Справа № 442/6910/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1154/23 Доповідач: ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Львівського апеляційного суду в складі:
головуючої ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 жовтня 2023 року, -
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_8
встановила:
ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 жовтня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 в умовно-достроковому звільненні.
Мотивуючи своє рішення суд у рішенні, зазначив наступне, належне виконання засудженим законних вимог представників адміністрації виправно-трудової установи під час відбуття покарання, його належна поведінка та сумлінне ставлення до праці є для нього обов'язком впродовж всього строку відбування покарання, а не підставою для умовно-дострокового звільнення. Судом не отримано належних доказів про досягнення цілей призначеного покарання швидше ніж зазначено у вироці суду.
На дану ухвалу засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить переглянути оскаржувану ухвалу, зобов'язати виконавчу службу надати реквізити для виплати позову. Вказує, що має намір виплатити позов, проте виконавча служба не надала координати та реквізити для сплати такого.
Заслухавши доповідь судді, виступ засудженого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора про законність ухвали суду, дослідивши матеріали клопотання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК України).
За змістом ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення засуджених від відбування покарання після фактичного відбуття певної частини строку покарання є правом, а не обов'язком суду.
Відмовляючи в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від покарання, суд першої інстанції врахував особу засудженого, його поведінку за весь час відбуття покарання, тяжкість вчиненого злочину й дійшов висновку про недоведеність виправлення засудженого та відсутність передбачених законом підстав для його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_6 засуджений 24.11.2014 р. вироком Тячівського районного суду Закарпатської області за п.2, п.12, ч.2 ст. 115 КК України до позбавлення волі строком 13 років.
Початок строку покарання - 01.11.2013р., кінець терміну покарання - 10.09.2025р.
Суд першої інстанції заслухав засудженого, представника виправної установи, думку прокурора, ретельно дослідив усі обставини та матеріали особової справи ОСОБА_6 й на підставі усіх об'єктивно з'ясованих обставин та їх оцінки в сукупності дійшов правильних висновків, які виклав у судовому рішенні й з якими погоджується колегія суддів.
На переконання колегії суддів, процес виправлення ОСОБА_6 не досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання у вигляді позбавлення волі перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в інших умовах без ізоляції від суспільства.
Апеляційний суд звертає увагу, що поведінка засудженого ОСОБА_6 може свідчити лише про належне дотримання ним умов відбуття покарання, а не про сумлінність його поведінки, тому наявність у засудженого заохочень є недостатнім для оцінки ставлення до праці засудженого.
Суд першої інстанції належним чином, вмотивовано та обґрунтовано надав оцінку усім обставинам в їх сукупності і що сумлінне виконання засудженим своїх прямих обов'язків, ще не підтверджує того, що він повністю став на шлях виправлення.
Таким чином, судовий розгляд зазначеного клопотання було здійснено та проведено у відповідності до вимог чинного законодавства.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення і не вбачає підстав для його скасування з викладених в апеляційній скарзі мотивів.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, ст. 81 КК України, колегія суддів,
постановила:
ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 жовтня 2023 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 в умовно-достроковому звільненні залишити без змін, апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4