ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 552/5938/22 Номер провадження 22-ц/814/4140/23Головуючий у 1-й інстанції Шаповал Т.В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Бутенко С.Б., Чумак О.В.,
секретар Стеценко В.С.,
з участю представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Гупала Р.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою в його інтересах представником - адвокатом Бєлінським Олексієм Вікторовичем,
на заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2023 року, постановлене суддею Шаповал Т.В.,
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
09.09.2022 позивачка ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики №26/10/20-13 від 26.10.2020.
В обґрунтування підстав позову зазначала, що згідно указаного договору передала позичальнику грошові кошти в сумі 196 365,00 грн., що за курсом продажу доларів США на день укладення договору еквівалентно 6 890,00 дол. США, строком до 26.04.2021. Додатковою угодою №1 від 30.04.2021 внесені зміни у п.1. договору позики, згідно яких сума грошових коштів, що передана позичальнику, визначена у розмірі 192 231,00 грн., що за курсом продажу доларів США в АТ КБ «ПриватБанк» на день укладення додаткової угоди еквівалентно 6 890,00 дол.США. Кінцевий строк повернення відповідачем грошових коштів установлено - 26.10.2021 включно згідно визначеного графіку платежів.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору позики просить суд стягнути з останнього на її користь заборгованість за договором позики №26/10/20-13 від 26.10.2020 у сумі 559 940,84 грн., з яких: 274 911,00 грн. - сума основного боргу, 9 221,91 грн. - інфляційні збитки, 2 248,43 грн. - 3% річних, 273 559,50 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання та судові витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 44 897,04 грн., а також судовий збір у розмірі 5 599,41 грн.
Заочним рішенням Київського районного суду м.Полтави від 22.02.2023 позов ОСОБА_3 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість в розмірі 6 890,00 дол. США, що еквівалентно на час розгляду справи 251 957,65 грн., 9 221,91 грн. - інфляційних збитків, 2 248,43 грн. - 3% річних, 273 559,50 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання, 37 249,37 грн. витрат на правничу допомогу та судовий збір у розмірі 5 599,41 грн., а всього 579 836,27 грн.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що відповідачем у визначений договором строк не виконані зобов'язання та не повернуто грошові кошти, одержані в борг, тому підлягають стягненню в судовому порядку з урахуванням інфляційних збитків, 3% річних та пені, розрахунок яких відповідачем не спростований.
Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 05.07.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 22.022023 - відмовлено.
Із рішенням в частині стягнення інфляційних збитків, 3% річних та пені не погодився відповідач та в його інтересах адвокат Бєлінський О.В. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати в частині стягнення 9 221,91 грн. інфляційних збитків, 2 248,43 грн. - 3% річних, 273 559,50 грн. - пені та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в цих вимогах.
Вважає, що судом першої інстанції не враховано положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Заперечує правомірність стягнення судом пені, розрахованої за період з 27.05.2021, вважає, що вона розрахована з порушенням строку позовної давності для стягнення пені в один рік, оскільки позовна заява подана до суду 09.09.2022.
25.10.2023 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, поданий в інтересах позивачки ОСОБА_3 її адвокатом Гупал Р.М., в якому останній заперечив доводи апеляційної скарги. Зазначає, що розрахунок інфляційних збитків, 3% річних та неустойки здійснено відповідно до умов договору позики з урахуванням прострочення з 27.05.2021 по 23.02.2022, тобто з дотриманням вимог п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. Крім того, зазначає, що згідно з п.19 вказаного розділу ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені, зокрема, статтями 257-259 ЦК України продовжуються на строк його дії. Тому строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення неустойки не пропущений. Звертає увагу на не подання відповідачем заяви до суду про застосування строку позовної давності.
В суді апеляційної інстанції представник позивачки заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення районного суду - без змін. Також просив стягнути додатково витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 8 000,00 грн.
Відповідач та його представник, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, повторно в судове засідання не з'явилися. Представник відповідача адвокат Баленко Р.В. направив заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою, не надавши відповідних підтверджень.
Вирішуючи заявлене клопотання про відкладення судового розгляду справи, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01.10.2020 №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
У цій справ виклик представника відповідача - адвоката Баленка Р.В. здійснено в порядку ч.6 ст.128 ЦПК України, поважність причин його неявки судом апеляційної інстанції не встановлена, оскільки доказів на підтвердження перебування на лікарняному адвокатом повторно не надано. Та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), розгляд апеляційним судом справи у відсутності відповідача та його представника, які виклали свої доводи на спростування висновків суду першої інстанції в апеляційній скарзі на неї, не призведе до порушення їх права на справедливий суд у межах розумних строків судового провадження.
За таких обставин клопотання представника відповідача - адвоката Баленка Р.В. про відкладення розгляду справу на іншу дату задоволенню не піддягає.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивачки, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив такі обставини.
Із матеріалів справи установлено, що 26.10.2020 ОСОБА_3 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) уклали договір позики №26/10/20-13, відповідно до умов якого позикодавець передає у власність позичальнику, а позичальник приймає у власність від позикодавця грошові кошти у сумі 196 365,00 грн., що є еквівалентом 6 890,00 доларів США, за курсом продажу доларів США в АТ КБ «ПриватБанк» (1 долар США =28,50 грн.). Позичальник зобов'язався повернути позику у визначений цим договором строк - до 26.04.2021./а.с.16/
Згідно п.2 договору позики №26/10/20/13 від 06.10.2020 сума позики, визначена п.1 даного договору, отримана позичальником від позикодавця до моменту підписання даного договору в повному обсязі./а.с.16/
Одержання у позику вказаної суми грошових коштів підтверджено письмовою розпискою, складеною відповідачем./а.с.89/
Пунктом 10 договору позики передбачено за несвоєчасне повернення позики (її чергової частини) сплата позичальником неустойки в розмірі 1% від суми займу за кожен календарний день прострочення.
Також 26.10.2020 сторони уклали договір застави транспортного засобу, яким забезпечено виконання заставодавцем зобов'язань за договором позики грошей від 26.10.2020.
Згідно п.1.2 договору застави предметом застави є рухоме майно заставодавця, а саме автомобіль марки Porsche, модель Сayenne, реєстраційний № НОМЕР_1 ІР./а.с.18-19/
30.04.2021 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору позики №26/10/20-13, якою внесли зміни у пункти 1, 5, 6 договору, відповідно до яких: позика визначена у сумі 192 231,00 грн., що є еквівалентом 6 890,00 доларів США, за курсом продажів доларів США в АТ КБ «ПриватБанк» (1 долар США = 27,900 грн.), встановленим на момент укладення даного договору; строк повернення позики встановлений до 26.10.2021; визначений графік повернення позичальником грошових коштів щомісячними платежами./а.с.21/
Позивач надав розрахунок інфляційних збитків, 3% річних та пені, які обчислені за період із 27.05.2021 по 23.02.2022. Відповідно до цих розрахунків інфляційні збитки складають: 9 221,91 грн.; 3% річних - 2 248,43 грн.; пеня - 273 559,30грн. /а.с.6-8/
Задовольняючи позов та стягуючи з відповідача на користь позивачки заявлені нею суми позики, інфляційні збитки, три відсотки річних і пеню, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо повернення позики у визначений договором строк та сумі, а тому вона підлягає стягненню із застосуванням відповідальності за прострочення, передбаченої договором щодо розміру пені та ст.625 ЦК України щодо інфляційних втрат і 3% річних.
Апеляційний суд з такими висновками районного суду погоджується. Доводи апеляційної скарги їх правильність не спростовують, зводяться до незгоди з судовим рішенням та переоцінці доказів, що ґрунтуються на довільному тлумаченні норм матеріального права.
Переглядаючи рішення в оскаржуваній частині у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. При цьому виходить з наступного.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частини другої статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.546, ст.549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою та другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені статтею 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання, і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 (№ 686/21962/15-ц).
Законом України №2120-IX від 15.03.2022 доповнено Прикінцеві та перехідні положення ЦК України пунктами 18, 19, якими встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-ти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Як убачається із розрахунку інфляційних збитків, 3% річних та пені, їх нарахування зроблено відповідно до вимог викладених норм цивільного права та умов договору за період від дня прострочення до 23.02.2022, тобто до введення з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022.
Крім того, враховуючи, що позивач звернувся в суд з даним позовом 05 вересня 2022 року та з огляду на положення п.19 Прикінцевих та перехідних положень, відповідно до якого строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії воєнного стану, - строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки позивачем не пропущений.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції положень Цивільного кодексу України в частині нарахування інфляційних збитків, 3% річних та пені під час дії воєнного стану та пропуск річного строку позовної давності для стягнення пені - є безпідставними, а тому їх відхиляє.
Будь-яких заперечень щодо правильності наведеного позивачем розрахунку справи відповідачем не надано.
На підставі викладеного апеляційний суд визнає необхідним залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення районного суду - без змін.
При визначенні до відшкодування позивачу розміру витрат по оплаті правової допомоги в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з критеріїв розумності їх розміру, їх співмірності зі складністю справи, обсягу наданих адвокатом послуг на стадії апеляційного провадження та приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 4 000,00 грн.
Керуючись ст.ст.367,368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану в його інтересах представником - адвокатом Бєлінським Олексієм Вікторовичем, - залишити без задоволення.
Заочне рішення Київського районного суду м.Полтави від 22 лютого 2023 року - залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 4 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14.12.2023.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді С.Б. Бутенко
О.В. Чумак