УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 683/1845/21
провадження № 51-7350ск23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 березня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 28 серпня 2023 року,
встановив:
За вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 березня 2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого без реєстрації в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Хмельницької районної ради Хмельницької області, за участі третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог КНП «Старокостянтинівська багатопрофільна лікарня» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Хмельницької районної ради Хмельницької області 1004,96 грн витрат на стаціонарне лікування потерпілого.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Хмельницької обласної ради, за участі третьої особи на стороні позивача КНП «Хмельницька обласна лікарня», задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь Хмельницької обласної ради 3479,22 грн витрат на стаціонарне лікування потерпілого.
Вирішено долю речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за те, що він 25 квітня 2021 року близько 19:30, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , вживаючи алкогольні напої разом із ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час словесної суперечки з ОСОБА_6 , яка переросла у бійку, завдав кулаком декілька ударів в обличчя ОСОБА_6 , внаслідок чого останній впав зі стільця на підлогу, після чого ОСОБА_4 наніс ще декілька ударів ногою, взутою у шкіряні туфлі та кулаками по тулубу і голові потерпілого. У подальшому протиправні дії ОСОБА_4 зупинив ОСОБА_7 . Проте ОСОБА_4 , без значного проміжку в часі, пішов за ОСОБА_6 у приміщення спальні, куди останній вийшов, щоб уникнути побиття, та продовжив завдавати йому удари кулаками по голові, тулубу та кінцівках. Своїми протиправними діями ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких настала смерть потерпілого.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого суду, сторона захисту оскаржила його до апеляційного суду.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 28 серпня 2023 року вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_4 залишив без змін.
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного йому судом покарання ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі, через суворість, просить скасувати судові рішення стосовно нього та призначити новий судовий розгляд. Вобґрунтування своїх вимог засуджений вказує на те, що під час призначення йому покарання місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, безпідставно не застосував до нього положення статей 69, 75 КК, оскільки належним чином не врахував обставини, які пом'якшують покарання, а саме його позитивну посткримінальну поведінку, щире каяття, визнання вини в повному обсязі, відшкодування шкоди потерпілому й відсутність у останнього будь-яких претензій, те, що він є батьком неповнолітньої дитини та на його утриманні перебуває мати похилого віку, яка потребує лікування та догляду,а також наявність у нього ряду захворювань. Крім того, зазначає, що апеляційний суд не дав вичерпної відповіді на доводи апеляційної скарги та не навів переконливих підстав для залишення цієї скарги без задоволення, що свідчить про недотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи у скарзі щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, на думку Суду, є необґрунтованими з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Згідно з принципами співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
Виходячи з указаної мети й вищезазначених принципів, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
За змістом ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Як убачається із оскаржуваних судових рішень вказаних вимог закону суди попередніх інстанцій дотримались.
Як слідує з копії вироку, суд першої інстанції під час призначення покарання ОСОБА_4 , згідно з указаними нормами закону, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, зокрема, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується посередньо та має на утриманні неповнолітню дитину. Крім того, обставиною, що пом'якшує його покарання, судом визнано щире каяття, а обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
З огляду на наведене, суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених Кримінальним кодексом України, і дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення та перевиховання останнього можливе лише в умовах ізоляції від суспільства з поміщенням його до кримінально-виконавчої установи та призначив ОСОБА_4 покарання наближене до мінімального передбаченого санкцією ч. 2 ст. 121 КК, оскільки саме покарання у виді позбавлення волі суд вважав необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Не погоджуючись із вироком місцевого суду, сторона захисту подала апеляційну скаргу, в якій наводила доводи щодо невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення внаслідок суворості, які по суті є аналогічні доводам, викладеним у касаційній скарзі засудженого.
За наслідками апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції не установив порушень, допущених місцевим судом під час призначення покарання, погодився з його висновками та зазначив мотиви з яких залишив апеляційну скаргу захисника обвинуваченого без задоволення.
Твердження про необхідність застосування до ОСОБА_4 вимог ст. 69, 75 КК були предметом оцінки апеляційного суду, який визнаючи їх необґрунтованими зважив на нижченаведене.
Відповідно до вимог ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Однак, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, наявність пом'якшуючої покарання обставини та відсутність обставин, що його обтяжують, з урахуванням даних про особу ОСОБА_4 , колегія суддів апеляційного суду не знайшла підстав для застосування ст. 69 КК, оскільки зазначені апелянтом обставини, що пом'якшують покарання, з урахуванням тяжких наслідків у вигляді смерті людини, на думку колегії суддів, істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і не дають підстав для пом'якшення ОСОБА_4 покарання.
При цьому апеляційний суд не знайшов також підстав для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання на підставі положень ст. 75 КК, зважаючи на те, що підстав для пом'якшення засудженому покарання немає, тому і вирішення питання про його звільнення від відбування покарання з випробуванням, як про це ставилось питання у апеляційній скарзі, суперечить положенням ст.75 КК.
Колегія суддів Касаційного кримінального суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і вважає, що призначаючи ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції статті за якою його засуджено, суди повною мірою взяли до уваги всі обставини і належним чином мотивували свої рішення.
Призначене ОСОБА_4 покарання, як за своїм видом так і розміром, не може бути визнане явно несправедливим внаслідок суворості та слугувати підставою для зміни або скасування судових рішень стосовно нього, оскільки, з урахуванням усіх наведених обставин, воно відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, тобто для досягнення мети покарання, відповідно до положень, які містяться у ст. 50 КК. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість за доводами, викладеними в касаційній скарзі, Суд не вбачає.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судові рішення відповідають вимогам ст. 370, 419 КПК, є законними та обґрунтованими.
Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, вмотивованість їх висновків з питань справедливості призначеного ОСОБА_4 а також посилань на істотні порушення кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни оспорюваного судового рішення, як і доводів щодо неправильного застосування кримінального закону, касаційна скарга засудженого не містить.
Таким чином, оскільки з касаційної скарги засудженого та копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення скарги, тому згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 березня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 28 серпня 2023 року стосовно нього.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3