РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
13 грудня 2023 р. Справа № 120/14145/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на протиправність рішення про відмову в призначенні пенсії №046150013122 від 31.07.2023, яким до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.12.1992 по 30.01.1995.
Відтак з метою скасування вказаного рішення та зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.12.1992 по 30.01.1995, та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 18.09.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
26.10.2023 відповідач подав відзив, у якому заперечує вимоги позивача. По суті позовних вимог вказує, що ОСОБА_1 24.07.2023 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Розгляд даної заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за принципом екстериторіальності.
За наслідком розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області винесено рішення №046150013122 від 31.07.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Страховий стаж позивача становить 28 років 04 місяці 23 дні.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки від 16.09.1981:
- період роботи з 01.12.1992 по 30.01.1995, оскільки дата прийняття на роботу та наказ містять виправлення, чим порушено вимоги Інструкції №58.
З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що спірне рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком є правомірним, а вимоги безпідставними.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив наступне.
Позивач 24.07.2023, досягнувши 60-річного віку, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
За наслідками розгляду вказаної заяви було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 31.07.2023 №046150013122 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні вказано, що страховий стаж особи склав 28 років 04 місяці 23 дні.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки від 16.09.1981:
- період роботи з 01.12.1992 по 30.01.1995, оскільки дата прийняття на роботу та наказ містять виправлення, чим порушено вимоги Інструкції №58.
Позивач не погоджується із прийнятим рішенням, тому звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами У країни.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ (далі - Закон № 1058-ІУ).
Відповідно до ст. 44 Закону № 1058-ІУ, призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІУ, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
За обставин справи, позивач, по досягненню 60ти років, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком.
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, розглянувши заяву за принципом екстериторіальності, прийняв рішення від 31.07.2023 №046150013122 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Так, період роботи з 01.12.1992 по 30.01.1995 не зарахований до страхового стажу, оскільки дата прийняття на роботу та наказ містять виправлення, чим порушено вимоги Інструкції №58.
Оцінюючи такі доводи, суд вказує на таке.
Абзацом першим частини четвертої статті 24 Закону №1058 встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон №1788), та ч. 1 ст. 48 КЗпП, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до п. 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Суд установив, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період з 01.12.1992 по 30.01.1995, ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження стажу позивача.
Спірні записи не містять недопустимих перекреслень чи дописок, які би змінювали їх суть та зміст. Записи містять підпис особи та скріплені печаткою, містять підстави прийняття та звільнення позивача з роботи за розпорядчими документами, що вказує на їх відповідність положенням Інструкції №58.
З аналізу положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників можна дійти висновку, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Разом з тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для підрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку № 637, відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням діловодства роботодавцем, іншими органами, а тому працівник не може нести і негативних наслідків.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення кадрових документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та передання документації до архівних установ, даний факт не може бути підставою для позбавлення Позивача його конституційного права на належний соціальний захист. Аналогічні за змістом висновки з приводу подібних правовідносин відображені у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року (справа №583/392/17).
За наведеного суд погоджується з тим, що не зарахування спірного періоду до обрахунку пенсії позивача порушує його майнові права, оскільки він має законні сподівання на отримання належних сум пенсії, що є прямим втручанням у його право на мирне володіння особистим майном - пенсією.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що рішення №046150013122 від 31.07.2023 про відмову в призначенні позивачу пенсії є протиправним, тому підлягає скасуванню.
З метою ефективного захисту прав позивача слід зобов'язати Відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.12.1992 по 30.01.1995 згідно із записами у трудовій книжці від 16.09.1981, та повторно розглянути питання про призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону №1058, з урахуванням вказаного страхового стажу.
При задоволенні цієї частини вимог, суд, використовуючи повноваження, передбачені ч. 2 ст. 9 КАС України, самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Статтями 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позов задоволено, то на користь позивача слід стягнути витрати щодо сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №046150013122 від 31.07.2023 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.12.1992 по 30.01.1995 згідно із записами у трудовій книжці від 16.09.1981, та повторно розглянути питання про призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням вказаного страхового стажу.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21000)
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна