Номер провадження: 33/813/2123/23
Номер справи місцевого суду: 522/15209/23
Головуючий у першій інстанції Павлик І.А.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.11.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання Трофименка О.О.,
осіб, що з'явилися до судового засідання:
- ОСОБА_1 (особа, що притягається до адміністративної відповідальності);
- захисника ОСОБА_1 адвоката Стадник Павла Олександровича
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Стадника Павла Олександровича на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2023 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки, визнано винним ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Не погоджуючись з такою постановою суду, адвокат Сотнікової Анни Сергіївни подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2023 року скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши уважно матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з підстав, зазначених у цій постанові.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Притягуючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи на неї відповідне адміністративне стягнення, районний суд виходив з того, що вина останньої підтверджується належними, достатніми та достовірними доказами, що наявні в матеріалах справи, з чим апеляційний суд повністю погоджується.
Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 428858 від 22.07.2023 року, відповідно якого водій ОСОБА_1 22 липня 2023 року о 23 годині 10 хвилин, керувала транспортним засобом NISSAN JUKE д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Бернардацці, 29 в м.Одесі, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився із застосуванням приладу газоаналізатор «Drager» Alcotest 6810 ARCD-0494, результат позитивний та склав 1.21 % проміле. Подія зафіксована на портативний відеореєстратор №473730; 471330; 471013; 471507; 474391; 474492. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- роздруківка (чек) тестування на алкоголь за допомогою газоаналізатора «Drager» Alcotest 6810, прилад № ARCD-0494, принтер № ARСС-5079 від 22.07.2023 року, відповідно якої у видихаємому повітрі водія ОСОБА_1 було виявлено 1,21% проміле алкоголю;
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що огляд водія ОСОБА_1 проводився за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6810, ARCD-С494, тест 3341 у зв'язку з виявленими у водія ознаками алкогольного сп'яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Результат огляду на стан сп'яніння позитивний та склав 1,21% проміле. У графі «з результатами згоден» міститься підпис ОСОБА_1 без будь-яких зауважень;
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 22.07.2023 року, згідно яких остання пояснила, що 22.07.2023 року приблизно о 23:10 годині вона сіла за кермо транспортного засобу NISSAN JUKE д.н.з. НОМЕР_1 на 10 станції Великого Фонтану та поїхала додому. Перед цим зустрічалася з друзями та вживала шампанське. По дорозі додому її зупинили працівники поліції та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. За результатами перевірки, тест був позитивним та складав 1,21 проміле алкоголю. Пояснення написано нею власноручно, доповнень до викладеного більше не має;
- відеозаписи з портативного відеореєстратора поліцейських, з яких встановлено, що 22 липня 2023 року о 23 годині 10 хвилин працівниками поліції була зупинена водій ОСОБА_1 , яка рухалась на автомобілі NISSAN JUKE д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Бернардацці, 29 в м.Одесі. Під час перевірки документів та спілкування з водієм в останньої було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, внаслідок чого ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки. Від проходження огляду ОСОБА_1 не відмовлялась, та погодилась пройти огляд без будь-яких претензій. За результатами проведеного огляду, у видихаємому повітрі ОСОБА_1 було виявлено 1,21 проміле алкоголю. Будь-якої незгоди з результатами огляду ОСОБА_1 не висловлювала, ніяких зауважень щодо процедури проведення огляду не виражала, підписавши протокол, акт огляду та чек з результатом без будь-яких питань.
Розглядаючи матеріали адміністративного провадження, апеляційний суд виходить із наступного.
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху України, що прямо передбачено п. 1.3 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до 2.9а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкції), та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 № 1103.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (розділ 1 п.2, 3).
Відповідно розділу 1, п.6-7 вказаної Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Відповідно розділу 2 вказаної Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. Таке саме відображення міститься і в ст.. 266 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП за керування водієм транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Аналізуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт керування ОСОБА_1 автомобілем у стані алкогольного сп'яніння належним чином встановлений і доведений. Огляд проводився на місці зупинки зі згоди водія, процедура проведення огляду ОСОБА_1 не оскаржувалась, результат тесту щодо виявленого алкоголю у розмірі 1,21% проміле, останньою не заперечувався. Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 вона була зупинена працівниками поліції, коли рухалась вночі додому після зустрічі з друзями, де вживала шампанське.
Доводи апеляційної скарги, що інспектор патрульної поліції надав ОСОБА_1 мундштук, який не був запакований в індивідуальну упаковку, що ставить під сумнів результат проведеного тесту, є безпідставними, оскільки з матеріалів відеозапису чітко вбачається, як на хвилині 1:20:48 - 1:23:05 працівник поліції бере новий запечатаний мундштук, відкриває його, вставляла в драгер та передає ОСОБА_1 для продуття, а після оголошує результати в слух та фіксує їх на камеру.
При цьому, ОСОБА_1 зауважень щодо процедури проведення огляду не висувала, претенцій на рахунок мундштука не висказувала, дії працівників поліції не оскаржувала, погодившись з результатами огляду.
Доводи апеляційної скарги, що працівниками поліції було порушено термін калібрування вимірювального засобу, є безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.
Зі змісту ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» вбачається, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Порядок встановлення міжповірочних інтервалів визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» визначено, що періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал) (пункт 17).
Повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам (пункт 18).
Згідно Порядку встановлення міжповірочних інтервалів для законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1195, міжповірочний інтервал для законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (далі - міжповірочний інтервал) - проміжок часу або напрацювання між двома послідовними повірками законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, протягом якого метрологічні характеристики такого засобу повинні відповідати встановленим вимогам (пункт 2).
Міжповірочні інтервали за категоріями законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки встановлюються Мінекономіки для забезпечення надійних результатів вимірювань протягом визначеного проміжку часу (пункт 3 вказаного Порядку).
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» регламентовано, що міжповірочний інтервал для законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, а саме вимірювачів вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається, становить 1 рік.
Системний аналіз вказаних норм права дає підстави вважати, що національним законодавством чітко встановлено міжповірочний інтервал для приладу Alcotest Drager 6810 - один рік.
Відповідно до чеку Alcotest Drager 6810, останнє його калібрування проводилось 14.06.2023 року, а огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився 22.07.2023 року, тобто в межах міжповірочного інтервалу, а тому результати такого огляду є дійсними.
Доводи апеляційної скарги, що відповідно сервісної книжки Alcotest Drager 6810, яка міститься в матеріалах справи, період між сервісами, градуюванням та повірками цього вимірювального засобу має становити не менше 1 разу на 6 місяців, а працівники поліції, відповідно наданої ними інформації, проводили його калібрування з простроченням даного строку приблизно вдвічі, чим порушували періоди міжповірочного інтервалу, що могло вплинути на результати тесту, є неспроможніми, оскільки, як вже вище суд зазначав, міжповірочний інтервал для законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, в тому числі і для Alcotest Drager 6810 відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 становить 1 рік, і при експлуатації цих засобів вимірювальної техніки, працівники поліції повинні дотримуватися вимог національного законодавства. До того ж, як вбачається з офіційного сайту виробника, останній змінив технічні характеристики Alcotest Drager 6810, вказавши, що міжповірочний інтервал для газоаналізаторів Alcotest Drager 6810 складає 12 місяців.
Разом з тим, як вже зазначалося, останнє калібрування мало місце 14.06.2023 року, а огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 проводився 22.07.2023 року, тобто навіть в межах строку встановленого в сервісній книжці.
Доводи апеляційної скарги про те, що інтервал між першою (24.06.2011 року) та другою (09.10.2020 року) повіркою драгера складав аж 9 років, а в подальшому інтервали між повірками складали рік, що могло негативно вплинути на результати тесту, є неспроможніми, оскільки ключовим моментом є те, коли в останнє здійснювалось калібрування приладу, що передувало події.
В даному випадку, останнє калібрування здійснювалось 14.06.2023, а огляд проводився 22.07.2023 року, тобто в межах строку, визначених, як в сервісній книжці так і національним законодавством.
Крім того, посилаючись на розрив у 9 років між першою та другою повіркою приладу, апелянт посилається на першу сторінку сервісної книжки, в якій зазначена перша державна повірка драгера 24.06.2011 року (а.с.17) та на останній листок з журналу відомостей про сервіс, градуювання та державну повірку драгера (17а), де зазначені останні дати калібрування приладу 09.10.2020, 09.11.2021, 28.06.2022, 14.06.2023, що є недоречним.
Доводи апеляційної скарги, що матеріали справи не містять доказів щодо факту керування транспортним засобом також є безпідставними, оскільки в письмових поясненнях ОСОБА_1 сама зазначає, що була зупинена працівниками поліції, коли поверталась після зустрічі додому. Крім того, на відеозаписі автомобіль ОСОБА_1 на момент зупинки стоїть на проїзній частині дороги з включеними фарами, що ще раз доводить про факт керування ОСОБА_1 даним автомобілем.
Таким чином, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні за ст. 130 ч. 1 КУпАП, а тому висновок суду першої інстанції про визнання її винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним та обґрунтованим, тому немає підстав для скасування або зміни постанови суду.
Позиція апелянта, яку вона висловила в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов'язана з наданням нею пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами, не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст. 33 КУпАП.
Так, з постанови суду вбачається, що при визначенні розміру штрафу та строку позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, судом першої інстанції були враховані характер скоєного правопорушення, особа правопорушника, в зв'язку з чим судом першої інстанції було визначене адміністративне стягнення у виді розміру штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, як єдиного адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ст. 130 ч.1 КУпАП.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов до висновку, що не вбачається підстав для скасування або змінення постанови суду.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Стадника Павла Олександровича - залишити без задоволення.
Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе