Дата документу 14.12.2023 Справа № 336/5028/22
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 22-ц/807/2277/23 Головуючий у 1-й інстанції: Савеленко О.А.
Є.У.№ 336/5028/22 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Дашковської А.В.,
Бєлки В.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст України» звернулося до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за електронним договором № 3786510 від 07.03.2021 у розмірі 65 550 грн.
Позов обґрунтований тим, що 07 березня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 3786510 про надання споживчого кредиту. Вказаний Кредитний договір був укладений відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених на їх сайті https://creditplus.ua/ru/docmnents. Згідно умов Кредитного договору сума кредиту складає 20 000,00 грн., строк кредиту 30 днів, дата повернення кредиту - 06.04.2021 року. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього Договору. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 20 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору стандартна процентна ставка 1,90 % в день та застосовується, у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п 4.2 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася авто пролонгація, відповідно до п. 4.3. Договору.
Відповідач здійснив часткову оплату за кредитним договором на суму 50,00 грн.22.04.2021 р. Надалі відповідач оплати за Кредитним договором не здійснював, свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв'язку з чим Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів.
11.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу №1, згідно з яким Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором, у тому числі стосовно відповідача у розмірі 65550,00 грн., яка станом на 19.09.2022 складається з: 20 000,00 грн. - тіло кредиту; 45550,00 грн. - нараховані проценти, які після відступлення права вимоги відповідачеві не нараховувались.
Оскільки у добровільному порядку відповідач не погашає заборгованість, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним говором №3786510 від 07.03.2021 у розмірі 65550,00 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 481,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2022 року позовні вимоги задоволені.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором № 37865110 від 07.03.2021 в розмірі 65550 грн., яка складається з 2000 грн. тіло кредиту та 45 550 нараховані проценти.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінтраст Україна» судовий збір у розмірі 2481,00 грн., витрати на правничу допомогу 8000 грн.
Ухвалою цього ж суду від 02 жовтня 2023 року ОСОБА_1 поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом проігноровано те, що пролонгація договору кредиту відбулася безпідставно та без відома відповідача, надані позивачем документи не можуть бути доказами надання ОСОБА_1 кредитних коштів та погодження його з умовами кредитування. Окрім того, апелянт вказує на те, що позивач не надав жодних доказів того, що він набув право вимоги стягнення за кредитним договором, який був укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 № 37865110 від 07.03.2021
Копія апеляційної скарги і ухвала про відкриття апеляційного провадження отримані ТОВ «Фінтраст Україна» 06.11.2023.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
За вимогами п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарг без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам Закону оскаржуване рішення відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із їх доведеності та обґрунтованості, та стягнув заборгованість за кредитним договором, який не був виконаний позичальником у добровільному порядку.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Судом встановлено, що 07.03.2021 між ТОВ «Авентус Україна», яке є фінансовою установою та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» був укладений електронний договір № 3786510 про надання споживчого кредиту (а.с. 10-13).
Кредитний договір був укладений відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених на їх сайті: https://creditplus.ua (а.с. 6-9).
Згідно п.п. 1.3, 1.4, 1.5 Кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 20 000,00 грн., строк кредиту 30 днів, тип процентної ставки фіксована.
Відповідно до п. 1.5.1. Договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору, у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 Договору, у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.
Знижена процентна ставка 0,95 % в день та застосовується, якщо споживач у межах строку визначеного в п. 1.4 Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк (п. 1.5.2. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.
Згідно п. 3.1. Договору, нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_1 за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 20 000,00 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача НОМЕР_1 , що підтверджується відповідною довідкою від 17.08.2022 року № 2100 (а.с. 16).
Як видно із картки обліку Договору № 3786510 від 07.03.2021, 21.04.2021 року відповідач ОСОБА_1 здійснив часткову оплату процентів на рахунок кредитора у сумі 50,00 грн. Будь-яких інших оплат відповідач за кредитним договором не здійснював (а.с. 23-25).
18.10.2021 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «Українські фінансові операції», як фактором, був укладений Договір факторингу №18/10/201 за умовами якого, Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором, у тому числі стосовно відповідача ОСОБА_1
11.07.2022 між ТОВ «Українські фінансові операції» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» був укладений Договір факторингу №1, згідно з яким Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором, у тому числі стосовно відповідача у розмірі 65550,00 грн., яка станом на 19.09.2022 складається з: 20 000,00 грн. - тіло кредиту; 45550,00 грн. - нараховані проценти.
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення повідомлення на адресу ОСОБА_1 , зазначену при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення (а.с. 33).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти до висновку про те, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений, при цьому умови договору повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частин 1-4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
Відповідно до статей 77, 78, 79 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За ст. 89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з п. 5.3 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженої Постановою НБУ від 18.06.2003 року № 254 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 року за № 559/7880, особові рахунки та виписки з них є регістрами, які Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (п. 5.1. цього Положення).
Відповідно до висновку, наведеному у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 року (справа № 355/558/18, провадження № 61-10222св19), виписка про рух коштів по рахунку, свідчить про фактичне отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту.
Із наданих позивачем доказів, зокрема виписки за карткою ОСОБА_1 вбачається, що останній користувався кредитними коштами, а також здійснював повернення кредитних коштів позивачу. Всі ці дії свідчать про те, що відповідач отримував кредитні кошти та користувався ними з частковим поверненням.
Згідно розрахунку наданого позивачу, станом 19.09.2022 заборгованість за кредитним договором № 3786510 від 07.03.2021 року складається з: 20 000,00 грн. - тіло кредиту; 45550,00 грн. - нараховані проценти, а всього 65550,00 грн. Вказані кошти не повернуті ОСОБА_1 .
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Тобто, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
ОСОБА_1 , підписавши електронний договір погодився на умови кредитування.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Аналіз вказаних норм права спростовує доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять докази передачі кредитних коштів у користування ОСОБА_1 та погодження останнього з умовами кредитування.
ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором від 11.07.2021, на підставі до Договору факторингу, копія якого міститься в матеріалах справи.
Тому доводи скаржника з цього приводу також є безпідставними.
За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам закону є неспроможними, а апеляційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню, тому оскаржуване рішення слід залишити без зміг.
Керуючись ст.ст. 374,375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Шевченківськогорайонного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2022 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Головуючої: І.В. Кочеткова
Судді: В.Ю. Бєлка
А.В. Дашковська