ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року м. Ужгород№ 260/6171/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (пр. Богдана Хмельницького, буд. 116а, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач 2), яким просить суд:
1) прийняти позовну заяву до розгляду;
2) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області код ЄДРПОУ 21910427 про відмову у призначенні пенсії № 072350009087 від 07.07.2023 року та не зарахування до загального страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в радгоспі «Іскра» з 21.09.1988 р. по 28.11.1998 року;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області код ЄДРПОУ 20453063 зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 період роботи в радгоспі «Іскра» з 21.09.1988 р. по 28.11.1998 року та призначити пенсію по інвалідності з врахуванням періоду роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в радгоспі «Іскра» з 21.09.1988 р. по 28.11.1998 року починаючи з 03.05.2023 року;
4) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області код ЄДРПОУ 21910427 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКГІП - НОМЕР_1 у судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн..
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що у зв'язку з встановленням інвалідності позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності, до якої долучив всі необхідні документи. Однак за результатами розгляду такої уповноваженим органом було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного трудового стажу. Так, відповідачем протиправно не було враховано до страхового стажу певні періоди роботи, а саме: за наданими документами до страхового стажу не зараховано: з 21.09.1988 по 28.11.1998 роки, оскільки, у трудовій книжці НОМЕР_2 запис про звільнення скріплений печаткою УРСР, що суперечить вимогам Інструкції , затверджена наказом МВС від18.10.1993 № 643 та період роботи у радгоспі «Іскра» відповідно довідці № 369 від 12.04.2007, оскільки, довідка завірена печаткою УРСР. У зв'язку з вищезазначеним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області було скеровано на адресу суду письмовий відзив, згідно змісту якого вбачається наступне. 30 червня 2023 року позивач звернувся із заявою до відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Розглянувши документи подані для призначення пенсії ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (структурного підрозділу, що розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) встановлено, що загальний страховий стаж відповідно до ст. 24 Закону України від 09.07.2003 p. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 8 років 19 днів. Наявного стажу роботи є недостатньо для призначення пенсії по інвалідності. Відповідно до ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії по інвалідності після досягнення пенсійного віку передбаченого ст. 26 Закону №1053-1V мають особи при наявності 15 років страхового стажу.
У зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років, який необхідний позивачу для призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду в Дніпропетровській області прийнято рішення за №0723500009087 від 07.07.2023 р. про відмову у призначенні пенсії.
Позивачу не було зараховано страховий стаж з 21.09.1988 по 28.11.1998 pp., оскільки запис про звільнення у трудовій книжці НОМЕР_2 скріплений печаткою УРСР. На час виникнення спірних правовідносин порядок видачі дозволів на виготовлення печаток регулювався наказом МВС № 643 від 18.10.1993 р. (втратила чинність на підставі наказу МВС № 17).
Закон України «Про правонаступництво України» встановлює, що Україна є правонаступником УРСР. УРСР припинила своє існування, а, отже, усі печатки, штампи, що містили згадку про УРСР повинні були замінені на нові. Відповідно до п. 2.6. наказу МВС № 643 коли нові печатки і штампи виготовляються у зв'язку із заміною старих або з перейменуванням, орган внутрішніх справ на дозволі проставляє штамп «Печатки (штампи) можуть бути видані тільки після пред'явлення квитанції про здавання наявних». Старі печатки здаються на знищення в органи внутрішніх справ, які видають про це квитанцію.
З системного аналізу законодавства (наголошуємо, що воно було чинним на момент виникнення спірних правовідносин) можемо дійти висновку, що печатки із написом «УРСР» повинні були знищені та замінені на нові. З невідомих причин цього не було зроблено, тому використання печатки УРСР є неправомірним та не може посвідчувати записи у трудовій книжці.
У зв'язку з вищенаведеним, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області просив відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.
У подальшому на адресу суду прийшов письмовий відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, згідно якого останній заперечує проти даного адміністративного позову в повному обсязі з наступним підстав.
30 червня 2023 року позивач звернувся до відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності, згідно вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності); 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі, зі з наступних підстав.
Розглянувши документи подані для призначення пенсії ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (структурного підрозділу, що розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) встановлено, що загальний страховий стаж відповідно до ст. 24 Закону України від 09.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 8 років 19 днів.
Наявного стажу роботи є недостатньо для призначення пенсії по інвалідності. Відповідно до ст.32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії по інвалідності після досягнення пенсійного віку передбаченого ст.26 Закону №1058-IV мають особи при наявності 15 років страхового стажу. У зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років, який необхідний позивачу для призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду в Дніпропетровській області прийнято рішення за №0723500009087 від 07.07.2023 р. про відмову у призначенні пенсії.
Позивачу не було зараховано страховий стаж з 21.09.1988 по 28.11.1998 рр., оскільки запис про звільнення у трудовій книжці НОМЕР_2 скріплений печаткою УРСР.
На час виникнення спірних правовідносин порядок видачі дозволів на виготовлення печаток регулювався наказом МВС №643 від 18.10.1993 (втратила чинність на підставі наказу МВС № 17).
Закон України «Про правонаступництво України» встановлює, що Україна є правонаступником УРСР. УРСР припинила своє існування, а, отже, усі печатки, штампи, що містили згадку про УРСР повинні були замінені на нові. Відповідно до п. 2.6. наказу МВС № 643 коли нові печатки і штампи виготовляються у зв'язку із заміною старих або з перейменуванням, орган внутрішніх справ на дозволі проставляє штамп "Печатки (штампи) можуть бути видані тільки після пред'явлення квитанції про здавання наявних".
Старі печатки здаються на знищення в органи внутрішніх справ, які видають про це квитанцію. З системного аналізу законодавства (наголошуємо, що воно було чинним на момент виникнення спірних правовідносин) можемо дійти висновку, що печатки із написом «УРСР» повинні були знищені та замінені на нові. З невідомих причин цього не було зроблено, тому використання печатки УРСР є неправомірним та не може посвідчувати записи у трудовій книжці.
Щодо дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача. Виключними дискреційними повноваженнями наділені органи Пенсійного фонду України на прийняття рішення про призначення пенсії (здійснення перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається
(перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку).
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у Кодексі адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Таким чином, прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимим.
У зв'язку з вищезазначеним Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області просило відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.
На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області направило до суду матеріали відмовної пенсійної справи.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що у зв'язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності 30 червня 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності, до якої долучив ряд правовстановлюючих документів, серед яких: трудова книжка серії НОМЕР_2 , виписка з акту огляду МСЕК №296430 від 03.05.2023, довідка ліквідаційної комісії радгосп «Іскра» №369 від 12.04.2007.
Вказана заява позивача, відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), яке рішенням №072350009087 від 07.07.2023 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому до страхового стажу не зараховано період роботи з 21.09.1988 по 28.11.1998 рр., оскільки подані довідка та запис про звільнення у трудовій книжці завірені печаткою УРСР.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням органу Пенсійного фонду України, вважаючи його таким, що порушує передбачене законодавством право на пенсію, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788) та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058).
Спірні правовідносини в даній адміністративній справі виникли з приводу відмови органу Пенсійного фонду призначити позивачу пенсію по інвалідності.
Так, відповідно до частини першої статті 30 Закону №1058, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Згідно частини першої статті 32 Закону №1058 передбачено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп - від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується копією виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією №296430 від 03.05.2023, наявною в матеріалах справи.
Вирішуючи питання наявності у позивача права на призначення пенсії по інвалідності орган Пенсійного фонду України дійшов висновку про наявність у такого виключно 8 років 19 днів страхового стажу, що є недостатнім для призначення такої пенсії, відповідно до норм ч. 1 ст. 32 Закону №1058. При цьому, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не було зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи згідно з наданою трудовою книжкою.
Свою відмову зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, зазначені в трудовій книжці НОМЕР_2 , орган Пенсійного фонду аргументує тим, що запис про звільнення в такій завірено печаткою старого зразка.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Під «страховим стажем» згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058 розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Вищезазначене кореспондується також з нормами Закону №1788.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Приписами ст. 56 Закону №1788 визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказане узгоджується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).
Вказане кореспондується також з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (далі - Інструкція №162) (що була чинна на момент видачі трудової книжки позивача).
З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачами, що позивач при зверненні за призначенням пенсії подав, в тому числі трудову книжку НОМЕР_2 , в якій наявні відомості про періоди роботи ОСОБА_1 , зокрема, щодо дати прийняття та звільнення з посиланням на відповідні накази. Зазначені відомості внесені з дотриманням вимог Інструкції, зокрема: відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені печаткою та підписом уповноваженої особи, з них можна точно встановити про місце, посаду та період роботи, номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.
Єдиною підставою неврахування таких відомостей є те, що записи в трудовій книжці завірені печаткою УРСР.
Поряд з цим суд не вважає такі мотиви достатніми для не зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду роботи, оскільки постанова Верховної Ради України від 11.05.1992 №2318-ХІІ «Про заходи забезпечення виконання вимог дозвільної системи» та Інструкція про порядок видачі дозволів та виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.10.1993 №643, не містять положень про не чинність фактично існуючих печаток та штампів та обов'язок їх заміни.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №275/615/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, отримання чи не отримання підприємством печатки нового зразку не повинно відображатись на правах особи, в трудовій книжці якого записи про періоди роботи завірені печаткою старого зразка. Наявність печатки УРСР жодним чином не спростовує факту наявності страхового стажу та не створює наслідків недійсності відповідного запису.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Виявлені відповідачем недоліки в заповненні трудової книжки не є такими, що виключають можливість зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною в постанові від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а.
Окрім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Отже, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постанові від 30 вересня 2021 року №300/860/17.
Також Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано. При цьому, при вирішенні спору суд враховує, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.
В ході розгляду даної адміністративної справи ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, всупереч приписам ч. 2 ст. 77 КАС України, також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості трудової книжки НОМЕР_2 не відповідають дійсності.
Тому суд вважає оскаржене рішення №072350009087 від 07.07.2023 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а періоди роботи за трудовою книжкою НОМЕР_2 підлягають зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 для встановлення права на пенсію по інвалідності.
Згідно ст. 45 Закону №1058 пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
Враховуючи положення ст. 45 Закону №1058, суд вважає за можливе зобов'язати відповідача 2 призначити ОСОБА_1 з 03 травня 2023 року пенсію по інвалідності.
З врахуванням вищенаведеного позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно вимог частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією від 14 липня 2023 року, відтак вищезазначена сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (пр. Богдана Хмельницького, буд. 116а, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_3 від 07.07.2023 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи в радгоспі «Іскра» з 21.09.1988 року по 28.11.1998 року.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію по інвалідності починаючи з 03 травня 2023 року.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (пр. Богдана Хмельницького, буд. 116а, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець