УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №290/1019/23 Головуючий у 1-й інст. Кірічук М.М.
Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Микитюк О.Ю., Павицької Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) в м. Житомирі цивільну справу № 290/1019/23 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 17 жовтня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Кірічука М.М. в смт. Романові
ВСТАНОВИВ:
У липні 2023 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду із названим позовом та просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг Monobank від 08.03.2020 у розмірі 81821,74 грн станом на 25.04.2023 та судові витрати.
В обгрунтування позовних вимог зазначило, що АТ «Універсал Банк» запустив проект Монобанк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки Монобанк, на яких встановлюється кредитний ліміт. Банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
08.03.2020 року відповідач звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету - заяву до договору про надання банківських послуг. Анкета - заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку. Окрім того, в Анкеті відповідач підтвердила, що все листування щодо цього договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали.
На підставі договору ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 60 000,00 грн, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 , з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,2% на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом. Взятий на себе обов'язок позивач виконав належним чином, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Станом на 28.12.2022 у відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення 5.17 п.5 Розділу II Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою.
Банк 28.12.2023 направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач на контакт не виходила та не вчинила жодної дії, направленої на погашення заборгованості у зв'язку з чим та відповідно до п. 5.18, 5.19, 26.01.2023 кредит став у формі «на вимогу».
Відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, в результаті чого станом на 25.04.2023 заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» за договором становить 81821,74грн, яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту)- 81821,74 грн, заборгованості за порушення грошового зобов'язання - 0,00 грн; заборгованість за пенею - 0,00 грн. Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 17 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із указаним судовим рішенням, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було детально досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення Споживача з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, тим самим місцевий суд дійшов передчасних висновків відносно того, що Клієнт не був ознайомлений із умовами договору про надання банківських послуг monobank. Зазначає, що підписавши анкету-заяву відповідач підтвердила,що вона ознайомлена з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою Monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту. Згідно п. 6 Анкети-заяви ОСОБА_1 визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Пропозиція укласти договір є, зокрема документи (інформація), розміщені у відкритому доступі Інтернет, які містять істотні умови договору. Зазначає, що сума коштів, яка досі не була повернута Банку складається із використаного кредитного ліміту - 60000,00 грн та овердрафту(мінусу по картці), яка становить (мінус)- 21821,74.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (ч.1 ст.368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга АТ «Універсал Банк» задоволенню не підлягає з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що звертаючись з позовом до суду АТ «Універсал Банк» послався на те, що 08.03.2020 між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви.
Позивач на підтвердження заявлених позовних вимог надав розрахунок заборгованості за договором №б/н від 08.03.2020 між Банком та ОСОБА_1 , копію анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, Витяг з умов обслуговування рахунків фізичних осіб з Тарифами банку, копії документів відповідача, статут Банку (а.с.10-15, 16, 17-32, 35-37).
У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згодна з тим, що ця заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилпсь з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення (а.с.16).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за договором від 08.03.2020 перед АТ «Універсал Банк» станом на 25.04.2023 становить 81821,74 грн , яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 81821,74 грн, заборгованості за порушення грошового зобов' язання - 0,00 грн; заборгованість за пенею - 0,00 грн (а.с.10-15).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів видачі відповідачу банківської картки, відкриття їй рахунку, встановлення кредитного ліміту, зарахування на неї коштів, а також виписки з такого рахунку, з якої можна було б встановити факт користування відповідачем банківською карткою та наявність у неї заборгованості за кредитом, тому відсутні підстави вважати, що сторони уклали між собою обумовлений у письмовому вигляді договір про надання банківських послуг, оскільки позивач не підтвердив, які конкретні умови він запропонував позичальнику при підписанні анкети-заяви.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що: «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші».
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (http://www/monobank.ua/terms) неодноразово змінювалися самим Банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин (08 березня 2020 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (24 квітня 2023 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Колегія суддів відхиляє доводи скарги щодо особливостей проекту монобанк - укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень, оскільки електронна форма договору не звільняє позивача від процесуального обов'язку доведення заявлених у позові підстав відповідно до визначених у ст.ст. 76-81, 100 ЦПК України вимог щодо належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, у тому числі електронних.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та покладав би на слабшу сторону - споживача непропорційний процесуальний тягар доказування змісту кредитного договору.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг ОСОБА_1 підписала 08.03.2020.
При підписанні вказаної Анкети-заяви відповідач погодилася з тим, що дана заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг.
Підпис анкети-заяви здійснений відповідачем за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто, факсимільного відтворення власного підпису за допомогою засобів електронного копіювання. Вказана анкета-заява в такому ж порядку (факсимільне відтворення підпису) підписана представником банку Луцькою С.В., яка здійснила ідентифікацію та верифікацію клієнта.(а.с.16)
Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 зокрема, дату її народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта ОСОБА_1 , які скопійовані та надані до анкети в електронному виді.
Разом з тим, вказані документи не підтверджують наявність між сторонами кредитних відносин. Анкета-заява від 08.03.2020 містить лише анкетні дані відповідача, її контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність. Вказана Анкета не містить даних про розмір кредитних коштів. В Анкеті-заяві та будь-яких інших документах, долучених до позовної заяви, не зазначена погоджена сума/ліміт кредиту, про отримання якого сторони дійшли згоди, відсутні відомості про те, що відповідач отримала платіжну картку, строк дії цієї картки. Матеріали справи також не містять доказів, яке рішення було прийнято Банком за заявою відповідача, яка картка їй була видана, а також доказів про розмір кредитних коштів/встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відтак, правильним є висновок суду першої інстанції про недоведеність підстав для стягнення заявленої позивачем суми, оскільки позивачем не надані належні та допустимі докази фактичного отримання відповідачем коштів, використання коштів, період користування та повернення цих коштів.
Факт ознайомлення відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідач висловила свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку Monobank шляхом застосування електронного цифрового підпису.
Проте, в матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «картка Monobank» та Тарифів.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг ОСОБА_1 підписала 08.03.2020, долучені ж до матеріалів позовної заяви Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» затверджені Протоколом Правління №46 від 24.11.2021 та набули чинності 27.11.2021 (а.с.16-17), тобто після підписання відповідачем Анкети-заяви.
За приписами ч. 1 ст. 1046, ч. 2 ст. 1054 ЦК України кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей. Саме в обов'язок позивача входить довести не лише факт підписання договору, а і факт передачі грошей.
Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 в справі № 6-1967цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 в справі № 464/3790/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.10.2020 в справі № 194/1126/18.
У позові АТ «Універсал Банк» посилалося на те, що 08.03.2020 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У вказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач погодилася з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані їй для ознайомлення.
Проте наявні у матеріалах справи Умови і правила надання банківських послуг ОСОБА_1 не підписані, а тому, згідно роз'яснень, що викладені у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, такі Умови та Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін.
Позивач зазначав, що факт ознайомлення відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідачка висловила свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису.
Разом з тим, п. 5.2 розділу 5 Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» визначено, що в рамках дистанційного обслуговування Банк надає Клієнту інформацію про банківське обслуговування, шляхом її направлення на адресу клієнта, зазначену в Анкеті-заяві, або мобільний додаток клієнта.
В матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «картка Monobank», та Тарифів. Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 ознайомлена саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту.
Разом із тим, згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 08.03.2020, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» станом на 25.04.2023 становить 81821,74 грн, яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Водночас, АТ «Універсал Банк» не надало належних та допустимих доказів видачі відповідачу банківської картки, відкриття їй рахунку, встановлення кредитного ліміту у відповідні періоди, відтак, складений позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом наявності та розміру боргу.
Крім того, зі змісту даного розрахунку не вбачається, ким і коли він складений, якою посадовою особою, не зазначено її посаду, прізвище , ім'я, по батькові.
До апеляційної скарги представник АТ «Універсал Банк» надав виписку про рух коштів по рахунку, оформленого на ім'я ОСОБА_1 (а.с.111-146).
Частинами 2, 3 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Представник АТ «Універсал Банк» не надав доказів неможливості подання вказаних документів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від банку.
Відтак, долучені до апеляційної скарги представником АТ «Універсал Банк» докази не підлягають прийняттю та дослідженню апеляційним судом.
Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано докази, які б беззаперечно свідчили про отримання відповідачем конкретного розміру кредитних коштів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту. А враховуючи відсутність належних доказів про погоджену суму кредиту іотримання відповідних кредитних коштів, суд дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно оцінки зібраних у справі доказів, зокрема доказів, поданих позивачем на підтвердження його доводів про наявність укладеного з відповідачем кредитного договору.
При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалене із дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, тому підстав для його скасування немає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи питання судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що оскільки апеляційна скарга позивача АТ «Універсал Банк» задоволенню не підлягає, понесені в апеляційному суді судові витрати слід залишити за ним.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст. ст. 258, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 17 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді