12.12.2023 Справа № 756/12782/23
Унікальний №756/12782/23
Провадження №2/756/5152/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗАОЧНЕ
12 грудня 2023 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Шевчука А.В.,
секретаря - Міщенка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення коштів за розпискою від 13.10.2021 року у розмірі 2 300,00 доларів США, 3% річних з урахуванням простроченої суми у розмірі 112,47 доларів США, моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн., витрат понесених на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. та сплаченого судового збору.
В обґрунтування своїх вимог вказувала, що 13.10.2021 надала відповідачу позику у розмірі 2 300,00 доларів США про що була складена розписка. Грошові кошти в повному обсязі відповідач зобов'язувалася повернути 13.11.2021 року. Факт передачі коштів було зафіксовано в присутності свідка ОСОБА_3 .
Не зважаючи на регулярні нагадування, станом на 03.10.2023 року відповідач не виконала своїх зобов'язань, що стало причиною для звернення позивача до суду.
Представник позивача надав суду заяву, у якій просив, розглядати справу без його участі, а також зазначив, що позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином. Заяв, заперечень, клопотань суду не надала, в зв'язку з чим суд визнає її неявку без поважних причин та вважає можливим розглянути справу за її відсутності по наявним в справі доказам та вважає за можливе постановити заочне рішення, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.
Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, встановив наступне.
13.10.2021 року між сторонами складено розписку, відповідно до якої ОСОБА_1 надала у позику ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 2 300,00 доларів США які остання зобов'язалась повернути 13.10.2021 року (а.с.12).
Положеннями ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Станом на момент звернення до суду з позовною заявою ОСОБА_2 не повернула суму позики ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ст. 545 ЦК України кредитор, прийнявши виконання зобов'язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника в свою чергу підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Ст. 527 ЦК України передбачено зобов'язання боржника виконати свій обов'язок, а кредитора - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, а також право кожної із сторін у зобов'язанні вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Оригінал розписки від 13.10.2021 року знаходиться у позивача, що свідчить про наявність між сторонами позикових відносин, а також про невиконання відповідачем умов договору позики.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунків позивача у відповідача станом на 03.10.2023 року існує основна заборгованість у розмірі 2 300,00 доларів США, три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 112,47 доларів США.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести чи спростувати, ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
При цьому, відповідачем жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором позики та 3% річних є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач крім іншого заявляє вимогу про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.
Щодо стягнення моральної шкоди, варто зазначити, що відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти:
а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду).
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди і відсутність будь-якого елементу складу цивільного правопорушення є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Як роз'яснено у п.п. 4 та 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Підставами виникнення майнових зобов'язань називаються обставини, визначені законом як юридичні факти, у складі яких вирізняють договір і правопорушення (делікт).
При цьому, на думку суду неможливе урівняння та поширення приписів розділу I книги 5 цього Кодексу, як на договірні зобов'язання (підрозділу 1 розділу III книги 5 цього ЦК України) так і на не договірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 цього Кодексу) лише тому, що вони розміщені в одній книзі.
Зобов'язання, що виникають в особи, яка протиправно заподіяла іншій особі майнову чи моральну шкоду, називають деліктними. Така назва застосовується з огляду на те, що зобов'язання виникають за заподіяння майнової або немайнової (моральної) шкоди внаслідок цивільного правопорушення - делікту.
З огляду на зазначене, та враховуючи наявність договірних відносини, що виникли між сторонами при укладанні договору найму суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення з ОСОБА_2 10 000,00 грн. моральної шкоди задоволенню не підлягає.
Більше того, матеріали справи не містять не лише обґрунтувань, але й жодного доказу на підтвердження заподіяної позивачу моральної шкоди у правовідносинах із ОСОБА_2 .
Таким чином, враховуючи вищевказане суд прийшов до висновку, про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно п. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи викладене, та часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 5 000,00 грн. компенсації витрат на правничу допомогу.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати.
З огляду на вищевикладене, відповідно до ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 215, 259, 263, 264, 280 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає адресою: АДРЕСА_2 ) заборгованість за розпискою у розмірі 2 300 (дві тисячі триста) доларів США 00 центів, три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 112 (сто дванадцять) доларів США, 47 центів, компенсацію витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок, понесені витрати за сплату судового збору у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, якщо заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя А.В. Шевчук