Дата документу 12.12.2023 Справа № 334/5796/23
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 334/5796/23
Провадження №22-ц/807/2282/23
Головуючий в 1-й інстанції - Бредіхін Ю.Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,
секретарБєлова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Дерев'янко Ірини Олександрівни на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 серпня 2023 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у майні подружжя, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2023 року позивач звернувся із позовом до суду про визнання 1/2 автомобіля марки «Acura MDX», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , його власністю та стягнення з відповідача її вартості у розмірі 243 180 грн. В обґрунтування своїх вимог вказав на те, що 21.07.2007 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 укладено шлюб. У шлюбі сторони у 08.11.2008 року придбали автомобіль марки «Acura MDX», 2008 року випуску, який зареєстрований за відповідачем. У зв'язку із тим, що відповідач відмовилась поділити автомобіль, позивач звернувся за захистом свого права до суду.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 серпня 2023 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у майні подружжя задоволено.
Визнано в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 автомобіля марки автомобіля марки «Acura MDX», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 3664 см3.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля в сумі 243 180 (двісті сорок три тисячі сто вісімдесят) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1 215 (одна тисяча двісті п'ятнадцять) гривень 91 копійку.
Повернуто ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 1 215 (одна тисяча двісті п'ятнадцять) гривень 90 копійок.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Дерев'янко Ірини Олександрівни подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість висновків суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог заяви у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що у сторін у справі, як подружжя наявне інше майно, що підлягає поділу в судовому порядку.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.07.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюбу серії НОМЕР_4 від 21.07.2007 року.
У шлюбі сторони у 08.11.2008 року придбали автомобіль марки «Acura MDX», 2008 року випуску, який зареєстрований за ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 08.01.2008 року.
Згідно довідки від 12.07.2023 року №08, наданої судовим експертом Шаховим Олегом Володимировичем, середня ринкова вартість автомобіля «Acura MDX», 2008 року випуску, становить 486 360 грн.
Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду встановлено факт згоди позивача на одержання грошової компенсації, а також те, що він особисто не користується транспортним засобом, а тому позивач має право на грошову компенсацію вартості своєї частки у праві спільної сумісної власності і, як наслідок, припинення права власності на спірне майно.
З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується входячи з наступного.
За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п'ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина перша статті 60 СК України).
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (стаття 68 СК України).
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п'ята статті 71 СК України).
21.07.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюбу серії НОМЕР_4 від 21.07.2007 року.
У шлюбі сторони у 08.11.2008 року придбали автомобіль марки «Acura MDX», 2008 року випуску, який зареєстрований за ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 08.01.2008 року.
Суд першої інстанції задовольняючи вимоги позову, дійшов вірного висновку з приводу того, що автомобіль марки «Acura MDX», 2008 року випуску, який зареєстрований за ОСОБА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу з урахування рівності часток подружжя, між тим вирішуючи спір по суті судом одночасно визнано за позивачем право власності на частку вказаного автомобіля і стягнуто з відповідачки частку вартості такого автомобіля, що суперечить висновкам щодо рівності часток подружжя, які зроблені судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення.
Враховуючи викладене, рішення суду підлягає скасуванню у зв'яжу із неправильним застосуванням норм матеріального права.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).
Враховуючи пояснення сторін, наданих під час апеляційного розгляду з приводу наявності іншого майна придбаного в період шлюбу та спору щодо його поділу, який наразі не розглядається в суді, відсутності у відповідачки можливості щодо сплати компенсації вартості частки автомобіля, про яку просить позивач у справі, колегія суддів доходить висновку, щодо необхідності часткового задоволення вимог позову шляхом визнання за позивачем права власності на частку автомобіля та залишення за відповідачкою права власності на частку автомобіля в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позову.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Дерев'янко Ірини Олександрівни задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 серпня 2023 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у майні подружжя - задовольнити частково.
Визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_2 право власності на частку автомобіля марки «Acura MDX», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 3664 см3.
Залишити в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на частку автомобіля марки «Acura MDX», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 3664 см3.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 14 грудня 2023 року.
Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар
Судді: О.В. Крилова
О.З. Поляков