Номер провадження: 22-ц/813/6370/23
Справа № 946/7374/22
Головуючий у першій інстанції Присакар О.Я.
Доповідач Громік Р. Д.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.11.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Сегеди С.М., Дришлюка А.І.,
за участю секретаря - Триколіч І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 квітня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно,
ВСТАНОВИВ:
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовної заяви.
26 жовтня 2022 року позивач звернулась до суду з позовними вимогами, якими просить визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 1,93 га, яка розташована на території Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 5122080400:01:001:0238.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_4 , за життя вона залишила заповіт на користь позивача. Осіб, яка мають право на обов'язкову частку у спадщині ОСОБА_4 немає, спадщину позивач прийняв шляхом подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України, однак постановою державного нотаріуса Ренійської державної нотаріальної контори від 15.06.2022 року позивачу було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 квітня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно задоволено. Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на: земельну ділянку площею 1,93 га, яка розташована на території Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 5122080400:01:001:0238.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про задоволення позовних вимог з огляду на їх недоведеність.
Сповіщення сторін та заяви сторін.
Про судове засідання, призначене на 15 листопада 2023 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з'явились, жодних заяв чи клопотань до суду не надходило.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Повний текст судового рішення виготовлено 27 листопада 2023 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_4 належить земельна ділянка площею 1,93 га, яка розташована на території Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 5122080400:01:001:0238 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВКО №559198, посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Богдан О.М.
Згідно із ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , повторно виданого 18.04.2011 виконавчим комітетом Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті ОСОБА_4 , згідно із ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить вищевказане спадкове майно.
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1233 ЦК заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Частиною 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Відповідно до заповіту, посвідченого 23.01.2008 секретарем Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області Картелян Л.І., зареєстрованого в реєстрі за № 118, ОСОБА_4 заповіла все її майно нерухоме та рухоме, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй належатиме на день смерті, і на що вона матиме право за законом - ОСОБА_2 .
Згідно із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 71009178 від 23.12.2022, наданої Ренійською державною нотаріальною конторою, заповіт ОСОБА_4 від 23.01.2008, зареєстрований за № 118 не змінювався та не скасовувався.
Після смерті ОСОБА_4 відповідно до ст. 1241 ЦК України, осіб, які мають право на обов'язкову частку незалежно від змісту заповіту, немає.
В судовому засіданні у суді першої інстанції відповідач ОСОБА_1 пояснив, що на момент смерті матері ще не був інвалідом.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що після смерті ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України звернувся син ОСОБА_1 , проте він на час відкриття спадщини, а саме на 28 грудня 2010 року був працездатною, дієздатною людиною, тому він не мав права на обов'язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту.
ОСОБА_1 не надав доказів недійсності свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВКО №559198, посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Богдан О.М. та заповіту, посвідченого 23.01.2008 секретарем Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області Картелян Л.І., зареєстрованого в реєстрі за № 118, також відповідач не надав доказів наявності інших заповітів.
Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом, тобто вважається такою, яка фактично прийняла спадщину (спадкова справа № 158/2011).
Постановою державного нотаріуса Ренійської державної нотаріальної контори від 15.06.2022 позивачу повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.
Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги та визнає за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на: земельну ділянку площею 1,93 га, яка розташована на території Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 5122080400:01:001:0238.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 квітня 2023 рокузалишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 27 листопада 2023 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: С.М. Сегеда
А.І. Дришлюк