РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
14 грудня 2023 р. Справа № 120/15369/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівнт, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005)
про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним рішення відповідача № 905210132095 від 30.08.2023 року про відмову в призначенні та виплаті з 23.08.2023 року пенсії за вислугу років згідно ст. 55 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”; зобов'язання відповідача нарахувати і виплачувати позивачеві з 23.08.2023 року пенсію за вислугу років згідно пункту “е” ст. 55 Закону України „Про пенсійне забезпечення”.
В обґрунтування позовних заявлених вимог позивач зазначає, що починаючи з 08.02.2016 року отримує пенсію, як потерпілий внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС згідно п.1 ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. 23.08.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно ст.55 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” як працівнику залізниці. За результатами розгляду заяви позивача, відповідачем 30.08.2023 року прийнято рішення № 905210132095 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років зі зниженням пенсійного віку, оскільки позивач досяг пенсійного віку (60 років). Вважаючи таке рішення відповідача протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 09.10.2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
08.11.2023 року за вх.№ 67978/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що згідно пункту «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія за вислугу років призначається робітникам локомотивних бригад і окремим категоріям працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 26 років 6 місяців років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі. При цьому, стаж визначається станом на 11.10.2017 року. Також, обов'язковою умовою призначення пенсії за вислугу років є звільнення з посади, що дає право на призначення даного виду пенсійного забезпечення. Крім того, при призначенні даного виду пенсії обов'язковою умовою є підтвердження спеціального стажу уточнюючими довідками, відповідного зразка, підприємств або організацій, якими підтверджується факт безпосереднього здійснення особою організації перевезень і забезпечення безпеки руху на залізничному транспорті та в метрополітенах. Отже, ст. 55 Закону №1788 передбачає пільгові умови для призначення пенсії за віком. Відповідач зауважує, що позивач 23.08.2023 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії - «перехід з виду на вид». За результатами розгляду вказаної заяви та наданих документів, відповідачем визначено, що вік позивача на момент звернення - 62 роки. Позивач з 08.02.2016 року отримує пенсію за віком, право на яку він набув на підставі ст. 55 Закону №796, проте розрахована наведена пенсія відповідно до норм Закону №1058, що визначають механізм обрахунку пенсії за віком. Оскільки станом на момент розгляду заяви від 23.08.2023 року позивач досяг пенсійного віку (62 роки), то відповідач наголошує на відсутності правових підстави для призначення пенсії за вислугу років, яка за своє сутністю теж є пенсією за віком, проте з пільговими умовами її призначення (зниженням пенсійного віку). Крім того, пенсія за віком позивачеві уже призначена з 08.02.2016 року. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що ним прийнято правомірне та обгрунтоване рішення №905210132095 від 30.08.2023 року про відмову в перерахунку пенсії.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача, де з 08.02.2016 року отримує пенсію, призначену згідно п. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
23.08.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно ст.55 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” як працівнику залізниці.
На момент звернення із вказаною заявою позивач досяг 62-річного віку.
За результатами розгляду заяви позивача, відповідачем 30.08.2023 року прийнято рішення №905210132095 про відмову у перерахунку пенсії за віком «перехід з виду на вид».
Так, у рішенні зазначено, що, відповідно до наданих документів, в позивача відсутнє право на пенсію за вислугу років зі зниженням пенсійного віку, оскільки 08.02.2022 року він досяг пенсійного віку.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Ч. 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 (далі - Закон №1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Ч. 1 ст. 9 Закону України №1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 10 цього Закону особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Положеннями ст. 26 Закону України №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Приписами ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) передбачено такі види трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до ст. 51 Закону №1788 пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно п «а» ст. 55 Закону №1788 право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Ст. 7 Законом України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
З аналізу наведеного слідує, що необхідною умовою для виникнення у особи права на отримання пенсії за вислугу років є наявність відповідного спеціального стажу роботи на посадах, визначених переліком, затвердженим Кабінетом міністрів України та досягнення відповідного віку.
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача, де з 08.02.2016 року отримує пенсію, призначену згідно п. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
23.08.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно ст.55 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” як працівнику залізниці.
На момент звернення із вказаною заявою позивач досяг 62-річного віку.
За результатами розгляду заяви позивача, відповідачем 30.08.2023 року прийнято рішення № 905210132095 про відмову у перерахунку пенсії за віком «перехід з виду на вид», оскільки, відповідно до наданих документів, в позивача відсутнє право на пенсію за вислугу років зі зниженням пенсійного віку, оскільки 08.02.2022 року він досяг пенсійного віку.
Надаючи оцінку вказаному рішенню відповідача суд зазначає таке.
Аналіз ст. 51 Закону №1788 дає підстави для висновку, що у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров'я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров'я і безпеки оточуючих.
Отже, мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов'язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції.
Пенсія за вислугу років є своєрідною пільгою, що надає держава з огляду на ті чи інші причини (наприклад, шкідливі умови праці).
Так, законодавцем визначено, що вік набуття права на призначення пенсії за вислугу років є нижчим порівняно із загальним віком виходу на пенсію (60 років).
Отже, наведене свідчить, що надання права на призначення пенсії за вислугу років особам, які вже досягли загального пенсійного віку, суперечитиме та нівелюватиме мету та сенс такого виду трудової пенсії.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що в позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років, а відтак рішення відповідача № 905210132095 від 30.08.2023 року прийнято правомірно та не підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відповідно про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись Конституцією України, Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення» та ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 14.12.2023 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна