УХВАЛА
29 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 175/2223/17
провадження № 61-8012св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2018 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») про визнання договору іпотеки недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що при укладенні між ним та ПАТ «УкрСиббанк» договору про надання споживчого кредиту № 11371240000 від 15 липня 2008 року було порушено положення Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відсутня згода сторін щодо детального розпису загальної вартості кредиту для споживача, яка є обов'язковою в силу частини четвертої статті 11 Закону та пункту 3.3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (далі - Правила).
Також відсутня згода сторін щодо графіку платежів за кожним платіжним періодом (тобто, на весь період кредитування), що є обов'язковим в силу пункту 3.2 Правил, не виконана вимога про попередження споживача щодо валютних ризиків, що є обов'язковим в силу пункту 3.8 Правил.
Вказував, що положеннями частини другої статті 548 ЦК України передбачено, що недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Враховуючи викладене просив суд: визнати недійсним договір іпотеки №11371234000/1 від 15 липня 2008 року, який було укладено між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ним, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Бондар І. М. та зареєстрований в реєстрі під номером № 11004, з усіма додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін і доповнень; визнати недійсною іпотеку нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 за договором іпотеки № 11371234000/1 від 15 липня 2008 року; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію іпотеки, внесену на підставі договору іпотеки № 11371234000/1 від 15 липня 2008 року; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію обтяження (заборони) за № 467 згідно договору іпотеки № 11371234000/1 від 15 липня 2008 року.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року у складі судді Шабанова А. М. позов задоволено.
Визнано недійсним договір іпотеки від 15 липня 2008 року № 11371234000/1, укладений між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. та зареєстрований в реєстрі під номером № 11004, з усіма додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін і доповнень.
Визнано недійсною іпотеку нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 за договором іпотеки від 15 липня 2008 року № 11371234000/1, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. та зареєстрованим в реєстрі під номером № 11004, з усіма додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін і доповнень.
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію іпотеки, внесену на підставі Договору іпотеки від 15 липня 2008 року № 11371234000/1, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. та зареєстрованого в реєстрі під номером № 11004.
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію обтяження (заборони) за № 467 згідно договору іпотеки від 15 липня 2008 року № 11371234000/1, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. та зареєстрованого в реєстрі під номером № 11004.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що при укладанні договору про надання споживчого кредиту № 11371240000 від 15 липня 2008 року банком не надано позичальнику у письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, чим було порушено положення Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.
Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року скасовано.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що на дотримання статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) банком надано ОСОБА_1 як споживачу фінансової послуги всю повноту необхідної інформації. При цьому судом враховано, що ОСОБА_1 у встановлений Законом строк не скористався своїм правом на відкликання згоди на укладання договору про надання споживчого кредиту та тривалий час здійснював погашення заборгованості за кредитним договором.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та обов'язки заявниці, яка не була залучена до участі у справі (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що 20 квітня 2018 року між нею та ОСОБА_3 укладеного договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 .
У травні 2023 року вона почала отримувати претензії від ТОВ «Кей-Колект» про те, що її квартира знаходиться в іпотеці і має бути в подальшому реалізована для погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитом.
Вказує, що станом на 20 квітня 2018 року квартира перебувала в іпотеці.
Посилається на те, що її не повідомляли про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, тому прийнята апеляційним судом постанова стосується її прав, свобод та інтересів.
Апеляційний суд фактично визнав за банком право іпотекодержателя, проте вона була власником вказаної квартири.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від АТ «УкрСиббанк», у якому зазначено, що предмет спору вказаної справи ніяким чином не стосується прав ОСОБА_2 , оскільки вона не є стороною ані кредитного договору, ані договору іпотеки, тому вважає, що касаційне провадження підлягає закриттю.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 липня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11371234000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення), за яким позивач отримав кредитні кошти у розмірі 120 000,00 доларів США.
Згідно п.п. 1.2.2. позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 16 липня 2029 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту.
Умовами п. 1.3 визначено детальний опис процентів за кредитом. Згідно п.п. 1.3.1. за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів процентна ставка встановлюється у розмірі13,50% річних. Цільове призначення вищевказаного кредитного договору сторонами не визначено.
Того ж дня, 15 липня 2008 року, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11371310000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення), за умовами якого зобов'язання по поверненню в повному обсязі отриманих коштів, в порядку та на умовах відповідно до кредитного договору кредитних коштів у сумі 8 100,00 доларів США. Згідно п.п. 1.2.2. позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 16 липня 2029 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту.
15 липня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11371240000 щодо кредитування страхових платежів при страхуванні майна, що є предметом забезпечення зобов'язань позичальника перед банком за укладеними кредитними договорами, а також разом із кредитуванням страхових платежів при страхуванні здоров'я позичальників на випадок хвороби та від нещасних випадків.
За умовами договору зобов'язання по поверненню в повному обсязі отриманих кредитних коштів у формі кредитнох лінії у розмірі 1 745,00 грн, повинно бути здійснено в термін до «16» липня 2029 року, якщо інший термін повернення кредиту не встановлено згідно до умов Кредитного договору. Пунктом 1.5.1. встановлена процентна ставка за використання кредитних коштів в розмірі 20,9% річних.
В забезпечення грошових зобов'язань за кредитним договором № 11371234000 від 15 липня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 11371234000/1, відповідно до якого ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, передано в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» нерухоме майно - жилу квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
15 липня 2008 року приватним нотаріусом Бондар І. М. на підставі статей 54, 73 Закону України «Про нотаріат» у зв'язку з посвідченням договору іпотеки № 11371234000/1 накладено заборону на відчуження зазначеного в договорі майна: жилої квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 до моменту припинення Договору іпотеки №11371234000/1 від 15 липня 2008 року, зареєстрована в реєстрі реєстрації заборона за №467.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 підлягає закриттю.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до Верховного Суд із касаційною скаргою, ОСОБА_2 вказувала, що на час розгляду справи апеляційним судом вона набула право власності на квартиру, яка, як виявилось, є предметом іпотеки, тому оскаржуваним судовим рішенням порушено її права.
Колегія суддів відхиляє вказані доводи касаційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції (пункт 1 частини першої статті 389 ЦПК України).
Зазначені норми цивільного процесуального права визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на касаційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
У частині четвертій статті 389 ЦПК України визначено, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.
Отже, необхідною умовою для набуття особою, яка не брала у часті у справі, права касаційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків (див. ухвалу Великої Падати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19).
При цьому особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в касаційному порядку лише ті судові рішення, які встановлюють, змінюють або припиняють права й обов'язки цих осіб. Особа, яка не брала участі у розгляді справи та звертається з касаційною скаргою, повинна довести, що оскаржене судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 175/1057/17, від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17 та від 04 липня 2023 року у справі № 215/799/19.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Так, з матеріалів справи вбачається, що у червні 2017 року ОСОБА_1 , звертаючись із вказаним позовом, просив, серед іншого, визнати недійсним договір іпотеки від 15 липня 2008 року № 113712334000/1, який укладено на забезпечення споживчого кредиту від 15 липня 2008 року № 11371240000, та визнати недійсною іпотеку нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 .
Отже, вказаний спір стосується умов кредитних договорів, які укладено між ОСОБА_4 та банком, та договору, яким забезпечується виконання основного зобов'язання.
Таким чином, предмет позову у вказаній справі не стосується прав, обов'язків та/або інтересів ОСОБА_2 , оскільки остання не є стороною ані кредитного договору, ані договору іпотеки, як і не була власником/співвлавником квартири, коли остання передавалась в іпотеку на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, так і під час ініціювання ОСОБА_4 вказаного спору.
При цьому набуття ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру під час перегляду рішення місцевого суду, яким визнано недійсним договір іпотеки, що не набрало законної сили, в апеляційному порядку не може свідчити про те, що оскаржуваним рішенням порушено її права.
Враховуючи те, що з касаційною скаргою звернулася особа, права, свободи, інтереси та (або) обов'язки якої оскаржуваним судовим рішенням апеляційного суду не вирішувалися, касаційне провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись статтею 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору іпотеки недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2018 року закрити.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович