Справа № 151/350/23
Провадження № 22-ц/801/2336/2023
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Моцний В. С.
Доповідач:Матківська М. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 рокуСправа № 151/350/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Сопруна В. В., Стадника І. М.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»
на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 28 вересня 2023 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Рішення ухвалив суддя Моцний В. С.,
Рішення ухвалено у відсутності сторін у смт Чечельник,
Повний текст рішення складено 03 жовтня 2023 року,
Встановив:
У червні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи його тим, що 22 квітня 2021 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", найменування якого змінено на АТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н відповідно до умов якого, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт у розмірі 19 000,00 грн. на картковий рахунок. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшувався до 49 000,00 грн.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами" банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов'язання за договором виконав та надав відповідачу кошти, проте відповідач, всупереч умовам договору своє зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 23 березня 2023 року має заборгованість в розмірі 60 679,35 грн., з них: 49 392,49 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 11 286,86 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Позивач АТ КБ "ПриватБанк" просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 вищевказану заборгованість та судові витрати в сумі 2 684,00 грн.
Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 28 вересня 2023 року позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 22 квітня 2021 року в розмірі 12 046,63 грн., з них: 9805,86 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 2240,77 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" судовий збір в сумі 533,59 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач АТ КБ "ПриватБанк" просить рішення суду скасувати в частині незадоволених вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов АТ КБ "ПриватБанк" задовольнити в повному обсязі.
Зазначає, що рішення суду вважає незаконним і необґрунтованим, прийнятим без повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та з порушенням норм процесуального і матеріального права.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судом першої інстанції не досліджено обставин, що відповідач ОСОБА_1 приховав від суду та від банку той факт, що саме через його вину, через розголошення персональних даних, і було знято кошти із його картки. Якби ОСОБА_1 не розголосив ПІН-код своєї картки, пароль входу до Приват-24, то будь-яка інша особа не змогла б, ні зайти до Приват24, ні зняти кошти.
В апеляційній скарзі позивач АТ КБ "ПриватБанк" просив провести розгляд справи за участі представника позивача з метою детального пояснення конкретних обставин справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи; справи, що виникають з трудових відносин; про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини (частина 4 статті 274 ЦПК України).
Відповідно до частини 3 статті 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
В даному випадку позивачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі ціна позову у якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому ця справа не відноситься до тих, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, перелік яких визначено ч. 4 ст. 274 ЦПК України.
Конкретних обставин справи, які б стали підставою для застосування частини 3 статті 369 ЦПК України, апеляційним судом не встановлено.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що в задоволенні клопотання позивача про призначення розгляду справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) учасників справи до задоволення не підлягає, оскільки таке клопотання не містить деталізованих обґрунтувань щодо необхідності проведення судового засідання за участю учасників справи, а у апеляційній скарзі звернуто увагу на конкретні обставини, які на думку позивача слід дослідити апеляційному суду, що буде враховано судом під час апеляційного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надав.
Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до заяви про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у ПриватБанку б/н від 22 квітня 2021 року (а. с. 13-22) між ОСОБА_1 та позивачем укладено договір, згідно якого відповідач отримав кредит на платіжну картку у розмірі 19 000,00 грн., який було збільшено до 49 000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а. с. 11).
При підписані анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та, "Тарифами" які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом в заяві.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику (ст.1054 ЦК України).
Взяті на себе зобов'язання за договором відповідач не виконав, внаслідок чого станом на 13 березня 2023 року виникла заборгованість перед банком по кредитному договору в сумі 60 679,35 грн., з них: 49 392,49 грн. - заборгованість за тілом кредиту і 11 286,86 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості (а. с. 6-8).
Відповідно до виписки за договором № б/н за період з 22 квітня 2021 року по 18 березня 2023 року - усього витрат: 85 071,81 грн.; усього надходжень: 24 392,46 грн.; баланс на кінець періоду: 60 679,35 грн. (а с. 9-10)
Згідно вказаної виписки із належної ОСОБА_2 картки АТ КБ "ПриватБанк" "Універсальна" 12 травня 2022 року невідома особа здійснила відрахування грошових коштів у загальній сумі 37 510,00 грн.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за даним фактом, за заявою відповідача від 13 травня 2022 року, сектором дізнання відділу поліції №1 Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області було внесено відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022025100000078 від 14 травня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (а. с. 62).
Згідно інформаційного листа вих. №10039/203-2023 від 01 серпня 2023 року, наданого дізнавачем сектору дізнання ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Л. Ткач, під час здійснення досудового розслідування, згідно ухвали слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області № 126/812/22 від 18 травня 2022 року про тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні головного відділу АТ КБ "ПриватБанк" та вилучення інформації було встановлено, що грошові кошти в сумі 37 510,00 грн. з банківської картки АТ КБ "ПриватБанк" належної ОСОБА_2 були відраховані девятьма платежами, а саме 1000,00 грн., на банківську картку АТ КБ "ПриватБанк" на ім'я ОСОБА_3 , з якої було здійснено банківські операції щодо зняття грошових коштів в загальній сумі 20 010,00 грн. п'ятьма платежами по 4002,00 грн. через банкомат, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Каховська, 44 А ТК "Трампарк" та 16 500,00 грн. трьома платежами, а саме в сумі 1500,00 грн., 5000,00 та 10 000,00 грн. через банкомат, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 9 Б (а. с. 63).
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню "Приват24" або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, розголошення секретної інформації третім особам, а тому правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 22 квітня 2021 року у сумі 60 679,35 грн., яка складається з: 49 392,49 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 11 286,86 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, не має. Проте, право позивача порушено невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, тому підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № б/н від 22 квітня 2021 року в розмірі 9805,86 грн. та 2240,77 грн. заборгованості за нарахованими відсотками.
Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції правильним.
Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
На підставі частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб'єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.
Ініціювання переказу коштів може здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу (статті 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
Пунктами 14.14, 14.15 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що банк, зокрема, зобов'язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банка. У разі невиконання банком обов'язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу ризик збитків від здійснення таких операцій несе банк.
При цьому обов'язок банку щодо повідомлення користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним у разі інформування банком користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем.
Згідно з пунктом 1.14 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ.
Відповідно до пункту 3, 12 розділу ІІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення), електронний платіжний засіб, за допомогою якого можна ініціювати переказ з рахунку користувача, має дозволяти ідентифікувати користувача.
Електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу.
Відповідно до пунктів 1, 2, 5 - 7, 9, 10 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається. Користувач зобов'язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
Користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Банк зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян». Строки встановлення емітентом правомірності переказу та повернення на рахунок користувача попередньо списаного неналежного переказу визначені пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Аналіз вказаних положень актів цивільного законодавства дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов'язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.
Банк зобов'язаний інформувати користувача про всі операції з використанням платіжного засобу, а платник зобов'язаний повідомляти банк про всі оспорюванні ним операції, здійснені з використанням електронного платіжного засобу.
Крім того, у випадку повідомлення користувачем банку про платіжні операції, які він не використовував, банк зобов'язаний вжити заходів щодо збереження залишку коштів користувача та провести ретельне розслідування таких фактів і повідомити користувача про його наслідки.
При цьому на платника покладається відповідальність за здійснення несанкціонованих ним платежів за умови доведеності, що його дії чи бездіяльність призвели до втрати або незаконного використання платіжного засобу чи інформації, які дають можливість ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 03 жовтня 2022 року у справі № 387/746/18.
Враховуючи наведене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, встановивши ті обставини, що мав місце факт здійснення операцій за кредитним рахунком особи, які нею не здійснювалися, а саме, незаконне зняття невстановленими особами грошових коштів з карткового рахунку відповідача ОСОБА_1 поза його волею, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність, а отже безпідставність вимог позивача у цій частині.
Наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи про те, що відповідач ОСОБА_1 передав особисту конфіденційну інформацію з розголошенням персональних даних третім особам, якими у подальшому і було знято кошти з його рахунку, а тому банк не повинен нести відповідальність за цю операцію не заслуговують на увагу, оскільки вони є лише припущенням останнього та не підтверджені належними і допустимими доказами, і не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного ним рішення, а є власним суб'єктивним тлумаченням норм матеріального права та обставин справи, яким суд дав, зазначену вище, правову оцінку.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у ній не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України).
На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 28 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіВ. В. Сопрун
І. М. Стадник