Справа № 466/4520/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1058/23 Доповідач: ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові у режимі відеоконференції кримінальне провадження № 466/4520/21 про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ковель Волинської області, який проживає за адресою - АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 186 КК України,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8
за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 06 вересня 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 06 вересня 2023 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі. Строк відбуття покарання ОСОБА_5 визначено рахувати з часу його затримання - 06 травня 2021 року. Обраний щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави продовжено до вступу вироку в законну силу, але не довше, ніж на 60 діб. Вирішено питання щодо накладеного арешту на майно та речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що він 13 серпня 2020 року близько 19.00 год., перебуваючи на автовокзалі «Північний» за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 225, під час спільного розпивання алкогольних напоїв, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення, умисно, відкрито викрав із задньої кишені штанів потерпілого ОСОБА_9 гаманець чорного кольору вартістю 100 грн, в якому були грошові кошти в сумі 250 грн та три банківські картки. В подальшому розпорядився викраденим на власний розсуд. Своїми діями ОСОБА_5 заподіяв ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 350 грн.
На вирок суду обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.
Захисник ОСОБА_8 у своїй апеляційній скарзі просить вирок суду щодо ОСОБА_5 скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п.п. 1-4, ч. 1 ст. 409 та ч. 1 ст. 417 КПК України.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник покликається на наступні доводи.
На думку апелянта судом безпідставно взято до уваги показання потерпілого ОСОБА_9 , оскільки такі не підтверджуються іншими доказами у справі. Окрім цього, звертає увагу, що ОСОБА_9 є обвинуваченим у кримінальному провадженні за ст. 128 КК України за наслідками описаних ним в показаннях подій, де ОСОБА_5 виступає потерпілим, а тому ОСОБА_9 міг обмовити ОСОБА_5 з метою уникнення покарання.
Стверджує, що ОСОБА_9 після події, а саме 14.08.2020, перебував у приміщенні СВ Шевченківського ВП, а тому міг відразу написати заяву про викрадення гаманця, проте з незрозумілих причин написав таку лише 02.09.2020. Вважає, що вказане свідчить про те, що жодного гаманця ОСОБА_5 у ОСОБА_9 не викрадав.
Вказує, що судом, в порушення вимог ст. 357 КПК України, речові докази -гаманець, банківські карти та грошові купюри, не оглядалися судом безпосередньо у судовому засіданні.
Звертає також увагу на відсутність відмітки, яка б підтверджувала факт реєстрації у встановленому порядку заяви ОСОБА_9 від 14.08.2020. Окрім цього, останній не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин.
Вважає недопустимим доказом оптичний диск із відеозаписом із камер зовнішнього спостереження автовокзалу «Північний», що на вул. Б. Хмельницького, 225, отриманий на виконання ухвали слідчого судді від 17.09.2020 про тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження № 1202014009002018 від 13.08.2020, оскільки такий диск був записаний 09.11.2020, тобто поза межами дії ухвали слідчого судді.
Окрім цього стверджує, що відеозапис на вказаному диску не доводить вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину.
Також на думку апелянта, не підтверджує причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, й протокол пред'явлення особи ОСОБА_9 для впізнання ОСОБА_10 від 14.08.2020.
Захисник зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано не взято до уваги заяви сторони захисту про те, що подані прокурором докази, якими обґрунтовується вина її підзахисного у вчиненні інкримінованого йому злочину, є очевидно недопустимими, оскільки: а) зібрані за процесуального керівництва неналежного прокурора; б) зібрані слідчим без належних на те у нього повноважень.
Звертає увагу апеляційного суду на відсутність у матеріалах справи постанови про призначення групи прокурорів, що обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора.
Щодо поданих прокурором у суді першої інстанції процесуальних документів, а саме: доручення про проведення досудового розслідування від 03.09.2020, повідомлення про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 120201400900002090 від 03.09.2020, постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 120201400900002090 від 03.09.2020, то такі містять підпис уповноваженої службової особи, тоді як на відповідних процесуальних документах, які містяться у матеріалах досудового розслідування, та які були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, такого підпису немає.
Окрім цього, зазначає, що постанова про зміну складу групи прокурорів від 08.12.2020, надана прокурором у судовому засіданні, відсутня у матеріалах досудового розслідування та такий документ не був відкритий стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України.
Ненадання матеріалів провадження в повному обсязі, на думку апелянта, порушує право обвинуваченого на захист.
Звертає увагу, що доручення про проведення досудового розслідування від 03.09.2020 відсутнє в реєстрі матеріалів кримінального провадження, що дає стороні захисту підстави вважати, що таке процесуальне рішення як доручення на проведення досудового розслідування не приймалося взагалі.
Вважає, що відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість всіх доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженою на те особою.
Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги твердження захисту про те, що ОСОБА_5 не було повідомлено про підозру у даному кримінальному провадженні та зазначено, що судом встановлено, що повідомлення про підозру скеровувалось ОСОБА_5 поштою, рекомендованим листом, що підтверджується оригіналом поштової квитанції, тоді як належним підтвердженням є повідомлення про вручення. У зв'язку з чим вважає, що ОСОБА_5 не набув статусу підозрюваного.
Обвинувачений ОСОБА_5 у своїй апеляційній скарзі просить вирок суду щодо нього скасувати та закрити провадження на підставі п.п. 1-4, ч. 1 ст. 409 та ч. 1 ст. 417 КПК України.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на доводи, які за змістоманалогічні доводам захисника.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_8 на підтримку поданих ними апеляційних скарг, думку прокурора, який заперечив проти апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, при обставинах, викладених у вироку, ґрунтується на зібраних у встановленому порядку та досліджених у судовому засіданні доказах.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, така підтверджується покладеними в основу вироку доказами, а саме: показаннями потерпілого ОСОБА_9 у суді першої інстанції, який повідомив про обставини злочину, який мав місце 13.08.2023, а також іншими дослідженими судом першої інстанції доказами, оцінка яким надається нижче.
Показання потерпілого ОСОБА_9 є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими доказами у справі.
Так, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 17.09.2020 у даному кримінальному провадженні було надано тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження № 12020140090002018 від 13.08.2020. У порядку тимчасового доступу отримано копії ряду документів, що мають значення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 , зокрема, заява слідчому від 14.08.2020, у якій потерпілий ОСОБА_9 повідомляв про напад на нього 13.08.2020 близько 17.00 год. неподалік автовокзалу «Північний» у м. Львові трьох невідомих осіб з метою пограбування; відеозаписи із камер зовнішнього відеоспостереження автовокзалу «Північний», вул. Богдана Хмельницького, 225 у м. Львові від 13.08.2020; протоколи пред'явлення особи до впізнання від 14.08.2020, які здійснювалися у кримінальному провадженні № 12020140090002018 з участю свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 ; протокол проведення слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_10 , протокол проведення слідчого експерименту з участю ОСОБА_9 в якості підозрюваного у кримінальному провадженні № 12020140090002018 від 13.08.2020 з долученим до нього відеозаписом, який було оглянуто у суді першої інстанції.
Суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив усі обставини справи в їх сукупності й відповідно до ст. 94 КПК України дав оцінку наведеним доказам, визнавши їх належними, допустимими, достовірними, а в сукупності достатніми для ухвалення обвинувального вироку.
З урахуванням наведеного колегія суддів визнає правильним висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабежу), вчиненому повторно, і викладені в апеляційній скарзі доводи про незаконність судового рішення, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, не бере до уваги як безпідставні.
У ході судового розгляду суд першої інстанції з'ясував усі обставини, які мали істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. На виконання вимог ст. 370 КПК України судом у вироку наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відомості про вказаний злочин внесені до ЄРДР 03.09.2020 за № 12020140090002090 на підставі рапорту слідчого Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_12 .
Зміст заяви потерпілого ОСОБА_9 від 02.09.2020 про вчинення злочину повністю відповідає обставинам, які вказав потерпілий ОСОБА_9 під час допиту в суді. Факт власноручного написання такої заяви 02.09.2020 в судовому засіданні підтвердив потерпілий ОСОБА_9 .
Окрім цього, відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення така була зареєстрована 02.09.2020 № 22641 в інформаційно-телекомунікаційній мережі «Інформаційний портал Національної поліції» (журнал єдиного обліку), а ОСОБА_9 , всупереч твердженням апелянтів, попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України.
При цьому слід звернути увагу, що за нормами чинного кримінального процесуального кодексу заявник не обмежений у часі подання такої заяви. Окрім цього, відповідно до медичної карти стаціонарного хворого № 3084 від 15.08.2020, заявник ОСОБА_9 перебував на стаціонарному лікуванні з 15.08.2020 до 21.08.2020 з діагнозом «Струс головного мозку. Забій грудної клітини».
Наведені в апеляційній скарзі захисника та обвинуваченого доводи, у тому числі про те, що докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_5 , є недопустимими, оскільки зібрані неналежним суб'єктом (органом досудового розслідування) та за процесуального керівництва неналежного прокурора, є аналогічні доводам захисника у суді першої інстанції та були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками, з яким погоджується колегія суддів.
Окрім цього, висловлені стороною захисту зауваження щодо достовірності доказів через призму неналежного суб'єкта доказування були спростовані стороною обвинувачення у суді першої інстанції шляхом надання відповідних підписаних документів у межах перевірки доводів.
Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного Кримінального суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 (справа № 477/426/16).
Водночас, апеляційний суд не погоджується з твердженням апелянтів про те, що ОСОБА_5 не було повідомлено про підозру у даному кримінальному провадженні, у зв'язку з чим він не набув статусу підозрюваного.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження повідомлення про підозру від 08.12.2023 скеровувалося ОСОБА_5 поштою рекомендованим листом 08.12.2020, що підтверджується оригіналом поштової квитанції.
Необґрунтованими є твердження апелянтів про те, що потерпілий ОСОБА_9 міг обмовити ОСОБА_5 , оскільки показання потерпілого підтверджуються іншими дослідженими у суді першої інстанції доказами.
Так, згідно з протоколами пред'явлення особи для впізнання у кримінальному провадженні № 12020140090002018 від 13.08.2020 свідок ОСОБА_11 14.08.2020 впізнав ОСОБА_9 як особу, яка 13.08.2020 здійснила «підріз» його товариша. При проведенні вказаної слідчої дії на запитання адвоката впізнавана особа ( ОСОБА_9 ) повідомив, що особа, яка його впізнала, це один із трьох чоловіків, котрі викрали гаманець. На запитання адвоката особа, яка впізнавала ( ОСОБА_11 ) відповів, що він особисто гаманця не викрадав, це здійснив його знайомий, а інший знайомий забрав телефон у особи, яку він впізнав ( ОСОБА_9 ); свідок ОСОБА_10 14.08.2020 впізнав ОСОБА_9 як особу, яка 13.08.2020 здійснила підріз на АС № 2 знайомого Степана. При проведенні вказаної слідчої дії на запитання адвоката впізнавана особа ( ОСОБА_9 ) повідомив що особа, яка його впізнала, викрала 13.08.2020 у нього мобільний телефон. Особа, яка впізнає ( ОСОБА_10 ) погодився ,що взяв мобільний телефон, але не викрадав.
Окрім цього, згідно з копією протоколу проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_10 , останній описав та показав як і де відбувалися події 13.08.2020 за його участі, ОСОБА_5 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 . Зокрема зазначив, що бачив як ОСОБА_5 після отримання поранення шиї передав якийсь гаманець ОСОБА_11 , коли той давав футболку щоб притиснути рану. ОСОБА_11 згодом кинув цей гаманець ОСОБА_9 . Про те, що це гаманець ОСОБА_9 ОСОБА_10 зрозумів пізніше.
Щодо всіх обставин даної події свідка ОСОБА_10 було допитано у судовому засіданні суду першої інстанції.
Вищезазначене повністю узгоджується з показаннями потерпілого ОСОБА_9 , наданого ним у суді першої інстанції, а також протоколом слідчого експерименту від 23.11.2020 з участю потерпілого ОСОБА_9 з відеозаписом до нього.
Не відповідає дійсності твердження апелянтів про те, що відеозапис з камер зовнішнього спостереження з автовокзалу «Північний» є недопустимим доказом в розумінні п.1 ч. 2 ст. 87 КПК України, оскільки диск, на думку апелянтів, створений не в день проведення тимчасового доступу та поза межами строку дії ухвали слідчого судді про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2020 року надано дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів (з можливістю отримання копій), що перебувають у володінні Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області, а саме: до матеріалів кримінального провадження № 12020140090002018 від 13.08.2020. Строк дії ухвали з 17.09.2020 до 17.10.2020.
Згідно з протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 24.09.2020 та опису речей та документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 24.09.2020, під час огляду документів було встановлено та вилученого серед іншого, диск із відеозаписом з камер спостереження та протокол огляду предмета (відео) на 5 аркушах.
Відтак у колегії суддів нема підстав вважати, що вищевказаний речовий доказ - відеозапис здобуто у позапроцесуальний спосіб, без відповідного дозволу.
Окрім цього, вказаний відеозапис у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні повністю підтверджує вину ОСОБА_5 у відкритому викраденні гаманця (грабежі).
Щодо ненадання стороні захисту для огляду речових доказів: гаманця, банківської карти, грошових коштів в порядку ст. 290 КПК України слід зазначити таке.
Огляд речей чи/та документів, проведений слідчим після внесення інформації в ЄРДР, є слідчою (розшуковою) дією, не суперечить вимогам КПК України та спрямований на отримання (збирання) або перевірку доказів.
Протокол, який складає слідчий у процесі огляду речей чи/та документів, повинен відповідати вимогам ч. 3 ст. 104 КПК та є процесуальним джерелом доказів згідно із положеннями ч. 2 ст. 84, п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України.
За умови відповідності вимогам ч. 1 ст. 98 КПК речі, надані особою до заяви про вчинення кримінального правопорушення та оглянуті слідчим у рамках слідчої (розшукової) дії - огляду, є речовими доказами і повинні зберігатися за правилами, встановленими КПК та відповідною Інструкцією.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчим СВ Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_12 в ході досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12020140090002090 від 03.09.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, проведено огляд речей: гаманця чорного кольору, у якому знаходяться три банківські карти, грошові кошти та за результатами огляду складено протокол, в якому було відображено детальний опис оглянутих речей, їх ідентифікаційні ознаки. До протоколу огляду долучено фото таблиці. Вказаний протокол відповідає вимогам ч. 3 ст. 104 КПК.
Постановою слідчого ОСОБА_12 гаманець, банківські карти та грошові кошти визнані речовими доказами та поміщені у камеру зберігання речових доказів Шевченківського ВП.
Відповідно до розписки потерпілого ОСОБА_9 від 12.03.2021 гаманець, банківські карти та грошові кошти повернуті потерпілому ОСОБА_9 на відповідальне зберігання.
Оскільки гаманець, банківські карти та грошові кошти на момент відкриття матеріалів кримінального провадження перебували у потерпілого, такі не могли бути безпосередньо надані захиснику для огляду. Вимога щодо надання вказаних речових доказів захисником не заявлялася.
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені у вироку, у повній мірі відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, судом повно, всебічно та об'єктивно досліджено усі докази, які були надані стороною обвинувачення та стороною захисту, й таким чином вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, доведена повністю.
Визначаючи вид та розмір покарання ОСОБА_5 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його характер та суспільну небезпеку; особу винного, який раніше судимий, відсутність обтяжуючих чи пом'якшуючих покарання обставин, й призначив покарання в межах санкції статті інкримінованого ОСОБА_5 злочину, у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з чим погоджується апеляційний суд. Таке покарання є необхідним і достатнім як для виправлення ОСОБА_5 , так і запобігання вчиненню нових злочинів.
На думку колегії суддів, апеляційні скарги не містять правових підстав для скасування вироку, й колегія суддів визнає їх необґрунтованими.
Вирок суду ухвалений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, і підстав для його зміни чи скасування немає.
Разом з тим апеляційний суд вважає за необхідне уточнити дату початку строку відбуття покарання ОСОБА_5 .
У резолютивній частині вироку початком строку відбування покарання ОСОБА_5 зазначено дату його затримання - 06.05.2021, тоді як відповідно до рапорта о/у СКП ВП № 4 ЛРУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_13 05 травня 2021 року було встановлено місцезнаходження ОСОБА_5 , після чого його було доставлено до СВ ВП № 4 ЛРУП ГУНП у Львівській області.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що датою затримання ОСОБА_5 слід вважати 05.05.2021, оскільки саме тоді ОСОБА_5 був позбавлений свободи, про що слід внести відповідні уточнення до резолютивної частини вироку.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 06 вересня 2023 року щодо ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 тазахисника ОСОБА_8 - без задоволення.
Уточнити дату початку строку відбуття покарання, а саме: 05 травня 2021 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4