ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року Справа № 280/6347/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу відповідача від 07.06.2023 №0001209-1305-0801.
Крім того, просить відстрочити йому сплату судового збору за розгляд цієї справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ГУ ДПС у Запорізькій області мало право 23.02.2022 надіслати йому податкову вимогу про сплату податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 23750,00 грн. Однак ГУ ДПС у Запорізькій області надіслало позивачу податкову вимогу лише 08.06.2023. Також, з 29.03.2023 і по теперішній час ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Східного оперативно - територіального об'єднання Національної гвардії України. Таким чином вважає, що податкова вимога прийнята ГУ ДПС у Запорізькій області з порушенням п. 25 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Ухвалою від 11.08.2023 звільнено ФОП ОСОБА_1 від сплати судового збору за звернення до суду із цим позовом. Відкрите спрощене позовне провадження у справі, судовий розгляд призначений без повідомлення (виклику) учасників справи.
01.09.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідач посилається на те, що пунктом 59.3 ст. 59 ПК України встановлено, що податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання, з огляду на що ГУ ДПС у Запорізькій області мало право направити зазначену вимогу лише після 22.02.2022. При цьому, Податковим кодексом України не визначений граничний термін формування такої вимоги, а тому вимога сформована 07.06.2023 та направлена 08.06.2023, у зв'язку з чим податкова вимога сформована та направлена без порушення положень п. 59.3 ст. 59 ПК України. Крім того ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації з 29.03.2023, а податковий борг виник 21.02.2022 у результаті несплати самостійно задекларованих грошових зобов'язань, згідно з поданими деклараціями, тобто не у період військової служби. В зв'язку з викладеним вважає дії ГУ ДПС у Запорізькій області правомірними, а позовну заяву ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) з 10.09.2020 по теперішній час перебуває на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області як фізична особа - підприємець, яка застосовує спрощену систему оподаткування та перебуває на III групі єдиного податку (відсоткова ставка - 5% до доходу).
Позивачем були самостійно задекларовані грошові зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 23 750,00 грн., згідно з поданими деклараціями від 09.02.2022 №9431104948 на суму 22 750,00 грн. та від 24.06.2022 №9094861755 на суму 1 250,00 грн.
Вказані грошові зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб позивачем самостійно не сплачені.
Наявність заборгованості зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 23 750,00 грн. підтверджує і позивач, в поданій позовній заяві.
07.06.2023 ГУ ДПС у Запорізькій області було сформовано вимогу про сплату боргу форми «Ф» №0001209-1305-0801 на суму 23 750,00 грн., яка була направлена позивачу - 08.06.2023, що підтверджується трекінгом відправлень з сайту Укрпошти.
Не погодившись з зазначеною вимогою позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд вказує таке.
Як вбачається з позовної заяви, позивач визнає наявність у нього податкового боргу зі сплати єдиного податку з фізичних осіб, проте вважає, що податкова вимога прийнята з порушенням п. 25 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та надіслана з порушенням строків, встановлених ст.59 ПК України.
Суд зазначає, що спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі за текстом- ПК України).
Відповідно до пп.3 п. 291.4 ст. 291 ПК України, третя група платників єдиного податку: фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Згідно з п.293.1 ст. 293 ПК України, ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Відповідно до п. 293.3 ст.293 ПК України, відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Пунктами 46.1, 46.2 ст. 46 ПК України встановлено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску. Платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.
Відповідно до п.49.1 та 49.2 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Абзацом 2 пункту 294.1 статті 294 ПК України встановлено, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи та податкових агентів платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) є календарний квартал (крім податкового періоду податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного пунктом 202.1 статті 202 цього Кодексу). Згідно п. 294.2 ст. 294 ПК України, податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
Положеннями п. 295.3 ст. 295 ПК України встановлено, що платники єдиного податку третьої групи (крім електронних резидентів (е-резидентів) сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Відповідно до п. 296.3 ст. 296 ПК України, платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду. Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи) у складі податкової декларації платника єдиного податку за IV квартал податкового (звітного) року подають також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.
Пунктом 296.4 та пп. 296.5.3, 296.5.4 п. 296.5 ст. 296 ПК України встановлено, що податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси. Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці) у податковій декларації окремо відображають: 1) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку; 2) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків (у разі перевищення обсягу доходу). Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) у податковій декларації окремо відображають: 1) обсяг доходу, що оподаткований за відповідною ставкою єдиного податку, встановленою для таких платників пунктом 293.3 статті 293 цього Кодексу; 2) обсяг доходу, що оподаткований за подвійною ставкою єдиного податку, встановленою для таких платників пунктом 293.3 статті 293 цього Кодексу (у разі перевищення обсягу доходу).
Станом на 21.02.2022 в інтегрованій картці платника податків ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) по коду класифікації доходів бюджету 18050400 (єдиний податок з фізичних осіб), обліковувалась переплата в сумі 250 грн.
- 21.02.2022 нараховано за 2021 рік самостійно задекларований позивачем єдиний податок у сумі 22 750,00 грн., відповідно до декларації від 09.02.2022 №9431104948;
- 24.06.2022 нараховано за 1 квартал 2022 року самостійно задекларований позивачем єдиний податок у сумі 1 250,00 грн., відповідно до декларації від 24.06.2022 №9094861755.
- 19.08.2022 нараховано за 2 квартал 2022 року самостійно задекларований позивачем єдиний податок у сумі 0 грн., відповідно до декларації від 18.08.2022 №9162091360.
- 21.11.2022 нараховано за 3 квартал 2022 року самостійно задекларований позивачем єдиний податок у сумі 0 грн., відповідно до декларації від 11.11.2022 №9239480240.
- 24.02.2023 нараховано за 4 квартал 2022 року самостійно задекларований позивачем, єдиний податок у сумі 0 грн., відповідно до декларації від 24.02.2023 №9308595341.
За період з 01.01.2022 по 31.05.2023 ФОП ОСОБА_1 єдиний податок не сплачувався. Доказів іншого позивачем не надано.
Таким чином, станом на 31.05.2023 в ІПК ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) по коду класифікації доходів бюджету 18050400 (єдиний податок з фізичних осіб), обліковувалась заборгованість у сумі 23 750 грн. (22 750 грн. (самостійно задекларований позивачем єдиний податок за 2021 рік відповідно до декларації від 09.02.2022 №9431104948) + 1 250 грн (самостійно задекларований позивачем єдиний податок за 1 квартал 2022 року відповідно до декларації від 24.06.2022 №9094861755) - 250 грн. (переплата) = 23750 грн).
Зазначена сума заборгованості станом на 31.05.2023 вказана в оскаржуваній вимозі від 07.06.2023 №0001209-1305-0801.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з п.59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 59.4 та 59.5 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Також, відповідно до п. 1 розділу 3 «Порядку направлення податковим органами податкових вимог платникам податків» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610 передбачено, що податкові вимоги разом із детальним розрахунком суми податкового боргу формується автоматично на підставі даних інформаційно-комукаційної системи ДПС з урахуванням інформації про податковий борг з митних платежів, отриманої у порядку обміну інформацією відповідно до п. 41.2 статті 41 ПК України.
Згідно з п.5 розділу 4 «Порядку направлення податковим органами податкових вимог платникам податків» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, сформована в ІТС податкова вимога надсилається (вручається) платнику податків у паперовій та/або електронній формі. Податкова вимога, що надсилається (вручається) у паперовій формі, у день її формування в ІТС друкується у двох примірниках, підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) податкового органу, скріплюється печаткою податкового органу та не пізніше наступного робочого дня один примірник надсилається (вручається) платнику податків, другий долучається до справи платника податків.
З приводу посилання позивача в позовній заяві на те, що ГУ ДПС у Запорізькій області мало право лише 23.02.2022 надіслати податкову вимогу, але направило лише 08.06.2023, у зв'язку з чим порушило порядок надсилання вимоги, необхідно зазначити наступне.
Пунктом 59.3 ст. 59 ПК України встановлено, що податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання, з огляду на вказану норму ГУ ДПС у Запорізькій області мало право направити зазначену вимогу лише після 22.02.2022. При цьому, ПК України та «Порядком направлення податковим органами податкових вимог платникам податків», не визначений граничний термін формування такої вимоги, у зв'язку з чим податкова вимога сформована та направлена без порушення положень п. 59.3 ст. 59 ПК України.
Також у позовній заяві позивач посилається на те, що податкова вимога прийнята з порушенням п. 25 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Відповідно до п. 25 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, самозайняті особи (фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність), які мали або не мали найманих працівників, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь період їх військової служби звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб відповідно до розділу IV цього Кодексу, а також звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку відповідно до глави 1 розділу XIV цього Кодексу.
Підставою для такого звільнення є заява самозайнятої особи та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів за місцем податкової реєстрації самозайнятої особи протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована самозайнята особа перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв'язку з виконанням обов'язків під час мобілізації, на особливий період, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації").
З наведеної норми вбачається, що позивач звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб відповідно до розділу IV цього Кодексу, а також звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку відповідно до глави 1 розділу XIV цього Кодексу лише на період його військової служби.
Однак, згідно з наданих позивачем документів (довідка від 25.05.2023 за вих.№2605), ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації з 29.03.2023, а податковий борг виник у 2022 році в результаті несплати самостійно задекларованих грошових зобов'язань згідно з поданими деклараціями від 09.02.2022 №9431104948 на суму 22750,00 грн. та від 24.06.2022 №9094861755 на суму 1250,00 грн., тобто не у період проходження позивачем військової служби.
Таким чином посилання позивача на порушення відповідачем п. 25 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України є безпідставним та необґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору (ухвала від 11.08.2023) та відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат, згідно ст. 139 КАС України, не здійснюється.
Керуючись статтями 134, 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «14» грудня 2023 року.
Суддя Р.В. Кисіль