Дата документу 13.12.2023 Справа № 335/2167/23
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 335/2167/23
Провадження №22-ц/807/2084/23
Головуючий в 1-й інстанції - Сидорова М.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,
секретарСмокотіна В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Грекова Дмитра Валерійовича на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 серпня 2023 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 01 вересня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання укладеною додаткової угоди,-
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023р. до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя надійшов вказаний позов ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Греков Д.В., до відповідача Запорізької міської ради про визнання укладеною додаткової угоди. Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 04.08.2020р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Філіповою Л.П., реєстровий №103, позивач ОСОБА_1 стала одноособовим власником нерухомого майна - будівлі закусочної літ.А, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,0811 га, кадастровий номер 2310100000:06:010:0038, цільове призначення: землі житлової та громадської забудови; для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, секція В, підрозділ 03.08. Вказана земельна ділянка перебуває у комунальній власності та раніше була передана в оренду продавцю за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення ОСОБА_2 на підставі рішення Запорізької міської ради №49/119 від 27.04.2016р. «Про надання в користування на умовах оренди земельної ділянки для розташування закусочної» та Договору оренди землі №201606000100247 від 01.08.2016р., який укладено між Запорізькою міською радою та ОСОБА_2 строком до 27.04.2035 року та який був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.08.2016р. Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради. З посиланням на ч.4 ст.120, п. «е» ст.141 ЗК України, ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі», ст.377, 415 ЦК України, позивач зазначає, що за ОСОБА_2 припинено право користування земельною ділянкою, а до ОСОБА_1 перейшло право оренди на таку земельну ділянку на тих же умовах і в тому ж обсязі, як і для попереднього власника будівлі та землекористувача. 28.11.2022р. у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно - будівлю закусочної літ.А за адресою: АДРЕСА_1 , яке розташоване на земельній ділянці площею 0,0811 га, кадастровий номер 2310100000:06:010:0038, яка перебуває у комунальній власності та раніше була передана в оренду продавцю нерухомості ОСОБА_2 на підставі Договору оренди землі №201606000100247 від 01.08.2016р., позивач ОСОБА_1 на адресу Запорізької міської ради поштовим зв'язком - листом з описом вкладення надіслала заяву, в якій просила замінити сторону Орендаря у Договорі оренди землі №201606000100247 від 01.08.2016р., а саме ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , без зміни цільового призначення. Про заміну сторони орендаря у вказаному Договорі оренди землі просила укласти та підписати відповідну додаткову угоду про внесення змін до Договору оренди землі №201606000100247 від 01.08.2016р., проект якого було додано до заяви. До заяви, крім проекту додаткової угоди в 3-х примірниках, позивачем було додано копію паспорту та РНОКПП заявника, копію договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 04.08.2020р., копію витягу з Державного реєстру речових прав, копію технічного паспорту на нерухоме майно, копію Договору оренди землі №201606000100247 від 01.08.2016р. Згідно з листом Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 22.12.2022р., земельна ділянка не має обмежень містобудівного характеру, вид використання земельної ділянки відповідає містобудівній документації, інформація з Держреєстру в наявності тощо. Однак, листом Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради від 22.12.2022р., в укладанні додаткової угоди фактично було відмовлено та надано відповідь, згідно якої додаткова угода не підписана колишнім власником нерухомого майна та не надано довідку про відсутність заборгованості тощо. У зв'язку з тим, що у позивача ОСОБА_1 в силу прямої вказівки закону виникло право оренди земельної ділянки за договором оренди землі №201606000100247 від 01.08.2016р., на якій розташовано нерухоме майно, власником якої є позивач, позивач є стороною (орендарем) за вищевказаним договором оренди землі та має право на переоформлення орендних відносин шляхом внесення змін у договір оренди землі стосовно орендаря. При цьому, зміни до договору оренди, запропоновані позивачем, не стосуються істотних умов такого договору, а лише стосуються відомостей про орендаря. Позивач просила визнати укладеною між Орендодавцем Запорізькою міською радою та ОСОБА_1 додаткову угоду про внесення змін до Договору оренди землі №201606000100247 від 01.08.2016р., зареєстрованому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.08.2016р. Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради, у запропонованій позивачем ОСОБА_1 редакції, стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 15.03.2023р. матеріали позовної заяви передано на розгляд до Хортицького районного суду міста Запоріжжя за підсудністю.
РішеннямХортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 серпня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.206) про визнання укладеною додаткової угоди - відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Грекова Дмитра Валерійовича подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що позивач має право на переоформлення орендних відносин шляхом внесення змін у договір оренди землі стосовно орендаря. На момент придбання нерухомого майна у власність, позивач правомірно очікував, що таке право гарантується та захищено законом, таким чином позивачем обрано вірний та ефективний спосіб захисту порушеного права шляхом визнання укладеною додаткової угоди в частині зміни сторони у зобов'язанні.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.08.2016р. між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) було укладено Договір оренди землі № 201606000100247.
Відповідно до умов вказаного Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка належить Запорізькій міській раді на праві комунальної власності, загальною площею 0,0811 га, кадастровий номер: 2310100000:06:010:0038, для розташування закусочної, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
За умовами Договору на земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: будівля закусочної, що є власністю орендаря. Договір укладено до 27.04.2035р.
17.08.2016р. право оренди вказаної земельної ділянки за ОСОБА_2 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради, що підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №332123132 від 12.05.2023р.
Під час дії цього Договору оренди землі № 201606000100247 від 01.08.2016р., між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) 04.08.2020р. укладено Договір купівлі - продажу нежитлового приміщення - будівлі закусочної літ.А, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Філіповою Л.П., реєстровий №103.
За умовами цього Договору нежитлове приміщення розташоване на земельній ділянці площею 0,0811 га, що знаходиться у комунальній власності, кадастровий номер: 2310100000:06:010:0038, цільове призначення: для будівництва та обслуговування туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, вид використання: для розташування закусочної з літнім майданчиком, експлікація земельної ділянки: землі під соціально-культурними об'єктами.
04.08.2020р. право власності на нежитлове приміщення - будівлю закусочної літ. А, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №218961840 від 04.08.2020р. та копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №332123132 від 12.05.2023р.
28.11.2022р. ОСОБА_1 на адресу Запорізької міської ради надіслала заяву від 27.11.2022р., в якій повідомила про перехід до неї від ОСОБА_3 права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 бригади, АДРЕСА_4 та про перехід до неї права оренди земельної ділянки на тих же умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього власника будівлі. Позивач просила замінити сторону Орендаря у Договорі оренди землі №201606000100247 від 01.08.2016р., а саме ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , без зміни цільового призначення. Про заміну сторони орендаря у вказаному Договорі оренди землі просила укласти та підписати відповідну Додаткову угоду про внесення змін до Договору оренди землі №201606000100247 від 01.08.2016р., проект якої було додано до заяви.
Проект Додаткової угоди про внесення змін до Договору оренди землі №201606000100247 від 01.08.2016р., крім її назви, місця укладання, вступної частини (преамбули) договору з даними про сторін, підстав для укладання угоди, реквізитів сторін та підпису ОСОБА_1 , містить 7 пунктів, а саме:
Пунктом 1 проекту Додаткової угоди передбачено, що: «Сторони вирішили змінити сторону орендаря в Договорі оренди землі №201606000100247 від 01.08.2016р., укладеному на земельну ділянку площею 0,0811 га (кадастровий номер 2310100000:06:010:0038, надану для розташування закусочної (цільове призначення: землі житлової та громадської забудови; для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, секція В, підрозділ 03.08), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 замінити на ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у зв'язку із набуттям права власності на нерухоме майно - будівлі закусочної літА, розташована за адресою АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 04 серпня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Філіповою Л.П., зареєстровано в реєстрі за №103.».
Відповідно до п.2 проекту Додаткової угоди: «Сторони визначили, що всі права та обов'язки за Договором оренди землі №201606000100247 від 01.08.2016р., новий орендар набуває на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній орендар, з моменту укладання додаткової угоди про внесення змін до Договору оренди землі №201606000100247 від 01.08.2016р. та державної реєстрації права оренди.».
Пунктом 3 Додаткової угоди передбачено, що: «Вказана додаткова угода про внесення змін до Договору оренди землі №201606000100247 від 01.08.2016р. є документом для державної реєстрації речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.».
Відповідно до п.4 проекту Додаткової угоди: «Інші умови Договору оренди землі №201606000100247 від 01.08.2016р. та додатки до нього залишаються незмінними і сторони підтверджують щодо них свої зобов'язання.».
Відповідно до п.5 проекту Додаткової угоди: «Після державної реєстрації речових прав орендар зобов'язується в 5-ти денний термін надати копію цієї угоди до відповідного державного податкового органу.».
Пунктом 6 проекту Додаткової угоди передбачено, що: «Дану додаткову угоду укладено в трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у орендодавця, другий - у орендаря, третій - в органі, який провів державну реєстрацію.».
Відповідно до п.7 проекту Додаткової угоди: « Ця додаткова угода є невід'ємною частиною Договору оренди землі №201606000100247 від 01.08.2016р. і набирає чинності після її укладання.».
До заяви про заміну сторони Орендаря у Договорі оренди землі, укладання та підписання Додаткової угоди, крім проекту додаткової угоди в 3-х примірниках, позивачем ОСОБА_1 було додано копію паспорту та РНОКПП заявника, копію договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 04.08.2020р., копію витягу з Державного реєстру речових прав, копію технічного паспорту на нерухоме майно, копію Договору оренди землі №201606000100247 від 01.08.2016р.
Листом від 22.12.2022р. Управлінням з питань земельних відносин Запорізької міської ради позивачці була надана відповідь за №Ф-0305 в якій, серед іншого, повідомлено про необхідність надання нею додаткових документів та про необхідність погодження та приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог законодавства. Підставою для укладання договору оренди землі (додаткового договору/додаткової угоди) комунальної форми власності може бути виключно рішення органу місцевого самоврядування (ненормативний акт індивідуальної дії відповідної ради), яке є волевиявленням орендодавця про надання згоди на укладання договору (додаткового договору/додаткової угоди). Також зазначено, що відповідно до актуальних відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку комунальної власності 2310100000:06:010:0038, зареєстроване інше речове право (право оренди) за ОСОБА_2 на підставі Договору оренди землі №201606000100247 від 01.08.2016р. До Запорізької міської ради від орендаря (гр. ОСОБА_2 ) не надходило заяв/клопотань про розірвання/дострокове припинення договору оренди землі або внесення будь-яких змін (щодо вибуття із орендних відносин), тому відповідний проект рішення не було підготовлено та не розглянуто на сесії міської ради. Такі фактичні обставини унеможливлюють розгляд порушеного заявницею питання.
З'ясувавши обставини справи та оцінивши надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв'язку, суд першої інстанції вважав позов ОСОБА_1 таким, що не підлягає задоволенню, оскільки заявивши позовну вимогу про визнання укладеною додаткової угоди до внесення змін до договору оренди землі, орендар обрав неналежний і неефективний спосіб захисту своїх прав, позаяк задоволення такої позовної вимоги фактично є констатацією судом обставин продовження орендних правовідносин, а не зміною правовідношення в судовому порядку в розумінні статей 16 та 651 ЦК України. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від встановлених судом обставин.
З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного.
Позивачем пред'явлено позов до Запорізької міської ради про визнання укладеною додаткової угоди, щодо внесення змін до Договору оренди землі №201606000100247 від 01.08.2016р., в частині визначення орендаря.
При цьому, вказаний Договір оренди землі №201606000100247 від 01.08.2016р. укладено між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар). Договір укладено до 27.04.2035р.
17.08.2016р. право оренди земельної ділянки площею 0,0811 га, кадастровий номер 2310100000:06:010:0038 за ОСОБА_2 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради, що підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №332123132 від 12.05.2023р.
Таким чином, вирішення питання щодо визнання укладеною додаткової угоди безпосередньо впливає на права та обов'язки дійсного на час розгляду справи орендаря земельної ділянки - ОСОБА_2 , яка не була залучена до участі у справі у якості співвідповідача.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Відповідно до частин першої - четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі 203/2/19).
Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи не визначив коло відповідачів, тобто не вжив відповідних заходів та розглянув справу без участі належного співвідповідача, що є порушенням норм процесуального права.
У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.
Згідно з цивільним процесуальним законом суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості визначити суб'єктний склад учасників справи, залучати на стадії апеляційного перегляду справи відповідачів та/або співвідповідачів, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд.
Оскільки, при вирішенні справи, суд допустився порушень процесуального права, а на стадії апеляційного провадження цивільно-процесуальним кодексом не передбачено залучення до участі в справі відповідачів та співвідповідачів, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції розглядаючи справу не встановив коло відповідачів, розглянувши справу без участі ОСОБА_2 . За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог позову через неналежний суб'єктний склад учасників справи.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Грекова Дмитра Валерійовича задовольнити частково.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 серпня 2023 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.
У задоволенні вимог позову ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання укладеною додаткової угоди - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 14 грудня 2023 року.
Судді: С. В. Кухар
О.В. Крилова
О.З. Поляков