КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року м.Київ справа №320/32831/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Позовні вимоги мають наступний зміст:
2. Визнати протиправними дії Відповідача щодо не виплатинадбавки як непрацюючому пенсіонеру на утриманні якого є дитина віком до 18 років.
3. Зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок та виплату суми недоплаченої надбавку як непрацюючому пенсіонеру на утриманні якого є дитина віком до 18 років з дня подання заяви відповідно до чинного законодавства.
Станом на 13.12.2023 року від відповідача відзиву не надходило. Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Досліживши обставини справи судом було встановлено наступне.
Позивач 06.06.2023 та 12.09.2023 року звертався до відповідача з заявою де просив пояснити чому йому не виплачується передбачена ст. 16 та 24 Закону № 2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" надбавка як непрацюючій особі, яка має на своєму утриманні непрацездатного члена сім'ї та почати виплачувати зазначену надбавку.
В свої відповідях відповідач зазначав, що дана надбавка не виплачується, оскільки розмір пенсії обмежено 10-ма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. При цьому право позивача на отримання надбавки як непрацюючому пенсіонеру на утриманні якого є дитина віком до 18 відповідачем не заперечувалось.
Таким чином, предметом розгляду є правомірність дій відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
Правова позиція суду.
Позивач звернувся до суду з вимогою щодо перерахунку і виплати пенсії в основному розмірі встановленому законодавством на час призначення -- 90%, без обмеження її максимальним розміром з урахуванням індексації.
Позивач вважає таку вимогу не обґрунтованою посилаючись на рішення Конституційного суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 року.
Станом на 03.05.2023 року від відповідача відзиву не надходило. За ч. 6 ст. 162 КАСУ суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи судом було встановлено наступне.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва відповідача було зобов'язано виплачувати пенсію позивачу в розмірі 90%.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, предметом розгляду є вимога позивача здійснити перерахунок і виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром з урахуванням індексації.
Правова позиція суду.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон №2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв'язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Закону № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Відтак обмеження ГУ ПФУ максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Оскільки обмеження пенсії максимальним розміром визнано судом протиправним , -- дії відповідача щодо не виплатинадбавки як непрацюючому пенсіонеру на утриманні якого є дитина віком до 18 років порушують права позивача.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Питання розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправними дії Відповідача щодо не виплати надбавки як непрацюючому пенсіонеру на утриманні якого є дитина віком до 18 років.
3. Зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок та виплату суми недоплаченої надбавку як непрацюючому пенсіонеру на утриманні якого є дитина віком до 18 років з дня подання заяви відповідно до чинного законодавства.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Терлецька О.О.