ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року ЛуцькСправа № 140/3410/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області, Державної судової адміністрація України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області (далі - ТУ ССО у Волинській області, відповідач -1), Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України, відповідач - 2) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 №168 за період з 24.02.2022 по 20.01.2023; зобов'язання здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 №168, починаючи з 24.02.2022 по 20.01.2023 із індексацією всієї суми та зобов'язання Державну судову адміністрацію України як головного розпорядника бюджетних коштів здійснити перерозподіл видатків між установами системи правосуддя та збільшити бюджетні асигнування Службі судової охорони для виплати додаткової винагороди співробітникам ТУ ССО у Волинській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 №168.
Позов обґрунтований тим, що позивач проходить службу в ТУ ССО у Волинській області. За період з лютого 2022 року по січень 2023 року йому не була нарахована та виплачена додаткова винагорода відповідно до Постанови №168. 02.02.2023 позивач звернувся до ТУ ССО у Волинській області з рапортом про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, проте відповідач письмово відмовив у виплаті вказаної винагороди у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Позивач вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо непроведення нарахування та виплати їй вказаної винагороди, а відсутність кошторисних призначень не може бути причиною невиконання державою взятих на себе зобов'язань.
З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 справу визнано типовою та провадження у цій справі було зупинене до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22.
У відзиві на позовну заяву ТУ ССО у Волинській області позов не визнає та просить суд відмовити у його задоволенні. Вказує, що для виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби судової охорони та ТУ ССО у Волинській області відповідних коштів на її виплату. Оскільки бюджетні асигнування на виплату вказаної додаткової винагороди відповідачу як розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня не виділені, то управління позбавлене можливості й повноважень щодо здійснення таких виплат.
У відзиві на позовну заяву ДСА України просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 №401 «Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету» для ДСА України на 2022 рік зменшені бюджетні призначення на 1574,1 млн. грн за бюджетною програмою - 501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя», в тому числі на оплату праці - на 1418,5 млн гривень. Звертає увагу суду на те, що на сьогоднішній день, у ДСА України відсутні будь-які внутрішні резерви для перерозподілу видатків між установами системи правосуддя та збільшення бюджетних асигнувань Службі судової охорони для виплати додаткової винагороди співробітникам відповідно до Постанови №168. ССО відмовилась видавати зазначені накази у зв'язку з відсутністю затвердженого кошторису за фондом оплати праці відповідних бюджетних асигнувань. Таким чином, ДСА України в межах визначених законом повноважень, вжито всіх можливих заходів щодо збільшення бюджетних асигнувань ССО для виплати винагороди співробітникам ССО встановленою Постановою №168.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 поновлено провадження у справі.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Відповідно до витягу з наказу ТУ ССО у Волинській області від 13.03.2020 № 17 к ОСОБА_1 прийнято на службу до Служби судової охорони та призначено на посаду контролера І категорії 1 взводу охорони 1 підрозділу охорони територіального управління ССО у Волинській області з присвоєнням йому спеціального звання - капрал Служби судової охорони з 13.03.2020. Позивачу встановлено посадовий оклад у розмірі 3260,00 грн на місяць, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 51% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальне звання та надбавки за стаж служби до кінця 2020 року.
Відповідно до витягу з наказу ТУ ССО у Волинській області від 31.12.2020 №263 к /ос капрала Служби судової охорони ОСОБА_1 переведено з 01.01.2021 контролером І категорії 3 відділення 3 взводу охорони 1 підрозділу охорони територіального управління ССО у Волинській області, звільнивши його з посади контролера І категорії 1 взводу охорони 1 підрозділу охорони територіального управління ССО у Волинській області та встановлено посадовий оклад у розмірі 3260,00 грн на місяць відповідно до 10 тарифного розряду, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 51% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальне звання та надбавки за стаж служби до кінця 2021 року.
03.02.2023 представник позивача звернувся з адвокатським запитом до ТУ ССО у Волинській області про причини не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди на час дії воєнного стану.
ТУ ССО у Волинській області листом «Про надання запитуваної інформації» від 08.02.2023 №34.06-109, за результатами розгляду вказаного адвокатського запиту, представника позивача повідомлено, що накази про виплату додаткової винагороди співробітникам ТУ ССО у Волинській області за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 не видавались за відсутності кошторисних призначень для виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168, що унеможливлює виплату такої винагороди.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 161 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ “Про судоустрій і статус суддів” (далі - Закон №1402-VІІІ) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).
Згідно з частиною першою статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої цієї статті грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №289 “Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони” (далі - Постанова №289) затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26 серпня 2020 року №384 (далі - Порядок №384).
За змістом пунктів 4-7 розділу І Порядку №384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).
Відповідно до пунктів 8 і 10 розділу І Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 розділу І Порядку №384).
28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168, в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Порядок №384 до додаткових видів грошового забезпечення відносить, зокрема, винагороди, а тому встановлена Постановою №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168”, яка набрала чинності з 19 липня 2022 року, внесені такі зміни: в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри “додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно” замінено словами і цифрами “додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць”; пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: “Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення”; доповнено постанову пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Наказом Державної судової адміністрації України від 31 жовтня 2022 року №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок №396).
Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.
Пунктом 7 Порядку №396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
За приписами пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.
У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №793 та пункті 4 наказу Державної судової адміністрації України від 31 жовтня 2022 року №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
Отже, з 24 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає виплаті їм в порядку та на умовах, визначених Державною судовою адміністрацією України.
Тому з 24 лютого 2022 року позивач як співробітник Служби судової охорони набув право на отримання додаткової винагороди, яка є складовою грошового забезпечення, в розмірі 30000,00 грн щомісячно.
Відповідач, не заперечуючи право позивача на отримання додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, її виплату з 24 лютого 2022 року позивачу не здійснював.
Як на підставу для невиплати позивачу додаткової винагороди одночасно з виплатою щомісячного грошового забезпечення як з 24 лютого 2022 року, так і після прийняття Постанови №793 відповідач вказав відсутність у кошторисі установи відповідних коштів, а відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Однак суд зазначає, що виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, відмова ТУ ССО у Волинській області у виплаті позивачу додаткової винагороди як однієї зі складових грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа “Кечко проти України”, заява №63134/00, рішення від 08 листопада 2005 року).
Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 неодноразово вказував, на необхідність виконання державою зобов'язань щодо виплати встановлених законодавством заробітної плати та пенсій та інших виплат, що фінансуються з державного бюджету.
Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі №21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі №21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі №21-44а10).
Тому відсутність у затвердженому кошторисі видатків на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою №168, яка є складовою грошового забезпечення позивача, не може бути підставою для її невиплати останній.
Суд також зауважує, що зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди “до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць” замість “ 30000 гривень щомісячно” не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом “пропорційність” із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони до виконаної норми праці закріплено й у пункті 14 розділу І Порядку №384, згідно з яким при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Таким чином, вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн на місяць, передбаченому Постановою №168 у первинній редакції.
За приписами статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19).
Виходячи з приписів частини третьої статті 7 КАС України, суд не застосовує при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункт 7 Порядку №396 в частині умови виплати додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн у разі проходження служби в районах ведення бойових дій, яка за своїм змістом не відповідає положенням пункту 1 Постанови №168 в редакції Постанови №793, оскільки за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону №1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як згідно з пунктом 2 Постанови №289 Державна судова адміністрація України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати.
За змістом висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 06 квітня 2023 року та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22 системний аналіз пункту 2-1 Постанови №168 (у редакції Постанови №793) свідчить, що наявність у Державної судової адміністрації України права встановлювати “порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги” не є тотожним праву встановлювати “розміри додаткових винагород”.
Ця справа за наведеними у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22 ознаками є типовою справою та відповідно до приписів частини третьої статті 291 КАС України правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, підлягають врахуванню судом.
Вирішуючи позовні вимоги щодо періоду виплати позивачу додаткової винагороди, суд враховує таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 року №43 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168” (далі - Постанова №43), яка набрала чинності 21 січня 2023 року, до Постанови №168 внесені зміни в частині переліку осіб, які на період дії воєнного стану мають право на додаткову винагороду в розмірі до 30000,00 грн. Зокрема, з переліку, зазначеному у першому реченні абзацу першого Постанови №168, виключені співробітники Служби судової охорони.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Тому Постанова №43 не поширюється на правовідносини, що діяли до набрання нею законної сили.
Таким чином, з 21 січня 2023 року співробітникам Служби судової охорони припинено виплату додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн, передбаченої Постановою №168.
Щодо позовної вимоги про нарахування індексації, то суд вважає, що зазначена позовна вимога є передчасною, оскільки спір між сторонами виник щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, а не відмови в проведенні позивачу індексації, а тому в задоволенні зазначеної позовної вимоги слід відмовити.
Не підлягає до задоволення і позовна вимога про зобов'язання Державну судову адміністрацію щодо здійснення перерозподілу видатків в інтересах позивача, оскільки достатнім способом захисту, на думку суду, є зобов'язання ТУ ССО у Волинській області здійснити позивачу нарахування та виплату додаткової винагороди.
За наведеного правового регулювання та обставин справи, враховуючи висновки Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22, суд у цій справі дійшов висновку про задоволення позову частково у спосіб визнання протиправною бездіяльності ТУ ССО у Волинській області щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року, та зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату такої винагороди в розмірі 30000,00 грн на місяць з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року. Такий спосіб захисту порушеного права відповідає застосованому у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 291, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області щодо непроведення нарахування і виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.
Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Волинській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” в розмірі 30000,00 грн на місяць з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Територіальне управління Служби судової охорони у Волинській області (45605, Волинська обл., Луцький р-н, с. Боратин, вул. Центральна, 2а, код ЄДРПОУ 43258822).
Відповідач: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).
Суддя Р.С. Денисюк