14.12.2023 Справа № 756/12908/23
Номер провадження 2-а/756/150/23
Унікальний номер судової справи 756/12908/23
РІШЕННЯ
Іменем України
12 грудня 2023 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Луценка О.М.,
за участю секретаря судових засідань Галелюк Т.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
УСТАНОВИВ:
05.10.2023 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Просить суд ухвалити рішення, яким скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серія ЕАТ №7822219 від 27.09.2023, винесену інспектором Устенко В.С. за ч. 5 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
В обгрунтування вимог позовної заяви вказував, що 27.09.2023 інспектором Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області БПП с. Чайки Устенко В.С. винесено постанову серія ЕАТ №7822219 від 27.09.2023 у справі про адміністративне правопорушення, якою позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. 27.09.2023 позивач здійснював рух автомобілем «Мітсубіші», д.н. НОМЕР_1 , по автодорозі М-07, приблизно на 56 км автодороги був зупинений інспектором. Не назвавши причину зупинки та не повідомивши причину пред'явлення документів, інспектор Устенко почав вимагати від позивача пред'явити посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію автомобіля. Інспектор повідомив, що позивач рухаючись на автомобілі не користувався засобами пасивної безпеки, чим порушив п. 2.3.в ПДР та зачитав уривки ст. 268 КУпАП. На вимогу позивача скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП інспектор повідомив, що справу він розглянув та пішов складати постанову. Далі позивач отримав постанову серії ЕАТ №7822219 від 27.09.2023, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 510 грн.
Позивач категорично не погоджується з постановою, оскільки вона винесена з істотними порушеннями норм права та підлягає скасуванню. По-перше, позивача не було ознайомлено з матеріалами справи. По-друге, під час розгляду справи позивача як особу, яка притягується до адміністративної відповідальності не було ознайомлено з доказами правопорушення, не було надано змоги заявити клопотання про перенесення розгляду справи з метою скористатися юридичною допомогою адвоката чи іншого фахівця у галузі права. По-третє, в постанові ЕАТ №7822219 від 27.09.2023 не вказано технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, якщо такий здійснювався. Також, у матеріалах постанови не вказано, які докази досліджувались інспектором при розгляді справи.
Ухвалою суду від 18.10.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
27.11.2023 на адресу суду від представника позивача надійшов відзив, відповідно до якого просили залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку з порушенням строків звернення із позовною заявою. А також, у разі відмови у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду просили відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги позову підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.
Відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив. Надіслали клопотання про відкладення розгляду справи, однак, з огляду на наявність відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання сторони відповідача про відкладення розгляду справи.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.
Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст.55 Конституції України та статтею 6 КАС України.
За приписами ч. 5 ст. 242 КАСУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тож, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, виклавши її по справі №760/2846/17 від 14.03.2018.
Як зазначено у ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до постанови серії ЕАТ №7822219 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував автомобілем «Мітсубіші», д.н. НОМЕР_1 , який обладнано засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ремнем безпеки, чим порушив п. 2.3.в ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, у зв'язку з чим притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення в розмірі 510,00 грн (а.с. 26).
За вимогами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Частиною 5 ст. 121 КУпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначено Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Відповідно до п. 2.3.в Розділу 2 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Позивач вказує, що Правила дорожнього руху не порушував. Однак, жодних доводів та обставин в обгрунтування даного твердження у позові не зазначає.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова серії ЕАТ №7822219 від 27.09.2023 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності містить інформації про фіксацію правопорушення, а саме у п. 7 зазначено, що до постанови додається А70367.
Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 24.09.2020 у справі №569/7119/20 та від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а.
Окрім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення «за місцем його вчинення», яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Так, під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, положення ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення не застосовуються; винесення постанов у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, уповноваженими на те особами одразу після складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення є неправомірним.
Окрім того, аналіз п. 2.3 зазначеного рішення Конституційного Суду України, дає підстави для висновку про те, що Конституційний Суд, говорячи про порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, мав на увазі виключно випадки застосування скороченого провадження у справах, на які не розповсюджуються вимоги ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Однак, вже після прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення, норми Кодексу України про адміністративні правопорушення та, зокрема, ст. 258 зазнали змін, в результаті чого на справи, які віднесено до компетенції Національної поліції розповсюджено вимоги ч. 4 ст. 258 - постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місті вчинення правопорушення.
Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, та рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015, дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення Правил дорожнього руху (ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення) на місці вчинення такого правопорушення.
При цьому, положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення (зокрема, ст.ст. 278, 279), на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки у даному випадку Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.
Окрім того, згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи "Максименко проти України" обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.
Санкція ст. 121 КпАП України не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Як зазначено у ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином, оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону, розмір штрафу відповідає вимогам санкції ч. 5 ст. 121 КУпАП.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що інспектор патрульної поліції при винесенні постанови діяв на підставі закону та в межах наданих йому повноважень, а тому його дії по винесенню оскаржуваної постанови є правомірними.
Дослідивши в сукупності всі надані у справі докази, суд вважає, що відповідач при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону, а тому суд вважає прийняте рішення обґрунтованим, підстав для задоволення позовних вимог і його скасування не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, ч. 1 ст. 122, 251, 265, 283 КУпАП, ст.ст. 9, 77, 139, 242-246, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Департаменту патрульної поліції (адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; код ЄДРПОУ 40108646) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів від дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного тексту рішення - 14.12.2023.
Суддя Олександр ЛУЦЕНКО