УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №285/3810/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.199 КПК України Доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
11 грудня 2023 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
секретар ОСОБА_3 ,
за участю: прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі клопотання прокурора Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_7 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Житомирського апеляційного суду перебуває кримінальне провадження №285/3810/23 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_8 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 25.10.2023 відносно ОСОБА_6 .
Вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 25.10.2023 обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів - до 23 грудня 2023 року включно, або до дня набрання вироком законної сили в межах зазначеного строку.
В клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, прокурор ОСОБА_7 звертає увагу на тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення (тяжкий), та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, зокрема те, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від суду, як і вчинити інше правопорушення. Наголошує, що виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Заслухавши доводи прокурора в підтримку клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, заперечення обвинуваченого та його захисника щодо задоволення клопотання, апеляційний суд, вирішуючи клопотання прокурора, приходить до наступних висновків.
Так, у відповідності до ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України, суд час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У відповідності до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Аналізуючи зазначені вимоги кримінального процесуального законодавства, апеляційний суд звертає увагу на обов'язкову наявність письмового клопотання сторони обвинувачення про застосування міри запобіжного заходу.
Разом з цим, перевіркою матеріалів провадження №285/3810/23, встановлено відсутність такого клопотання про застосування міри запобіжного заходу обвинуваченому, при цьому, прокурор просив суд (судові дебати) не обирати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу до набрання вироку законної сили. (а.п.141)
Крім того, у відповідності до матеріалів провадження, в попередньому під час досудового розслідування провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , як і подальшому, у тому числі, й під час судового розгляду провадження будь-який запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Таким чином, протягом досудового розслідування та судового розгляду вище зазначеного провадження, обвинувачений ОСОБА_6 добросовісно дотримувався відповідної процесуальної поведінки.
Разом з цим, 25.10.2023 в день ухвалення оскаржуваного вироку, судом першої інстанції було обрано до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання (а.п149-153).
В даному випадку, апеляційний суд звертає увагу, що процесуальний порядок та процедура обрання міри запобіжного заходу в суді першої інстанції відбулась з істотним порушенням вимог ст.331 КПК України та Глави 18 КПК України - відсутнє письмове клопотання сторони обвинувачення.
Крім того, згідно Рішення Конституційного Суду України від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017 Справа № 1-28/2017, продовження судом застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою за відсутності клопотань прокурора порушує принцип рівності усіх учасників судового процесу, а також принцип незалежності та безсторонності суду, оскільки суд стає на сторону обвинувачення у визначенні наявності ризиків за статтею 177 КПК, які впливають на необхідність продовження домашнього арешту або тримання під вартою на стадії судового провадження у суді першої інстанції. Коли суддя за відсутності клопотань сторін (прокурора) ініціює питання продовження тримання обвинуваченого під вартою або домашнім арештом, він виходить за межі судової функції і фактично стає на сторону обвинувачення, що є порушенням принципів незалежності і безсторонності судової влади.
Таким чином, обрання обвинуваченому ОСОБА_6 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом першої інстанції не базується на вимогах КПК України є незаконним, та об'єктивно підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції.
Одночасно, проаналізувавши матеріали кримінального провадження №285/3810/23, суд апеляційної інстанції не встановив жодних процесуальних ризиків, які б свідчили про намагання ОСОБА_6 ухилятись від слідства, суду або перешкоджати належному розгляду кримінального провадження будь-яким чином, такі дані не наведені й прокурором в клопотанні поданого до апеляційного суду, як і безпосередньо ним в суді апеляційної інстанції.
На думку суду апеляційної інстанції, в даному випадку, твердження прокурора про тяжкість вчиненого кримінального правопорушення не є достатніми для обрання виключно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У справі «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський Суд зазначив, що суди, перевіряючи законність та обґрунтованість тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Крім того, зважає апеляційний суд і на те, шо ОСОБА_6 одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, щиро кається у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував шкоду потерпілій.
В такому конкретному випадку, апеляційний суд вважає, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладанням відповідних обов'язків є достатнім, на даному етапі провадження, для забезпечення сталої та належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 . Цей запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками та відповідає викладеним обставинам у цьому кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст.199, 401 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та, у відповідності до ст.194 КПК України, покласти обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- повідомляти суд про зміну місця проживання та роботи;
- здати на зберігання до відповідних державних органів влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків до 11.02.2024.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з під варти в залі суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя :