Дата документу 14.12.2023 Справа № 333/3248/23
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний №333/3248/23 Головуючий у 1 інстанції Кулик В.Б.
Провадження № 22-ц/807/2034/23 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Полякова О.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И ЛА:
28.04.2023 року до суду надійшов позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 30463 грн. 35 коп. та судового збору в розмірі 2684,00 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого з 14.06.2018 року є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 09.11.2020 року, про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, чим підтвердив згоду на те, що ця заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між ним та АТ КБ «ПриватБанк» (далі Банк) договір про надання банківських послуг (далі Договір). Заявою відповідача підтверджено, що він ознайомлений з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та Витягом з «Тарифів» в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. За умовами Договору Банк надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту, однак відповідач своє зобов'язання щодо повернення витраченої частини кредитного ліміту щомісячними платежами не виконав, а відтак, станом на 14.02.2023 року у відповідача наявна заборгованість перед банком у розмірі 30463 грн. 55 коп., яка складається з наступного: 24798 грн. 03 коп. заборгованість за тілом кредиту, 5665 грн. 32 коп. заборгованість за простроченими відсотками.
Просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 30463 грн. 55 коп. та судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
Заочним рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» суму заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 09.11.2020 року станом на 14.02.2023 року в розмірі 24798 (двадцять чотири тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн. 03 коп. заборгованість за тілом кредиту.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» суму сплаченого судового збору у розмірі 2 174 (дві тисячі сто сімдесят чотири) грн. 04 коп.
В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення в частині відмови стягнення заборгованості за процентами за користування кредиту та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в оскаржуваній частині в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не вірно встановлено, що не підлягають стягненню заборгованість за процентами за користування кредиту, оскільки не погоджено процентну ставку. Зазначає, о разом з позовною заявою було надано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 09.11.2020 року, у якій зазначено, у тому числі, процентну ставку, відсотки річних - 42,0%. Вказана заява підписана відповідачем особисто.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення, в оскаржуваній частині, зазначеним вимогам не відповідає.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, оскільки витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування карткою не підписані відповідачем. Окрім цього Витяг з тарифів також не підписаний відповідачем та містить умови користування кредитними коштами за різними видами тарифів. З Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт передбачено процентну ставку в розмірі від 2,5% до 3,5%, тобто відсутня узгодження процентна ставка за кредитом, що унеможливлює застосування ст. 634 ЦК України та стягнення заборгованості за процентами за користування кредиту.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись, оскільки до таких висновків суд прийшов з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Судом встановлено, що 09.11.2020 року ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПРИВАТБАНК", було укладено кредитний договір зі ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви без номеру від 09.11.2020 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. При цьому в заяві вказано, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Згідно з довідкою АТ КБ "ПРИВАТБАНК", відповідачу ОСОБА_1 надавались кредитні картки. Так, 09.11.2020 року картка "Універсальна", з терміном дії до 09/24 (а.с. 16).
За довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , старт карткового рахунку відбувся 09.11.2020 року, кредитний ліміт позичальнику встановлено 09.11.2020 року у сумі 10 000,00 грн., максимально ліміт був збільшений 29.12.2021 року до 24 000,00 грн. (а.с. 15).
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 14.02.2023 року становить 30463 грн. 35 коп., яка складається з: 24798 грн. 03 коп. заборгованість за тілом кредиту, 5665 грн. 32 коп. заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 7-9).
Також матеріали справи містять банківську виписку по рахунку ОСОБА_1 за договором № б/н, з якої вбачається наявність заборгованості станом на 14.02.2023 року у сумі 30463 грн. 35 коп. (а.с. 10-14).
Що стосується стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, суд першої інстанції зазначив наступне.
Відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ "ПРИВАТБАНК", в якій не зазначено Умов кредитування з використанням кредитної картки.
З Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт, зокрема "Універсальна GOLD", передбачено процентну ставку в розмірі від 2,5% до 3,5%. Проте, Витяг з Тарифів відповідачем не підписаний, тому не можна вважати, що наданий позивачем розрахунок з наведеним розміром процентів відповідає умовам кредитування щодо відповідача.
До позову АТ КБ "ПРИВАТБАНК" долучено Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою. При цьому, зазначений Витяг не підписаний відповідачем, а отже відсутні підстави стверджувати, що саме такі тарифи діяли на час укладення договору, та відповідно були надані відповідачу для ознайомлення в письмовому вигляді, тобто погоджені сторонами. Крім того, Витяг з тарифів, долучений АТ КБ "ПРИВАТБАНК" до позову, також не підписаний відповідачем, та містить умови користування кредитними коштами за різними видами тарифів, а саме: "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract", "Універсальна Gold", який містить зауваження, що 01.09.2014 року змінено процентну ставку по кредитним картам, а з 01.04.2015 року змінено тарифи обслуговування кредитних карт, розмір процентної ставки, пені, тощо. При цьому, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулось з позовом про стягнення заборгованості яка виникла за період з 09.11.2020 року по 17.02.2023 року, за кредитним договором від 09.11.2020 року.
Відтак, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПРИВАТБАНК" в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів (довідку) та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Отже, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Зважаючи на наведене, на підставі наданих позивачем доказів, суд першої інстанції вирішив, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ "ПРИВАТБАНК" дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодив зі споживачем саме ті умови, про які зазначав при подачі позову і вирішив, що оскільки позивачем не доведено обґрунтованості нарахування відсотків саме в такому розмірі, у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредиту слід відмовити.
Колегія не погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, в пункті 1.3. Розділу І заяви про приєднання до Умов і Правил надання послуг (а.с. 17-24) зазначено, що «процентна ставка, відсотки річних для карт Універсальна складає 42,0%; тип процентної скарги - фіксована».
Вказана заява про приєднання до Умов і Правил надання послуг підписана відповідачем 09.11.2020 о 13:47.
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника
виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
У постанові від 23.01.2018 року (справа № 755/7704/15-ц, провадження № 61-283 св 18) Верховним Судом зазначено, що належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов'язок суду.
У постанові у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17-ц зазначено, що враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПРИВАТБАНК" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку.
Надана позивачем підписана відповідачем заява про приєднання до Умов і Правил надання послугпідтверджує ознайомлення відповідача з умовами кредитування.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28.10.1999 року у справі "Брумареску проти Румунії", заява № 28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29.11.2016 року у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії", заява № 76943/11, § 123).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11.11.1996 року у справі "Кантоні проти Франції", заява № 17862/91, § 31-32; від 11.04.2013 року у справі "Вєренцов проти України", заява
№ 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22.11.1995 року у справі "S.W. проти Сполученого Королівства", заява № 20166/92, § 36).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст. 8 Конституції України.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Таким чином, при укладенні договору з відповідачем АТ КБ "ПРИВАТБАНК" дотримався вимог, передбачених чинним законодавством, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодив зі споживачем саме ті умови, про які зазначав при подачі позову.
Доводи апеляційної скарги зайшли своє підтвердження під час розгляду колегією суддів матеріалів справи.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, у зв'язку з чим рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредиту.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог, а тому стягненню на користь Позивача з відповідача підлягають судові витрати в сумі 1 258 грн 80 коп. за подання апеляційної скарги та позовної заяви (з урахуванням вже стягнутого часткового збору судом першої інстанції). (748,84 грн. + 509,96 грн.)
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384ЦПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовільнити.
Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2023року у цій справі в оскаржуваній частині скасувати, та прийняти постанову наступного змісту.
Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредиту задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» суму заборгованість за процентами за користування кредиту у розмірі 5665 грн 32 коп. ( п'ять тисяч шістсот шістдесят п'ять гривень 32 копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» суму сплачених судових витрат в сумі 1 258 грн 80 коп. ( одна тисяча двісті п'ятдесят вісім гривень 80 копійок).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 14 грудня 2023 року.
Головуючий
Судді: