Рішення від 14.12.2023 по справі 920/1061/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.2023м. СумиСправа № 920/1061/23(920/959/23)

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Балицького В.В., розглянувши матеріали справи № 920/1061/23(920/959/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт” (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Леоніда Каденюка, буд. 1)

до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: арбітражного керуючого Ховріна Юрія Андрійовича (40001, м. Суми, вул. Харківська, 42, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 751 від 22.03.2013, ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 40071 грн 18 коп.

представники сторін:

позивач - не з'явився;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

14.08.2023 позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за послугу з теплопостачання за період з 01.10.2017 по 30.04.2020 в сумі 40071 грн 18 коп.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023, справу призначено судді Жерьобкіній Є.А.

Ухвалою від 05.09.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/959/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 19.10.2023 суд постановив матеріали справи № 920/959/23 передати на розгляд Господарського суду Сумської області в межах справи № 920/1061/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт” ( код ЄДРПОУ 34113412).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.10.2023 матеріали справи передано судді Яковенку В.В.

Ухвалою від 24.10.2023 суд постановив матеріали справи № 920/959/23 прийняти до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 920/1061/23 про банкрутство ТОВ “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт”; судове засідання з розгляду справи по суті у спрощеному позовному провадженні призначити на 23.11.2023.

18.09.2023 від відповідача до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить суд застосувати позовну давність за позовними вимогами та відмовити у задоволенні позовних вимог, наголосивши на порушенні позивачем строку позовної давності, оскільки заборгованість, яку просить позивач стягнути з відповідача за послуги з постачання теплової енергії в сумі 40071,18 грн за період з 01.10.2017 до 30.04.2020, виходить за межі трьох років.

21.09.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій, посилаючись на норми Закону, зазначає, що відповідачем було залишено поза увагою нормативні приписи, зокрема Цивільного кодексу України, щодо продовження строків позовної давності, а тому посилання відповідача на пропуск строків звернення до суду є безпідставним.

31.10.2023 від відповідача надійшли до суду письмові пояснення, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалою від 23.11.2023 суд постановив відкласти розгляд справи по суті на 14.12.2023.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (частини 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).

У ч. 8 ст. 252 ГПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створено належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.

З 15.10.2006 ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» забезпечує тепловою енергією на опалення підприємства, установи, організації та населення м. Шостки і визнане надавачем послуг з теплопостачання (постачання теплової енергії) згідно з рішенням Виконавчого комтітету Шосткинської міської ради № 226 від 28.07.2006.

Предметом господарської діяльності позивача є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення, підприємств, установ та організації міста Шостка. Тобто позивач є виконавцем комунальної послуги в значенні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІ.

Позивач забезпечує тепловою енергією на опалення зокрема і багатоквартирний будинок № 19 по вулиці Чернігівська в місті Шостка.

У зазначеному багатоквартирному будинку здійснював підприємницьку діяльність фізична особа-підприємець Коваленко Володимир Олександрович.

Споживачем згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону від 24.06.2004 року № 1875-IV, що діяла до 09.06.2018, є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до п.6, 13 ч. І ст. 1 Закону споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна, на відповідній правовій підставі, і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.

Отже, на підставі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» як в редакції Закону від 24.06.2004 року № 1875-IV, так і в редакції Закону від 09.11.2017 року № 2189-VIII, відповідач є споживачем послуг з постачання теплової енергії, оскільки отримував їх у відповідні періоди.

Таким чином, відповідач є індивідуальним споживачем в розумінні Закону.

Надання житлово-комунальних послуг (до якої належить послуга з постачання теплової енергії) здійснються виключно на договірних засадах.

21.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (позивач, виконавець) та фізичною особою-підприємцем Коваленком Володимиром Олександровичем (відповідач, споживач) укладено договір № 506 про надання послуг з теплопостачання.

Відповідно до п. 1 договору виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з теплопостачання на централізоване опалення та підігрів питної води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені цим договором.

Характеристика об'єктів та обсяги надання послуг Споживачу наведені в додатку №1 до цього Договору (п. 2 договору).

У відповідності до п. 5 договору плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. В разі відсутності засобів обліку гарячої води та теплової енергії розмір плати за надані послуги визначається розрахунковим методом.

На підставі п. 6 та п. 7 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг є щомісячною.

Пунктом 8 договору визначено, що споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує виконавцю вартість послуг зазначених в договорі, передбачених на розрахунковий період. Кінцеві розрахунки за розрахунковий період проводяться споживачем до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Згідно з пунктами 11, 12 договору за наявності у споживача засобів обліку справляння плати за нормативами (нормами) споживання не допускається. Споживачу, що не має засобів обліку або при несвоєчасному наданні ним звіту про фактичне споживання теплової енергії по приладу обліку - розмір плати за надані послуги визначається виконавцем розрахунковим методом, виходячи з договірного навантаження при розрахунковій температурі зовнішнього повітря для наданого регіону, з врахуванням фактичної середньомісячної температури зовнішнього повітря.

Відповідно до п. 18.1. договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений договором строк.

За пунктом 20 договору позивач зобов'язується забезпечувати вчасне та відповідної якості надання послуг, в обсягах, згідно із законодавством та умовами договору.

Згідно з п. 32 договору договір набирає чинності з 23.10.2014 та діє до 23.10.2015. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

На виконання умов договору за період з жовтня 2017 року по квітень 2020 року включно позивач надав відповідачу послуги з централізованого опалення, що в свою чергу підтверджується розрахунками заборгованості за використану теплову енергію за вказаний період, актами приймання теплоносія від 17.10.2017, 23.10.2018, 29.10.2019 та актами перевірки роботи системи опалення від 17.10.2017, 24.10.2018, 30.10.2019, показаннями теплового лічильника за відповідний опалювальний період.

Обсяги спожитої споживачем послуги за відповідний період обліковувались встановленим в будинку № 19 по вулиці Чернігівська в місті Шостка лічильником № 73-M-TQn 6,0AN150. Зауваження щодо правильності роботи зазначеного лічильника обліку теплової енергії від відповідача не надходили.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленої теплової енергії за період з жовтня 2017 року по квітень 2021 року позивач звернувся з позовом та просить стягнути з відповідача 40071,18 грн заборгованості за послуги з теплопостачання з 01.10.2017 по 30.04.2020.

Відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі Правила 630) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що:

-житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

-власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;

-споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено поняття виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до матеріалів справи позивача визначено виробником та виконавцем комунальних послуг в місті Шостка з централізованого теплопостачання для опалення та підігріву питної води.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків за приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України є договір.

У силу положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з правової природи укладеного правочину, суд дійшов висновку, що між сторонами склались відносини з надання послуг, що регулюються Главою 63 ЦК України.

Статтею 901 ЦК України визначено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідний договором. При цьому статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» також передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Заперечуючи проти задоволення позову у відзиві, відповідач зазначає, що позивачем не було вручено щомісячно рахунків на оплату послуг з теплопостачання, передбачених договором, які є належним доказом для виникнення грошового зобов'язання по оплаті рахунків позивача.

Судом розглянуті та відхилені заперечення відповідача щодо порядку оплати спожитої послуги за договором з огляду на наступне.

Пунктом 8 договору передбачено, що споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує виконавцю вартість послуг зазначених в договорі, передбачених на розрахунковий період. Кінцеві розрахунки за розрахунковий період проводяться споживачем до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Згідно з п. 9 договору послуги оплачуються в безготівковій формі, згідно з пред'явленим виконавцем рахунком на оплату послуг після підписання сторонами акта прийому-передачі послуг.

Як свідчать матеріали справи, позивачем засобами поштового зв'язку направлялися відповідачу рахунки на оплату послуг з теплопостачання.

Позивачем належним чином доведено факт надання відповідачу послуги з теплопостачання приміщення за адресою: м. Шостка, вул. Чернігівська, 19.

Разом з цим, суд звертає увагу, що стверджуючи про відсутність в матеріалах справи щомісячно підписаних сторонами актів прийому-передачі наданих послуг з теплопостачання та вручених щомісячно підписаних під підпис рахунків за період з 01.10.2017 до 30.04.2020, які підтверджують факт реальної поставки теплової енергії за договором, відповідач не надає суду жодних доказів того, що за вказаний період ФОП Коваленко В.О. не отримував від ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» послуги з теплопостачання, а відповідно не споживав теплову енергію у спірний період. Відповідач не був позбавлений права та можливості надати суду докази які б підтверджували іншу суму заборгованості або взагалі спростовували б її наявність.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії за період з 01.10.2017 по 30.04.2020, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 40071,18 грн.

У відзиві на позов відповідач заявив про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

За статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до частин 4 та 5 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

На переконання відповідача, перебіг трирічної позовної давності до позовних вимог за період з 01.10.2017 до 30.04.2020 на суму 40071,18 грн сплив. Разом з цим, оскільки позов подано до суду лише 14.08.2023, то у його задоволенні слід відмовити.

Разом з тим, під час дії карантину, встановленого КМУ, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-ІХ.

Вказаним Законом розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, за яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 в редакції останніх змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383, запроваджено на території країни карантин з 19.12.2020 до 30.06.2023.

Оскільки період заборгованості відповідача за надані послуги починається з 01.10.2017, тому враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину, який сплив 01.07.2023, суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов'язань, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт” (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Леоніда Каденюка, буд. 1) 40071 грн 18 коп. (сорок тисяч сімдесят одна гривня 18 копійок) заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.10.2017 до 30.04.2020, 2684 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено 14.12.2023.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя В.В. Яковенко