УХВАЛА
14 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 918/326/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг"
на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2023
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг"
до відповідача Фізичної особи підприємця Харитончука Олексія Миколайовича
про стягнення в сумі 170 065,41 грн,
ВСТАНОВИВ:
09.11.2023 (подана 07.11.2023 засобами поштового зв'язку) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (далі - скаржник) на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 у справі №918/326/23, якою відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" у відкритті апеляційного провадження на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.07.2023.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, з огляду на таке.
До Господарського суду Рівненської області було подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" до Фізичної особи-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича про стягнення 170 065,42 грн за договором фінансового лізингу.
За результатами розгляду позовної заяви, місцевим господарським судом було ухвалено рішення від 10.07.2023, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" 7 420,00 грн штрафу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу до апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" залишено без руху згідно положень частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник у клопотанні про поновлення строку (окрім введення в Україні воєнного стану) не навів обставин, які б об'єктивно перешкоджали йому подати апеляційну скаргу у визначений законом строк та не навів поважних причин пропуску цього строку.
Заявнику судом була надана можливість виправити вищенаведений недолік шляхом подання в строк, визначений ухвалою про залишення без руху, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав його поновлення та доказів на підтвердження наведених підстав.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" надано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження на виконання ухвали суду Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2023, яка окрім введення воєнного стану в Україні, обґрунтована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" в період процесуального строку на подання апеляційної скарги, з дати отримання оскаржуваного рішення суду 12.07.2023 протягом 20 календарних днів на оскарження по 31.07.2023 включно, активно звертався за захистом свого порушеного права до судів територіальної підсудності по всій Україні та забезпечував правовий супровід у значній кількості справ. Зазначена велика кількість судових засідань та правовий супровід справ суттєво вплинула на завантаженість працівників юридичного департаменту скаржника і завадила своєчасно дотриматися вимог статті 256 Господарського процесуального кодексу України з поважних причин.
Розглянувши вказану заяву, Північно-західний апеляційний господарський суд постановив ухвалу від 11.10.2023 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційного скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.07.2023 на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Вказану ухвалу мотивував тим, що наведенні скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 10.07.2023 у справі № 918/326/23, наведені в клопотанні, є неповажними, зокрема, що пропуск строку на апеляційне оскарження залежав не від об'єктивних причин, а від суб'єктивних чинників, які особа, що звернулася з апеляційною скаргою, могла і повинна була уникнути під час звернення з апеляційною скаргою. Доказів на підтвердження підстав неможливості звернутися з апеляційною скаргою в межах встановленого строку, та які б підтверджували наявність особливих та непереборних обставин, що перешкодили зверненню з апеляційною скаргою в передбачені процесуальним законодавством строки апелянтом надано не було.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2023, оскільки, на думку скаржника, строк на звернення до суду з апеляційною скаргою пропущений з поважних причин.
Процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій апеляційного господарського суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 258 Господарського процесуального кодексу України щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.
Водночас неусунення певних недоліків скарги передбачають різні правові наслідки, а саме:
- повернення судом апеляційної інстанції скарги - у разі неусунення недоліків щодо її форми та змісту, визначених у статті 258 Господарського процесуального кодексу України, при цьому скаржник не позбавлений права знову подати апеляційну скаргу з дотриманням встановлених до неї законом вимог;
- відмова судом апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження - у разі неусунення недоліків, пов'язаних із недотриманням вимог щодо дотримання строку та ініціюванням перед судом питання про його поновлення, що також є передумовою для відмови в подальшому у відкритті провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
До поданої з пропуском строку скарги, без клопотання про його поновлення чи з визнанням судом вказаних у ньому підстав неповажними, необхідно застосовувати наслідки, передбачені пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Приписи пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України є імперативними та зобов'язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження (подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19).
Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в господарському судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників господарського процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Апеляційний господарський суд, визнавши не обґрунтованим належним чином клопотання про поновлення строку, відмовив у прийнятті апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" на підставі статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Касаційного господарського суду вважає висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" правильним і зазначає, що згідно зі змістом частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Враховуючи вищевикладене, як органи державної влади, що утримуються за рахунок державного бюджету, так і суб'єкти господарювання та громадяни поставлено законом у рівні умови, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним господарюючим суб'єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Таким чином Верховний Суд вказує на те, що конструкція правових норм процесуального закону (частини 4 статті 260, пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України) не передбачає подвійного тлумачення, їх правильне застосування є очевидним і не викликає розумних сумнівів, а тому доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо застосування положень цих статей.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
У рішенні ЄСПЛ від 23.10.1996 (Levages Prestations Services v. France (заява № 21920/93, п. 48) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
У контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам - членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
За змістом частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування Північно-західним апеляційним господарським судом статті 261 Господарського процесуального кодексу України під час прийняття оскаржуваної ухвали від 11.10.2023 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.07.2023 у справі № 918/326/23, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо його застосування чи тлумачення, то Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 234, 235, частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 у справі № 918/326/23.
2. Оригінал касаційної скарги з додатками повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак