ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
13 грудня 2023 року Справа № 280/8875/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України (раніше 5 травня) за 2023 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи у розмірі передбаченому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551 (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 №367-XIV);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України (раніше 5 травня) за 2023 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, передбачених статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551 (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 №367-ХІУ), з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у серпні 2023 року позивач отримав разову грошову виплату до Дня Незалежності України, призначену та нараховану відповідачем у розмірі 2900,00 грн., що відповідає розміру, встановленому Порядком здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року №754. Проте, розмір виплаченої позивачу зазначеної грошової допомоги суперечить вимогам частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» згідно з якою грошова допомога повинна виплачуватись у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати вказаної грошової виплати до Дня Незалежності України у 2023 році у pозмipi восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 30 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
14 листопада 2023 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що Пенсійний фонд України та його територіальні органи під час вирішення питання щодо нарахування та виплати позивачу, як особі з інвалідністю війни 2-ї групи, щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік повинні керуватись положеннями постанови КМУ №754. Так, на виконання постанови КМУ №754 Позивачу нараховано разову грошову виплату у розмірі 2900,00 грн., яку включено до виплатної відомості та профінансовано у серпні 2023 року. Вказана постанова є чинною, у встановленому законом порядку протиправною не визнавалась, тому відповідач діяв в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства.
Просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , громадянин країни, що підтверджується паспортом серії громадянина України (ID - картка) № НОМЕР_2 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 Позивач є особою з інвалідністю 2 групи та має право на пільги, встановлені становлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про доплату недорахованої йому суми щорічної грошової виплати до Дня Незалежності у розмірі.
01 вересня 2023 року позивач отримав відповідь на вебпорталі ПФУ за №0800-0203-8/58453, в якій Відповідач зазначив, що відповідно до пункту 3 Постанови № 754 грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023 року особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язнем концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин II групи в розмірі 2900 гривень.
Не погодившись з розміром виплаченої допомоги, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи між бюджетних відносин» (набрав чинності 1 січня 2015 року) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України, з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону №3551-XII і Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, якими визначався, зокрема розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Відповідно до частини 8 статті 20 Бюджетного кодексу України, частини 5 статей 12-15, частин 1 статті 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», частини 3 статей 6-1-6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 липня 2023 року №754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» (далі - Постанова №754).
Постановою №754 затверджуються порядки використання коштів для соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань і виплати до Дня Незалежності України (раніше ця виплата була до 5 травня календарного року).
Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і Про жертви нацистських переслідувань", затвердженого Постановою №754, грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023 р. в такому розмірі: 1) особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 3100 гривень; II групи - 2900 гривень; III групи - 2700 гривень.
Водночас рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. У цьому ж Рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26, яке визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року у справі №1-247/2018(3393/18) стаття 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має застосовуватись у редакції Закону України від 25 грудня 1998 року №367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
При цьому, суд звертає увагу на правові висновки Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені в постанові від 13 червня 2023 року за наслідками розгляду справи №560/8064/22, відповідно до яких визначення Урядом у своїй постанові інших (менших), ніж у Законі №3551-ХІІ, розмірів щорічної допомоги до 5 травня у 2022 році для осіб, які внаслідок виконання обов'язків оборони та захисту держави набули статусу ветеранів війни, свідчить про неналежне виконання Державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни та осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551-ХІІ та підриває довіру до Держави, оскільки порушуються сама суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту таких осіб.
З урахуванням наведеного, Судова палата Верховного Суду зазначила, що висновки, викладені в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів цієї самої палати від 01 грудня 2022 року у справі №580/2869/22 щодо правомірності нарахування та виплатити щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі, визначеному Порядком №540, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, а відтак відступила від його висновків щодо застосування положень статті 13 Закону №3551-XII, частини другої статті 20 Закону №389-VІІІ, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та Порядку №540 у подібних правовідносинах, та дійшла висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах в такий спосіб:
1) держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності без запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність (ветеранів війни, учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни), та членів їхніх сімей;
2) Бюджетним кодексом України не можна доручати Кабінету Міністрів України встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом регулювання спеціального Закону №3551-ХІІ;
3) тимчасове обмеження окремих соціальних пільг особам, які захищають або захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону №389-VIII, може відбуватись за умови внесення змін до спеціального Закону №3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій;
4) Уряд в додатку до Порядку №540 установив, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом №3551-XII, зокрема, інвалідам війни здійснюється у розмірах: I групи - 4421 гривня, II групи - 3906 гривень, III групи - 3391 гривня, тобто визначив інші, ніж у вказаному Законі, розміри щорічної допомоги до 5 травня, що свідчить про невідповідність такого нормативного акта Кабінету Міністрів України положенням Закону №3551-XII, який має вищу юридичну силу, а відтак положення цього Порядку щодо визначення розмірів такої щорічної разової грошової допомоги не можуть бути застосовані у відносинах її виплати у 2022 році;
5) виплата інвалідам війни щорічної разового грошової допомоги до 5 травня у 2022 році має здійснюватися відповідно до статті 13 Закону №3551-ХІІ у редакції Закону №367-ХІV, у таких розмірах:
I групи-десять мінімальних пенсій за віком;
II групи - вісім мінімальних пенсій за віком;
III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, позивач отримав разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в 2023 році в розмірі 2900 грн., що менше ніж вісім мінімальних пенсій за віком.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, позивач має право на отримання грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2023 році в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, як особа з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, що є підставою для задоволення позовних вимог.
За приписами частини 1 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1 та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
З огляду на той факт, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України (раніше 5 травня) за 2023 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи у розмірі передбаченому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551 (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 №367-XIV).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України (раніше 5 травня) за 2023 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, передбачених статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551 (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 №367-ХІУ), з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Повне судове рішення складено 13 грудня 2023 року.
Суддя Д.В. Татаринов