РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Рівне
Справа № 556/84/21
Провадження № 22-ц/4815/1164/23
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді : Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк»,
відповідач: ОСОБА_1
розглянув в порядку письмового спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» Крилової О.Л. на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 червня 2023 року, ухвалене в складі судді Іванків О.В., дата складання повного тексту судового рішення не вказана, у справі №556/84/21,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 13.03.2017 року з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 підписав заяву б/н та отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач у заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним і Банком договір про надання банківських послуг. Взяті на себе за кредитним договором зобов'язання відповідач не виконав в зв'язку з чим станом на на 10.12.2020 року у нього утворилась заборгованість в сумі 44634 грн. 52 коп і складається із: заборгованості за простроченим тілом кредита 34153,86 грн., заборгованість за простроченими відсотками 10480,66 грн.
Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідача.
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 червня 2023 року у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 13.03.2017 року, у розмірі 44 632,52 грн та у стягненні судових витрат - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Укладений договір є договором приєднання.
Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту взагалі, оскільки в такому разі застосуванню підлягає стаття 1048 ЦК України, якою встановлено розмір процентів на рівні облікової ставки НБУ. Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача тіла та відсотків по кредиту, допустивши грубе порушення норм цивільного право та невірно застосував норми права.
Покликається на незастосування судом правових позицій викладених у постановах Верховного Суду.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам судове рішення не відповідає.
Встановлено, що 13.03.2017 року ОСОБА_1 підписав заяву б/н про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
У Анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, розміщеними на офіційному сайті Банку.
До кредитного договору позивачем додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/).
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконало у повному обсязі, надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.
Крім того, кредитна картка видана 21.10.2017 року на термін дії 10/21 (а.с. 9).
Відповідно до довідки, виданої АТ КБ «ПриватБанк», Банк встановив відповідачу кредитний ліміт 25.01.2018 у розмірі до 26000,00 грн; 01.06.2020 року, було змінено кредитний ліміт та зменшено його розмір - 0,00 грн; що стверджується довідкою про зміну умов кредитування кредитної картки (а.с.10).
Відповідно до виписки за договором відповідач користувався кредитними коштами шляхом зняття їх з кредитної карти, здійснював платежі, а також поповнював карту.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 10.12.2020 року утворилась заборгованість в сумі 44634 грн. 52 коп і складається із: заборгованості за простроченим тілом кредита 34153,86 грн. та заборгованості за простроченими відсотками 10480,66 грн.
Відповідно до ч.1, ч.2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч.1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч.1,ч.2 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частини 1,2 статті 1055 ЦК України визначають, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що матеріали справи не містять підтверджень відносно того, що саме ці Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які долучені позивачем до матеріалів справи, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Також суд першої інстанції вказав, що по справі позивачем не доведено, що зазначені документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, і саме у зазначеному в даних документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом щодо вимог заявленого позову, оскільки даний доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила надання банківських послуг.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору і щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна Універсальна, 30 днів пільгового періоду та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, не підписані відповідачем, і їх не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви, і за даних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку відносно того, що відсутні підстави вважати, що сторони даного спору обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що встановлені по справі обставини не дають підстав вважати, що позичальнику при оформленні анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 13.03.2017 року були надані для ознайомлення у письмовому вигляді саме ті Тарифи обслуговування кредитних карт Універсальна і Умови та Правила надання банківських послуг, і саме в тій редакції, витяги з яких надав позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, і що саме вони малися на увазі сторонами при оформленні анкети-заяви. При цьому, у самій анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписаній відповідачем, не зазначені ні процентна ставка, ні строк надання банківських послуг, ні будь-які інші умови надання відповідних банківських послуг.
За вказаних обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитом, надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна Універсальна, 30 днів пільгового періоду та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, не можуть розцінюватись, як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При вирішенні даного спору по суті, суд першої інстанції, відповідно до ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, обґрунтовано врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131 цс19.
Крім того, із наданого позивачем на підтвердження вимог заявленого позову розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором №б/н від 13.03.2017 року (а.с.7-13) вбачається, що за період з 25.01.2018 року по 10.12.2020 року відповідач сплатив кошти на погашення кредитної заборгованості в сумі розмірі 66958,91 грн., з яких на погашення заборгованості за тілом кредиту зараховано лише - 22 720,39 грн, тоді, як на погашення заборгованості за простроченим тілом кредиту зараховано 29885,18 грн, і на погашення заборгованості за відсотками зараховано - 284,39, та за простроченими відсотками - 14068,95 грн.
Із врахуванням недоведеності того, що сторони спору обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, сплачена відповідачем сума коштів має бути зарахована в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту за вказаним кредитним договором, що буде відповідати регламентованим приписами ч.2 статті 2 ЦПК України завданням справедливого розгляду справи та основним засадам судочинства. Таким чином, позивачем не надано доказів наявності заборгованості у відповідача за тілом кредиту у заявленій до стягнення сумі.
Крім того, як встановлено по справі сума кредитного ліміту становила 26 000 грн., а у вимогах заявленого позову банк просить стягнути на свою користь з відповідача 34153,86 грн. в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, при тому, що за період з 25.01.2018 року по 10.12.2020 року відповідач сплатив кошти на погашення кредитної заборгованості в сумі розмірі 66958,91 грн року, що в повній мірі покриває його заборгованість за тілом кредиту.
Апеляційний суд, відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, при апеляційному перегляді даної справи враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі №697/302/20, провадження №61-2498св22.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається на учасників справи.
Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Крім того, колегія суддів наголошує, що дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 року №39/248 зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Наведені в апеляційній скарзі АТ КБ "Приватбанк" доводи є необґрунтованими, спростовуються встановленими судом обставинами справи та по своїй суті зводяться до незгоди скаржника із висновками суду.
Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
За таких обставин, підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене відповідно до ч.13ст.141ЦПК України відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Ніколавєнко О.М. залишити без задоволення.
Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 червня 2023 року залишити без зміни.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 14 грудня 2023 року.
Головуючий :
Судді :