Справа №:755/15269/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" грудня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Арапіної Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
ВСТАНОВИВ:
позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Свої вимоги мотивував тим, що з 09 березня 2002 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 травня 2018 року розірвано. Від шлюбу сторони неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 27 травня 2021 року між позивачем та відповідачем укладено договір про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. 01 липня 2021 року між позивачем та ОСОБА_5 укладено шлюб. 21 липня 2022 року Дніпровським районним судом м. Києва по справі № 755/5959/22 видано судовий наказ, яким стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходів), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 липня 2022 року і до досягнення дітьми повноліття. В порядку поділу майна між сторонами позивачем відчужено на користь відповідача ряд нерухомого та рухомого майна. Крім того, у зв'язку з істотним навантаженням на сімейний бюджет і утримання дружини, яка не працює, позивач знаходиться в тяжкому матеріальному становищі. У зв'язку з чим позивач просить змінити розмір аліментів, що стягуються з нього користь на відповідача за судовим наказом Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 755/5959/22 визначивши стягнення аліментів у розмірі твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
З 09 березня 2002 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 травня 2018 року розірвано (а.с. 13-14, 15-16).
Від шлюбу сторони неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17), та неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 18, 19-20, 21).
27 травня 2021 року між позивачем та відповідачем укладено договір про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (а.с. 146-149).
01 липня 2021 року між позивачем та ОСОБА_5 укладено шлюб (а.с. 150).
21 липня 2022 року Дніпровським районним судом м. Києва по справі № 755/5959/22 видано судовий наказ, яким стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходів), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 липня 2022 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 12).
Позивач просить змінити розмір аліментів, що стягуються з нього користь на відповідача за судовим наказом Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 755/5959/22, визначивши стягнення аліментів у розмірі твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
Між сторонами виникли аліментні правовідносини щодо зобов'язання батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Предметом доказування є погіршення матеріального стану та зміна сімейного стану, які мають бути враховані при зміні розміру аліментів.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на зміну сімейного і матеріального стану, оскільки в порядку поділу майна між сторонами позивачем відчужено на користь відповідача ряд нерухомого та рухомого майна. Крім того, у зв'язку з істотним навантаженням на сімейний бюджет і утримання дружини, яка не працює, позивач знаходиться в тяжкому матеріальному становищі.
На підтвердження позовних вимог позивач надав суду квитанції про сплату аліментів (а.с. 21-140, копію свідоцтва про шлюб з ОСОБА_5 (а.с. 150), довідку-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів (а.с. 156-157), квитанції про оплату (а.с. 158-162), довідку з місця роботи про нараховану позивачу заробітну плату (а.с 163).
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідач не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Нормами ч.1 ст.184 СК України передбачено, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача аліментів може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним Кодексом України.
Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Отже, статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що за позовом платника аліментів може бути зменшено раніше встановлений розмір аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, зокрема, зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я, тоді як право вимагати зміни способу присудження аліментів має лише одержувач аліментів.
Судом встановлено, що позивач є платником аліментів, предметом спору - зміна способу стягнення аліментів, а не зміна розміру аліментів.
За встановлених обставин суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Вимоги позивача стосовно відізвання судового наказу від 21 липня 2023 року Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 755/5959/22, не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги є наслідком вступу в законну силу рішення суду про зміну розміру аліментів.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог по цій справі.
Керуючись ст.ст. 51, 129 Конституції України, ст.ст. 3, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 78912 від 27 лютого 1991 року, ст.ст. 141, 150, 180, 181, 182, 183, 184, 192 Сімейного кодексу України, п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.Є.Арапіна