Рішення від 11.12.2023 по справі 926/3186/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

11 грудня 2023 року Справа № 926/3186/23

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М. при секретарі судового засідання Петровської В.С. розглянувши справу №926/3186/23

За позовом Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58002, м.Чернівці, вул. М. Коцюбинського, 2)

До відповідача Фізичної особи-підприємниці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіонального відділення фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (76019, м.Івано-Франківськ, вул.Васильянок, 48)

Про стягнення заборгованості в сумі 52747,79 грн

За участю представників:

Від позивача: Ткач В.Д. (дов.від 28.08.2023 року)

Від відповідача: Шеромов В.Д. (ордер серії СЕ №1065938)

Від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 52747,79 грн, з яких: борг за оренду приміщення в сумі 25067,60 грн, ПДВ в сумі 10004, 76 грн, податок на землю в сумі 7668,86 грн, експлуатаційні витрати в сумі 3149,53 грн, витрати за електричну енергію в сумі 6838,81 грн та 19,23 грн пені.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що 14.03.2012 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях в особі управління забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди нерухомого майна №376, що належить до державної власності та передано останній вбудовані підвальні приміщення будівлі навчального корпусу №6 (літ.А) загальною площею 73,20 кв.м., розміщені за адресою: АДРЕСА_2 , з метою розміщення їдальні, яке перебуває на балансі Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича. Сторонами під час дії договору неодноразово було укладені додаткові договори, яким продовжено термін дії договору, останній строк погоджений сторонами до 12.03.2022 року.

Для забезпечення належної експлуатації орендованого майна між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича було укладено договір № 376-1 від 14.03.2016 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю. За умовами договору, якого підприємець зобов'язаний не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за санітарне обслуговування прибудинкової території, відповідно до займаної площі, плату за землю, а також за комунальні послуги.

У зв'язку з порушенням умов договору оренди, орендодавець у судовому порядку розірвав договір оренди № 376 від 14.03.2012 року.

Орендоване приміщення було повернуто, що підтверджено актом державного виконавця про звільнення та передачі приміщення від 19.04.2021 року.

Проте, відповідач за час користування орендованим приміщенням за період з листопада 2019 року по квітень 2021 року заборгував балансоутримувачу орендну плату в сумі 25067,60 грн, ПДВ в сумі 10004,76 грн, податок за землю в сумі 7667,86 грн, експлуатаційні витрати в сумі 3149,53 грн, за електричну енергію борг в сумі 6838,81 грн, а також позивач нарахував пеню в сумі 19,23 грн, які останній просить стягнути у судовому порядку.

14.07.2023 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№3186.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2023 року позовну заяву за вх.№3186 передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 18.07.2023 року, позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк 7 днів з дня вручення ухвали суду для виправлення недоліків.

27.07.2023 року до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про виправлення недоліків (вх.№3319).

Ухвалою Господарського суду від 03.08.2023 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, яке призначено на 29.08.2023 року. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.

28.08.2023 року від третьої особи надійшли письмові пояснення (вх.3687), в яких регіональне відділення просить задовольнити позовні вимоги, посилаючись на наступне (а.с. 93-94).

Між третьою особою та відповідачем дійсно 14.03.2012 року укладено договір оренди нерухомого майна №376, що належить до державної власності та передано по акту приймання-передавання підприємцю ОСОБА_1 , з метою розміщення їдальні, вбудовані підвальні приміщення будівлі навчального корпусу №6 (літ.А) загальною площею 73,20 кв.м., розміщені за адресою: АДРЕСА_2 , яке перебуває на балансі Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича, з терміном дії договору до 13.03.2013 року. В подальшому термін дії договору сторонами було продовжено на підставі додаткових договорів від 17.01.2014р., 10.03.2016р., 20.03.2018р., 12.04.2019р., від 25.04.2019р. строк дії договору по 12.03.2022р. У відповідності до вимог договору, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному розмірі сплачувати орендну плату та здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, та укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання майна, в тому числі про компенсацію плати за землю та надання комунальних послуг орендарю.

За умовами п.3.5 договору №376 від 14.03.2012 року орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні (50% до 50%) не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

З огляду на порушення ФОП ОСОБА_1 умов договору, орендодавець звернувся до суду про стягнення заборгованості по орендним платежам та розірвання договору оренди № 376 від 14.03.2012 року, про що господарським судом Чернівецької області винесено рішення від 16.11.2020 року у справі №926/1729/20, яким позов задоволено - розірвано договір оренди №376 від 14.03.2012 року нерухомого майна, що належить до державної власності, зобов'язано ФОП ОСОБА_1 звільнити і передати вбудовані підвальні приміщення будівлі навчального корпусу №6 (літ.А) загальною площею 73,20 кв.м., розміщені за адресою: АДРЕСА_2 , по акту приймання-передавання Чернівецькому національному університету імені Ю.Федьковича та стягнуто на користь позивача всі нарахування за позовними вимогами (а.с.95-99).

19.04.2021 року під час проведення виконавчих дій орендар звільнив приміщення, про що складено акт державного виконавця.

Враховуючи, що орендар порушував умови договору, третя особа вважає, що позовні вимоги балансоутримувача підлягають задоволенню.

Представник відповідачки 29.08.2023 року подав відзив на позов за вх. №3698 (а.с.103-108), з якого вбачається, що він заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що дійсно між відповідачкою і третьою особою було укладено договір оренди, з терміном дії до 12.03.2022 року. Проте, відповідач заперечує наявність заборгованості, так позивачем в розрахунку боргу зазначено період з грудня 2019 року по липень 2020 року, тоді як позовна заява датується 07.07.2023 року, отже в цій частині у відповідності до вимог ч.1 ст.257 Цивільного кодексу України слід застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову.

В частині стягнення заборгованості за період з 12.03.2020 року по 19.04.2021 року відповідач просить відмовити, посилаючись на те, що в цей час діяла постанова Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 року № 611, якою встановлено, що орендарі за переліком згідно з додатком 1 - зокрема: орендарі, які орендують приміщення (в учбових корпусах) закладів освіти і науки державної форми власності з метою розміщення їдалень, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи звільняються від орендної плати, отже відповідач підпадав під цей перелік, а відтак в цей період був звільнений від орендної плати.

Окрім того, відповідачка в період з 12.03.2020 року по 19.04.2021 року була позбавлена можливості використовувати орендоване приміщення у повному обсязі, так як в цей період діяли заборони та карантинні обмеження, щодо здійснення такої діяльності, а відтак у відповідності до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020р., суб'єктам господарювання, діяльність яких була заборона у цей період, не нараховується та ними не сплачується орендна плата за договорами оренди державного або комунального майна.

Що ж до стягнення інших сум нарахованих позивачем, продовжує відповідач, з розрахунку позивача не зрозумілим є їх нарахування, а відтак немає змоги дати пояснення.

В судовому засіданні 29.08.2023 року оголошено перерву до 14.09.2023 року.

14.09.2023 року позивач подав відповідь на відзив (вх.3942), заперечуючи проти доводів відповідача, посилаючись на те, що: - ним подано розшифровку заборгованості за оренду і комунальні послуги перед ним; - він не отримував від Регіонального відділення ФДМУ наказу про звільнення від орендної плати фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за період з листопада 2019 по квітень 2021 року; - в період дії військового стану, загальна позовна давність, строк якої визначений у ст.257 Цивільного кодексу України продовжується на строк дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, отже позивачем не порушено строк позовної давності (а.с.115-121), а відтак позовні вимоги є обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

Третя особа 14.09.2023 року подала свою відповідь на відзив (вх.3942), в якій заперечує проти доводів відповідача, посилаючись на те, що норми Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» та постанови Кабінету Міністрів України “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV» від 11.03.2020р. № 211 (з наступними змінами і доповненнями) плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягають зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використання цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запровадженні обмеження та (або) заборони. Орендар під час дії договору оренди не зверталась до орендодавця із заявою про звільнення (повне або часткове) від сплати орендної плати, а відтак підприємниця, як наймач приміщення не була звільнена від сплати орендної плати за період з 12.03.2020 року по 19.04.2021 року (а.с.122-123).

У судовому засіданні, 14.09.2023 року оголошено перерву до 04.10.2023 року, про що представники позивача і відповідача були повідомленні під розписку.

04.10.2023 року від представника відповідачки надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.4294), згідно яких останній заперечує проти доводів позивача та третьої особи, посилаючись на те, що звільнення від сплати орендної плати передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 року № 611 та не потребувало прийняття окремого рішення орендодавцем. Заява ФОП ОСОБА_1 про звільнення від сплати орендної плати була подана до РВ ФДМУ 20.04.2021 року. Окрім того, нарахування ЧНУ заборгованості з орендної плати за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року суперечить вимогам чинного законодавства, так як в цей період дія договору була припинена, отже і нарахування орендної плати мало бути припинено (а.с. 130-131).

Ухвалою суду від 04.10.2023 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 24.10.2023 року.

05.10.2023 року до суду від представника Регіонального відділення фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях надійшло клопотання про виправлення описки (вх.№4323).

Ухвалою від 06.10.2023 року задоволено клопотання третьої особи та виправлено допущену в п.3 резолютивної частини ухвали суду від 03.08.2023 року, а також в вступній та резолютивній частинах ухвали про відкладення підготовчого засідання від 04.10.2023 року що стосується назви та адреси третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а саме: заміть «Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області Регіонального відділення фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (58001, м.Чернівці, вул. Л.Кобилиці, 21-А)» зазначено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (76019, м.Івано-Франківськ, вул.Васильянок, 48).

23.10.2023 року від позивача надійшла заява про долучення документів (вх.4594), а саме позивачем долучено довідку про споживання електричної енергії відповідачем та розрахунки вартості експлуатаційних послуг, розрахунок земельного податку, лист Держгеокадастру та розрахунок пені (а.с.159-181).

За клопотанням представника відповідача суд ухвалою від 24.10.2023 року відклав підготовче засідання на 02.11.2023 року.

До початку судового засідання від позивача надійшла заява про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів (вх.№1991 від 01.11.2023 року) (а.с 191-212).

Ухвалою від 02.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 16.11.2023 року.

06.11.2023 року третьою особою подано клопотання (вх.№4804) про приєднання до матеріалів справи додаткових документів, а саме: копію рішення та наказу Господарського суду Чернівецької області у справі №926/3502/21 (а.с.225-232).

Заслухавши в судовому засіданні, 16.11.2023 року вступне слово позивача, відповідача та третьої особи, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд перейшов до дослідження доказів в порядку статей 209-210 ГПК України.

У судовому засіданні 16.11.2023 року оголошено перерву до 29.11.2023 року, про що представники позивача, відповідача і третьої особи були повідомленні під розписку.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст.ст.2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997p. і набула чинності в Україні 11.09.1997p.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж «розумного строку» цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Згідно ч.2 ст.195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

У судовому засіданні, яке відбулося 29.11.2023 року оголошено перерву до 05.12.2023 року, про що сторони повідомленні належним чином.

За клопотанням відповідача у судовому засіданні, 05.12.2023 року, суд оголосив перерву до 11.12.2023 року.

У судовому засіданні 11.12.2023 року було закінчено з'ясування обставин справи та дослідження доказів та оголошено про перехід до судових дебатів.

Під час судових дебатів представниця позивача підтримала свої позовні вимоги у повному обсязі.

У свою чергу відповідач проти позовних вимог заперечував, з підстав викладених у письмовому відзиві на позов та в додаткових поясненнях.

Заслухавши представників сторін та третьої особи, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення проти них, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2012 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області (орендодавець) (правонаступником якого, у відповідності до наказів Фонду державного майна України № 231 від 06.03.2019 року та № 255 14.03.2019 року є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди №376 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір) (а.с.4-6).

На підставі договору оренди по акту приймання-передавання від 14.03.2012 року ФОП ОСОБА_1 (орендарю) Чернівецьким національним університетом імені Ю.Федьковича (балансоутримувач) передано в строкове платне користування вбудовані підвальні приміщення будівлі навчального корпусу №6 (літ.А) (реєстровий номер 02071240.88.АААККЖ322), загальною площею 73,20 кв.м. розміщені за адресою: м.Чернівці, вул. Коцюбинського, 2, що перебувають на балансі Чернівецького національного університету (балансоутримувач), з метою розміщення їдальні, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи у навчальному закладі (а.с.7).

За умовами п.3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (жовтень 2011 року) - 990,62 грн. Орендна плата за перший місяць оренди березень 2012 року визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за листопад, грудень 2011року та січень, лютий, березень 2012 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 договору).

Згідно з п.п.3.3-3.4 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Сторони визначили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні (50% до 50%) не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.5).

У відповідності до вимог п.3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з орендаря до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць (останні місяці) оренди (п.3.10 договору).

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п.3.11 договору).

Пунктом 5.2 передбачено, що зобов'язання орендаря (відповідача) своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно пункту 5.6 договору орендар зобов'язується протягом місяця після укладення цього Договору застрахувати орендоване майно не менше ніж на його вартість за звітом про належну оцінку на користь балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди, у порядку, визначеному законодавством, і надати орендодавцю копії страхового полісу і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим.

За умовами п.5.10 договору сторони погодили, що орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна, в т.ч. про компенсацію плати податку за землю та надання комунальних послуг орендарю.

Згідно з пунктом 10.1 договору, його укладено на 1 рік: з 14 березня 2012 року по 13 березня 2013 року включно.

За умовами п.10.3 договору зміни і доповнення або розірвання цього договору допускається за взаємної згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядається протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

15.02.2013 року, відповідно до вимог пункту 10.5 договору, продовжено термін дії договору оренди № 376 від 14.03.2012 року строком на 1 рік, а саме з 14.03.2013 року по 13.03.2014 року (лист регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області від 15.02.2013 року № 18-09-00581) (а.с.68).

В подальшому строк дії договору сторони визначали у додаткових договорах.

Так, 17.01.2014 року укладено додатковий договір (а.с.9), яким продовжено термін дії оренди з 14.03.2014 року по 13.03.2016 року.

10.03.2016 року додатковий договір (а.с.10) - термін дії оренди з 14.03.2016 року по 13.03.2018 року, серед іншого, вказаним додатковим договором пункт 1.1 розділу 1 договору доповнено абзацом: вартість майна визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.01.2016 року і становить 540063,00 грн, пункт 3.1 розділу 3 договору доповнено абзацами 3, 4 такого змісту: починаючи з 14.03.2016 року орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786, становить без ПДВ за базовий місяць (лютий 2016р.) місяць розрахунку - 1793,01 грн. Орендна плата за місяць оренди березень 2016 року дорівнює орендній платі за базовий (лютий 2016р.) місяць розрахунку.

20.03.2018 року - додатковий договір - термін дії оренди з 14.03.2018р. по 13.03.2019р. (а.с.12).

12.04.2019 року - додатковий договір (а.с.13), яким продовжено дію договору до 03.05.2019 року та визначено, що подальше продовження договору оренди №376 від 14.03.2012 року можливе у разі отримання відповідного погодження органу управління та за умови перегляду сторонами цього договору орендної плати з урахуванням нового звіту про оцінку майна починаючи з 14.03.2019 року. Пунктом 3 передбачено, що договір оренди припиняється згідно п.10.8 договору у разі ненадання згоди органом управління на його розпорядження.

25.04.2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди №376 нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.03.2012 року (викладений у новій редакції), згідно умов якого вартість майна визначена згідно з висновком про вартість на 28.02.2019 року та становить 972634,00 грн (без ПДВ) (п.1.1 договору в новій редакції) починаючи з 14.03.2019 року орендна плата, визначена на підставі Методики, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (лютий 2019р.) місяць розрахунку - 3242,11 грн. Розмір орендної плати за березень місяць 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень 2019 року (п. 3.1 договору в новій редакції). Термін дії договору по 12.03.2022 року (п. 10.1 договору в новій редакції) (а.с. 14-16).

Згідно з п.п.3.3, 3.4, 3.5, 3.6 договору в новій редакції орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяця оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, зміни орендної ставки, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

У відповідності до вимог п.3.7 договору в новій редакції орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з орендаря до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п.3.11 договору в новій редакції).

Пунктами 5.1, 5.3, 5.4, 5.5, 5.7, 5.8, 5.11 договору в новій редакції передбачено, що орендар зобов'язаний використовувати майно за його призначенням; своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; забезпечувати збереження орендованого майна; забезпечувати орендодавцю і балансоутримувачу доступ на об'єкт оренди; своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний ремонт; застрахувати майно на користь балансоутримувача; здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна, в т.ч. про компенсацію плати податку за землю та надання комунальних послуг орендарю.

Згідно з пунктом 10.1 договору в новій редакції, сторони погодили продовжити його дію до 12.03.2022 року включно.

За умовами п.10.3-10.4 договору зміни і доповнення або розірвання цього договору допускається за взаємної згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядається протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. Усі зміни і доповнення вносяться в такій самій формі, що і цей договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено законом. За ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чиним законодавством.

Для забезпечення належної експлуатації орендованого майна між Фізичною особою - підприємецею ОСОБА_1 та Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича було укладено договір № 376-1 від 14.03.2016 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - договір № 376-1 від 14.03.2016 року) (а.с 20-21).

За умовами договору № 376-1 від 14.03.2016 року орендар користується приміщенням, яке складається з нежитлового підвального приміщення будівлі навчального корпусу №6 загальною площею 73,20 м2. Орендоване приміщення використовується для цілей розміщення їдальні, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Згідно підпунктом 2.1.1 договору № 276-1 від 14.03.2016 року балансоутримувач зобов'язався забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території, та створення необхідних житлових умов і здійснення господарської діяльності, у тому числі Орендарю і його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями. Перелік таких робіт та послуг, порядок та умови їх оплати встановлюються цим Договором. Розмір плати за обслуговування прибудинкової території визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат із урахуванням плати за землю) та комунальні послуги Балансоутримувача.

За умовами договору № 376-1 від 14.03.2016 року підприємець зобов'язаний не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за санітарне обслуговування прибудинкової території, відповідно до займаної площі, плату за землю, а також за комунальні послуги (п.2.2.3).

Пунктом 5.1 договору № 376-1 від 14.03.2016 року сторони визначили, що договір укладено строком на 2 роки, що діє з 14.03.2016 року по 13.03.2018 року включно. При цьому, пунктом 5.4 погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Додатком № 1 до договору № 376-1 від 14.03.2016 року сторони погодили розрахунок на відшкодування комунальних послуг, який склав плата за землю 482,24 грн та обслуговування прибудинкової території в сумі 62,86 грн, оплата за електроенергію, водопостачання визначається по показам лічильників (а.с.22).

Впродовж використання приміщення орендарем, сторони договору № 376-1 від 14.03.2016 року, погоджували зміни до додатку №1, так: розрахунок від 01.05.2016 року - обслуговування прибудинкової території становило 59,21 грн, від 01.12.2016 року - обслуговування прибудинкової території становило 65,53 грн, розрахунок від 01.01.2017 року - плата за землю становила 511,19 грн; розрахунок від 01.01.2018 року - обслуговування прибудинкової території становило 148,20 грн; розрахунок від 01.01.2019 року - обслуговування прибудинкової території становило 166,00 грн; розрахунок від 01.01.2020 року - обслуговування прибудинкової території становило 188,00 грн (а.с.18-19, 23-26).

У зв'язку з порушенням умов договору оренди ФОП ОСОБА_1 орендодавець звернувся до суду про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, достроковим розірванням договору оренди та вимогою про звільнення приміщення.

Рішенням господарського суду від 16.11.2020 року у справі №9261729/20 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди №376 від 14.03.2012 року, стягнення заборгованості з орендної плати, інфляційних втрат, пені та 3% річних, задоволено - розірвано договір оренди№376 від 14.03.2012 року нерухомого майна, що належить до державної власності, зобов'язано ФОП ОСОБА_1 звільнити і передати вбудовані підвальні приміщення будівлі навчального корпусу №6 (літ.А) загальною площею 73,20 кв.м., розміщені за адресою: АДРЕСА_2 , по акту приймання-передавання Чернівецькому національному університету імені Ю.Федьковича та стягнуто на користь позивача всі нарахування за позовними вимогами (а.с 95-99).

Згідно акту державного виконавця від 19.04.2021 року при примусовому виконанні судового наказу № 926/1729/20 виданого 17.12.2020 року господарським судом Чернівецької області про звільнення вбудованого підвального приміщення будівлі навчального корпусу №6 (літ.А) встановлено, що під час проведення виконавчих дій орендар ОСОБА_1 передала приміщення по акту приймання-передавання ЧНУ ім.Ю.Федьковича (а.с.27).

У подальшому Регіональне відділення ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях звернулося до суду з позовом, в якому здійснило донарахування відповідачці заборгованості з орендної плати, яка виникла внаслідок порушення умов договору оренди № 376 від 14.03.2012 року (в новій редакції від 25.04.2019 року) та стягнуто заборгованість по сплаті орендних платежів за період з червня 2020 року по 14.12.2020 року, а також нараховано пеню у сумі 1981,46 грн, три проценти річних у сумі 456,87 грн та інфляційні втрати у сумі 1608,80 грн, також заявлено про стягнення неустойки в розмірі 29930,14 грн. Позовні вимоги були задоволенні, що підтверджено рішенням Господарського суду Чернівецької області від 18.10.2021 року у справі № 926/3502/21 (а.с225-232).

Позивач посилається на те, що відповідач за час користування орендованим приміщенням за період з листопада 2019 року по квітень 2021 року заборгував йому, як балансоутримувачу приміщення загальною площею 73,20 кв.м. яке розміщене за адресою АДРЕСА_2 , орендну плату за період з січня 2020 року по 19 квітня 2021 року в сумі 25067,60 грн, ПДВ в сумі 10004,76 грн, податок на землю за період з січня 2020 року по квітень 2021 року в сумі 7667,86 грн, експлуатаційні витрати за аналогічний період в сумі 3149,53 грн, борг за електричну енергію за листопад і грудень 2019 року та лютий 2020 року з в сумі 6838,81 грн. За порушення умов договору оренди позивач в період з лютого по березень 2020 року нарахував пеню в сумі 19,23 грн, які просить стягнути з відповідачки.

Відповідачка просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне: - позивачем в розрахунку боргу зазначено період з грудня 2019 року по липень 2020 року, отже в цій частині у відповідності до вимог ч.1 ст.257 Цивільного кодексу України слід застосувати позовну давність; - в частині стягнення заборгованості за період з 12.03.2020 року по 19.04.2021 року відмовити, так в цей час діяла постанова КМУ від 15.07.2020 року № 611, якою встановлено, перелік орендарів (в який входить і відповідачка) які були звільнені від орендної плати; - відповідачка в період з 12.03.2020 року по 19.04.2021 року була позбавлена можливості використовувати орендоване приміщення у повному обсязі, так як в цей період діяли карантинні обмеження, суб'єктам господарювання, діяльність яких була заборонена у цей період не нараховується орендна плата за договорами оренди державного або комунального майна; - відповідачка подала заяву про звільнення від сплати орендної плати до РВ ФДМУ 20.04.2021 року; - нарахування ЧНУ заборгованості з орендної плати за період з грудня 2020 року по квітень 2012 року суперечить вимогам чинного законодавства, так як в цей період дія договору була припинена, отже і нарахування орендної плати мало бути припинено.

Третя особа вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, посилаючись на те, що орендар порушував умови договору, що призвело до дострокового розірвання договору та звільнення приміщення у судовому порядку, орендар під час дії договору оренди не зверталась до орендодавця із заявою про звільнення від сплати орендної плати, а відтак підприємниця, як наймач приміщення не була звільнена від сплати орендної плати за період з 12.03.2020 року по 19.04.2021 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У справі, що розглядається, на спірні правовідносини поширюється дія норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які регулюють орендні правовідносини.

Між сторонами у справі виникло зобов'язання з приводу оренди нерухомого майна на підставі договору оренди в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.

При дослідженні доказів судом встановлено, що між відповідачкою та третьою особою було укладено договір оренди №376 нерухомого майна, що належить до державної власності, приміщення загальною площею 73,20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , перебувало на балансі Чернівецького національного університету та передано останнім на підставі акту приймання-передавання 14.03.2012 року орендарю.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16.11.2020 року у справі №926/1729/20, яке набрало законної сили 14.12.2020 року позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди №376 від 14.03.2012 року, стягнення заборгованості, інфляційних, пені та 3% річних задоволено в повному обсязі (а.с.95 - 99).

За таких обставин, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, та ФОП ОСОБА_1 (орендар) договір оренди № 376 від 14.03.2012 року є припиненим з 14.12.2020 року у зв'язку із його розірванням.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 18.10.2021 року у справі № 926/3502/21, яке набрало законної сили 10.11.2021 року задоволено позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок порушення умов договору оренди № 376 від 14.03.2012 року (в новій редакції від 25.04.2019 року) та стягнуто заборгованість по сплаті орендних платежів за період з червня 2020 року по 14.12.2020 року, а також стягнуто збитки завдані інфляцією, пеню, неустойку та 3% річних (а.с.225-232).

Згідно із частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними та об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Отже, встановлені у рішенні Господарського суду Чернівецької області від 16.11.2020 року по справі №926/1729/20 обставини щодо укладення, виконання, передачу приміщення орендарю та встановлення припинення договірних (зобов'язальних) відносин за договором оренди нерухомого майна №376 від 14.03.2012 року - є преюдиційними для господарського суду під час розгляду даної справи, а тому не підлягають повторному доказуванню.

Судом встановлено, що після набрання законної сили, 14.12.2020 року рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.11.2020 року по справі №926/1729/20 орендоване приміщення повернуто балансоутримувачу про що складено акт державного виконавця від 19.04.2021 року.

У рішенні Господарського суду Чернівецької області від 18.10.2021 року у справі № 926/3502/21 встановлено порушення умов договору оренди нерухомого майна №376, що належить до державної власності, на підставі якого ФОП ОСОБА_1 передано вбудовані підвальні приміщення будівлі навчального корпусу №6 (літ.А) загальною площею 73,20 кв.м., розміщені за адресою: АДРЕСА_2 , (договір в новій редакції від 25.04.2019 року) та стягнуто зокрема - заборгованість по сплаті орендних платежів за період з червня 2020 року по 14.12.2020 року (момент набрання законної сили рішення Господарського суду у справі № 926/1729/20).

Таким чином, встановлені у рішенні Господарського суду Чернівецької області від 18.10.2021 року по справі №926/3502/21 обставини щодо виконання договірних відносин за договором оренди нерухомого майна №376 від 14.03.2012 року (нова редакція від 25.04.2019 року), саме в частині використання приміщення та порушення строків оплати орендних платежів в період 2020 року - є преюдиційними для господарського суду під час розгляду даної справи, а тому не підлягають повторному доказуванню.

Як вже було зазначено вище ФОП ОСОБА_1 порушувала умови договору оренди та не вносила орендну плату за користування приміщення, що призвело до стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів за період з 01.02.2020 року по 14.12.2020 року на користь орендодавця та розірвання договору у судовому порядку, проте, судом у справах № 926/1729/20 та № 926/3502/21 досліджувалося стягнення заборгованості саме на користь орендодавця, тоді як у відповідності до умов договору оренди п.3.5 сторонами визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні (50% до 50%) не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, отже заборгованість яка виникла за період з січня 2020 року по квітень 2021 року у відповідачки перед балансоутримувачем та стягнення ПДВ з орендної плати не досліджувалась судом при розгляді справ №926/1729/20 та № 926/3502/21, окрім того, не досліджувалось судом питання, щодо звільнення відповідачки від сплати орендних платежів в період карантинних обмежень, а відтак такі питання підлягають дослідженню в рамках даної справи.

Позивач стверджує, що протягом періоду з січня 2020 року по квітень 2021 року відповідачка не вносила орендну плату за користування приміщенням, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 25067,60 грн та 10004,76 грн ПДВ та стало підставою для нарахування пені в сумі 19,23 грн.

Для забезпечення належної експлуатації орендованого приміщення між Фізичною особою - підприємницею ОСОБА_1 та Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича укладено договір № 376-1 від 14.03.2016 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю. За яким орендар користується приміщенням, яке складається з нежитлового підвального приміщення будівлі навчального корпусу №6 загальною площею 73,20 м2. Орендоване приміщення використовується для цілей розміщення їдальні, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Згідно підпунктом 2.1.1 договору № 376-1 від 14.03.2016 року розмір плати за обслуговування прибудинкової території визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат із урахуванням плати за землю) та комунальні послуги Балансоутримувача.

Позивач стверджує, що протягом усього використання орендованого майна, відповідачка порушувала умови договору № 376-1 від 14.03.2016 року та не відшкодовувала балансоутримувачу плату за землю за період з січня 2020 року по квітень 2021 року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 7667,86 грн, не вносила плату за експлуатаційні витрати за період з січня 2020 року по квітень 2021 року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 3149,53 грн та не сплачувала за електричну енергію за листопад і грудень 2019 року та лютий 2020 року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 6838,81 грн.

В підтвердження заборгованості відповідачки позивач надав копії актів надання послуг (а.с.28-61, 173-181): - від 31.12.2019р. - № 132 на суму 2387,69 грн (з яких орендна плата 2331,11 грн і пеня 56,58 грн) та № 134а на суму 3315,55 грн (з яких експлуатаційні витрати в сумі 166,00 грн, електроенергія в сумі 2638,35 грн і податок на землю в сумі 511,20 грн); - від 31.01.2020р. - № 47 на суму 2354,90 грн (з яких орендна плата 2326,45 грн і пеня 28,45 грн) та № 47а на суму 699,19 грн (з яких експлуатаційні витрати в сумі 188,00 грн і податок на землю в сумі 511,20 грн); - від 29.02.2020р. - № 98а на суму 4184,28 грн (з яких експлуатаційні витрати в сумі 188,00 грн, електроенергія в сумі 3485,09 грн і податок на землю в сумі 511,20 грн); № 98 на суму 2335,24 грн (з яких орендна плата в сумі 1665,07 грн, ПДВ в сумі 666,03 грн, пеня в сумі 4,14 грн); - від 31.03.2020р. - № 148а на суму 97,03 грн експлуатаційні витрати та № 148 на суму 1214,62 грн (з яких орендна плата в сумі 856,81 грн, ПДВ в сумі 342,72 грн, пеня в сумі 15,09 грн); - від 30.04.2020р. - № 197а на суму 790,16 грн (з яких експлуатаційні витрати в сумі 278,97 грн і податок на землю в сумі 511,19 грн) та № 197 на суму 3467,25 грн (з яких орендна плата в сумі 2476,61 грн і ПДВ в сумі 990,64 грн); - від 31.05.2020р. - № 245 на суму 2361,44 грн (з яких орендна плата в сумі 1686,74 грн і ПДВ в сумі 674,70 грн) та № 245-а на суму 699,19 грн (з яких експлуатаційні витрати в сумі 188,00 грн і податок на землю в сумі 511,19 грн); - від 30.06.2020р. - № 291 на суму 2368,52 грн (з яких орендна плата в сумі 1691,80 грн і ПДВ в сумі 676,72 грн) та № 291а на суму 699,19 грн (з яких експлуатаційні витрати в сумі 188,00 грн і податок на землю в сумі 511,19 грн); - від 31.07.2020р. - № 339 на суму 2373,25 грн (з яких орендна плата в сумі 1695,18 грн і ПДВ в сумі 678,07 грн) та № 339а на суму 699,19 грн (з яких експлуатаційні витрати в сумі 188,00 грн і податок на землю в сумі 511,19 грн); - від 31.08.2020р. - № 386 на суму на суму 2359,01 грн (з яких орендна плата в сумі 1685,01 грн і ПДВ в сумі 674,00 грн) та № 386а на суму 699,19 грн (з яких експлуатаційні витрати в сумі 188,00 грн і податок на землю в сумі 511,19 грн); - від 30.09.202р. - № 425 на суму 2354,30 грн (з яких орендна плата в сумі 1681,64 грн, ПДВ в сумі 672,66 грн) та 425а на суму 710,89 грн (з яких експлуатаційні витрати в сумі 199,70 грн і податок на землю в сумі 511,19 грн); - від 31.10.2020р. - № 466а на суму 710,89 грн (з яких експлуатаційні витрати в сумі 199,70 грн і податок на землю в сумі 511,19 грн) та № 466 на суму 2366,07 грн (з яких орендна плата в сумі 1690,05 грн, ПДВ в сумі 676,02 грн); - від 31.11.2020р. - №506 на суму на суму 2389,73 грн (з яких орендна плата в сумі 1706,95 грн, ПДВ в сумі 682,78 грн) та № 506а на суму 710,89 грн (з яких експлуатаційні витрати в сумі 199,70 грн і податок на землю в сумі 511,19 грн); - від 31.12.2020р. - №545 на суму 2420,80 грн (з яких орендна плата в сумі 1729,14 грн, ПДВ в сумі 691,66 грн) та № 545а на суму 710,90 грн (з яких експлуатаційні витрати в сумі 199,70 грн і податок на землю в сумі 511,20 грн); - від 31.01.2021р. - № 36 на суму 2442,58 грн (з яких орендна плата в сумі 1744,70 грн, ПДВ в сумі 697,88 грн) та № 36а на суму 750,29 грн (з яких експлуатаційні витрати в сумі 239,10 грн і податок на землю в сумі 511,19 грн); - від 28.02.2021р. - № 74 на суму 2474,33 грн (з яких орендна плата в сумі 1767,38 грн, ПДВ в сумі 706,95 грн) та № 74а на суму 750,29 грн (з яких експлуатаційні витрати в сумі 239,10 грн і податок на землю в сумі 511,19 грн); - від 31.03.2021р. - № 113 на суму 2499,07 грн (з яких орендна плата в сумі 1785,05 грн, ПДВ в сумі 714,02 грн) та № 113а на суму 750,29 грн (з яких експлуатаційні витрати в сумі 239,10 грн і податок на землю в сумі 511,19 грн); - від 31.04.2021р. - № 157а на суму 1609,65 грн (з яких орендна плата в сумі 1149,75 грн, ПДВ в сумі 459,90 грн) та № 157 на суму 662,62 грн (з яких експлуатаційні витрати в сумі 151,43 грн і податок на землю в сумі 511,19 грн).

При цьому, заборгованість зі сплати за електричну енергію позивач підтверджує розрахунком споживання, а саме: у відповідності до показників лічильника, які були зняті в листопаді і грудні 2019 року, в січні та лютому 2020 року.

Щодо заборгованості по сплаті земельного податку, позивач підтверджує її нарахування тим, що у відповідності до листа Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 09.02.2017 року № 19-28-0.2-380/2-17 було встановлено нормативно грошову оцінку 1кв.м. земельної ділянки комерційного використання розташованої за адресою м.Чернівці, вул. Коцюбинського, 2 (а.с.170), внаслідок якої виведено ставку земельного податку в розмірі 511,19 грн за 1 місяць. Зі ставкою земельного податку ФОП ОСОБА_1 було ознайомлено, що підтверджено підписаним сторонами розрахунком відшкодування витрати балансоутримувача від 01.01.2017 року, який є додатком до договору № 376/1 (а.с.23).

Нарахування експлуатаційних витрат позивач підтверджує розрахунками вартості експлуатаційних послуг (а.с.162-169) та підписаними сторонами розрахунками відшкодування витрат балансоутримувача від 14.06.2016р., 01.05.2016р., від 01.12.2016р., від 01.01.2017р., від 01.01.2018р., від 01.01.2019р., від 01.01.2020р., які є додатками до договору № 376/1 (а.с18-19, 22-26).

Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачкою зобов'язань по договору оренди нерухомого майна державної власності в частині сплати орендної плати.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Оскільки орендоване майно є державною власністю, до спірних правовідносин застосовуються і положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1).

Із змісту ст.ст.15,16 ЦК України, ст.20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон) орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

У відповідності до вимог ч.2-4 ст.17 Закону орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича є платником податку, індивідуальний податковий номер юридичної особи -20712424122, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 33031131.

Відповідно до пункту 3.2 договору оренди № 376 від 14.03.2012 року нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

За таких обставин позивач як платник ПДВ має право на стягнення податку на додану вартість від всієї суми орендної плати, передбаченої договором оренди.

Як встановлено судом, у спірний період - грудень 2019 року по квітень 2021 року Фізична особа-підприємниця ОСОБА_1 використовувала приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , яке перебуває на балансі Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича та повернула його по акту державного виконавця 19.04.2021 року. При цьому, договір оренди був розірваний у судовому порядку, рішення набрало законної сили 14.12.2020 року, отже договірні відносини були припиненні 14.12.2020 року.

Судом встановлено, що підприємниця ОСОБА_1 систематично не сплачувала орендні платежі, як на користь орендодавця так і на користь балансоутримувача, тим самим порушуючи умови договору оренди №376 нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.03.2012 року (викладеними у новій редакції 25.04.2019р.), доказів сплати орендних платежів та ПДВ відповідачем не надано.

Відповідно до частин другої, третьої статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

З урахуванням вищезазначених положень закону, суд констатує, що з 14.12.2020 року (день набрання рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16.11.2020 року у справі №926/1729/20 законної сили) зобов'язання сторін за договором оренди № 376 від 14.03.2012 року припинилися, а відтак і нарахування орендної плати припиняється.

Умова договору про те, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно, а закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п. 3.11), суперечить вимогам ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідачки орендної плати в сумі 7450,90 грн та податку на додатну вартість в сумі 2980,36 грн за період з 14.12.2020 року по 19.04.2021 року є безпідставними, а відтак задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості з орендної плати по договору оренди №376 від 14.03.2012 року за період з січня 2020 року по 14.12.2020 року в сумі 17616,70 грн, а також пені в сумі 19,23 грн та податку на додану вартість в сумі 7024,40 грн, суд зазначає наступне.

Загально відомим є факт, що 11.03.2020 року Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) оголосила пандемію коронавірусу та постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. (далі - Постанова Кабінету Міністрів України №211) на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 року.

Підпунктом 3 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №211 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №215 від 16.03.2020р.) заборонено: з 00 год. 01 хв. 17.03.2020р. до 03.04.2020р. роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв'язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.

В подальшому, у редакції постанови КМУ від 11.03.2020р. №211 ця заборона діяльності була зазначена у пп.8 п.2 постанови, та зі змінами, які вносились до зазначеної постанови КМУ була продовжена до 22.05.2020 року.

Починаючи з 22.05.2020р. по 22.06.2020р. карантинна заборона діяльності закладів громадського харчування була визначена пп.6 п.3 постанови КМУ від 20.05.2020р. №392.

З урахуванням змін, які були внесені до постанови КМУ від 20.05.2020р. №392 постановою КМУ від 17.06.2020р. №500 з 22.06.2020р. карантинні обмеження по всій території України були послаблені.

Водночас пунктом 4 постанови КМУ від 20.05.2020р. №392 (у редакції чинній з 22.06.2020) визначено, що на території регіонів із значним поширенням COVID-19 запроваджується посилення протиепідемічних заходів, зокрема особливості діяльності та обмеження щодо закладів харчування.

Враховуючи результати оцінки поточної епідемічної ситуації у Чернівецькій області, Чернівецькою обласною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій прийнято рішення про продовження до 31.07.2020р. на всій території Чернівецької області обмежувальних заходів, встановлених, у постанові КМУ від 20.05.2020р. №392 у попередній редакції, яка була чинною до внесення змін про послаблення карантинних обмежень (відповідно до протоколу ЧО комісії ТЕБ та НС №35 від 22.06.2020р.).

Отже, Чернівецькою обласною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій продовжена до 31.07.2020р. на всій території Чернівецької області заборона діяльності їдалень, оскільки така заборона була передбачена пп.6 п.3 попередньої редакції постанови КМУ від 20.05.2020р. №392.

Разом з цим, постановою КМУ від 22.07.2020р. №641 було встановлено адаптивний карантин на всій території України, який полягав у визначенні рівнів епідеміологічної небезпеки на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці) та встановлення відповідних карантинних обмежень і заборон згідно визначеного рівня.

З урахуванням пп.3 п.15 цієї постанови на території регіону (адміністративно- територіальної одиниці), на якій установлено «червоний» рівень епідемічної небезпеки, додатково до протиепідемічних обмежень, передбачених для «зеленого», «жовтого» та «помаранчевого» рівня епідемічної небезпеки, зокрема забороняється приймання відвідувачів закладами громадського харчування.

Пунктом 6 цієї постанови визначено, що рішення про встановлення на території регіону або окремих адміністративно-територіальних одиниць регіону рівня епідемічної небезпеки «жовтий», «помаранчевий» або «червоний» приймає Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій раз на сім днів.

З урахуванням зазначених норм, починаючи з 24.08.2020р. до 20.09.2020р. включно у м.Чернівцях Чернівецької області було встановлено «червоний» рівень епідемічної небезпеки, який у тому числі передбачав повну заборону діяльності їдалень на території міста. Такий рівень епідемічної небезпеки був встановлений рішеннями Державної комісії з питань ТЕБ та НС у її протоколах № 24 від 20.08.2020р., №26 від 27.08.2020р., №30 від 10.09.2020р.

За період з 21.09.2020р. до 14.11.2020р. на території м. Чернівців Чернівецької області діяли «помаранчевий» та «червоний» рівні епідемічної небезпеки.

Починаючи з 14.11.2020р. до 30.11.2020р. на всій території України згідно пп.1 п.15 постанови КМУ від 22.07.2020р. №641 (у редакції чинній на той момент) додатково до обмежень, передбачених п.10 цієї постанови було заборонено приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування.

Отже, з урахуванням вищезазначених нормативно-правових актів, відповідач у період з 12.03.2020р. до 14.12.2020р. не могла використовувати орендоване нею приміщення згідно умов договору №376, оскільки у цьому періоді діяли законні заборони та обмеження.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до п.14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у редакції з 02.04.2020 до 18.04.2020р.) встановлено, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- СоV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу.

Згідно з п.14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у редакції з 18.04.2020р. до 16.07.2020р.) встановлено, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб'єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб.

У відповідності до п.14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у редакції з 16.07.2020р.) установлено, що з моменту встановлення карантину, введеною Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- СоV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

Підпунктом 6 п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» встановлено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) суб'єктам господарювання, діяльність яких була заборонена у цей період, не нараховується та ними не сплачується орендна плата за договорами оренди державного або комунального майна.

З аналізу зазначених нормативних актів, суд доходить висновку, що Постанова Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020р. стосується відносин сторін тільки за договорами оренди державного майна на весь період дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, без конкретизації, чи була заборонена господарська діяльність орендаря у період карантину, натомість, дія пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України може бути застосована до будь-якого наймача в незалежності від того, яке майно є предметом договору - державне, комунальне чи приватне. Застосування пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України залежить від того, чи звернувся наймач з відповідною вимогою про зменшення плати за користування майном. Водночас, Постанова Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020р. імперативно вказує про те, що орендодавці державного майна повинні забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, починаючи з дати встановлення карантину.

Відтак, нарахування орендної плати за державне майно починаючи з 12.03.2020р. повинно здійснюватися орендодавцем на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020р. незалежно від того, чи звертався до орендодавця орендар з відповідною вимогою/проханням, чи ні.

В той же час, положення Постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020р. жодним чином не впливають на підпункт 6 п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким визначена пряма заборона для нарахування орендної плати суб'єктам господарювання, діяльність яких була заборонена у цей період за договорами оренди державного або комунального майна.

Згідно з матеріалами справи об'єктом оренди є саме державне майно.

У додатку 1 Постанови №611 надається перелік орендарів, які звільняються від орендної плати за користування нерухомим державним майном, у пункті 1 якого зокрема, вказуються орендарі, які орендують приміщення (в учбових корпусах) закладів освіти і науки державної форми власності з метою розміщення їдалень, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи.

Відповідно до п. п. 1.1 та 1.2 договору №376 відповідачці в оренду передані приміщення у навчальному корпусі №6 Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича, з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи у навчальному закладі.

Отже, відповідно до умов договору №376, відповідачка відповідає вимогам (критеріям, умовам), встановленим Постановою №611 для звільнення від орендної плати в силу прямої норми закону.

Позивачем під час розгляду справи не спростовані твердження відповідачки про зупинення діяльності закладу харчування відповідно до нормативних заборон.

Таким чином, є необґрунтованою пред'явлена позивачем вимога про стягнення з відповідачки заборгованості у розмірі несплаченої орендної плати та податку на додану вартість за період з 12.03.2020 року по 14.12.2020 року, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення орендних платежів в сумі 15305,07 грн та ПДВ в сумі 6122,02 грн позивачу слід відмовити.

Що ж стосується періоду несплати орендних платежів та податку на додану вартість за період з січня по 11.03.2020 року, слід зазначити наступне.

З розрахунку позивача вбачається, що заборгованість відповідачки по оренді за січень 2020р. складає 55,71 грн, по ПДВ - 0,01 грн, заборгованість по оренді за лютий - 1665,08 грн, по ПДВ - 666,03 грн, за березень борг за оренду - 856,81 грн, ПДВ - 342,72 грн.

Слід відмітити, що під час дослідження документів у судовому засіданні, було встановлено, що при нарахуванні заборгованості за березень позивач зазначив суму оренди 856,81 грн, а в квітні 2476,61 грн, при цьому, згідно розрахунку, який подавав орендодавець, і який досліджувався у справі № 926/1729/20, орендна плата за березень 2020 року становила 1665,10 грн, з урахуванням цього суд констатує, що дійсно орендна плата за березень місяць 2020 року мала б становити 1665,10 грн.

Вказана заборгованість також підтверджується підписаними сторонами актами та не заперечувалась сторонами у судовому засіданні.

Суд перевіривши розрахунок за вказаний період, зробив самостійно розрахунок орендної плати та ПДВ за період з 01.03.2020 року по 11.03.2020 року, який складає оренда 590,84 грн (1665,10 орендна плата за березень:31 день (скільки днів в місяці) х 11 днів = 590,84); ПДВ складає 236,34 грн (де орендна плата в розмірі 50% складає 1665,10, тоді як нарахування ПДВ на 100% плату слід нараховувати 1665,10х2=3330,20х20%=666,04 грн:31 день (скільки днів в місяці) х 11 днів =236,34 грн).

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідачки заборгованості по сплаті орендних платежів за користування приміщенням в період з січня 2020 року по 11.03.2020 року є обґрунтованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню, отже з відповідачки слід стягнути заборгованість за період з січня по 11 березня 2020 року по орендним платежами в сумі 2311,63 грн (55,71+1665,08+590,84) та ПДВ в сумі 902,38 грн (0,01+666,03+236,34).

Щодо нарахування пені в сумі 19,23 грн за несвоєчасне внесення орендної плати за період з лютого 2020 року по березень 2020 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до вимог пунктів 3.5, 3.7 договору №376 позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 19,23 грн (4,14 + 15,09) за лютий 2020 року та березень 2020 року.

Однак, враховуючи, що позивачем було помилково визначено розмір суми основного боргу (без врахування приписів підпункту 6 п. 2 розділу ІІ ЗУ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»), то відсутні підстави для нарахування орендарю пені за період з 12.03.2020 року по 31.03.2020 року в сумі 15,09 грн.

Відтак, суд вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 4,14 грн за лютий 2020 року, тоді як пеня в сумі 15,09 грн за березень 2020 року нарахована безпідставно.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з приписами ч.1 та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно з загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до положень частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 Цивільного кодексу України).

При цьому, у відповідності до вимог ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Проте, представником відповідачки у відзиві на позов було заявлено про застосування строків позовної давності

З матеріалів справи вбачається, що позивач нарахував відповідачці пеню за лютий місяць 2020 року, строк позовної давності в один рік, отже з такою вимогою, позивач міг звернутися до 01.03.2021 року.

Позивач у своїх письмових поясненнях на відзив зазначив, що в період дії військового стану, загальна позовна давність продовжується на строк дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, отже позивачем не порушено строк позовної давності, проте таке твердження є помилковим, так як строк позовної давності по пені сплив до введення воєнного стану.

З урахуванням вище викладеного, суд зазначає, що позивач пропустив строк позовної давності для стягнення пені в сумі 4,14 грн за лютий 2020 року, отже йому слід відмовити в її задоволенні.

Щодо відшкодування податку за землю та експлуатаційних витрат, слід зазначити наступне.

Як встановлено судом, для забезпечення належної експлуатації орендованого майна між сторонами укладено договір № 376-1 від 14.03.2016 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Перелік таких робіт та послуг, порядок та умови їх оплати встановлюються цим договором. Розмір плати за обслуговування прибудинкової території визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат із урахуванням плати за землю) та комунальні послуги балансоутримувача.

Так, у додатках до договору № 376-1 сторонами узгоджено розмір відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна, зокрема, за спірний період:

-додаток від 14.03.2016р. плата за землю в місяць - 482,24 грн; обслуговування прибудинкової території 62,86 грн;

-додаток від 01.05.2016р. - обслуговування прибудинкової території 59,21 грн;

-додаток від 01.12.2016р. - обслуговування прибудинкової території 65,53 грн;

-додаток від 01.01.2017р.- плата за землю в місяць - 511,19 грн;

-додаток від 01.01.2018р.- обслуговування прибудинкової території - 148,20 грн;

-додаток від 01.01.2019р.- обслуговування прибудинкової території - 166,00 грн;

-додаток від 01.01.2020р.- обслуговування прибудинкової території - 188,00 грн.

Відповідно до підпункту 2.2.3 Договору № 376-1 орендар зобов'язався не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Балансоутримувача будівлі за санітарне обслуговування прибудинкової території відповідно до займаної площі приміщення, плату за землю а також за комунальні послуги.

На підтвердження надання обумовлених сторонами послуг позивачем додано до позовної заяви акти надання послуг.

Слід зазначити, що як було встановлено в період з 14.12.2020 року по 19.04.2021 року договірні відносини були припинені,отже позовні вимоги в частині стягнення податку за землю в сумі 3017,67 грн та експлуатаційних витрат в сумі 953,63 грн за вказаний період є безпідставними з тих же підстав, що й основна заборгованість - припинення дії договору, а відтак задоволенню не підлягають.

Як вже було встановлено вище, відповідачка у період з 12.03.2020 року до 14.12.2020 року не могла використовувати орендоване нею приміщення згідно умов договору №376, оскільки у цьому періоді діяли законні заборони та обмеження, а отже, не повинна нести витрати на утримання орендованого майна по договору №376-1 від 14.03.2016 року, так як плата за землю та обслуговування прибудинкової території, за період карантинних обмежень є надмірним тягарем та суперечить суті правовідносин, які виникли за двома взаємопов'язаними договорами.

Таким чином, суд приходить висновку, що у відповідачки наявна заборгованість зі сплати експлуатаційних витрат та плати за землю за період з січня 2020 року по 11.03.2020 року.

Перевіривши розрахунок експлуатаційних витрат на їх відповідність умовам додатків до договору №376-1 від 14.03.2016 року, суд зазначає, що розмір експлуатаційних витрат у січні 2020 року складає 166,00 грн, у лютому 188 грн, у березні 188 грн.

Оскільки судом визнано необґрунтованим стягнення з відповідача експлуатаційних витрат за період дії карантину, суд розрахував розмір експлуатаційних витрат за період з 01.03.2020 року по 11.03.2020 року, та встановив, що їх розмір складає 66,71 грн (188 грн:31 день березня х11 днів користування до карантину), отже, заборгованість відповідачки зі сплати експлуатаційних витрат становить 420,71 грн (166+188+66,71).

Такий же розрахунок судом проведено і стосовно плати за землю, зокрема: за січень - 511,18 грн, за лютий 2020 року 511,19 грн (у березні не нараховувалась), отже заборгованість за вказаний період у відповідачки по сплаті земельного податку становить 1022,37 грн (511,18 + 511,19).

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати податку за землю в сумі 1022,37 грн та експлуатаційні витрати в сумі 420,71 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а в частині стягнення податку за землю в сумі 3627,82 грн та експлуатаційних витрат в сумі 1775,19 грн за період з 12.03.2020 року по 14.12.2020 року належить відмовити.

Щодо стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, слід зазначити, що у відповідності до наданого позивачем розрахунку заборгованості ФОП ОСОБА_1 заборгованість за електроенергію за період з листопада 2019 року по лютий 2020 року складає 6838,81 грн, що узгоджується з актами надання послуг, які підписані відповідачем, окрім того, споживання електричної енергії підтверджено показниками лічильника, які були зняті в листопаді і грудні 2019 року, в січні та лютому 2020 року.

Окремо слід зазначити, що у судовому засіданні судом встановлено, що відповідачем не споживалась електроенергія з початку дії карантину, як вбачається з матеріалів справи, останні показники були зняті в лютому 2020 року, та представником позивача підтверджено, що під час проведення виконавчих дію по звільненню приміщення, показники електричної енергії залишились незмінними.

Відповідачка не заперечувала факт споживання електроенергії за вказаний період, як і не надала будь-яких доказів повної чи часткової оплати за електроенергію.

Отже, відповідачка заборгувала позивачу 6838,81 грн за спожиту електричну енергію, а відтак вказану заборгованість з неї слід стягнути.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Згідно з ч.1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вище викладеного, суд прийшов висновку, що відповідачка дійсно неналежно виконувала зобов'язання по сплаті орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, а також витрат на утримання орендованого майна та комунальних послуг, отже, позовні вимоги за період з січня 2020 року по 11 березня 2020 року про стягнення з неї заборгованості з орендної плати в сумі 2311,63 грн, податку на додану вартість в сумі 902,38 грн, відшкодування податку за землю в сумі 1022,37 грн, відшкодування експлуатаційних витрат в сумі 420,71 грн та заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 6838,81 грн за період листопад і грудень 2019 року і лютий 2020 року є обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

У задоволенні вимог про стягнення орендної плати в сумі 15305,07 грн, податку на додану вартість в сумі 6122,02 грн, податку за землю в сумі 3627,82 грн та експлуатаційних витрат в сумі 1775,19 грн, пені в сумі 15,09 грн за період з 12.03.2020 року по 14.12.2020 року слід відмовити у зв'язку із застосуванням приписів підпункту 6 п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» та постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020.

У задоволенні пені за період з лютого по березень 2020 року в сумі 04,14 грн відмовити у зв'язку з пропуском позовної давності.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 7450,90 грн, податку на додану вартість в сумі 2980,36 грн, податку за землю в сумі 3017,67 грн та експлуатаційних витрат в сумі 953,63 грн за період з 14.12.2020 року по 19.04.2021 року є безпідставними у зв'язку з припиненням дії договору.

У відповідності до п.2 ч.4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 20, 73, 74, 76 - 77, 86, 129, 194, 219, 222, 232 - 233, 236, 238, 240 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича до Фізичної особи-підприємниці ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіонального відділення фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про стягнення заборгованості в сумі 52747,79 грн задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємниці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) на користь Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58002, м.Чернівці, вул. М.Коцюбинського, 2, код 02071240) борг за оренду приміщення в сумі 2311,63 грн, ПДВ в сумі 902,38 грн, податок на землю в сумі 1022,37 грн, експлуатаційні витрати в сумі 420,71 грн, витрати за електричну енергію в сумі 6838,81 грн та судовий збір в сумі 585,11 грн.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст рішення складено та підписано 14.12.2023 року

Суддя Гушилик С.М.