УХВАЛА
14 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/2812/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - АТ «Покровський ГЗК», скаржник)
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.11.2023
у справі №904/2812/22
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
до Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат»
про стягнення 169 621, 55 грн,
ВСТАНОВИВ:
АТ «Покровський ГЗК» 05.12.2023, через «Електронний суд», подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.11.2023 у справі №904/2812/22. Прийняти нову постанову у справі №904/2812/22, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПАТ «Укренерго») до АТ «Покровський ГЗК про стягнення 119 641, 12 грн основного боргу за послуги з передачі електричної енергії згідно з договором від 01.01.2019 №0062-02024 про надання послуг з передачі електричної енергії; 4 868, 49 грн 3% річних; 18 846, 35 грн інфляційних втрат; 17 890, 71 грн пені; 8 374, 88 грн штрафу; 2 544, 32 грн судового збору за подачу позовної заяви та 4 026, 00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 05.12.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №904/2812/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т. М. - головуюча, Бенедисюк І. М., Колос І. Б.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.12.2023 №29.2-02/3491 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку з відпусткою судді Колос І. Б.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2023 для розгляду справи №904/2812/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. (головуюча), Бенедисюка І. М., Булгакової І. В.
Приписами пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи; для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Позов у зазначеній справі подано у 2022 році.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01.01.2022 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 481 гривні.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України вбачається, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у справі №904/2812/22 є стягнення 119 641, 12 грн основного боргу, 4 868, 49 грн 3% річних, 18 846, 35 грн інфляційних втрат, 17 890,71 грн пені, 8 374, 88 грн штрафу, а всього 169 621, 55, а, отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб х 2 481, 00 грн = 248 100, 00 грн).
Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.
АТ «Покровський ГЗК» у касаційній скарзі зазначає про те, що дана справа має виняткове значення для нього так як з даною справою пов'язана справа, яка становить значний суспільний інтерес, а саме: справа №640/12695/19, за адміністративним позовами АТ «Нікопольський завод феросплавів», ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат», КП «Харківводоканал» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участю третіх осіб (зокрема, АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК»), про визнання протиправними та скасування Постанов НКРЕКП від 07 червня 2019 року №954, №955, від 12 липня 2019 року №1411 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП «НЕК «УКРЕНЕРГО», що узгоджується з підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Верховний Суд виходить з того, що наведені скаржником і зазначені у касаційній скарзі доводи у контексті змісту оскаржуваних судових рішень зі справи, не є очевидно неприйнятними щодо наявності випадків передбаченого підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, на стадії вирішення питання наявності/відсутності випадків передбачених частиною третьою статті 287 ГПК України.
Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України, Верховний Суд встановив таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов'язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
АТ «Покровський ГЗК» у касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №922/1948/22 (щодо застосування постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду».
Отже, зазначені скаржником підстави за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі не є очевидно неприйнятними.
При цьому, скаржник вказавши пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначив, що судами попередніх інстанцій не досліджено повно та всебічно всі зібрані у справі докази, не надано цим доказам та обставинам справи належної юридичної оцінки, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не були враховані пояснення відповідача, а прийняті пояснення та доводи позивача, у зв'язку з чим судами порушені вимоги ГПК України про всебічний та об'єктивний розгляд та з'ясування всіх обставини справи та неврахування всіх наявних та доданих відповідачем доказів, не визначив підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина та її пункт).
Отже, скаржник не зазначає підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина/частини та її пункт/пункти), якщо вважає, що судами попередніх інстанцій не досліджено повно та всебічно всі зібрані у справі докази, не надано цим доказам та обставинам справи належної юридичної оцінки, а також ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не були враховані пояснення відповідача, а прийняті пояснення та доводи позивача.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті.
Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та правовими підставами касаційного оскарження, які скаржник не навів у її тексті.
Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).
Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК України (конкретна її частина/частини та її пункт/пункти) з відповідним посиланням на статтю 287 ГПК України у разі якщо вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права.
Водночас відповідно до пунктів 4, 6 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено: судові рішення, що оскаржуються; вимоги особи, яка подає скаргу.
В прохальній частині касаційної скарги скаржник просить Суд, зокрема, « 2. Скасувати Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 року та Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.11.2023 року у справі №904/2812/22.
3. Прийняти нову Постанову по справі №904/2812/22, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про стягнення 119 641, 12 грн. - суми основного боргу за послуги з передачі електричної енергії згідно Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 р. №0062-02024; 4 868, 49 грн. - 3 % річних; 18 846, 35 грн. - інфляційні втрати; 17 890, 71 грн. - пені; 8 374, 88 грн. - штрафу; 2 544,32 грн. - судового збору за подачу позовної заяви та 4 026, 00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги».
Статтею 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Аналіз положень статті 308 ГПК України дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію про те, які судові рішення оскаржуються, їх межі оскарження й які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.
Проте подана касаційна скарга зазначеним вимогам не відповідає, оскільки в описовій частині касаційної скарги скаржник зазначає, зокрема, що не погоджується з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2023 про відмову в задоволенні клопотання АТ «Покровський ГЗК» про зупинення провадження у справі №904/2812/22 до розгляду справи та набрання законної сили рішення у справі №640/12695/19 та вважає її такою, що винесена із порушенням норм процесуального права - пункту 4 статті 1 статті 229 ГПК України, пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України. Разом з тим, скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд не з'ясував всіх обставини справи та врахував саме період виникнення заборгованості, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованого висновку, що справа №640/12695/19 не пов'язана з предметом розгляду у справі №904/2812/22 та не створює об'єктивної неможливості для її розгляду.
Отже, скаржник не погоджується не лише з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.11.2023 у справі №904/2812/22, а й з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2023 у цій же справі.
Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на скаржника, а касаційна скарга не містить однозначної інформації про те, які судові рішення оскаржуються скаржником, їх межі та вимоги, Суд звертає увагу скаржника на необхідність уточнення прохальної частини касаційної скарги, з урахуванням наведених вище вимог.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, касаційна скарга АТ «Покровський ГЗК» підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання касаційної скарги в новій редакції з уточненням, які судові рішення оскаржуються скаржником, їх межі перегляду та вимоги щодо оскаржуваних судових рішень, а також зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК України (конкретна її частина/частини та її пункт/пункти) з відповідним посиланням на статтю 287 ГПК України, якщо вважає, що судами попередніх інстанцій не досліджено повно та всебічно всі зібрані у справі докази, не надано цим доказам та обставинам справи належної юридичної оцінки, а також ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не були враховані пояснення відповідача, а прийняті пояснення та доводи позивача.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі усунення недоліку протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд, -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.11.2023 у справі №904/2812/22 - залишити без руху.
2. Надати скаргу Акціонерному товариству «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» строк для усунення недоліку касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему «Електронний суд» або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Акціонерному товариству «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
4. Верховний Суд звертає увагу, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова