Справа №760/14844/22
3-в/760/236/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
Солом'янський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Зуєвич Л.Л.,
за участю: секретаря судового засідання - Гуцало М.В.,
представника Київської митниці Державної митної служби України - Короля Л.І. (довіреність від 06.11.2023),
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 24.02.2023 винесеної за результатами розгляду матеріалів, які надійшли від Київської митниці Держмитслужби (далі - Київська митниця) про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина Пауля Остер / ОСОБА_2 / (керівника компанії «IMPEX-Empire EH Photovoltaik» (Statzlinger Strasse 98 86165 - Augsburg Germany) за ознаками порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України (далі - МК України),
ВСТАНОВИВ:
Рух справи
19.10.2022 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшов протокол про порушення митних правил № 1788/10000/22 від 02.09.2022, в якому встановлено, що в діях громадянина ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) керівника компанії «ІМРЕХ- Empire EH Photovoltaik» наявні ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України (далі - МК України).
Постановою Солом'янського районного суду міста Києві від 04.11.2022 вирішено направити матеріали, які надійшли від Київської митниці Держмитслужби з протоколом про порушення митних правил № 1788/10000/22 від 02.09.2022 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 / ОСОБА_2 / за ознаками порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, - для проведення додаткової перевірки.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києві від 24.02.2023:
-громадянина Пауля Остер / ОСОБА_2 / (керівника компанії «IMPEX-Empire EH Photovoltaik» (Statzlinger Strasse 98 86165 - ОСОБА_3 ) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України;
-на громадянина ОСОБА_1 / ОСОБА_2 / (керівника компанії «IMPEX-Empire EH Photovoltaik» (Statzlinger Strasse 98 86165 - Augsburg Germany) накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі ста відсотків вартості товару - безпосереднього предмету порушення митних правил, що становить 232 704,18 грн (двісті тридцять дві тисячі сімсот чотири гривні вісімнадцять копійок);
- конфісковано на користь держави безпосередні предмети порушення митних правил, а саме: штучну шкіру з ворсистого поліуретану - 56 кв.м. Поліровальний матеріал для другого ступеня полірования кремнієвих пластин (кріпиться до поліровальника), являє собою гнучкий поліуретан армований нетканим полотном.» у кількості - 1 місце, загальною вагою брутто - 40 кг, нетто - 39 кг, загальною вартістю 232 704, 18 грн, які було тимчасового вилучені згідно з протоколом про порушення митних правил № 1788/10000/22 від 02.09.2022;
- стягнуто з громадянина ОСОБА_1 / ОСОБА_2 / (керівника компанії «IMPEX-Empire EH Photovoltaik» (Statzlinger Strasse 98 86165 - Augsburg Germany) на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Постановою Київського апеляційного суду від 07.09.2023 постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 24.02.2023, якою громадянина ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України з накладенням стягнення скасовано в частині конфіскації на користь держави безпосередніх предметів порушення митних правил, а саме: штучна шкіра з ворсистого поліуретану - 56 кв.м. Поліровальний матеріал для другого ступеня полірования кремнієвих пластин (кріпиться до поліровальника), являє собою гнучкий поліуретан армований нетканим полотном.» у кількості - 1 місце, загальною вагою брутто - 40 кг, нетто - 39 кг, загальною вартістю 232 704, 18 грн, які було тимчасового вилучені згідно з протоколом про порушення митних правил № 1788/10000/22 від 02.09.2022; у решті постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 24.02.2023 року залишено без змін.
28.11.2023 до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 в якій заявник просить суд: прийняти заяву про перегляд постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 24.02.2023 у справі № 760/14844/22 за нововиявленими обставинами до розгляду; закрити провадження у справі № 760/14844/22 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 483 МК України відносно ОСОБА_4 .
Протоколом передачу судової справи раніше визначеному складу суду від 28.11.2023 для розгляду такої заяви визначено суддя Зуєвич Л.Л.
Розгляд відповідної заяви було призначено на 14.12.2023 про що учасників судового процесу повідомлено повістками суду.
12.12.2023 до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 в якому ставиться питання про відкладення розгляду справи, оскільки у відповідну дату судового засідання (14.12.2023) представник заявника задіяний щодо представництва інтересів іншого клієнта у судовому засіданні, призначеному на 10:30 у Шевченківському районному суді міста Києва, а відстань між судами є значною.
Суд враховує, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Також, враховується, що як змістом викладеного у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 (провадження: 61-22682св19), неявка до суду представника у зв'язку з наданням переваги участі у розгляді іншої справи, не свідчить про поважність причин неявки такого представника, зокрема, оскільки заявник реалізував своє право на викладення своїх аргументів в письмовій заяві до суду.
Крім того, знаючи, що певний представник не зможе взяти участь у судовому засіданні, заявник міг залучити до участі у справі іншого представника проте відповідним правом не скористався.
З матеріалів справи не вбачається неможливість проведення судового засідання без участі представника заявника, а тому враховуючи все зазначене в сукупності суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання та відкладення судового засідання з розгляду заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами.
Щодо доводів заявника
В заяві про перегляд постанови за ново виявленими обставинами звертається увага на те, що ОСОБА_5 стали відомі обставини, які не були йому відомі раніше, а отже він не міг повідомити про них суду під час судового розгляду справи № 760/14844/22.
Так, вказується, що 09.10.2023 ОСОБА_6 звернувся з претензією до ТОВ «Пролог Семікор» в якій зазначив про те, що йому надійшло рішення Київського апеляційного суду, яким його було визнано винним за ст. 483 МК України у справі про надання документів з неправдивими даними митним органам під час переміщення товару через митний кордон України та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 100% від вартості товару. Однак він зазначив, що не надавав жодних документів митним органам України, передавши всі супроводжуючі документи водію та відправивши їх відділу маркетингу ТОВ «Пролог Семікор». Також він наголошував, що згідно умов контракту, митне оформлення та доставку товару в Україну повинне було здійснити ТОВ «Пролог Семікор», і ця відповідальність була погоджена в Договорі, що відповідає умовам поставки Incoterms 2020 - FCА Augsburg, які покладають відповідальність на ТОВ «Пролог Семікор». Тому він просив надати пропозиції щодо вирішення цього питання.
Наголошується, що у відповіді на претензію ТОВ «Пролог Семікор» повідомило, що дійсно, товар, який вони отримали за договором (контрактом) від 30.05.2018 № 723-18 розмитнювався їх заступником директора з загальних питань в перелік обов'язків якого входить проведення митних оформлень вантажу, що закріплено в його посадовій інструкції та виступав уповноваженою особою декларанта на підставі Карти обліку особи, яка здійснює операції з товарами. Також, у відповіді на претензію ТОВ «Пролог Семікор» визнало свою провину тому, що заступник директора з загальних питань помилково вписав країну походження товару «Німеччина» у 34 графу митної декларації, не маючи яких офіційних документів, що підтверджують країну походження у відповідності до ст. 43 МК України. Серед іншого зазначає, що Декларант вписав країну походження довідково, не скористувавшись існуючими преференціями країни походження «Німеччина».
Зі слів заявника, ТОВ «Пролог Семікор» визнає, що згідно контракту 723-18 від 30.05.2018р обов'язок щодо розмитнення товару та вся відповідальність за ці дії покладена на товариство, що було обумовлено попередніми домовленостями між сторонами та зазначає, що прикладе всі зусилля для врегулювання цього питання.
Заявник зауважує, до відповіді на претензію ТОВ «Пролог Семікор» додає копію посадової інструкції заступника директора з загальних питань (надалі - Посадова інструкція) та його доповідну на ім'я директора ТОВ «Пролог Семікор».
При цьому, заявник звертає увагу на наступні положення вказаної Посадової інструкції:
- п.п. 1.3-1.4 Посадової інструкції визначено, що заступник директора з загальних питань очолює адміністративно-господарський відділ та керує агентом з митного оформлення вантажів та товарів. Головною задачею заступника директора з загальних питань є розв'язання адміністративно-господарських питань та питань пов'язаних з митницею та митним оформленням вантажів;
- відповідно до п. 2.2.2 Посадової інструкції, заступник директора з загальних питань повинен знати Митний кодекс України;
- згідно з п.п. 3.1.7-3.1.13 Посадової інструкції, заступник директора з загальних питань здійснює оформлення вантажних митних декларацій різних типів на перевезення вантажів в міжнародних повідомленнях, робить перевірку правильності, повноти заповнення і комплектності перевізних та супровідних документів, виконує нарахування належних митних платежів і зборів, керуючись постановами Уряду України, наказами Державного митного комітету України і іншими нормативними документами, вводить у встановленому обсязі інформацію в АСУ або передає її в митний відділ, знімає копії з документів, веде оперативний облік виробничих показників, перевізної і супровідної документації, видає вантажовідправникам та вантажоодержувачам довідки і оперативну інформацію з питань застосування тарифів і митного оформлення перевізних та супровідних документів;
- також, у Посадовій інструкції визначено, що заступник директора з загальних питань несе відповідальність за невиконання своїх обов'язків, за неправильність та неповноту використання своїх прав (п. 5.1), несе персональну відповідальність за правильність заповнення митних декларацій та надання інших документів до митного оформлення, настання будь-яких негативних наслідків у випадку опущення порушень законодавства під час митного оформлення товарів та вантажів (п. 5.2);
- п. 5.3 Посадової інструкції визначено, що за порушення законодавчих і нормативних актів з охорони праці і пожежної безпеки, щодо порядку оформлення митних вантажів та проведення митних платежів та з інших питань заступник директора з загальних питань може бути притягнутий до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної, цивільної та кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством.
Крім того, заявник наголошує, що у своїй доповідній ОСОБА_7 пояснює, що саме він проводив митне декларування в режимі імпорту товару та вказав країну походження товару - Німеччина. Також, повідомляє, що йому не було надано жодних підтверджуючих документів про країну походження товару.
Підсумовуючи, заявник зазначає, що внесення країни походження в декларацію відбувалося митним декларантом ТOB «Пролог Семікор», який взяв за основу Пакувальний лист, що в свою чергу не документом, що підтверджує країну походження товару, жодного офіційного документу, який підтверджує країну походження ОСОБА_6 не заповнював та не надавав, це не було його обов'язком, тому умислу надавати неправдиву інформацію він не мав.
Враховуючи зазначене, на думку заявника, отримана ОСОБА_8 відповідь на претензію та долучена до неї Посадова інструкція є нововиявленими обставинами у справі, що підтверджує, що саме заступник директора ТОВ Пролог Семікор» може бути суб'єктом правопорушення за вчинення якого постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 24.02.20203 у справі №760/14844/22 було визнано винним ОСОБА_9 та притягнуто останнього до адміністративної відповідальності.
Щодо правової позиції митного органу
Присутній у судовому засіданні 14.12.2023 представник Київської митниці щодо вимог та доводів заявника заперечував, просив у її задоволенні відмовити.
Зокрема, зауважив, що представник ОСОБА_1 брав участь у справі на всіх етапах її розгляду та мав можливість під час її розгляду зробити відповідні запити та долучити до справи всі докази на доведення своєї позиції.
Щодо посилань на доповідну ОСОБА_7 , представник Київської митниці звернув увагу на те, що первинно справа поверталась судом митному органу на доопрацювання, в т.ч. з метою опитування вказаної особи, що і було вчинено під час доопрацювання, що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом опитування.
Як вважає представник Київської митниці, всі інші обставини вже були предметом дослідження під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій та не є такими, що підлягають під поняття нововиявлених.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді заяви та застосовані ним норми права
Розглянувши матеріали справи заслухавши думку представника митного органу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 63 Конституції України підозрюваному, обвинуваченому і підсудному гарантується право на захист. Однією із найефективніших форм правового захисту прав громадянина є судовий захист. Право на захист у судовому порядку є конституційним і не вимагає додаткового закріплення в інших нормативно-правових актах.
Стаття 55 Конституції України містить норму, що встановлює право кожного: звертатися до суду для оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна та будь-якими, незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних
Відповідно до ст. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) зазначено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Право на перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами належно не врегульовано Кодексом України про адміністративні правопорушення, як і не передбачено положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення прямої заборони перегляду постанов за нововиявленими обставинами.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2,4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано вказану Конвенцію.
Порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначено Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до ч. 1 ст. 17 даного Закону, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.
Виходячи із правової позиції ЄСПЛ, який за певних умов також поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження і на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12); рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03), суд вважає, що на цю категорію справ поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість суду застосувати аналогію закону при перегляді постанови суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП інші норми закону, зокрема положення Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), які регламентують відповідні правовідносини, так як КУпАП не передбачає порядку і процедури перегляду справ за нововиявленими обставинами, хоча згідно міжнародних норм права це є невід'ємним правом особи (правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції), а для судів усіх інстанцій важливим елементом законного і справедливого правосуддя, оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання.
Як вказано у рішенні ЄСПЛ у справі «Швидка проти України», провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.
З огляду на викладене та норми прямої дії Конституції України, положення національного законодавства, а також міжнародно-правові договори та рішення Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, суд приходить висновку, що реалізація права на судовий захист, шляхом подання заяви про перегляд судового рішення у даній справі підлягає регулюванню за аналогією закону.
Оскільки, провадження у справах про адміністративне правопорушення вважається кримінальним до нього застосовуються норми КПК України, які передбачають перегляд рішення за нововиявленими обставинами та містять перелік даних обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 461 КПК України, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.
Згідно з ст. 463 КПК України заява про перегляд судового рішення за виключними або нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин, крім випадку, передбаченого частиною третьою цієї статті.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 826/20239/16 (провадження № 11-314апп20) у розумінні норм процесуального права саме в суді першої інстанції у проваджені за нововиявленими обставинами має переглядатися рішення цього самого суду, якщо заявлені нововиявлені обставини стосуються висновків і розсуду цього суду в частині, яка за наслідками апеляційного чи касаційного перегляду залишилася без змін. У тому разі, якщо суди апеляційної чи касаційної інстанції змінять рішення суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, то саме судові акти судів цих інстанцій можуть і мають бути предметом перегляду у провадженні за нововиявленими обставинами, оскільки в цій частині (по суті спору чи з інших підстав) рішення суду першої інстанції зазнало сутнісних змін або було скасовано.
За змістом ст. 467 КПК України суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за виключними або нововиявленими обставинами без задоволення.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України, нововиявленими обставинами визнаються: інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
У постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 30.11.2023 у справі № 743/1378/13-к (провадження № 51-1756км18) зазначено, що нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками: невідомість суду з причин, від нього незалежних; істотне значення для провадження; наявність в об'єктивній дійсності до ухвалення вироку; неможливість урахування під час провадження у справі та ухвалення вироку в зв'язку з їх невідомістю суду.
За змістом правової позиції, викладеної у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17.10.2023 у справі № 682/251/21 (провадження № 51 - 4746 км 21):
«Системне тлумачення положень статей 459, 462, 91 КПК України вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки:
1) вони об'єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення;
2) вони знаходяться в органічному зв'язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення;
3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, на чому неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема, у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2011 року. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.
Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 листопада 2019 року (провадження № 51-9834кмо18), перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є ревізійною стадією, в ході якої суд не розглядає обвинувачення по суті, а лише надає оцінку доводам учасників судового провадження щодо наявності у кримінальному провадженні обставин, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, а також щодо можливості впливу цих обставин на правильність судового рішення, яке належить переглянути. Предметом судового розгляду в порядку провадження за нововиявленими обставинами виступає не обвинувальний акт, а судове рішення, зокрема вирок суду, що набрав законної сили, яким установлено наявність чи відсутність винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину».
Проаналізувавши матеріали справи суд вважає, що відповідь на претензію ТОВ «Пролог Семікор», посадова інструкція заступника директора з загальних питань та його доповідна на ім'я директора ТОВ «Пролог Семікор» не є тими доказами, які в контексті ст. 459 КПК України можуть бути враховані судом як «нововиявлені обставини», оскільки з матеріалів справи не вбачається неможливість отримання та подання до суду таких доказів раніше, а обставини, на доведення яких вони подані, вже були предметом дослідження судом першої інстанції під час розгляду справи по суті та апеляційним судом під час перегляду справи.
При цьому, суд враховує, що важливим є дотримання принципу юридичної визначеності. Європейський суд з прав людини у рішеннях від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» та від 29.10.2015 у справі «Устименко проти України» неодноразово наголошував, що одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливостями і непереборними обставинами. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі.
Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення ЕСПЛ від 09.06.2011 в справі «Желтяков проти України»).
Процедура скасування остаточного рішення передбачає виникнення суттєвих для справи обставин, які раніше не були відомі. Особа, яка порушує питання про скасування, має довести, що не було можливості надати зазначені докази на остаточному розгляді і що вони є суттєвими. Така процедура сама по собі не суперечить вимозі щодо юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (рішення ЄСПЛ від 06.12.2005 у справі «Попов проти Молдови» та рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі «Правєдная проти Росії»).
Однак, як вже зазначено, заявником не доведено ні неможливість надати зазначені ним докази на остаточному розгляді справи, ні їх суттєвість для розгляду справи в тій мірі, що вони можуть бути враховані для виправлення помилок правосуддя.
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади.
Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 (заява № 3236/03), жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її рішення.
Враховуючи наведене, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 24.02.2023 у справі № 760/14844/22, винесеної за результатами розгляду матеріалів, які надійшли від Київської митниці Держмитслужби про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 / ОСОБА_2 / за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, - відмовити.
Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Л. Л. Зуєвич