Справа № 465/7706/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1131/23 Доповідач: ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції кримінальне провадження № 465/7706/23 щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Скадовськ Херсонської, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч. 2, ч. 3 ст. 307 КК України,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_7 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 19 жовтня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 19 жовтня 2023 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018140080000441 від 08 лютого 2019 року щодо ОСОБА_5 повернуто прокурору.
На ухвалу суду прокурор ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 19 жовтня 2023 року скасувати та призначити новий розгляду у суді першої інстанції.
В обґрунтування апеляційних вимог прокурора зазначає, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вважає, що всупереч твердженням суду першої інстанції, обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України та містить усі відомості, передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України.
Не погоджується з тим, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 не відповідає п.5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки такий містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини) статті України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Окрім цього, прокурор звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 291 КПК України обвинувальний акт набуває статусу офіційного документу з моменту його затвердження прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні. При цьому вказана норма не містить обов'язкової вимоги щодо необхідності скріплення гербовою печаткою підпису уповноваженої особи компетентного органу для надання йому статусу офіційного документа.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_7 на підтримку апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечили проти апеляційної скарги прокурора, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
При розгляді справи суд допустив істотне порушення кримінального процесуального закону, а викладені в ухвалі суду висновки не відповідають фактичним обставинам, що відповідно до п.2, п.3 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставами для скасування судового рішення.
Як на підставу повернення обвинувального акта суд першої інстанції покликався на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а саме: обвинувальний акт не містить конкретного визначення дати, часу та місця вчинення дій, які утворюють склад злочину, не зазначено, який злочин утворюється, не розкрита об'єктивно сторона злочину, який інкримінують обвинуваченому.
Окрім цього суд першої інстанції вважає, що обвинувальний акт не може бути предметом судового розгляду у зв'язку з тим, що підпис прокурора не скріплений печаткою.
Як зазначено у п.3 ч.3 ст.314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Вимоги до обвинувального акта визначені ст. 291 КПК України. Зокрема, відповідно до п.5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Висновок суду першої інстанції про те, що прокурором не дотримано вимоги п.5 ч. 2 ст. 291 КПК України є безпідставним та необґрунтованим.
На думку колегії суддів, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023141360002756 від 27.09.2023 щодо ОСОБА_5 складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, оскільки за змістом п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України всі необхідні відомості (реквізити) обвинувального акту, направленого до суду у цьому кримінальному провадженні, зазначені у його тексті прокурором, який затверджував зазначений акт, включаючи, виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважав встановленими, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень за нормами КК України та формулювання самого обвинувачення. У реєстрі матеріалів до обвинувального акта прокурором викладено рух та сутність вчинених на стадії досудового розслідування слідчих та процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні.
До того ж, як прямо передбачено законом, фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються в такій формі і в такому об'ємі, в тому числі щодо способу вчинення кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими за результатами проведеного досудового розслідування.
Апеляційний суд не погоджується з твердженням суду першої інстанції про неконкретність обвинувачення, а саме відсутність конкретних відомостей про час, місце та спосіб вчинення злочину як на підставу повернення обвинувального акта прокурору, оскільки в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються так, як їх було встановлено під час досудового розслідування, при цьому суд позбавлений процесуальної можливості вимагати від сторони обвинувачення вказувати ті обставини, які не були нею встановлені. На думку суду формулювання обвинувачення викладено в обвинувальному акті так, як це вважав за необхідне прокурор, при цьому суд не може вийти за межі своїх повноважень під час підготовчого судового засідання, в ході якого фактичні обставини справи не досліджуються.
Окрім цього, мотивуючи необхідність повернення обвинувального акта прокурору, суд першої інстанції посилався на його неналежне затвердження, зокрема, на відсутність печатки прокуратури, покликаючись при цьому на необхідність додержання вимог щодо реквізитів офіційного документу, які містяться у підзаконних нормативно-правових актах, що визначають правила діловодства та документообігу.
Однак, зазначена вказівка суду про необхідність скріплення гербовою печаткою прокуратури підпису прокурора, який склав обвинувальний акт, не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону.
Зокрема, такий підхід суперечить ст. 1 КПК України, відповідно до якої порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КПК України обвинувальний акт набуває статусу офіційного документу з моменту його затвердження прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні. Окрім того, зазначена норма кримінального процесуального закону не містить обов'язкової вимоги щодо необхідності скріплення гербовою печаткою підпису уповноваженої особи компетентного органу для надання йому статусу офіційного документа.
Скерування обвинувального акта на адресу Голови Франківського районного суду м. Львова, а не Франківського районного суду м. Львова, не може бути підставою для повернення обвинувального акта,
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта вимогам закону є надуманими й такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги прокурора. Ухвала суду першої інстанції, як така, що постановлена з порушенням закону підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Крім того, відповідно до п.3 ч. 1 ст. 419 КПК України в резолютивній частині ухвали апеляційного суду необхідно зазначати рішення щодо запобіжного заходу.
Слідчим суддею Личаківського районного суду м. Львова від 18.10.2023 ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою на 30 днів, тобто, до 17 грудня 2023 року.
А відтак, виходячи з наявності існування передбачених п.1, п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, можливості обвинуваченого переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, враховуючи положення ст. 178 КПК України щодо тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень і покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, колегія суддів вважає за необхідне залишити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою до проведення підготовчого судового засідання, але не більше ніж на 60 днів.
Оскільки ухвала Франківського районного суду м. Львова від 19 жовтня 2023 року підлягає скасуванню, то відповідно слід скасувати й ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2023 року про виправлення описки.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 19 жовтня 2023 року про повернення обвинувального акта щодо ОСОБА_5 за ч. 2, ч. 3 ст. 307 КК України та ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2023 року про виправлення описки скасувати.
Призначити у Франківському районному суді м. Львова новий розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 за ч. 2, ч. 3 ст. 307 КК Українизі стадії підготовчого судового засідання.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до проведення підготовчого судового засідання, однак не більше як на 60 днів.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4