше 14 днів у 1987 році та у зв'язку із цим набув статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році 2 категорії, відноситься до числа осіб які мають право користуватися пільгами, встановленими Законом № 796 у тому числі і правом на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 8 років.
Відповідно до розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком подаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.
Водночас, законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми № 122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.
Такі документи, як довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, відповідно до статті 15 Закону № 796 є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
З наведеного випливає, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796, а у спірній ситуації й правом призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 11.09.2019 по справі № 205/8713/16-а, від 25.11.2019 по справі № 464/4150/17, від 09.01.2020 по справі № 363/3976/16-а, від 26.03.2020 по справі № 652/610/16-а, від 18.06.2020 по справі № 751/2738/17.
Водночас, на виконання вимог Порядку № 22-1 позивачем до ГУ ПФУ у Київській області крім посвідчення було подано замість довідки за формою 122 довідки від 16.12.1992 №295 та від 09.03.1998 №№136, 135, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до яких відповідачем 1 висловлено зауваження щодо невідповідності зазначених у них прізвища, імені та по батькові позивача паспортним даним.
Посилання відповідачів на наявність розбіжностей в первинних документах (довідках) у прізвищі, імені та по батькові позивача не приймаються судом до уваги, оскільки невідповідність прізвища, імені та по батькові позивача в довідках відомостям у паспорті зумовлена неправильним перекладом з російської мови на українську прізвища позивача « ОСОБА_2 єць», зазначеного у довідках від 09.03.1998 №№136 та 135 як «Коломіець», імені позивача «Владислав», зазначеного у довідці від 16.12.1992 №295 як « ОСОБА_3 іслав» та по батькові « ОСОБА_4 ійовичі», зазначеного у довідках від 16.12.1992 №295 та від 09.03.1998 №№136, 135 як « ОСОБА_5 ».
На переконання суду, позивач не може нести відповідальності за неправильне заповнення довідок про стаж його роботи.
Таким чином, досліджені судом обставини та їх оцінка свідчать про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону № 796 з огляду на достатність наданого позивачем посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» у 1987 році 2 категорії, як доказу його роботи у зоні відчуження з моменту аварії не менше 14 календарних днів протягом 1987 року, що додатково підтверджується довідками від 16.12.1992 №295 та від 09.03.1998 №№136, 135.
Факт наявності у позивача необхідного для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку страхового стажу не менше 15 років підтверджується тим, що у спірному рішенні відповідачем 1 зазначено про наявність у позивача страхового стажу 20 років 09 місяців 16 днів.
Інших підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796 спірне рішення не містить.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 20.06.2022 №104750004456 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та задоволення позовних вимог як таких, що підтверджені документально та нормативно.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача 1 призначити та нарахувати пенсію за віком позивачу із зниженням пенсійного віку відповідно до частини другої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 14.06.2022, суд зазначає таке.
Відповідно до Рекомендації №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідач неправомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, у той час як право на отримання пенсії підтверджується документально, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення йому пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії 14.06.2022, у віці 55 років.
При цьому, як зазначено у статті 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на яку посилається відповідач у спірному рішенні, пенсійний вік позивача становить 60 років.
Таким чином, оскільки позивач досягнув пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, звернувся понад тримісячний строк для подання заяви про таке призначення, пенсія має бути призначена з дня звернення - з 14.06.2022.
При цьому, суд зауважує, що саме на відповідача 1, якого у порядку пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 засобами програмного забезпечення визначено за принципом екстериторіальності як такого, що розглядає заяву позивача, покладено обов'язок призначення пенсії позивачу.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач 1, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
VI. Судові витрати.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 20.06.2022 №104750004456 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Короленка, 7, код ЄДРПОУ 21084076) призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дати звернення із заявою про призначення пенсії - з 14.06.2022.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Суддя Жук Р.В.