Справа № 161/9941/23 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М.
Провадження № 22-ц/802/1075/23 Доповідач: Бовчалюк З. А.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
з участю секретаря судового засідання Ганжи М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник ОСОБА_3 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що судовим наказом Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.01.2023 року з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вказує, що при зверненні із заявою про видачу судового наказу відповідач не вказала ряд суттєвих відомостей, що мають значення при визначенні розміру аліментів та які не були враховані судом, зокрема те, що він є мобілізованим військовослужбовцем та знаходиться в зоні бойових дій. Крім цього, вона не повідомила джерело її доходу та жодним чином не обґрунтовує потребу в надмірному розмірі стягнення аліментів на дітей без зазначення фактичних щомісячних витрат, які були та є понесеними на утримання дітей.
Зазначає, що він постійно надає кошти на утримання дітей. Крім того, його батьками на протязі його відсутності здійснювалася купівля необхідного одягу, іграшок, велосипедів, гаджетів, шкільного приладдя та інших необхідних речей і продуктів харчування.
Вважає, що виходячи з засад розумності та пропорційності, достатній рівень аліментів з урахуванням участі обох батьків є 2500,00 грн на кожну дитину щомісячно і до досягнення ними повноліття.
У зв'язку з чим, просить зменшити розмір стягуваних з нього аліментів на утримання малолітніх дітей з 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) на 2500,00 грн щомісячно на кожну дитину і до досягнення ними повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, яка подана в його інтересах представником, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, учасники справи у судове засідання не з'явилися і їх неявка відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.
Згідно з ч.5 ст.268, ст.381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у даній справі є 13 грудня 2023 року, тобто дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлено, що на підставі судового наказу Луцького міськрайонного суду від 03.01.2023 року з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.12.2022 року та до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 січня 2023 року. Постановою Волинського апеялцйіного суду від 08 червня 2023 року ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 січня 2023 року залишено без змін.
Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до частин першої, сьомої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч. 7 ст. 170 ЩІК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Таким чином, законодавством передбачено безспірне стягнення аліментів у стандартному розмірі в порядку наказного провадження. Разом з тим, при такому стягненні суд не враховує обставин, передбачених частиною 1 ст. 182 СК України. Відтак у разі незгоди зі стандартним розміром аліментів, що визначений у судовому наказі, законодавство надає право боржнику звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Отже, судовий наказ про стягнення аліментів, на відміну від рішення суду, прийнятого у позовному провадженні, видається судом без встановлення будь-яких обставин та аналізу матеріального стану стягувача, платника, стану здоров'я дитини (дітей) та платника аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, боржник вказував на те, що при винесенні судового наказу не було з'ясовано, які витрати несе ОСОБА_2 на утримання дітей, розміру заробітної плати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Також суду було не відомо, що ОСОБА_1 є мобілізованим військовослужбовцем та знаходиться в зоні бойових дій.
Позивачем надано докази, щодо надання фінансової допомогу своїм дітям в добровільному порядку. Також ОСОБА_1 зауважує, що в навчальному закладі дітей звільнено від оплати за харчування та витрат, оскільки їх батько є військовослужбовцем та перебуває на війні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Зазначене також роз'яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов'язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що відповідно до судового наказу з позивача на користь відповідача було вирішено стягувати аліменти в розмірі 1/3 від його доходів, що становить майже 27000 гривень на двох дітей. При вирішенні питання про розмір стягуваних аліментів судом не досліджувалось питання щодо того, яка сума коштів щомісячно витрачається ОСОБА_2 на утримання дітей. При зверненні до суду з заявою про видачу судового наказу ОСОБА_2 не обґрунтовувала необхідність стягнення з батька дітей саме такої частки від його заробітку, також заявницею не повідомлялось про розмір її прибутків.
Беручи до уваги природу аліментів та їхню мету, якою є саме витрати пов'язані з утриманням спільних неповнолітній дітей, з врахуванням обов'язку кожного із батьків утримувати дітей, апеляційний суд приходить до висновку, що аліменти стягнуті судовим наказом необхідно змінити та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 3500 гривень на кожну дитину до досягнення ними повноліття.
При визначенні коштів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 , судом береться до уваги розмір його прибутків, розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також враховується та обставина, що ОСОБА_2 не спростовувала доводи позивача, викладені ним у позовній заяві та не обґрунтувала необхідності стягнення аліментів у розмірі більшому ніж просив про це ОСОБА_1 ..
Колегія суддів вважає, що стягнення з ОСОБА_1 щомісячно 7000 гривень на двох неповнолітніх дітей є достатньою сумою для їх утримання, враховуючи, що в силу закону ОСОБА_2 зобов'язана на рівні з батьком дітей утримувати їх матеріально. Також судом враховується, що ОСОБА_1 у добровільному порядку надає матеріальну допомогу дітям, про що подав відповідні докази, які відповідачем не спростовані.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Оскільки суд першої інстанції фактично з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, прийшов до неправильного висновку про відсутність підстав для зімни способу та розміру стягнутих аліментів, відповідно до п.3 ч.1 ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. 268, 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник ОСОБА_3 , задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Змінити визначений судовим наказом від 03 січня 2023 року у справі 161/18121/22 розмір стягуваних аліментів.
Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 3500 гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення дітьми повноліття.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя:
Судді: