печерський районний суд міста києва
Справа № 757/48963/23-к
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.12.2023 м. Київ
Печерський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023000000001796 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.09.2023, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ровеньки, Луганської області, громадянки України, українки, з середньою освітою, офіційно не працюючої, проживаючої (до затримання) за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції до внесення змін Законом № 3233-ІХ від 13.07.2023), ч. 4 ст. 358 КК України, -
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ; представники потерпілих - адвокати: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; захисник ОСОБА_7 ; обвинувачена ОСОБА_3
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 23.01.2004 року ОСОБА_8 , в особі ОСОБА_9 , на підставі довіреності посвідченої Шостою Київською державною нотаріальною конторою 07.11.2003 року за реєстром № 5-6144, придбала у ОСОБА_10 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
У подальшому, у зв'язку з переїздом до іншої країни, ОСОБА_8 довіреністю від 23.04.2019 року зареєстрованою в реєстрі за № 6-656 уповноважила свою матір - ОСОБА_9 розпоряджатися її майном, бути представником у всіх державних установах, організаціях. У подальшому на підставі вищевказаної довіреності, ОСОБА_9 на початку осені 2020 року (більш точної дати в ході проведення досудового розслідування не встановлено) опублікувала на одному із інтернет сайтів оголошення про здачу в оренду, квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Так, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше листопада 2020 року, у ОСОБА_3 та у невстановленої на цей час досудовим розслідуванням особи, виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) в особливо великих розмірах, а саме - грошовими коштами від відчуження квартир, розташованих на території м. Києва.
Згідно злочинного плану, направленого на заволодіння грошовими коштами від незаконного відчуження квартир, невстановлена на цей час досудовим розслідуванням особа, мусила підшукувати квартири на території м. Києва, знімати їх у довгострокову оренду, отримувати у законних власників квартир копії правоустановчих документів та на підставі цих копій правоустановчих документів виготовляти начебто їх оригінали, а ОСОБА_3 , у свою чергу, на підставі завідомо підроблених документів, повинна була видавати себе нібито за власницю квартири під час підписання договору купівлі-продажу квартири у нотаріуса та використовувати ці завідомо підроблені документи, на що остання погодилась та прийняла вказану пропозицію.
Таким чином, ОСОБА_3 та невстановлена на цей час досудовим розслідуванням особа, досягли попередньої змови на вчинення особливо тяжкого злочину безпосередньо до початку його скоєння.
Діючи відповідно до вищевказаного плану злочинних дій, невстановлена на даний час у ході досудового розслідування особа в листопаді 2020 року (більш точної дати в ході проведення досудового розслідування не встановлено) на одному із інтернет сайтів, знайшла оголошення про здачу в оренду квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Після чого, 05.11.2020 року невстановлена на даний час у ході досудового розслідування особа, використовуючи паспорт громадянина України іншої особи, уклав з ОСОБА_9 договір оренди квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 терміном на один рік, отримавши таким чином доступ до приміщення.
У подальшому, ОСОБА_3 , реалізуючи вищевказаний план злочинних дій, направлений на заволодіння грошовими коштами від незаконного відчуження квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 23.11.2020 року у невстановленому в ході проведення досудового розслідуванні місці отримала від невстановленої на даний час у ході досудового розслідування особи завідомо підроблений паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_8 , серія НОМЕР_1 , виданий Печерським РУ ГУ МВС України в місті Києві 28.10.1997 року, із вклеєними у ньому фотокартками зі своїм зображенням на сторінці № 1 та № 2. Після чого, використовуючи зазначений вище паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_8 - ОСОБА_3 , звернулась до комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» з метою отримання інформаційної довідки щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 .
В подальшому, 21.12.2020 року о 17 годині 06 хвилин, невстановлена на даний час у ході досудового розслідування особа на інтернет сайті «Dom.ria» розмістила оголошення про продаж квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , при цьому, з метою якнайшвидшої реалізації злочинного плану і отримання грошових коштів, вказала ціну, меншу ринкової вартості та можливість торгу.
25.01.2021 року невстановлена на даний час у ході досудового розслідування особа, видаючи себе за ріелтора одного з агентств з нерухомості у м. Києві, маючи доступ до приміщення, показала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 потенційним покупцям - ОСОБА_11 та її чоловіку - ОСОБА_12 . При цьому, з метою введення їх в оману та отримання грошових коштів, ця невстановлена особа надала їм для ознайомлення підроблений договір купівлі-продажу квартири від 23.01.2004 року та план-схему вказаної квартири.
Далі, з метою заволодіння грошовими коштами шляхом обману, 28.01.2021 року ОСОБА_3 , через мобільний додаток «WhatsApp» з мобільного номеру НОМЕР_2 листувалась та телефонувала потенційному покупцю - ОСОБА_11 на мобільний номер НОМЕР_3 , видаючи себе за власницю квартири - ОСОБА_8 , та обговорювала деталі підписання угоди.
У подальшому, ОСОБА_3 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 30.01.2021 року у невстановленому в ході проведення досудового розслідування місці отримала від невстановленої на даний час у ході досудового розслідування особи завідомо підроблений договір від 23.01.2004 року купівлі-продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Далі, з метою доведення спільного з невстановленою на даний час у ході досудового розслідування особою злочинного плану щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_11 від незаконного відчуження квартири, діючи з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення,усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, 30.01.2021 року у період з 13 години 00 хвилин по 16 годину 00 хвилин, ОСОБА_3 прибула до приміщення офісу приватного нотаріуса ОСОБА_13 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , де зустрілась з покупцем - ОСОБА_11 та її чоловіком - ОСОБА_12 . Після чого всі разом зайшли до приватного нотаріуса ОСОБА_13 , де ОСОБА_3 надала завідомо підроблений паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_8 , серія НОМЕР_1 , виданий Печерським РУ ГУ МВС України в місті Києві 28.10.1997 року, із вклеєними фотокартками зі своїм зображенням на сторінці АДРЕСА_4 та № 2, а також надала завідомо підроблений договір купівлі продажу квартири від 23.01.2004 року розташованої за адресою: АДРЕСА_2 для оформлення угоди.
Після перевірки приватним нотаріусом всіх наданих документів, остання склала договір купівлі-продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , після чого ОСОБА_3 , яка видавала себе за власницю квартири - ОСОБА_8 , як продавець, та ОСОБА_11 , як покупець, підписали вказану угоду. Після цього, на виконання умов угоди, ОСОБА_11 передала ОСОБА_3 готівкою грошові кошти у сумі 95 000 доларів США.
Заволодівши шляхом обману грошовими коштами у сумі 95 000 доларів США, що на момент вчинення кримінального правопорушення становила 2 682 800 гривень, що складає 2 364 неоподаткованих мінімум доходів громадян, які належали ОСОБА_11 , ОСОБА_3 залишила місце укладення угоди та змінила номер телефону.
Таким чином, ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою з невстановленою на даний час досудовим розслідуванням особою, заволоділа чужим майном шляхом обману (шахрайство), а саме - грошовими коштами у сумі 95 000 доларів США від відчуження квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві приватної власності належить - ОСОБА_8 , вартість якої станом на момент вчинення кримінального правопорушення становила 3 230 000 грн., що складає 2 846 неоподаткованих мінімум доходів громадян.
За викладених обставин, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
-ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції до внесення змін Законом №3233-IX від 13.07.2023), як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах;
-ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень визнала у повному обсязі, з відповідною кримінально-правовою кваліфікацією її дій погодилася, зазначивши, що шкодує про те, що погодилась на вмовляння невідомої особи задля отримання винагороди у розмірі 7 000 грн. За час тримання під вартою зробила висновки, переосмислила життєві цінності та те, що головною цінністю людини є життя та свобода. Щиро розкаюється у вчиненому та просила не призначати їй покарання у виді позбавлення волі.
Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності її позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінальних правопорушень, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин кримінального провадження, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням письмових матеріалів, зокрема: письмових документів, які характеризують особу обвинувачену ОСОБА_3 та матеріалів, дослідження яких є необхідним для вирішення питань, передбачених ч. 1 ст. 368 КПК України.
За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України (в редакції станом на момент вчинення злочинів) в повному обсязі доведена, а відтак дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах та за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.
При призначенні обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Суд вважає, що покарання, рекомендоване прокурором, є занадто суворим та буде нести надмірний тягар для обвинуваченої ОСОБА_3 , а відтак призначаючи обвинуваченій покарання, у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно з класифікацією, наведеною у ст. 12 КК України в редакції станом на момент вчинення кримінальних правопорушень відносяться до категорії особливо тяжкого злочину та злочину невеликої тяжкості, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 є щире каяття.
Обставин, що згідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 судом не встановлено.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення кримінального покарання», суди, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку повинні дотримуватись вимог кримінального закону, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення. Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
При призначенні обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, суд приймає до уваги характер вчинених кримінальних правопорушень, характеризуючі обвинувачену дані, відповідно до яких, остання раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, на обліку в психіатричній лікарні та на обліку в наркологічному диспансері не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, перебуває у цивільному шлюбі, має доньку та онучку, є працездатною особою, до затримання працювала не офіційно продавчинею овочів, не є соціально небезпечною.
Стаття 77 КК України передбачає вичерпний перелік додаткових покарань, які можуть бути призначені у разі звільнення від основного покарання з випробуванням, серед яких конфіскація майна відсутня. Якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті є обов'язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, воно не застосовується.
Відповідно до вимог ст. 77 КК України, суд не вправі призначати додаткове покарання передбачене санкцією ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції до внесення змін Законом №3233-IX від 13.07.2023) у виді конфіскації майна.
При вирішенні питання про застосування додаткового покарання, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, у вигляді конфіскації майна, суд бере до уваги положення п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до якого, якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов'язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки ст. 77 КК ( 2341-14 ) передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня.
Враховуючи характеризуючі обвинувачену дані, обставини вчинення кримінальних правопорушень, щире каяття обвинуваченої, відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, та приходить до висновку про можливість призначення покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції, передбаченої ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції до внесення змін Законом №3233-IX від 13.07.2023) без призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна та у виді обмеження волі в межах санкції, передбаченої ч. 4 ст. 358 КК України, визначивши обвинуваченій ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, та на підставі ст. 75 КК України звільнивши ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, поклавши на неї обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
За таких обставин, запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_3 слід скасувати та звільнити обвинувачену з під-варти.
Також, відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь держави підлягають стягненню за проведення судових експертиз у розмірі 33 636 (тридцять три тисячі шістсот тридцять шість) гривень 48 (сорок вісім) копійок.
Питання щодо скасування арешту майна суд вирішує відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України.
Цивільний позов в межах кримінального провадження не заявлений.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Визнати винуватою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції до внесення змін Законом № 3233-ІХ від 13.07.2023), ч. 4 ст. 358 КК України та призначити їй покарання:
- за ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції до внесення змін Законом № 3233-IX від 13.07.2023) у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна;
- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_3 визначити у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 скасувати, негайно звільнивши її з під варти.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення судових експертиз у розмірі 33 636 (тридцять три тисячі шістсот тридцять шість) гривень 48 (сорок вісім) копійок.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.02.2021 року у справі № 757/5295/21-к із забороною відчуження та розпорядження на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , (РНОНМ 2280270280000), яка перебуває у власності ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_4 ) - скасувати.
На вирок учасниками кримінального провадження може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1