Справа № 139/570/23
Провадження № 22-ц/801/2235/2023
Категорія: 23
Головуючий у суді 1-ї інстанції Тучинська Н. В.
Доповідач:Рибчинський В. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 рокуСправа № 139/570/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати
у цивільних справах:
судді-доповідача Рибчинського В.П.,
суддів Голоти Л.О., Оніщука В.В.,
за участі секретаря судового засідання Різник Д.С., представника відповідача Стороженка С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнянське» на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 25 вересня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнянське» про розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості з виплати орендної плати за землю,
ВСТАНОВИВ:
14.08.2023 року представник позивача - адвокат Солоненко Б.М. звернувся до суду з позовною вимогою розірвати договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 0522886200:04:003:0506 та 0522886200:04:003:0507, укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ «Рівнянське» 03.11.2020 року, а також стягнути з ТОВ «Рівнянське»: заборгованість за оренду вказаних земельних ділянок за період 2021-2022 роки в сумі 4500 гривень та 1200 гривень, а також пені за несплату орендної плати 3% річних від простроченої суми, інфляційні витрати за весь час прострочення.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4158 га з кадастровим номером 0522886200:04:003:0506 та площею 0,1164 га з кадастровим номером 0522886200:04:003:0507, що розташовані на території колишньої Рівненської сільської ради колишнього Мурованокуриловецького району Вінницької області. У Державному реєстрі речових прав зареєстровано право оренди цих земельних ділянок на підставі договорів оренди землі без номера від 03.11.2020 року із ТОВ «Рівнянське» на 15 та 25 років.
Як зазначила позивач, ТОВ «Рівнянське» взяті на себе обов'язки по виплаті орендної плати за 2021 та 2022 роки не виконало, орендну плату за вказані періоди не виплатило, що є систематичним порушенням умов договорів оренди земельної ділянки.
Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 25.09.2023 року позов задоволено частково.
Розірвано договір оренди землі без номера від 03.11.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Рівнянське» щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4158 га, кадастровий номер 0522886200:04:003:0506.
Також розірвано договір оренди землі без номера від 03.11.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Рівнянське» щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,1164 га, кадастровий номер 0522886200:04:003:0507.
Крім того, стягнено із ТОВ «Рівнянське» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2021 та 2022 роки відповідно до договорів оренди землі № б/н від 03.11.2020 року щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0522886200:04:003:0506 та 0522886200:04:003:0507 на загальну суму 7 267, 57 грн та судові витрати в сумі 4214, 10 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ТОВ «Рівнянське» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що, як визначено у договорах оренди землі від 03.11.2020 року, орендар не несе відповідальності за порушення строків виплати орендної плати у випадку, якщо таке порушення сталося з вини орендодавця, зокрема якщо орендодавець не звернувся до орендаря у визначений термін для отримання орендної плати.
Враховуючи наведене, ТОВ «Рівнянське» наголошує, що позивач у 2021 та 2022 роках, у передбачені договорами оренди земельних ділянок строки, не звертався до орендаря задля отримання орендної плати.
Також на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В обґрунтування своїх заперечень представник позивача зазначає, що оскільки ТОВ «Рівнянське» допущено невиплату орендної плати ОСОБА_1 за 2021 та 2022 роки, суд законно та обґрунтовано ухвалив рішення про розірвання договорів про оренду земельних ділянок та стягнув із ТОВ «Рівнянське», окрім заборгованої (невиплаченої) орендної плати, також і пеню та інфляційні втрати.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Згідно з ч. 1-3,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованими. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення суду першої інстанції відповідає.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4168 га (кадастровий номер 0522886200:04:003:0506), що стверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 333792460 від 29.05.2023 року та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № 0001591772023 від 09.08.2023 року. Відповідно до інформації, що міститься у розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права», 13.11.2020 року державний реєстратор Вербовецької сільської ради Пушкар О.М. за № 39261385 зареєструвала право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0522886200:04:003:0506 на підставі договору оренди землі від 03.11.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Рівнянське» строком на 15 років.
Крім того, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,1164 га (кадастровий номер 0522886200:04:003:0507), що стверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 334234902 від 01.06.2023 року та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № 0001591852023 від 09.08.2023 року. Відповідно до інформації, що міститься у розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права», 01.12.2020 року державний реєстратор Вербовецької сільської ради Пушкар О.М. за № 39567716 зареєструвала право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0522886200:04:003:0507 на підставі договору оренди землі від 03.11.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Рівнянське» строком на 25 років.
У п.10 договорів оренди землі від 03.11.2020 року сторони погодили, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій або натуральній формі (з урахуванням ринкових цін на момент розрахунку) та становить 2 250 грн за земельну ділянку кадастровий номер 0522886200:04:003:0506 та 650 грн земельну ділянку кадастровий номер 0522886200:04:003:0507.
Пунктом 11 договорів оренди землі від 03.11.2020 року визначено, що виплата орендної плати здійснюється з урахуванням зміни коефіцієнтів, визначених законом.
Згідно із п. 12 договорів оренди землі від 03.11.2020 року орендна плата вноситься один раз на рік з 01 вересня до 31 грудня кожного року оренди.
Як визначено п. 15 договорів оренди землі від 03.11.2020 року, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договорм, справляється пеня у розмірі 0, 02 % від несплаченої суми за кожен день прострочення. Орендар не несе відповідальність за порушення строків виплати орендної плати у випадку, якщо таке порушення сталося з вини Орендодавця, зокрема якщо Орендодавець не звернувся до Орендаря у визначений термін для отримання орендної плати.
Відповідно до абз. 10 п. 32 договорів оренди землі Орендодавець зобов'язаний своєчасно отримувати внесену Орендарем орендну плату, при цьому, в разі, якщо Орендодавцем не буде отримано Орендну плату з його вини до 31 грудня поточного року, Орендар не несе відповідальність щодо неотримання Орендарем орендної плати вчасно та така несплата не буде вважатись невнесенням орендної плати та/чи простроченням оплати. В будь-якому випадку за Орендодавцем залишається право отримати орендну плату в будь-який час, але Орендодавець за таких умов не має права вимагати сплати неустойки.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , на підставі досліджених доказів виходив з того, що відповідач в період за 2021 та 2022 роки допустив систематичне порушення умов договорів в частині оплати оренди землі двічі, що є істотним порушенням умов договорів та достатньою підставою для розірвання договорів оренди землі в розумінні статті 141 ЗК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не може погодитись з доводами сторони відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі"(в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин між сторонами у справі).
Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
Відповідно до ст. 1 Закону "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Частинами 1-3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно зі ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
На вимогу однієї із сторін договір відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24і25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Положеннями статей 24,25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
Статтею 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України: "Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться".
Отже, аналіз змісту статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" та п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підставу для розірвання договору оренди. При цьому факт несплати орендної плати стосується випадків як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) сформульовано такий правовий висновок: "враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11.10.2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає.
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність".
Зазначений підхід до вирішення питання щодо можливості розірвання договору судом з підстави істотності допущеного орендарем порушення договору шляхом систематичної несплати орендної плати є сталим та підтверджується релевантною практикою суду касаційної інстанції. Зокрема, аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.03.2021 року у справі № 689/1101/18 (провадження № 61-10292св20), від 27.10.2021 року у справі № 573/1833/20 (провадження № 61-7138св21), від 22.11.2021 року у справі № 341/609/20 (провадження № 61-10091св 21), від 24.11.2021 року у справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21), від 08.12.2021 року у справі № 357/452/21 (провадження № 61-7721св21).
Так, судом першої інстанції було встановлено та стороною відповідача не заперечувалось, що позивач дійсно не отримувала орендну плату за 2021 та 2022 роки.
Позиція сторони відповідача зводиться до того, що позивач умисно ухилялася від отримання орендної плати за землю, оскільки в порушення умов договорів оренди землі не з'являлась до ТОВ «Рівнянське» для отримання орендної плати у визначені в договорах строки, тому орендар не несе відповідальності щодо неотримання орендодавцем орендної плати, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.
Як попередньо встановлено судом, відповідно до абз. 10 п. 32 договорів оренди землі ОСОБА_1 зобов'язана своєчасно отримувати внесену орендарем орендну плату, однак наведене ніяким чином не звільняє орендаря ТОВ «Рівнянське» від обов'язку щодо сплати орендної плати за період 2021-2022 років.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 532 ЦК України, якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання.
Частиною 1 ст. 537 ЦК України передбачено, що боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора.
Матеріали справи не містять даних про вчинення дій з боку відповідача для належного виконання ним обов'язку щодо сплати орендної плати за період 2021-2022 років, зокрема, шляхом надіслання орендної плати за місцем проживання орендодавця або шляхом внесення належних орендодавцю грошей у депозит нотаріуса.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Беззаперечним є те, що ТОВ «Рівнянське» не приступило до виконання свого обов'язку зі сплати орендної плати за 2021-2022 роки.
Частиною 1 ст. 613 ЦК України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Матеріали справи не містять даних про те, що ТОВ «Рівнянське» запропонувало, а ОСОБА_1 відмовилась приймати орендну плату за 2021-2022 роки, отже, з боку ОСОБА_1 не відбулось прострочення кредитора.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30.10.2019 року у справі № 61-24867св18.
Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою у зв'язку з чим підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнянське» залишити без задоволення.
Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 25 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 14 грудня 2023 року.
Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський
Судді: Л.О. Голота
В.В. Оніщук