РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
14 грудня 2023 р. Справа № 120/15097/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053)
Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005)
про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 2) про визнання протиправним рішення відповідача 1 №14319/03-16 від 11.05.2023 року про відмову в призначенні та виплаті з 09.05.2023 року пенсії за вислугу років згідно ст. 55 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”; зобов'язання відповідача нарахувати і виплачувати позивачеві з 09.05.2023 року пенсію за вислугу років згідно пункту “е” ст. 55 Закону України „Про пенсійне забезпечення”.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що починаючи з 23.09.2016 року отримує пенсію по Списку №2 шкідливих умов праці згідно ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. 09.05.2023 року позивач звернувся до відповідача 2 із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно ст.55 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” як працівнику залізниці. Розгляд вказаної заяви здійснював відповідач 1. Так, за результатами опрацювання заяви позивача, відповідач 1 прийняв рішення від 11.05.2023 року про відмову у її задоволенні, оскільки у позивача відсутнє право на пенсію за вислугу років зі зниженням пенсійного віку, адже він 29.08.2022 року досяг пенсійного віку (60 років). Вважаючи таке рішення відповідача 1 протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 03.10.2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
17.10.2023 року за вх.№63036/23 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач 1 зазначає, що оскільки станом на момент розгляду заяви від 09.05.2023 року позивач вже досяг пенсійного віку (60 років), то відсутні правові підстави для призначення йому пенсії за вислугу років. Враховуючи наведене, відповідач 1 вважає, що ним прийнято правомірне та обґрунтоване рішення від 11.05.2023 року про відмову в перерахунку пенсії.
23.10.2023 року за вх.№64179/23 до суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву. Так, відповідач 2 вказує, що позивач перебуває в нього на обліку та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, обчислену відповідно до Закону №1058 з урахуванням даних про стаж та заробіток. Відповідач 2 зауважує, що пенсія за віком, призначена на пільгових умовах за Списком №2, та пенсія за вислугу років не є окремими видами пенсійної виплати, а є різновидами умов пільгового пенсійного забезпечення для можливості дострокового призначення пенсії за віком. Тобто, призначення даного виду пенсійного забезпечення має на меті встановлення права для особи на більш ранній вихід на пенсію за віком, як це передбачено загальними нормами. При цьому, пенсія за віком на пільгових умовах призначається довічно. Відповідач 2 звертає увагу на приписи ст. 10 Закону №1058, згідно яких особі, яка має одночасно право на різні види пенсії призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Відтак, як зазначає відповідач 2, в позивача відсутнє право на пенсію за вислугу років зі зниженням пенсійного віку, оскільки він 29.08.2022 року досяг пенсійного віку (60 років).
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача 2, де й отримує пенсію за віком на пільгових, призначену згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
09.05.2023 року позивач звернувся до відповідача 2 із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно ст.55 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” як працівнику залізниці.
На момент звернення із вказаною заявою позивач досяг 61-річного віку.
За принципом екстериторіальності розгляд заяви позивача здійснював відповідач 1.
За результатами опрацювання заяви, відповідачем 1 прийнято рішення №14319/03-16 від 11.05.2023 року про відмову у переведенні позивача з пенсії за віком за Списком № 2 згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по вислузі років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, у рішенні зазначено, що, відповідно до наданих документів, в позивача відсутнє право на пенсію за вислугу років зі зниженням пенсійного віку, оскільки 29.08.2022 року він досяг пенсійного віку.
Вважаючи таке рішення відповідача 1 протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Ч. 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 (далі - Закон №1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Ч. 1 ст. 9 Закону України №1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 10 цього Закону особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Положеннями ст. 26 Закону України №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Приписами ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) передбачено такі види трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до ст. 51 Закону №1788, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно п «а» ст. 55 Закону №1788 право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Ст. 7 Законом України "Про пенсійне забезпечення" визначено, пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
З аналізу наведеного слідує, що необхідною умовою для виникнення у особи права на отримання пенсії за вислугу років є наявність відповідного спеціального стажу роботи на посадах, визначених переліком, затвердженим Кабінетом міністрів України та досягнення відповідного віку.
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача 2, де й отримує пенсію за віком на пільгових, призначену згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
09.05.2023 року позивач звернувся до відповідача 2 із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно ст.55 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” як працівнику залізниці.
На момент звернення із вказаною заявою позивач досяг 61-річного віку.
Розгляд заяви позивача здійснював відповідач 1, який, в підсумку прийняв рішення №14319/03-16 від 11.05.2023 року про відмову у переведенні позивача з пенсії за віком за Списком № 2 згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по вислузі років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки позивач 29.08.2022 року вже досяг пенсійного віку.
Надаючи оцінку вказаному рішенню відповідача суд зазначає таке.
Аналіз ст. 51 Закону №1788 дає підстави для висновку, що у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров'я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров'я і безпеки оточуючих.
Отже, мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов'язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції.
Пенсія за вислугу років є своєрідною пільгою, що надає держава з огляду на ті чи інші причини (наприклад, шкідливі умови праці).
Так, законодавцем визначено, що вік набуття права на призначення пенсії за вислугу років є нижчим порівняно із загальним віком виходу на пенсію (60 років).
Отже, наведене свідчить, що надання права на призначення пенсії за вислугу років особам, які вже досягли загального пенсійного віку, суперечитиме та нівелюватиме мету та сенс такого виду трудової пенсії.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що в позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років, а відтак рішення відповідача 1 №14319/03-16 від 11.05.2023 року прийнято правомірно та не підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відповідно про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись Конституцією України, Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення» та ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368)
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 14.12.2023 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна