Справа № 755/10416/22
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" грудня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю прокурорів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
за участю захисника: ОСОБА_8 ,
за участю обвинуваченого: ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва кримінальне провадження №62022100130000480 від 11.08.2022 року на підставі обвинувального акту за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 23.10.2021 року вироком Деснянського районного суду м.Києва за ч.1 ст.185 КК України на 1 рік обмеження волі, із застосуванням ст.75 КК України з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік; 03.03.2023 року вироком Деснянського районного суду м.Києва за ч.2 ст.125, ч.2 ст.185 КК України, із застосуванням ч.1, ч.4 ст.70, ст.71 КК України на 2 роки 3 місяці обмеження волі, 01.08.2023 року ухвалою Київського апеляційного суду було змінено вирок Деснянського районного суду м.Києва від 03.03.2023 року та виключено з вироку рішення суду про призначення ОСОБА_9 покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України, в іншій частині вирок залишено без змін,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
Так, на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №69/2022, 23.03.2022 року сержанта ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 було призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та направлено для походження служби до військової частини НОМЕР_1 ЗС України, після чого вподальшому, направлено до військової частини НОМЕР_2 .
Надалі, Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 21.05.2022 року №4 (по стройовій частині) ОСОБА_10 було призначено на посаду навідника оператора ІНФОРМАЦІЯ_5 вказаної військової частини.
Крім того, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.07.2022 № 47 (по стройовій частині) ОСОБА_10 було переведено на посаду номера обслуги ІНФОРМАЦІЯ_6 зазначеної військової частини.
Вимогами ст.ст.17, 65, 68 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України.
Положеннями ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.17 Закону України «Про оборону України» встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з вимогами ст.1 Закону України «Про оборону України» № 1932-ХІІ від 06.12.1991 воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» та ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022, який в подальшому було продовжено до 15.11.2023.
Сержант ОСОБА_9 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, відповідно до вимог ст.ст.11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу у командира. А після повернення доповідати йому про прибуття.
Однак, під час дії воєнного стану напередодні 20.07.2022 року у військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 сержанта ОСОБА_9 виник злочинний умисел, направлений на самовільне залишення військової частини з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов'язків військової служби.
Так, знаходячись номер обслуги ІНФОРМАЦІЯ_6 військової частини НОМЕР_2 сержант ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, у порушення вимог ст.ст.17, 65, 68 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.ст.11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», діючи з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників), в умовах воєнного стану, 20.07.2022 року, приблизно о 06 годині 00 хвилин, самовільно залишив тимчасовий пункт дислокації військової частини НОМЕР_2 та у період з 20.07.2022 року до 22 години 30 хвилин 30.08.2022 року проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби за наявності реальної можливості для цього.
30.08.2022 року, приблизно о 22 годині 30 хвилин особовим складом військової частини НОМЕР_2 встановлено місцезнаходження ОСОБА_9 та супроводжено останнього до пункту тимчасової дислокації вказаної військової частини.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину на початку судового розгляду не визнав, разом з тим, в ході подальшого судового розгляду надав визнавальні показання, в яких викрив себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, при цьому пояснив, що він дійсно вступив до лав ЗСУ добровільно, приблизно 2-3 травня 2022 року, звернувшись до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 21.05.2023 року його було призначено на посаду заступника командира бойової машини - навідника - оператора ІНФОРМАЦІЯ_7 ВОС -121100А. В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_2 його було звільнено з вищезазначеної посади та призначено на нижчу посаду. Служба проходила задовільно і полягала у підготовці військовослужбовців до військової служби в умовах воєнного стану, разом з тим, відносини були натягнуті. 01.07.2022 року через неодноразове вживання алкогольних напоїв, його, ОСОБА_9 , було призначено на іншу посаду, яка не дозволяла ходити у звільнення, а тому, можливості відвідувати домівку у нього не було. Внаслідок цього між ним і його цивільною дружиною почались постійні конфлікти з цього приводу, незважаючи на те, що його службу в ЗСУ було попередньо обговорено та погоджено з останньою. Крім того, ОСОБА_9 в судовому засіданні зазначив, що мав незадовільний стан здоров'я через підвищений тиск, у зв'язку з чим просив перевести його до іншої частини однак, йому повідомили, що така можливість може бути лише за наслідками проходження медичної комісії. 20.07.2022 року, він поїхав на військову медичну комісію, де пройшов лише одного лікаря. Під час проходження даної комісії він не зміг додзвонитись додому, оскільки ніхто не відповідав на телефоні дзвінки. А тому, він прийняв рішення поїхати додому. Також, в судовому засіданні ОСОБА_9 не заперечував, що був ознайомлений з дисциплінарним статутом та усвідомлював, що він не має права перебувати за межами військової частини, лише під час звільнення або проходження ВЛК. На той час він мав тільки дозвіл на проходження ВЛК. Приїхавши до цивільної дружини за адресою: АДРЕСА_2 , він до військової частини вже не повернувся. Поряд з цим, ОСОБА_9 в судовому засіданні зазначив, що він проживав за вищезазначеною адресою, не переховувався, ніхто з його частини не приїздив з перевіркою, разом з тим, про своє місцезнаходження він командира своєї частини не повідомляв, оскільки не одразу усвідомив той факт, що він самовільно залишив військову частину. Приблизно 30.08.2022 року, він посварився зі своєю цивільною дружиною та поїхав за місцем свого проживання. Приїхавши до своєї квартири, він виявив, що замки вхідних дверей змінені. А тому, він викликав працівників поліції, при цьому того дня ще посварився зі своїм сусідом. Коли приїхали працівники поліції за його викликом, останні доставили його, ОСОБА_9 , до Деснянського УП ГУНП в м.Києві та повідомили військову службу правопорядку, зателефонувавши командиру його роти. Через деякий час, до Деснянського УП ГУНП в м.Києві приїхав командир його роти ОСОБА_11 та війсковослужбовці частини ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , які його забрали та привезли на полігон, за місцем розташування військової частини, де вони знаходились. Надалі, його передали конвою, який його зв'язав, після чого, він сидів на одному ж тому місці зв'язаний до ранку. Вранці, його відвезли до ДБР та передали слідчому, після чого конвоювали на гауптвахту. Поряд з цим, обвинувачений ОСОБА_9 в судовому засіданні зазначив, що має намір надалі продовжувати військову службу та зробив для себе відповідні висновки.
Провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, виходячи з наступного.
Так, із показань свідка ОСОБА_13 в судовому засіданні вбачається, що станом на день події він працював помічником командира військової частини НОМЕР_2 . 20.07.2022 року йому, як помічнику командира військової частини, від командира роти ОСОБА_11 стало відомо, що військовослужбовець ОСОБА_9 самовільно залишив місце розташування військової частини НОМЕР_2 . Надалі, командиром військової частини ОСОБА_14 про вищезазначений факт було складено довідку-доповідь до Військової служби правопорядку та до Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері. Після того, як пройшло 10 днів, а саме 30.07.2022 року, командиром військової частини було призначено службове розслідування. В ході службового розслідування вживались всі можливі заходи командиром роти та головним сержантом роти, які виїжджали за місцем проживання ОСОБА_9 , однак останній був відсутній за місцем проживання, а також на телефонні дзвінки не відповідав. Крім того, був здійснений телефонний дзвінок матері ОСОБА_9 , якій було повідомлено про те, що останній самовільно залишив військову частину та роз'яснено наслідки таких дій, при цьому висловлено прохання про необхідність повідомлення ОСОБА_9 щодо необхідності повернутись до військової частини, а також щодо наслідків самовільного залишення військової частини. Під час службового розслідування було допитано та зафіксовано показання свідків, які підтвердили, що ОСОБА_9 відсутній у військовій частині, після чого, службове розслідування було завершено, а матеріали розслідування було направлено до ДБР і до Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та обраній сфері Центрального регіону, а також до Військової служби правопорядку. Дане розслідування було затверджено командиром, при цьому він, ОСОБА_13 , зі свого боку, як командир з правової роботи, погодив результати та висновки вказаного службового розслідування. В подальшому, 30.08.2022 року, у нічний час доби, він, ОСОБА_13 , отримав телефонний дзвінок з Деснянського УП ГУНП в м.Києві, в ході якого, отримав повідомлення, що ОСОБА_9 затримано, після чого, він та командир військової частини ОСОБА_11 , а також ще декілька осіб прибули до Деснянського УП ГУНП в м.Києві. Надалі, їм стало відомо, що ОСОБА_9 було затримано за вчинення адміністративного правопорушення через бійку із сусідом. В подальшому, за наявності розпорядження про залишення ОСОБА_9 військової частини, вони привезли останнього на полігон за місцем розташування військової частини та повідомили до ДБР про розшукування ОСОБА_9 . 01.09.2022 року ОСОБА_9 було доставлено до ДБР, при цьому, відомості до ЄРДР вже були внесені по факту самовільного залишення ОСОБА_9 військової частини, а також до кримінального провадження було залучено трьох свідків його, ОСОБА_13 , командира військової частини ОСОБА_11 та сержанта військової частини. Надалі, їх було допитано, після чого, вони відвезли обвинуваченого ОСОБА_9 на гауптвахту, де останній знаходився на період часу проведення досудового розслідування. Де саме утримувався ОСОБА_9 з 30.08.2022 року по 01.09.2022 року йому не відомо, оскільки останнього привезли на полігон та передали командиру військової частини ОСОБА_11 . Крім того, свідок ОСОБА_13 зазначив, що ОСОБА_9 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вживання алкогольних напоїв на території військової частини, однак будь-яких належних висновків для себе не зробив на шлях виправлення не став.
Свідок ОСОБА_11 , будучи допитаним в судовому засіданні, пояснив, що станом на день події він був командиром 1 роти, спеціального призначення ІНФОРМАЦІЯ_8. 20.07.2022 року після ранкової перевірки командиром ОСОБА_15 було виявлено відсутність солдата ОСОБА_9 , про що було складено на його ім'я письмовий рапорт. У військовій частині рапортів про надання відпустки ОСОБА_9 не було. В подальшому, вживались всі можливі заходи для встановлення місця знаходження ОСОБА_9 було здійснено виїзд за місцем проживання останнього, однак двері квартири ні хто не відчиняв, при цьому сусіди повідомляли, що бачили ОСОБА_9 , зокрема здійснювались телефонні дзвінки, на які ОСОБА_9 не відповідав. 30.08.2022 року надійшов дзвінок з Деснянського УП ГУНП в м.Києві, відповідно до якого, надійшла інформація про те, що ОСОБА_9 було затримано, а також повідомлено, що останнього можна забрати до військової частини. По прибуттю до Деснянського УП ГУНП у м.Києві у складі головного сержанта 2 роти, юриста та ще одного військовослужбовця, вони побачили, що ОСОБА_9 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, при цьому останній чинив опір. В подальшому, вони забрали ОСОБА_9 з відділу поліції та доставили його на полігон, де знаходились військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 . 01.09.2022 року, ОСОБА_9 було доставлено до ДБР, де було проведено ряд слідчих дій, після чого, останнього було супроводжено на гауптвахту. Крім того, свідок ОСОБА_11 зазначив, що ОСОБА_9 неодноразово вживав алкогольні напої на території військової частини за, що притягався до адміністративної відповідальності.
Із показань свідка ОСОБА_12 вбачається, що станом на липень 2022 року він проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 в окремому батальйоні спеціального призначення 2-й взводу на посаді головного сержанту взводу. В день події, а саме 20.07.2022 року, йому доповіли солдати, які були у його підпорядкуванні про те, що сержант ОСОБА_9 відсутній у військовій частині. В подальшому, він разом із військовослужбовцем ОСОБА_16 та ще одним військовослужбовцем, який був водієм виїжджали за місцем проживання ОСОБА_9 , однак за відомими їм адресами реєстрації та проживання ОСОБА_9 не було, при цьому сусіди повідомили, що останній вже протягом тривалого часу не з'являвся за місцем проживання та реєстрації. Через деякий час, їх було передислоковано на польові умови служби, де вони дислокувались. Точну дату він не пам'ятає, але у вечірній час, командир роти ОСОБА_11 повідомив йому про те, що необхідно їхати до Деснянського УП ГУНП в м.Києві, оскільки працівниками поліції було затримано ОСОБА_9 . По приїзду до Деснянського управління поліції, він разом з ОСОБА_22 і ОСОБА_11 забрали ОСОБА_9 з відділу поліції та направились на полігон, де знаходилось місцерозташування військової частини НОМЕР_2 . Наступного дня, вони доставили ОСОБА_9 до ДБР, де їх опитали, відкрили кримінальне провадження та після цього ОСОБА_9 було доставлено на гауптвахту. Разом з тим, свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_9 притягався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП., є не надійним, в тому числі притягався до дисциплінарної відповідальності. Крім того, вказав на те, що будь-якого психологічного чи фізичного насильства до ОСОБА_9 не застосовувалось.
Вищенаведені показання ОСОБА_9 про самовільне залишення військової частини за обставин, встановлених органом досудового розслідування, є чіткими, послідовними, детальними та підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , що узгоджуються між собою щодо факту залишення військової частини в умовах воєнного стану ОСОБА_9 , а також об'єктивно підтверджуються:
- даними рапорту на ім'я директора територіального управління Державного бюро розслідувань полковнику ДБР ОСОБА_17 від старшого слідчого третього слідчого відділу ОСОБА_18 , що підтримано керівником третього слідчого відділу ОСОБА_19 , заступником директора ОСОБА_20 про те, що на виконанні знаходиться повідомлення військової частини НОМЕР_2 , відповідно до якого номер обслуги ІНФОРМАЦІЯ_6 військової частини НОМЕР_2 сержант ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20.07.2022 року в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби;
- даними витягу із Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 21.05.2022 року №98 про те, що сержант ОСОБА_9 21.05.2022 року був призваний по мобілізації до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 );
- даними витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.05.2022 року №98 про зарахування до списків особового складу частини НОМЕР_2 ОСОБА_9 з 21.05.2022 року;
- даними повідомлення про початок досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України відносно ОСОБА_9 від 11.08.2022 року;
- даними доповіді командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_21 щодо самовільного залишення ОСОБА_9 вказаної військової частини в умовах воєнного стану на території України від 30.07.2022 року;
- даними витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.07.2022 року №61 про проведення службового розслідування по факту відсутності з 20.07.2022 року по день винесення Наказу на військовій службі номера обслуги ІНФОРМАЦІЯ_6 сержанта ОСОБА_9 ;
- даними акту службового розслідування від 05.08.2022 року, відповідно до якого, під час проведення досудового розслідування встановити місцезнаходження ОСОБА_9 не видалось можливим;
- даними витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) 05.08.2022 року №17 про результати службового розслідування;
- даними характеристики командира 2 взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_15 про те, що за весь час проходження військової служби ОСОБА_9 зарекомендував себе виключно негативно, постійно тримався осторонь від свого відділення та взводу, взагалі не виявляв бажання навчатися тактично-бойовій, вогневій та медичній підготовці, свої безпосередні обов'язки та накази керівництва виконував невчасно та неякісно;
Аналізуючи вищенаведені показання обвинуваченого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та вищевказані письмові докази, надані стороною обвинувачення, що були досліджені судом під час судового розгляду, суд приходить до наступного.
Так, відповідно до вимог ч.1 ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню
Згідно з положеннями ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення - час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення.
Відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права, що в тому числі закріплено положеннями ч.5 ст.9 КПК України щодо застосування кримінального процесуального законодавства України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, як один з принципів законності, визначених серед інших засадами кримінального провадження.
Так, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п.146) Євпропейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of December 1998, Series A no.146, p.33, § 77).
Аналогічне відображення принципів презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини міститься і в положеннях ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України.
Зокрема, відповідно до положень ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з вимогами ч.4 даної статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.
А тому, відповідно до вимог ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що під час судового розгляду знайшла підтвердження доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Вищенаведені зібрані органом досудового розслідування докази, що були досліджені в судовому засіданні, які узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам справи, суд визнає належними і допустимими та кладе їх в основу вироку.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_9 за ч.5 ст.407 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби).
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_9 покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого, який не працює, не має постійного джерела доходів, раніше неодноразово судимий, має не зняті та непогашені у встановленому законом порядку судимості.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_9 , суд визнає щире каяття обвинуваченого.
Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_9 , суд визнає рецидив злочинів.
З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_9 кримінального правопорушення в умовах воєнного стану, вищезазначених даних про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, продовжив злочинну діяльність, суд приходить до висновку, що ОСОБА_9 висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, а тому вважає, що виправлення ОСОБА_9 неможливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим, останньому слід призначити покарання у виді позбавлення волі.
Підстав для застосування ст.75 КК України суд не вбачає.
Крім того, враховуючи, що ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, за яке засуджується по даній справі в період з 20.07.2022 року по 30.08.22 року, тобто до постановлення вироку Деснянського районного суду м.Києва від 03.03.2023 року, остаточне покарання ОСОБА_9 слід призначити за правилами ч.4 ст.70 КК України.
Поряд з цим, суд вважає, що при призначенні остаточного покарання за ч.4 ст.70 КК України слід застосувати принцип поглинення більш суворим покаранням менш суворого.
Речові докази по справі: відсутні.
Процесуальних витрат у справі немає.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Керуючись ст.ст.368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-
засудив:
ОСОБА_9 визнати виним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України і призначити йому покарання за це кримінальне правопорушення у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України із застосуванням ст.72 КК України, шляхом поглинення більш суворим покаранням, призначеним цим вироком, менш суворого покарання, призначеного вироком Деснянського районного суду м.Києва від 03.03.2023, з урахуванням змін, внесених ухвалою Київського апеляційного суду від 01.08.2023 року остаточне покарання ОСОБА_9 для відбуття призначити у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_9 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 01.09.2022 року.
Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_9 термін попереднього ув'язнення, а саме: з 01.09.2022 року по 01.12.2023 року.
Запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_9 , у вигляді тримання під вартою залишити без зміни до набрання вироком законної сили та вважати продовженим до набрання вироком законної сили.
Речові докази по справі: відсутні.
Процесуальних витрат у справі немає.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Суддя: