Справа № 127/29792/23
Провадження № 22-ц/801/2186/2023
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.
Доповідач:Копаничук С. Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 рокуСправа № 127/29792/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),
суддів: Медвецького С. К., Оніщука В. В.,
з участю секретаря судового засідання: Литвина С. С.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фруктона - ВН»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «Фруктона - ВН» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 вересня 2023 року, постановлену під головуванням судді Дернової В В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктона - ВН» про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової позики,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктона - ВН» про стягнення заборгованості за договорами позики.
Разом із позовною заявою представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Юрченком Т.П. подано заяву про забезпечення позову яку обгрунтовував тим, що ціна позову у цій справі є значною, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду просив суд накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Фруктона - ВН», в межах суми позову (13308469,33 грн.), та забороною будь - яким особам вчиняти дії щодо відчуження нерухомого та рухомого майна, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Фруктона - ВН», в межах суми позову (13308469,33 грн.).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 вересня 2023 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Юрченка Т.П. про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктона - ВН» про стягнення заборгованості за договорами- задоволено частково. Забезпечено позов шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Фруктона - ВН», в межах суми позову (13308469,33 грн.). В іншій частині вимог заяви - відмовлено.
У апеляційній скарзі ТОВ «Фруктона - ВН», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить зазначену ухвалу скасувати, а у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити. Зазначив, що суд першої інстанції безпідставно вжив заходів забезпечення позову, наклавши арешт на кошти та майно підприємства, що потягнуло обмеження його прав та може призвести до зупинки роботи останього. Також вказує, що суд не надав належної оцінки співмірності вжитих заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, не вирішив питання про вжиття заходів зустрічного забезпечення позову.
Заслухавши доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, ухвалу суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 26 вересня 2023 року не в повній мірі відповідає вимогам указаної статті.
Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду (відповідач може приховати або відчужити майно, на яке може бути звернуто стягнення), тому необхідно застосувати заходи забезпечення позову та накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Фруктона - ВН», в межах суми позову 13308469,33 грн., які є достатніми у спірних правовідносинах.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, однак свої висновки належним чином не мотивував, тому доводи апеляційної скарги у цій частині є обґрунтованими, а ухвала суду в мотивувальній частині підлягає зміні.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).
У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами дійсно виник спір з приводу повернення коштів за договорами поворотної фінансової позики та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Застосований судом у цій справі вид забезпечення позову у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмета спору.
При цьому, невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову, у разі відчуження нерухомого майна, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, у зв'язку з чим суд дійшов обґрунтованого висновку в частині заявлених вимог про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти.
Встановлено, що належні ТОВ «Фруктона ВН» майнові комплекси та земельні ділянки перебувають в іпотеці, тому існує реальна загроза відчуження мана та витрата коштів, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.
Оскільки предметом спору є стягнення боргу, розмір якого на день звернення з позовом становив 13 млн 308 тис. 469 грн. 33 коп., а більшість цінного майна перебуває в іпотеці - накладення арешту на майно та на грошові кошти, що належать відповідачу, є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тому незабезпечення позову обґрунтовано може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Аргументи апеляційної скарги про те, що заявленої привичем суми боргу в розмірі 13 млн 308 тис. 469 грн. 33 коп. не існує, і відповідач договори про надання поворотної фінансової позики не підписував не мають правового значення, оскільки під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті.
Доводи апеляційної скарги про те, що забезпечення позову призведе до обмеження майнових прав відповідача є безпідставними, оскільки, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так, як обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним, при цьому арешт накладається на майно лише в межах суми боргу.
Стосовно наведених у апеляційній скарзі доводів щодо незастосування судом апеляційної інстанції зустрічного забезпечення, слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 154 ЦПК України суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
З огляду на обраний вид забезпечення позову, який не впливає на матеріальний стан відповідача як власника майна та не призводить до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування, з урахуванням відсутності доказів завдання відповідачу збитків унаслідок накладення арешту на майно, доводи скарги щодо порушення норм процесуального права в частині зустрічного забезпечення на правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову не впливають.
Доводи касаційної скарги не містять обґрунтованих посилань на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а зводяться до незгоди заявника із застосованими заходами забезпечення позову та власного тлумачення норм цивільно-процесуального законодавства.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно вирішив правильно вирішив заяву про забезпечення позову, однак належним чином прийняте рішення не мотивував, колегія суддів вважає необхідним змінити ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 вересня 2023 року, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктона - ВН» задовольнити частково.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 вересня 2023 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий С. Г. Копаничук
судді: С. К. Медвецький
В. В. Оніщук