УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 705/4386/23
провадження № 61-15764ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М.(суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатеса Єременко Ірина Валентинівна, на постанову Черкаського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Виконавчого комітету Жашківської міської ради Черкаської області Підгаєцької Лілії Володимирівни, третя особа - ОСОБА_3 , про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Виконавчого комітету Жашківської міської ради Черкаської області Підгаєцької Л. В., третя особа - ОСОБА_3 , про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності.
Також разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову.
Заява мотивована тим, що 23 серпня 2019 року між ОСОБА_1 (позикодавцем) та ОСОБА_2 (позичальником) укладений договір позики, відповідно до умов якого позикодавець передав позичальнику грошові кошти готівкою в сумі 2 000 000 грн, а позикодавець зобов'язався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів до 23 серпня 2020 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором позики,
23 серпня 2019 року між ОСОБА_1 (іпотекодержателем) та ОСОБА_2 (іпотекодавцем) укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого предметом іпотеки є нежитлове приміщення - магазин промислових товарів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
04 червня 2020 року між ОСОБА_1 (іпотекодержателем) та ОСОБА_2 (іпотекодавцем) укладений договір іпотеки, предметом іпотеки якого є нежитлове приміщення - магазин, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
З витягів з Державного реєстру прав ОСОБА_2 довідався, що підставою проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно стали документи, серед яких вимога іпотекодержателя про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору б/н, виданого
02 травня 2023 року, яку він не отримував, а тому і подане до державного реєстратора поштове повідомлення, про нібито вручення йому такої вимоги є фіктивним. Також звіт про оцінку майна не міг бути проведений об'єктивно, адже оцінювач ТОВ «Оціночна компанія «Гарант Сервіс»» до нього з приводу огляду його магазинів не звертався, огляд магазинів не проводив. Отже, звіт про оцінку майна є очевидно сфальсифікованим.
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 став власником майна, а відтак, зможе ним розпоряджатися, зокрема, переоформити його на будь-яку третю особу, що утруднить, а можливо зробить взагалі неможливим його повернення позивачеві у разі прийняття судового рішення в даній справі на користь ОСОБА_2 .
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_2 просив суд забезпечити позов шляхом накладення заборони вчиняти певні дії, а саме: розпоряджатися нежитловими приміщеннями до закінчення судового розгляду справи та набрання рішенням суду законної сили:
- магазином промислових товарів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- магазином, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Уманський міськрайонний суд Черкаської області ухвалою від 23 серпня
2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовив.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що забезпечення позову шляхом накладення заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження нежитлових приміщень призведе до порушення прав іншого учасника. Тому підстав для задоволення заяви про забезпечення позову немає.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку.
Черкаський апеляційний суд постановою від 19 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 серпня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнив.
Заборонив вчиняти будь-які дії щодо відчуження нежитлового приміщення - магазину промислових товарів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 на праві власності.
Заборонив вчиняти будь-які дії щодо відчуження нежитлового приміщення - магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_1 на праві власності.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що існують ризики можливих подальших дій ОСОБА_1 щодо відчуження спірного майна, а тому невжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження нежитлових приміщень утруднить відновлення стану сторін та захист інтересів позивача у разі забезпечення позову.
У касаційній скарзі, поданій 03 листопада 2023 року, ОСОБА_1 ,
в інтересах якого діє адвокатеса Єременко І. В., просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 263/4484/18 (провадження
№ 61-40585св18), від 27 квітня 2021 року у справі № 638/20248/19 (провадження № 61-11744св20) та від 09 червня 2021 року у справі
№ 646/5878/20 (провадження № 61-2564св21).
Також заявник звертає увагу на те, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборону вчинення реєстраційних дій у справі, де судове рішення не підлягає примусовому виконанню, не здійснюється.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
Суди встановили, що у серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду
з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Виконавчого комітету Жашківської міської ради Черкаської області Підгаєцької Л. В.,
третя особа - ОСОБА_3 , про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності.
Також разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову.
Уманський міськрайонний суд Черкаської області ухвалою від 23 серпня
2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовив.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку.
Черкаський апеляційний суд постановою від 19 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 серпня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнив.
Заборонив вчиняти будь-які дії щодо відчуження нежитлового приміщення - магазину промислових товарів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 на праві власності.
Заборонив вчиняти будь-які дії щодо відчуження нежитлового приміщення - магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_1 на праві власності.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частинами першою, другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Частинами третьою, десятою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 як на підставу порушених прав послався на те, що існують ризики можливих подальших дій
ОСОБА_1 щодо відчуження спірного майна, що утруднить відновлення стану сторін та захист інтересів позивача у разі забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується цивільним судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження
№ 14-729цс19), у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року
у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22 (провадження № 61-12011св22).
Співмірність передбачає співвідношення цивільним судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
У справі, що переглядається, вирішуючи питання про необхідність застосування заходів забезпечення позову, апеляційний суд установив, що предметом спору в даній справі є визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності.
Апеляційний суд, задовольняючи заяву про забезпечення позову, врахував, що такий захід забезпечення позову як заборона вчиняти будь-які дії щодо відчуження спірного нерухомого майна узгоджується з предметом та підставами позову; позовні вимоги у цій справі стосуються безпосередньо визнання незаконною та скасування державної реєстрації прав власності в частині реєстрації права власності за ОСОБА_1 на нежитлові приміщення; заборона вчиняти будь-які діє щодо відчуження нерухомого майна є співмірним заходом забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Надавши оцінку наведеним ОСОБА_2 у заяві про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтуванням та доказам, наданим на її підтвердження, урахувавши наведені положення процесуального законодавства, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження нежитлових приміщень, які належать ОСОБА_1 на праві власності.
Невжиття указаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити в подальшому виконання рішення суду у випадку задоволення позову та призведе до обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.
Вжитий апеляційним судом захід забезпечення позову є співмірним з вимогами щодо захисту прав заявника.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а тому заборона вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна до ухвалення рішення у справі не порушує законні права та інтереси власника.
Тобто, ОСОБА_1 лише тимчасово позбавлений можливості розпоряджатися спірним нерухомим майном.
Доводи касаційної скарги про те, що предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру, а саме: про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності, а в разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню, тому суди помилково вважали, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, а також посилання в касаційній скарзі на невідповідність оскаржуваних судових рішень висновкам, які викладені у постановах Верховного Суду Верховного Суду від 01 квітня
2020 року у справі № 263/4484/18 (провадження № 61-40585св18) (позов про визнання правочинів недійсними), від 27 квітня 2021 року у справі
№ 638/20248/19 (провадження № 61-11744св20) (позов про визнання договорів купівлі-продажу та іпотеки недійсними) та від 09 червня 2021 року у справі № 646/5878/20 (провадження № 61-2564св21) (позов про припинення договору іпотеки та визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними), Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.
У кожній з наведених заявником справ питання забезпечення позову вирішувалось в конкретному випадку, в залежності від того з якими позовними вимогами звернувся позивач (чи має намір звернутися), який вид забезпечення позову він обрав, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту предмету спору, а також чи є доцільним та необхідним забезпечення позову у визначений заявником спосіб, що залежить від встановлених під час розгляду відповідних справ фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, та їх оцінки у кожному конкретному випадку в межах дискреційних повноважень судів.
При цьому відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин конкретної справи.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову і не свідчать про порушення судом норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною шостою статті 394 ЦПК України передбачено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатеса Єременко Ірина Валентинівна, на постанову Черкаського апеляційного суду
від 19 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Виконавчого комітету Жашківської міської ради Черкаської області Підгаєцької Лілії Володимирівни, третя особа - ОСОБА_3 , про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк