Дата документу 14.12.2023 Справа № 334/177/21
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 334/177/21Головуючий у 1-й інстанції: Фетісов М.В.
Пр. № 22-ц/807/2004/23Суддя-доповідач: Гончар М.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Дашковської А.В., Подліянової Г.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 серпня 2023 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (надалі - Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
ВСТАНОВИВ:
У січні 2021 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1-37), в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.08.2007 станом на 03.12.2020 року у розмірі 57318,35 грн., яка складається із: 41445,45 грн. заборгованості за тілом кредиту, у т.ч.: 00,00 грн. - за поточним тілом кредиту, 41445,45 грн. - за простроченим тілом кредиту, 00,00 грн. заборгованості за нарахованими відсотками, 13241,63 грн. заборгованості за простроченими відсотками, 2631,27 грн. - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, 00,00 грн. - пені, 00,00 грн. - комісії, від сплати якої на користь Банку відповідач у добровільному порядку ухиляється, а також судовий збір 2102,00 грн.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Фетісова М.В. (а.с. 38).
Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 72) провадження у цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2021 року (а.с. 84-85) позовні вимоги Банку у цій справі задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) на користь Банку (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.08.2007 станом на 03.12.2020 року у розмірі 54687,08 грн. яка складається з: 41445,45 грн. - заборгованості за тілом кредиту (в т.ч. 41445,45 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту), 13241,63 грн. - заборгованості по нарахованим відсоткам. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Банку судовий збір у сумі 2165,81 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2023 року (суддя Фетісов М.В. а.с. 148-149) ОСОБА_1 поновлено пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення у цій справі, заяву ОСОБА_1 про перегляд вищезазначеного заочного рішення у цій справі задоволено, скасовано заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2021 року у цій справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 серпня 2023 року (а.с. 202-204) позов Банку у цій справі задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) на користь Банку (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.08.2007 у сумі 38200,70 грн. станом на 03.12.2020, яка складається з наступного: 24865,10 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 13241,63 грн. - заборгованості по простроченими відсоткам, 93,97 грн. - заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦПК України.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Банку судовий збір у сумі 1400,91 грн.
Банк, як позивач, із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, у тому числі в частині відмови у задоволенні його позовних вимог, погодилося, останнє в апеляційному порядку не оскаржував.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції (фактично в частині зад ловлення позовних вимог Банку), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 210-229) просив скасувати повністю рішення суду першої інстанції у цій справі, прийняти нове рішення у цій справі про відмову у задоволенні позову, судові витрати за подання апеляційної скарги стягнути з відповідача на користь позивача.
В автоматизованому порядку 19.09.2023 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 231).
В силу вимог ст. 359 ч. 2 ЦПК України питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги.
22.09.2023 року Відповідач через свого представника подав апеляційному суду доказ доплати судового збору до належного (а.с. 232-234).
В автоматизованому порядку 25.09.2023 року суддею Дашковською А.В. у цій справі замінено суддю Маловічко С.В. у зв'язку тривалою відпусткою останньої (а.с. 235-236).
Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відповідача у цій справі відкрито 25.09.2023 року (а.с. 237), дану справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 238).
Оскільки, в силу вимог ст. 369 ч. 1 ЦПК України «Особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ» апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За змістом ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Банк, як позивач, не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (довідка про доставку електронного документу у вигляді ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у цій справі до електронного кабінету Банку - 26.09.2023 року а.с. 240).
Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та відповідний штат суддів апеляційного суду взагалі.
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В силу вимог ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішення є: … рішення, постанови…
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов Банку частково у цій справі, керувався ст. ст. 3-5, 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог Банку у цій справі лише в частині задоволення.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідно до заяви від 07.08.2007 року (копія а.с. 23) із додатково підписаною ОСОБА_1 довідкою від 18.09.2007 року про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (копія а.с.24) відповідач ОСОБА_1 , отримав кредит в АТ КБ «Приватбанк» у сумі 250,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3% на місяць на залишок заборгованості (або 36 % на рік). Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг (а.с. 25-34), а також Тарифами (а.с.24) становить між ним та банком договір надання банківських послуг. Вказані обставини підтверджуються відповідною заявою, яка підписана відповідачем.
Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка є тотожною тарифам банку, тип карти - «VISA Classic». Базова процентна ставка у місяць становить 3%. Щомісячний платіж становить 7% від заборгованості, але не менше 50,00 грн. та не більше залишку заборгованості. За несвоєчасне погашення заборгованості нараховується комісія (при виникненні прострочки на суму більше 50,00 грн.), яка розраховується наступним чином: 1% від загальної суми заборгованості, але не менше 10 гривень/2 в місяць. Вказана довідка підписана відповідачем 18.09.2007 (а.с.24).
Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною відповідача суду першої інстанції не надані.
Таким чином, сторони при укладанні кредитного договору погодили його умови, а саме розмір кредиту, розмір процентів за користування кредитом, порядок сплати, забезпечення зобов'язань за кредитним договором у виді неустойки та штрафів та визначили їх розмір.
Для доступу відповідача до кредитного рахунку позивачем були йому видані кредитні картки: 06.08.2007 № НОМЕР_2 із терміном дії 31.08.2015; 03.09.2013 № НОМЕР_3 із терміном дії 30.06.2016; 19.02.2016 № НОМЕР_4 із терміном дії 31.08.2019; 25.04.2016 № НОМЕР_5 із терміном дії 31.01.2020; 23.11.2017 № НОМЕР_6 із терміном дії 31.07.2021 (довідка Банку а.с.21).
23.11.2017 кредитний ліміт був збільшений позивачем відповідачу до 19370,00 грн. (виписка Банку по рахунку відповідача - а.с. 46 зворот)., що також підтверджується довідкою Банку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с.22).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема проценти за користування кредитом.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Суд першої інстанції правильно встановив, що Банк свої зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором виконав повністю, надавши відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії із встановленим кредитним лімітом, а також платіжні карти для доступу до кредитної лінії. Відповідач, в свою чергу, порушив умови договору, своєчасно не сплачуючи заборгованість за договором.
Так, згідно з наданими Банком розрахунком заборгованості (а.с. 8-20) та випискою за договором (а.с. 43-56) заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 03.12.2020 становить 57318,35 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 41445,45 грн., у тому числі заборгованості за простроченим тілом кредиту - 41445,45 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 13241,63 грн. та заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України - 2631,27 грн.
Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що кредитні картки № НОМЕР_2 та НОМЕР_4 відносяться до платіжної системи «Visa», а інші - до платіжної системи «MasterCard».
Таким чином, погоджені сторонами умови кредитного договору, зазначені у підписаній сторонами довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (копія а.с. 24), застосовувались до кредитного договору з 18.09.2007 до 02.09.2013 та з 19.02.2016 до 25.04.2016, та не могли застосовуватись до правовідносин із використанням кредитних карток платіжної системи «MasterCard».
При цьому, до спірних правовідносин із використанням кредитних карток платіжної системи «MasterCard» мали застосовуватись умови договору, погоджені сторонами в заяви від 07.08.2007.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до позовної заяви Банку (а.с. 2-4) та розрахунку заборгованості (а.с. 8-20) Банк нарахував відповідачу проценти відповідно до ст. 625 ЦПК України в розмірі 84 % та у сумі 2631,27 грн. Проте, вказаний розмір процентів встановлений Умовами та правилами банківських послуг, які не підписані відповідачем і не можуть братись судом до уваги, враховуючи висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), які відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України мають бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Але, враховуючи те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь Банку передбачених ст. 625 ЦК України трьох процентів річних, що становить 93,97 грн. (2631,27*3:84).
Також, згідно з випискою за договором відповідачу Банком нарахована пеня в сумі 1050,00 грн. та комісія за обслуговування (членський внесок) в сумі 300,00 грн. під час використання відповідачем картки «MaasterCard», які не передбачені заявою від 07.08.2007. Вказані нарахування зараховувалась Банком в заборгованість за тілом кредиту. Враховуючи те, що у даному випадку не підлягають застосуванню умови, передбачені довідкою про умови кредитування та Умови та правила надання банківських послуг, суд першої інстанції правильно вважав, що вказану заборгованість необхідно вирахувати з тіла кредиту.
У відзиві представником відповідача було заявлено про застосування позовної давності (а.с.(а.с.159).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.ч. 3 та 45 ст. 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд першої інстанції правильно встановив, що з даним позовом позивач звернувся до суду 14.01.2021, у зв'язку з чим позовна давність спливла за вимогами за період з 18.09.2007 до 03.12.2020.
Проте, відповідно до пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Закон України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктом 12, набрав чинності 02.04.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин.
Дію карантину, встановленого зазначеною постановою, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, № 239 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020, № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 360 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 року № 651, карантин скасовано.
Згідно з висновками, викладеними у пунктах 60 та 63 постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що станом на 14.01.2021 спливла позовна давність за вимогами за період з 18.09.2007 до 01.04.2017, а за вимогами за період з 02.04.2017 до 03.12.2020 її строк продовжений.
Станом на 01.04.2017 заборгованість відповідача за кредитним договором складала 15230,35 грн. Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав, що вказану заборгованість необхідно вирахувати із заборгованості за тілом кредиту.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за тілом кредиту в сумі 24865,10 грн. (41445,45 грн. (заборгованість за простроченим тілом кредиту) -1050,00 грн. (сплачена пеня)- 300,00 грн. (сплачена комісія) -15230,35 грн. (заборгованість за межами строку позовної давності), а також заборгованість за простроченими відсотками в сумі 13241,63 грн. та заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України в сумі 93,97 грн., а всього в сумі 38200,70 грн.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 є такими, що фактично дублюють доводи його відзиву відповідача на позовну заяву Банку у цій справі у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Ці доводи не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача у цій справі, яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.
Судова практика Верховного Суду в інших справах за участю інших відповідачів, на яку посилався відповідач ОСОБА_1 у своїй вищезазначеній апеляційній скарзі у цій справі, різниться за своїми фактичними обставинами із фактичними обставинами цієї справи, та не має преюдиційного значення для вирішення цієї справи судом.
Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.
За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).
Підстави для звільнення від доказування у цій справі відповідача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, відсутні.
Відповідач та його представник не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування заперечень відповідача проти позову Банку у цій справі в частині його задоволення.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, у цій справі відсутні, і зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані.
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення.
В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.
Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції було правильно, з додержанням вимог ст. 141 ч. 1 ЦПК України вирішено питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.
Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок Банку, як позивача, будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 серпня 2023 рокуу цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 14.12.2023 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Дашковська А.В.Подліянова Г.С.