Справа № 756/11058/23
Номер провадження № 3/756/5660/23
УКРАЇНА
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2023 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Пономаренка А. А.,
за участі секретаря судового засідання Ситника М. Р.,
особи, яка притягується до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 Оболонського районного суду міста Києва адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
УСТАНОВИВ:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 378151 від 12.08.2023, 12.08.2023 о 20:03 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом - легковим автомобілем марки «Volkswagen», моделі «Bora», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у м. Києві по вул. Сім'ї Кульженків, у районі будинку № 12-б Після зупинки у ОСОБА_1 було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродня блідість обличчя. Від проходження медичного огляду в лікаря нарколога Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія», яка розташована за адресою: Київ, вул. Петра Запорожця, буд. 20, на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку ОСОБА_1 відмовився.
Дії ОСОБА_1 особою, уповноваженою на складання адміністративного протоколу, кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, в частині керування транспортним засобом, проте заперечував, що не перебував в стані наркотичного сп'яніння та мав і їх ознаки, бо не вживає наркотичних речовин. Огляд відмовився пройти лише тому, бо їхав забирати дитину, якій 11 років, на вокзалі, і яка їхала з літнього табору. Оскільки вважав неправомірними вимоги працівника поліції, та на місці пройти огляд йому не запропонували, він відмовився. І коли вже забрав дитину, проїхав самостійно до КНП «Київська міська клінічна наркологічна клінічна лікарня» де пройшов огляд на стан наркотичного сп'яніння, яким не виявлено в нього жодних ознак сп'яніння. У зв'язку з чим просив закрити адміністративне провадження з підстав відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, суд відповідно до положень ст. 1 КУпАП здійснює охорону прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
При цьому, відповідно до статей 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП установлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані наркотичного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
При цьому відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд в закладі охорони здоров'я для визначення стану сп'яніння.
Згідно з п. 7 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов'язковим.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 378151 від 12.08.2023, 12.08.2023 о 20:03 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом - легковим автомобілем марки «Volkswagen», моделі «Bora», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у м. Києві по вул. Сім'ї Кульженків, у районі будинку № 12-б Після зупинки у ОСОБА_1 було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродня блідість обличчя. Від проходження медичного огляду в лікаря нарколога Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія», яка розташована за адресою: Київ, вул. Петра Запорожця, буд. 20, на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку ОСОБА_1 відмовився.
Так, оскільки ОСОБА_1 визнано факт керування транспортним засобом в день зупинки працівниками поліції, то суд не вбачає підстав для надання оцінки керування транспортним засобом.
Між тим, досліджуючи матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було встановлено, що ОСОБА_1 самостійно звернувся 13.08.2023 до КНП « Київська міська клінічна наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія», що підтверджується висновком КНП « Київська міська клінічна наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» № 004140 (час огляду 12:42 год.), актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.08.2023 (який був витребуваний на підставі запиту суду), журналом реєстрації медичних оглядів, де у висновку та в акті зазначено заключний діагноз - тверезий. Слід зауважити, що залишки наркотичної речовини тримаються в організмі людини декілька діб, а отже не виявлення таких ознак ОСОБА_1 , свідчить і про відсутність ознак сп'яніння, які ніби в нього були виявлені працівниками поліції та вказані в протоколі.
При оцінці вказаних обставин, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно з якими усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Крім того, суд ураховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно з яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Так, Верховний Суд України в постанові від 27.06.2019 у справі № 560/751/17 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Аналогічні положення фактично висловлені Європейським судом з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 у справі «Михайлова проти України», який зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред'явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.
Отже, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, у даному провадженні, є зафіксована у встановлений законом спосіб відмова водія від огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що і є підставою для складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та притягнення до адміністративної відповідальності. Обов'язок щодо доведення вказаних обставин покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2003 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року №18, судам при розгляді справ необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви.
Отже, направлений на розгляд суду адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , не містить відповідного доказового забезпечення, а обвинувачення, яке інкриміноване ОСОБА_1 спростовано медичними документами, які були надані у судовому засіданні, а також витребувані із закладу охорони здоров'я.
У силу приписів ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Тож, на думку суду, матеріали адміністративної справи не містять доказів, з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, які б підтверджували скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і давали можливість довести винуватість ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене та беручи до уваги про відсутність доказів в матеріалах адміністративної справи з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та в сукупності -достатності, які б підтверджували скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності, оскільки наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - відсутність доказів на підтвердження складу та події адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 1, 7, 8, 9, 23, 26, 33-35, 130, 247, 268, 278, 280-287, 307, 308 КУпАП, суд
ПОСТАНОВИВ:
Провадження в справі на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 378151 від 12.08.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду в десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Оболонський районний суд міста Києва.
Суддя А. А. Пономаренко