№ 755/3533/23
1-кс/755/3981/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" грудня 2023 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноваженої особи відділу дізнання Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений строк у кримінальному провадженні № 12023105040000315,
ВСТАНОВИВ:
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноваженої особи відділу дізнання Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений строк у кримінальному провадженні № 12023105040000315.
Так, у вказаній вище скарзі зазначено, що адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 30.11.2023 року звернувся до відділу дізнання Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві з клопотанням № 5 у кримінальному провадженні № 12023105040000315 про перевірку фактичних даних згідно з протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від громадянки ОСОБА_5 від 09.03.2023 року за участю сторони захисту. Клопотання надіслано 30.11.2023 року на офіційні електронні адреси органу досудового розслідування (dniprovskyi_pd@kyiv.police.gov.ua; police@kyiv.police.gov.ua). Однак, на дату подання даної скарги до суду, відсутні будь-які відомості про результати розгляду зазначеного клопотання.
У судове засідання адвокат ОСОБА_3 подав клопотання про розгляд скарги у його відсутність, скаргу підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити.
Особи, бездіяльність яких оскаржується, у судове засідання не з'явилися, хоча матеріали провадження за скаргою містять дані про виклик уповноважених осіб у судове засідання, однак, їх неявка, відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, не перешкоджає розгляду даної скарги.
Вивчивши доводи скарги, дослідивши надані до скарги докази, слідчий суддя встановив наступне.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя, згідно зі стандартами ЄСПЛ, розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
При цьому, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France)).
Реалізація такого права має здійснюватися заявником з урахуванням того, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Діючим кримінальним процесуальним законодавством України, зокрема його ст. 220 КПК України, визначено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
У п. 33 Рішення ЄСПЛ у справі «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27.10.1993 року та у п. 38 Рішення ЄСПЛ у справі «Аnkel v. Switzerland» від 23.10.1996 року закріплено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
У п. 134 Рішення ЄСПЛ «Генадій Науменко проти України», п. 168 рішення у справі «Айдин проти Туреччини», п. 75 «Афанасьєв проти України», п. 207 рішення у справі «Ічаба проти Швейцарії» та багатьох інших рішеннях ЄСПЛ встановлено, що засіб правового захисту відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Право на ефективний засіб правового захисту»), повинен бути ефективним на практиці, як і в теорії, у тому сенсі, що користуванню засобами захисту не повинно чинитися перешкод діями або бездіяльністю органів влади держави.
У цьому випадку, як убачається з наданих матеріалів, адвокатом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , 30.11.2023 року до відділу дізнання Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві було подане клопотання № 5 у кримінальному провадженні № 12023105040000315 про перевірку фактичних даних згідно з протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від громадянки ОСОБА_5 від 09.03.2023 року за участю сторони захисту. Однак, на час подання скарги до суду, відомості про результати розгляду зазначеного клопотання суб'єктом оскарження відсутні.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
За таких обставини, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, які йому відомі, на час розгляду скарги, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 підлягає задоволенню шляхом зобов'язання вчинити дії за клопотанням, згідно зі ст. 220 КПК України, так як такий спосіб захисту порушених прав є єдиним ефективним засобом юридичного захисту в національному органі у світлі норм ст. 307 даного Кодексу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303-307, 369-372, 376, 534 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноваженої особи відділу дізнання Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений строк у кримінальному провадженні № 12023105040000315 - задовольнити.
Зобов'язати уповноважену (их) особу (іб) відділу дізнання Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, що здійснює (ють) досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023105040000315, вчинити дії, передбачені ст. 220 КПК України (клопотання задовольнити або відмовити в його задоволенні шляхом постановлення умотивованої постанови) за клопотаннями адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 № 5 (про перевірку фактичних даних згідно з протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від громадянки ОСОБА_5 від 09.03.2023 року за участю сторони захисту) від 30 листопада 2023 року, у строки, визначені ст. 220 КПК України, з повідомленням про результат особі, яка заявила клопотання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: