Справа №:755/18021/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" грудня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Слободянюк А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Бовкун М.В.,
представника позивача - Кошман К.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративний позов громадянина Азербайджану ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни,
установив:
Позивач громадянин Азербайджану ОСОБА_1 , через свого представника Кузякова О.В., звернувся до суду із адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській областіпро його примусове повернення до країни походження або третьої країни від 15 грудня 2022 року, у тому числі заборону на в'їзд позивача на територію України, яка була встановлена строком на 3 роки до 15 грудня 2025 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що ОСОБА_1 , громадянин Азербайджану, проживає досить довгий час на території України, перебуває у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_2 , має у приватні власності нерухоме майно. Позивач неодноразово, без порушень, продовжував своє права на перебування в Україні. Разом з тим, 22 жовтня 2023 року при спробі перетину державного кордону України ОСОБА_3 було повідомлено про заборону про в'їзд на територію України та поставлено у закордонному паспорті відмітку про заборону на в'їзд до 25 грудня 2025 року. Для з'ясування ситуації, що склалась, представником позивача були направлені адвокатські запити до ЦМУ ДМС України у місті Києві та Київській області та Державної прикордонної служби України, 07 листопада 2023 року за результатами розгляду яких було повідомлено, що 15 грудня 2022 року за порушення правил перебування іноземців на території України ОСОБА_4 , а саме проживання без документів на право проживання в Україні, складені матеріали про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 203 КУпАП України та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення ПН МКМ № 012328 у вигляду штрафу у розмірі 5 100,00 грн. Дійсно, 15 грудня 2022 року позивач перебував на вокзалі в місті Києві з метою виїзду з територію України у зв'язку з тим, що термін перебування в Україні закінчився. Під час очікування потягу його було затримано та в цей же день складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ № 012364. Позивачу було роз'яснено, що у зв'язку з порушенням ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідно до ч. 1 ст. 203 КЗпП України на нього буде накладено адміністративне стягнення у вигляду штрафу у розмірі 5 100,00 грн. 16 грудня 2022 року ОСОБА_5 сплатив суму штрафу та особисто надав квитанцію про сплату працівнику ЦМУ ДМС України у місті Києві та Київській області. Будь-якої інформації про жодні рішення про примусове повернення позивачу не було повідомлено, копія рішення не надавалась, підтвердження чого є той факт, що у паспорті відмітку прикордонною службою було проставлено лише 22 жовтня 2023 року. Того ж дня, 16 грудня 2022 року позивач, як і планував раніше, покинув територію України. При повторному зверненні представника позивача ЦМУ ДМС України у місті Києві та Київській області 09 листопада 2023 року було надано відповідь, що відносно позивача прийнято рішення про його примусове повернення до країни походження або третьої країни, з забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Отже, про наявність оскаржуваного рішення позивач дізнався із відповіді відповідача лише 09 листопада 2023 року, відмітка про заборону на в'їзд була проставлена у паспорті позивача лише 22 жовтня 2023 року, тобто через 10 місяців після прийняття відповідного рішення. Повідомляє, що у поясненнях до протоколу та постанови про адміністративне правопорушення викладена інформація, яка не відповідає дійсності, зокрема, що позивач прибув в Україну у 2017 році, працює різноробочим, власного житла на має на території України та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Причин, з яких така інформація з'явилась у поясненнях позивачу невідома, спростовується матеріалами справи та могла бути перевірена відповідачем при ухвалення рішення. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято із порушенням Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». З цього рішення не вбачається, що позивач притягувався до кримінальної відповідальності; у розшуку чи під слідством, судом на території України не перебував; відсутні докази про ухилення від сплати за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП. Тобто відсутні достатні підстави для застосування заборони на в'їзд в Україну терміном на три роки, оскільки у вказаному рішенні не наведено ні підстав, ні мотивів, з яких останній виходив, приймаючи рішення про заборону позивачу в'їзду на територію України, яке не є обов'язковою, а факультативною санкцією за порушення міграційного законодавства. Фактично позивача було примусово роз'єднано із сім'єю, оскільки дружина перебуває в Україні; позивач позбавлений можливості проживати у своєму будинку, вимушений тимчасово перебувати на території республіки Молдова, де очікує, що його порушені права будуть захищені в судовому порядку.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 листопада 2023 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 грудня 2023 року відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судовому засіданні 14 грудня 2023 року представник позивача, адвокат Кошман К.М., уточнила позовні вимоги, просила визнати протиправним та скасувати рішення про примусове повернення її довірителя, скасувати заборону на в'їзд на територію України строком на 3 роки, з підстав викладених у позові. Додатково вказала, що позивач неодноразово отримував посвідки про тимчасове проживання на території України, термін дії останньої закінчився у 2018 році. Проте, у зв'язку з тим, що позивач у 2018 році одружився з громадянкою України, вважав, що шлюб є законною підставою для проживання на території України та йому не потрібно звертатись до органів міграційної служби за додатковими документами.
Представник відповідача ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 288 КАС України позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Судом установлено, що, відповідно до відповіді Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області № 1201.3.1-22463/12.3-23 від 29 листопада 2023 року, громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був документований ГУ ДМС України у Дніпропетровській області посвідкою на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1 , строком дії від 09 серпня 2013 року до 25 липня 2014 року (підстава видачі - возз'єднання сім'ї з громадянкою України), термін дії якої продовжено до 14 липня 2015 року. У подальшому, 23 листопада 2015 року ГУ ДМС України у Дніпропетровській області документовано ОСОБА_1 посвідкою на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_2 , строком дії до 10 липня 2016 року (підстава видачі - возз'єднання сім'ї з громадянкою України), термін дії якої продовжено до 13 червня 2018 року (а.с. 41).
Так, на території України позивач має дружину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шлюб з якою було укладено 14 липня 2018 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , шлюб зареєстровано Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Дніпропетровській області (а.с.28).
Згідно інформаційної довідки № 354881415 від 17 листопада 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу належить на праві приватної власності, за договором купівлі-продажу від 28 лютого 2012 року, реєстраційний № 148, будинок АДРЕСА_2 (а.с. 29-30).
Позивачем також на території України 24 грудня 2015 року отримано посвідчення водія серії НОМЕР_4 (а.с. 27).
15 грудня 2022 рокуголовним спеціалістом відділу адміністративної діяльності управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області С.Шерепо, за погодженням з начальником управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ОСОБА_6 , прийняте рішення, що затверджене заступником начальником ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Петровим Д, про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Азербайджану ОСОБА_5 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов'язано ОСОБА_1 покинути територію України у термін до 25 грудня 2022 року, забороненов'їзд на територію України строком на три роки до 15 грудня 2025 року.
Зі змісту вказаного рішення убачається, що 15 грудня 2022 року співробітниками ВП на СЗТ ГУ НП у м. Києві виявлено громадянина ОСОБА_8 , який знаходився на території України з порушенням Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». У ході опитування іноземний громадянин пояснив, що в Україну прибув у 2017 році. Зі слів іноземця, здійснює трудову діяльність різноробочим, проте відповідного дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, передбаченого законодавством України, зазначений іноземний громадянин не оформлював. З метою оформлення дозволу на імміграцію в Україну, продовження строків перебування, набуття статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів не звертався. Після закінчення дозволеного терміну перебування територію України не залишив. Усвідомлював, що своїми діями порушив міграційне законодавство України. За порушення правил перебування іноземних громадян на території України притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП (адміністративний протокол МКМ № 012364 від 15 грудня 2022 року). Встановлені обставини, а саме: нелегальне становище, відсутність підстав для подальшого перебування на території України свідчать про те, що громадянином Азербайджану ОСОБА_5 порушені вимоги ст. ст. 4, 9, 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (а.с. 24-25).
Судом також встановлено, що 15 грудня 2022 року відносно громадянина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ № 012364 за ч. 1 ст. 203 КУпАП. У графі протоколу про документи, які додаються до нього, вказано про наявність пояснень (а.с.14-15).
Так, у письмових поясненнях ОСОБА_1 , наданих головному спеціалісту відділу адміністративної діяльності управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Шерепо С.С., позивач зазначає, що в Україну він прибув у 2017 році. В Україні проживає за рахунок неофіційних підробітків різноробочим на будівельних майданчиках в місті Києві, проте дозволу за застосування праці іноземців не оформлював. Власного житла на території України не має, проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Після закінчення дозволеного терміну перебування територію України не залишив. Усвідомлював, що своїми діями порушив міграційне законодавство України. До кримінальної відповідальності на території України не притягався. З метою оформлення дозволу на імміграцію в Україну, продовження строків перебування, набуття статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів не звертався. Претензій до працівників міграційної служби не має (а.с. 13).
Того ж дня - 15 грудня 2023 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ № 012328 відносно громадянина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за порушення ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме: проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 203 КУпАП., та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 100 грн. (а.с. 16-17).
Вказаний штраф позивачем було сплачено в повному обсязі, що підтверджується відповідною квитанцією та відміткою у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності від 15 грудня 2022 року про її виконання (а.с.18).
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу положень ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 90 КАС України, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно пункту 14 частини 1 статті 1 Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (Закон № 3773-VI) нелегальний мігрант - це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 цього Закону визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Згідно частини 3 статті 3 вказаного Закону іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Частиною 1 статті 23 Закону № 3773-VI передбачено, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 3773-VI, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Отже, іноземець або особа без громадянства підлягає примусовому поверненню в країну походження за рішенням уповноваженого на це органу виключно за умови наявності у їх діях ознак порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або якщо вони суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.
Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150 (далі - Інструкція).
Пункт 5 розділу І Інструкції вказує, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є: дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.
Пунктом 2 розділу ІІ Інструкції визначено, що рішення про примусове повернення оголошується іноземцю протягом 72 годин з дати його ухвалення, за винятком випадків, коли місцезнаходження іноземця не встановлено, в присутності перекладача та/або законного представника (на вимогу особи) під підпис та обліковується посадовою особою органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства (додаток 3). У разі відмови іноземця від особистого підпису в рішенні про примусове повернення посадова особа робить про це запис у рішенні про примусове повернення в присутності двох свідків.
Також пункт 4 розділу ІІ Інструкції визначає, що один з примірників рішення про примусове повернення видається іноземцю, стосовно якого воно прийнято, інший залишається в органі, який його прийняв. У разі прийняття рішення про примусове повернення в паспортному документі іноземця скасовується віза, вилучаються документи, що підтверджують законні підстави перебування в Україні, та проставляється штамп.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів ознайомлення позивача із оскаржуваним рішенням, розписки про отримання позивачем другого примірника рішення.
Крім того, відповідно до пункту 3 розділу ІІ Інструкції, Рішення про примусове повернення може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони подальшого в'їзду обчислюється з дня винесення такого рішення.
Якщо рішення про примусове повернення супроводжується забороною в'їзду в Україну, у паспортному документі іноземця проставляється відмітка про заборону в'їзду.
Разом з тим, у паспорті позивача відмітка про заборону в'їзду під № 263/103 проставлена 22 жовтня 2023 року. У відмітці зазначено про заборону в'їзду в Україну строком на три роки до 15 грудня 2023 року (а.с. 9).
Вирішуючи питання законності ухвалення відповідачем оспорюваного рішення, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до наданих стороною позивача доказів, наявних у матеріалах справи, в порушення вимог Інструкції, позивача не було ознайомлено з прийнятим рішенням та не повідомлено про можливість оскарження такого рішення; спірне рішення не відповідає формі, затвердженій Інструкцією, а саме відсутні відомості про повідомлення щодо прийнятого рішення про примусове повернення, про зобов'язання покинути територію України у строк до 25 грудня 2022 року та про ознайомлення щодо обов'язку покинути територію України у визначений строк; не зазначено щодо наявності перекладача, відмови від підпису та даних про понятих. Крім того, відмітка про заборону в'їзду позивача в Україну проставлена через 10 місяців після винесення оскаржуваного рішення відповідача - 22 жовтня 2023 року.
Таким чином, головним спеціалістом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Шерепо С.С. винесено оскаржуване рішення від 15 грудня 2022 року без дотримання процедури прийняття рішення про примусове повернення позивача, що має значення для з'ясування законності прийняття оскаржуваного рішення відповідачем.
При цьому відповідач не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї, жодного доказу до суду не подав.
У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що обґрунтування позивача знайшли своє підтвердження під час дослідження доказів, тому позовні вимоги громадянина Азербайджану ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5 ,7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 288, 289, 371 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов громадянина Азербайджану ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 15 грудня 2022 року про примусове повернення громадянина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до країни походження або третьої країни.
Відповідно до ст. 288 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного судового рішення 14 грудня 2023 року.
Суддя А.В. Слободянюк