Справа №950/2789/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/708/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - продовження строків тримання під вартою
УХВАЛА
Іменем України
14 грудня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 950/2789/23 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області від 20.11.2023 про продовження підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
установила:
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати його підзахисному запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки слідчий суддя не врахував відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, сторона обвинувачення не довела, що інші більш м'які запобіжні заходи не можуть запобігти доведеним ризикам, оскільки підозрюваний має постійне місце проживання, тісні соціальні зв'язки, раніше не судимий і не має наміру впливати на потерпілого чи свідків.
20.11.2023 до Лебединського районного суду Сумської області з клопотанням, погодженим із прокурором Лебединського відділу Сумської окружної прокуратури, звернувся ст. слідчий СВ ВП № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області, яке обґрунтував тим, що проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12023200590000282 від 23.09.2023 за ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК за підозрою ОСОБА_11 у замаху на вчинення умисного вбивства.
23.09.2023 ОСОБА_11 був затриманий в порядку ст. 208 КПК, а 24.09.2023 останньому було вручене повідомлення про підозру за ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК.
Зважаючи на те, що ОСОБА_11 обґрунтовано підозрюється у закінченому замахі на вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, існують ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, а більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти зазначеним ризикам, то слідчий просив продовжити ОСОБА_11 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області від 20.11.2023 продовжено ОСОБА_11 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивував тим, що підозра є обґрунтованою та існують ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, на які вказував слідчий у своєму клопотанні.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи захисника ОСОБА_9 , який підтримав апеляційну скаргу, доводи прокурора ОСОБА_8 , яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги та просила залишити без змін рішення слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, розглянувши клопотання, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про продовження ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а не застосування будь-якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, передбаченого у ч. 1 ст. 176 КПК, та дотримався вимог ст. 176, 177, 178, 183 і 194 КПК, з'ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість як застосування запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою, так і підстав для його продовження, а саме наявність у органу досудового розслідування щодо ОСОБА_11 обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК, на які вказував слідчий у своєму клопотанні.
Зокрема, ОСОБА_11 обґрунтовано підозрюється у закінченому замаху на вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, існують реальні ризики того, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів (п. 1 ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК), а будь-які докази, які б викликали сумніви в обґрунтованості підозри на цій стадії процесу у кримінальному провадженні відсутні. При встановленні факту наявності обґрунтованої підозри колегія суддів також враховує і усталену судову практику з цього питання ЄСПЛ, який у своїх численних рішеннях (зокрема від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, п. 175) і від 20.03.1997 у справі «Луканов проти Болгарії» (Lukanov v. Bulgaria) визначив, що слідчий суддя, оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо «існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення». «Факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу» («Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. the United Kingdom), рішення від 28.10.1994, заява № 14310/88).
Питання про те, що «тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою» (п. 3 рішення від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v. Italy), заява № 9627/81).
Таким чином, наявні у теперішній час докази для визнання підозри обґрунтованою є достатніми, а доведення факту вчинення злочину є завданням подальшого досудового розслідування.
Мають місце і заявлені у клопотанні слідчого ризики того, що ОСОБА_11 , перебуваючи на свободі, може переховуватись від органу досудового розслідування, суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні. При цьому врахування тяжкості кримінального правопорушення у даному випадку має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення, а також обставини його вчинення.
Є обґрунтованим і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки підозрюваний може впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, так як відповідно ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, є необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які вказують на наявність цих ризиків.
Колегія суддів, вирішуючи питання про продовження ув'язнення підозрюваного, враховує і наявність об'єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи. При цьому згідно ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також судової практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доводи апеляційної скарги захисника з приводу того, що ОСОБА_11 має постійне місце проживання, тісні соціальні зв'язки, раніше не судимий і не має наміру впливати на потерпілого чи свідків, хоча і мають місце, але повинні враховуватись разом з іншими обставинами у справі у їх сукупності. При цьому вказані захисником обставини не стали стримуючими факторами від протиправних дій згідно повідомленої ОСОБА_11 підозри.
Твердження сторони захисту про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, на думку колегії суддів, є необґрунтованим і задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції належним чином умотивоване, матеріали кримінального провадження об'єктивно свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, які є реальними і продовжують існувати.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і умотивованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, у зв'язку з чим приходить висновку про залишення судового рішення без змін, а поданої апеляційної скарги захисника без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,
постановила:
Ухвалу слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області від 20.11.2023 відносно ОСОБА_12 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4