номер провадження справи 18/129/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2023 справа № 908/2105/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/2105/23
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Електропівденатоммонтаж" (вул.Мироносицька, 16, м. Харків, 61002)
до відповідача державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503)
про стягнення 544964,82 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Електропівденатоммонтаж" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 540569,15 грн., з яких: 403859,83 грн. основного боргу за договором № 21573/20-121-01-19-08912 від 19.12.2019, 16762,95 грн. 3% річних та 119946,37 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 21573/20-121-01-19-08912 від 19.12.2019 щодо оплати вартості виконаних будівельно-монтажних робіт за грудень 2021 року в повному обсязі та у визначений договором строк, що є підставою для стягнення заборгованості у судовому порядку з урахуванням передбачених законом компенсаційних санкцій. За доводами позивача, роботи за договором виконані позивачем у повному обсязі та прийняті замовником, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт №№ 12, 13 від 16.12.2021 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2021 року. Посилаючись на приписи ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, позивач просив позов задовольнити. До попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат позивач відніс 25000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 300,00 грн. поштових витрат.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2023 справу № 908/2105/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 14.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2105/23, присвоєно справі номер провадження 18/129/23, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2105/23; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 08.08.2023, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.
Від відповідача 20.07.2023 шляхом застосування підсистеми "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшов відзив на позов, в якому відповідач не погодився з позовними вимогами з огляду на наступне. За договором №21573/20-121-01-19- 08912 від 19.12.2019 на виконання робіт сторонами є: Підрядник - ТОВ «Електропівденатоммонтаж» та Замовник - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», роботи виконувалися на промисловому майданчику ВП ЗАЕС в м. Енергодарі. Згідно з вимогами розділу 7 «Положення про порядок укладання та ведення договорів (контрактів)» ПЛ-Д.0.04.066-20 ДП «НАЕК «Енергоатом», відокремлені підрозділи Компанії (одним з яких є ВП ЗАЕС) здійснюють реєстрацію договорів та додаткових угод до них в електронній інформаційній системі SAP ERP. Відбувається це шляхом завантаження проекту договору (додаткової угоди) в систему, після чого Компанія зазначає реєстраційний номер. Скановані копії оформлених договорів (додаткових угод) також завантажуються в систему. В ході виконання договорів відокремлені підрозділи ДП «НАЕК «Енергоатом» здійснюють фактурування з відображенням фактур в Єдиній інформаційній базі. Проте, а ні скановані копії актів виконаних робіт, а ні довідки вартості виконаних робіт в систему не завантажуються. Всі документи за договорами, зокрема, куратором яких є Управління капітального будівництва ВП ЗАЕС, що стосуються процедур вибору постачальника ТМЦ, робіт та послуг, документи, що підтверджують факт виконання сторонами договірних зобов'язань, а саме: копії актів здачі-приймання виконаних робіт, наданих послуг, інші документи (у тому числі, листування), що мають відношення до процедур розгляду, узгодження, затвердження, виконання і припинення договору, знаходяться в місті Енергодарі, яке з 04.03.2023 знаходиться в окупації військами РФ і доступ до яких на теперішній час тимчасово обмежений. Отже, відзив надається на підставі доданих позивачем до позовної заяви копій документів. Відповідач зазначив, що на виконання умов договору сторони оформили і підписали, зокрема, акт здачі-приймання виконаних робіт №572 від 16.12.2021 на загальну суму 403859,83 грн., до якої входить сума ПДВ 80771,97 грн. За цим актом 30.01.2022 є останнім 45-им днем виконання грошового зобов'язання з оплати всієї суми виконаних робіт за Актом, якщо позивач надає Замовнику зареєстровану податкову накладну та квитанцію про її реєстрацію. Проте, позивач на надав відповідачу ані зареєстровану податкову накладну, ані квитанцію про її реєстрацію. Виходячи з господарських відносин, які існують між сторонами, відповідач мав право в односторонньому порядку зменшити розмір оплати виконаних робіт на суму ПДВ. Крім того, до позовної заяви додана копія листа позивача №02/0277 від 26.06.2020, яким позивач повідомив відповідача про застосування касового методу податкового обліку відповідно до пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, за яким податкові зобов'язання (податковий кредит) виникають за датою оплати за товари (послуги, роботи) у грошовій або іншій формі, а постачання (отримання) товарів (послуг), виконання робіт не призводить до ПДВ-наслідків, на відміну від правила "першої події". Отже, у позивача, у зв'язку із застосуванням касового методу нарахування ПДВ, ще не виникли податкові зобов'язання на суму ПДВ в розмірі 80771,97 грн., вони виникнуть тільки після зарахування (отримання) коштів в розмірі 403859,83 грн. на рахунок платника податку в банку. За твердженням відповідача, позивач, неправильно визначивши строки оплати виконаних робіт, в тому числі і суми ПДВ, дійшов необґрунтованих висновків про порушення ВП ЗАЕС господарського зобов'язання щодо сплати суми ПДВ, що, в свою чергу, призвело до необґрунтованого нарахування суми 3% річних в розмірі 16762,95 грн. і інфляційних витрат в розмірі 119946,37 грн. Також відповідач вказав на неправильність здійсненого відповідачем розрахунку 3% річних, оскільки визначений договором строк оплати припадає на 30.01.2022, який є вихідним днем. Відповідач просив в позові відмовити.
Від позивача 31.07.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що продовж трьох років відповідач, отримавши листа позивача від 26.06.2020 № 02/0277, проти застосування касового методу у податковому обліку не заперечував. Починаючи з липня 2020 року відповідачу надавались податкові накладні на підставі платіжних доручень про зарахування коштів, зокрема, податкові накладні № 8 від 03.09.2021 та № 11 від 13.10.2021, і вони надавались за касовим методом. Отже відповідачу достеменно відомо, що податкові накладні позивач надає по факту перерахування коштів (в день оплати). Позивач зазначив, що відповідач визнав факт існування грошових зобов'язань в повному обсязі, в тому числі суму ПДВ, і за весь час дії договору не направляв позивачу жодних заяв та не вчиняв дій (правочинів) щодо зменшення ціни договору в разі відсутності зареєстрованої податкової накладної. Позивач вважає, що доводи відповідача з посиланням на п. 2.2 договору вступають у протиріччя із ст. 530 ЦК України в частині оплати суму ПДВ, оскільки умовою оплати встановлюють подію, яка настане тільки після виконання іншою стороною (замовником) зобов'язання по оплаті, що, в свою чергу, обумовлене настанням самої цієї події. Позивач вважає, що в даному випадку відповідач зловживає своїми правами.
Позивачем 31.07.2023 надано суду заяву про збільшення та уточнення розміру позовних вимог, в якій позивач збільшив період нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а також уточнив розрахунок 3% річних, просить стягнути з відповідача: 403859,83 грн. основного боргу, 17927,074 грн. 3% річних та 123177,25 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог подана до початку розгляду справи по суті, не порушує інтересів інших осіб, тому приймається судом до розгляду.
Розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 544964,82 грн., які складаються з: 403859,83 грн. основного боргу за договором № 21573/20-121-01-19-08912 від 19.12.2019, 17927,74 грн. 3% річних та 123177,25 грн. інфляційних втрат.
У запереченнях на заяву про збільшення розміру позовних вимог, наданих відповідачем через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 01.08.2023, відповідач зокрема зазначив, що розмір заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат складає більше третини суми боргу, що є підставою для їх зменшення.
Позивачем 14.08.2023 надані письмові пояснення на заперечення відповідача, в яких позивач вказав на суперечливість позиції відповідача, що не відповідає принципу добросовісності, та заперечив проти клопотання відповідача про зменшення розміру санкцій. Щодо посилання відповідача на тяжке фінансове становище позивач зазначив, що територія підприємства позивача з 24.02.2022 перебуває під загрозами обстрілами, тому прийнято рішення призупини роботу ТОВ "Електропівденатоммонтаж". Підприємство позивача внаслідок наведеного знаходиться в тяжкому фінансову становищі і докладає зусиль щоб зберегти робочі місця, але виплата заробітної працівника підприємства є дуже ускладненою у зв'язку із погашенням заборгованості контрагентами.
Також від позивача 14.08.2023 судом отримано заяву щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, в якій позивач навів детальний опис наданих адвокатам послуг та просив стягнути з відповідача 24000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідачем через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 22.08.2023 надано заперечення на заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу. Відповідач вважає суму заявлених позивачем витрат на правничу допомогу завищеною та необґрунтованою. Вказує, що спір не є складним та не потребував значного часу для виконання як юридичної, так і технічної роботи, не вимагав додаткового вивчення і аналізу законодавства України і судової практики. Звертає увагу, що справа розглядається за правилами спрощеного провадження без проведення судового засідання, тому позивач повинен був зменшити вартість наданих адвокатом послуг, проте не зробив цього. Відповідач просив у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити, а разі його задоволення, зменшити їх розмір.
Позивач у наданих суду 31.08.2023 додаткових письмових поясненнях заперечення відповідача на клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу спростовує тим, що відповідач своєї позиції відносно їх завищеного розміру не обґрунтував та не спростував факт наявності у позивача підтверджених належним доказами витрат на правову допомогу у визначеному розмірі.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/2105/23 дозволяють здійснити її розгляд по суті.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом січня-жовтня 2023 року, що загрожувало життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці, рішення прийнято без його проголошення 11.12.2023.
Розглянувши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Товариством з обмеженою відповідальністю "Електропівденатоммонтаж" (Підрядником, позивачем) та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Замовником, відповідачем у справі) 19.12.2019 укладений договір № 21573/20-121-01-19-08912 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати на свій ризик власними силами в межах вартості робіт, визначеної на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації (далі - ПКД), роботи на об'єкті ВП ЗАЕС за темою: «Реконструкція кабельної траси ВРП-750-ОДК-РЩБ блоків 1-6 для підключення пристроїв протиаварійної автоматики ВРП-750 ПЛ 750 «Каховська» на Запорізькій АЕС в м. Енергодар, вул. Промислова, 133, Будівельно-монтажні роботи», і передати виконані роботи Замовникові у встановлені строки у стані, який відповідає КПД, будівельним нормам та Технічним вимогам (додаток № 2 до цього договору).
За визначенням п. 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 8 від 30.12.2021), вартість робіт за договором складає: 3726033,67 грн., окрім того ПДВ 745206,73 грн., разом 4471240,40 грн.
Пунктом 2.2 Договору визначено, що оплата виконаних робіт за договором здійснюється за фактично наданий обсяг робіт протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3), оформленої відповідно до розділу 4 з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника. Оплата Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Відповідно до п. 3.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 7 від 15.09.2021) Підрядник зобов'язався виконати роботи у строк: грудень 2019 - 15.12.2021. Строк виконання робіт може бути переглянутий в процесі виконання робіт (п. 3.2 Договору).
У відповідності до п. 4.1 Договору Підрядник, щомісячно в строк до 20 числа місяця, надає Замовнику акт виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2В) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) в 4 екземплярах. Замовник протягом 5-ти робочих днів перевіряє реальність акта в частині об'ємів і вартості виконаних робіт, оформлює акт (ф.КБ-2В) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) у встановленому порядку або направляє вмотивовану відмову від приймання робіт.
Пунктом 4.3 Договору встановлено, що Підрядник зобов'язаний надати Замовнику податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Мінфіну № 1307 від 31.12.2015, складену в електронній формі та зареєстровану в ЄРПН шляхом направлення її на електронну адресу Замовника: «pdv1@atom/gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua». Разом з податковою накладною Підрядник надає Замовнику електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.
Згідно із п. 10.11 Договору у випадку не надання Підрядником Замовнику податкової накладної відповідно до п. 4.3 Договору, Замовник має право в односторонньому порядку зменшити розмір оплати виконаних робіт на суму ПДВ, по документах оформлених відповідно до п. 4.1 договору.
Доповнення і зміни до цього договору узгоджуються сторонами шляхом підписання відповідних додаткових угод уповноваженими особами (п. 11.3 Договору).
Пунктом 14.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 6 від 30.04.2021) передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 30.04.2022.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору Підрядник і Замовник оформили і підписали:
- довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 572 від 16.12.2021 на суму 403859,83 грн. в тому числі ПДВ 80771,97 грн.;
- акт здачі-приймання виконаних робіт №12 від 16.12.2021 на суму 62406,78 грн.;
- акт здачі-приймання виконаних робіт №13 від 16.12.2021 на суму 341453,05 грн.
Згідно з погодженим сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2022 заборгованість відповідача за Договором становить 403859,83 грн.
У зв'язку із відсутністю оплати за Договором позивачем на адресу відповідача направлена претензія вих. № 02/0032 від 11.04.2023 щодо сплати наявної заборгованості за договором.
У відповідь на претензію відповідач, листом № 21-2658/28-вих від 05.05.2023, повідомив позивач, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану та наявністю форс-мажорних обставин, які є загальновідомими, претензії будуть розглянуті після закінчення або скасування воєнного стану в Україні.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних будівельних робіт у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішень суду.
Нормами статті 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Статтею 854 ЦК України передбачено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно зі ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Обставини справи свідчать, що позивачем виконані, а відповідачем прийняті без зауважень передбачені Договором роботи, що підтверджується двостороннє підписаними сторонами - довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 572 від 16.12.2021 на суму 403859,83 грн. в тому числі ПДВ 80771,97 грн. та актами здачі-приймання виконаних робіт №№ 12, 13 від 16.12.2021.
Жодних зауважень щодо якості виконаних будівельних робіт від відповідача на момент підписання цих документів не надходило.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Строк оплати виконаних робіт визначено п. 2.2 Договору - у термін 45 календарних днів з моменту підписання сторонами Акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).
Відповідач оплату виконаних будівельних робіт не здійснив.
Стосовно вартості виконаних робіт спір між сторонами відсутній. Відповідач щодо наявності заборгованості за виконані за Договором роботи не заперечив, розмір заборгованості на суму 3230587,86 грн. (без врахування суми ПДВ 80771,97 грн.) визнав.
За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 403859,83 грн.
Доводи відповідача про неправильне визначення позивачем строку виконання Замовником зобов'язання з оплати вартості робіт з огляду на розмежування строку оплати вартості робіт в частині сплати ПДВ та застосування позивачем касового методу для цілей оподаткування ПДВ суд визнав необґрунтованими з огляду на наступне.
До позовної заяви додана копія листа позивача № 02/0277 від 26.06.2020, яким позивач повідомив відповідача про застосування касового методу податкового обліку, відповідно до пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.
Відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 ПКУ касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку, відкритих в установах банків, та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).
Отже, за касовим методом виникнення податкового зобов'язання (податкового кредиту) пов'язується з датою оплати за товари (послуги, роботи) у грошовій або іншій формі.
Разом з тим, положення п. 2.2 Договору щодо оплати покупцем частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості наданих послуг, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 ПК України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни послуги і не підлягає відокремленню.
Отже, дата виникнення податкового зобов'язання (податкового кредиту) не змінює строк виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт.
Про застосування касового методу для цілей оподаткування позивач повідомив відповідача листом від 26.06.2020 № 02/0277, заперечень щодо такого методу оподаткування відповідач не надав і впродовж тривалого часу (з липня 2020 року) позивач надавав відповідачу податкові накладні по факту оплати, жодних питань щодо зменшення ціни договору в разі відсутності зареєстрованої податкової накладної між сторонами не виникало.
Відповідно до частини 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Зважаючи на те, що при застосуванні касового методу для цілей оподаткування положення п. 2.2 Договору вступають у протиріччя зі ст.ст. 530, 854 ЦК України, оскільки цей пункт договору в частині надання податкової накладної Замовнику не може бути виконаний до оплати Замовником виконаних робіт, суд визнав, що в даному випадку має значення сам факт виконання позивачем робіт за договором та прийняття їх відповідачем, оплата вартості яких має бути проведена протягом 45-ти календарних днів з дати підписання обома сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт.
Також суд приймає до уваги, що підписаним сторонами та скріпленим печатками підприємств актом звірки взаєморозрахунків зафіксовано, що станом на 01.12.2022 заборгованість відповідача за виконані за Договором роботи складає 403859,83 грн., в яку входить і сума ПДВ.
Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем вартості виконаних робіт у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 403859,83 грн. основного боргу за виконані за Договором роботи заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.
Крім зазначеної вимоги про стягнення суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 17927,074 грн. 3% річних та 123177,25 грн. інфляційних втрат.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на умови п. 2.2 Договору Замовник мав здійснити оплату за фактично виконаний обсяг робіт по 30.01.2022 включно, оскільки це вихідний день останнім днем оплати є 31.01.2022, прострочення триває з 01.02.2022.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 01.02.2022 по 25.07.2023, суд встановив, що за заявлений позивачем період сума 3% річних складає 17927,74 грн., як і визначено позивачем., Вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом в заявленій сумі.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз'яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період: лютий 2022 року - червень 2022 року, суд встановив, що за заявлений позивачем період сума інфляційних втрат складає 123997,32 грн. Оскільки суд на має повноважень виходити за межі заявлених позовних вимог, вимога про стягнення інфляційних задовольняється судом в визначеній позивачем сумі 123177,25 грн.
Відносно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат суду зазначає наступне.
Клопотання відповідача обґрунтоване приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, настанням форс-мажорних обставин та втратою відповідачем значної частини виробних потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС. Відповідач вважає, що оскільки розмір заявлених компенсаційних санкцій складає більше третини основного боргу, наявні підстави для зменшення розміру 3% річних а інфляційних втрат.
Однак, 3% річних та інфляційні втрати не є неустойкою. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, заявляючи вимогу щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат з простроченої суми боргу, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.
Відносно посилання відповідача на засвідчені листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 форс-мажорні обставини, наявність яких звільняє відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суд визнав необхідним відзначити наступне.
Військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (з подальшим продовженням), відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Разом з тим, суд звертає увагу, що Національним банком України прийнято постанову № 18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (з наступними змінами та доповненнями), якою з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи в умовах воєнного стану визначено, що: банки продовжують роботу з урахуванням обмежень, визначених цією постановою; безготівкові розрахунки здійснюються без обмежень. Отже, воєнний стан не створив жодних обставин, які об'єктивно унеможливлюють здійснення розрахунків за діючими між сторонами договорами з використанням банківської системи.
Таким чином, як оприлюднення листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, так і наявність сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення від виконання договірних зобов'язань, про що зазначив Верховний Суд в постанові від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20.
Верховний Суд України у постанові від 12.04.2017 у справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі, встановлені ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, як і наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.
Отже, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання зобов'язань. Тобто підлягає доведенню зв'язок між невиконанням зобов'язань і воєнними діями в Україні.
Згідно із п. 13.3 Договору сторона, що потрапила під дію форс-мажору, зобов'язано не пізніше 10 днів з моменту його настання або припинення сповістити іншу сторону про настання або припинення обставин, які перешкоджають виконанню договору.
Дія форс-мажорних обставин підтверджується відповідно до чинного законодавства України.
Відповідач на виконання пункту 13.3 Договору позивача про настання для нього форс-мажорних обставин, які заважають виконанню умов цього договору, не повідомляв.
Крім того, 45-ти денний строк для оплати закінчився до початку збройної агресії, а отже заборгованість за договором № 21573/20-121-01-19-08912 від 19.12.2019 виникла у відповідача ще до введення на території України воєнного стану.
Суд також зазначає, що посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення його від відповідальності, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, у тому позивач у справі (ТОВ "Електропівденатоммонтаж") також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату визначених законом нарахувань як способу захисту його майнових прав, передбаченого законом.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт в повному обсязі і у визначений Договором строк, або підстав для звільнення від такого зобов'язання, не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Стосовно розподілу інших судових витрат господарський суд зазначає наступне.
До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем включено 25000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 300,00 грн. поштових витрат.
В наданій суду 14.08.2023 заяві щодо вирішення питання про розподіл судових витрат позивач визначив розмір понесених витрат на правову допомогу в сумі 24000,00 грн., які він просив стягнути з відповідача.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.
Відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Як вбачається з матеріалів справи, за умовами укладеного ТОВ "Електропівденатоммонтаж" (Клієнт) та адвокатом Гордеюк Олександром Володимировичем (Адвокат) договору № ЕП-01-04/2023 про надання правової допомоги від 01.04.2023 Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу (послуги адвоката), що полягає у витребуванні на користь Клієнта усіма законними способами заборгованості, яка виникла у ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС», м. Енергодар, Запорізька область, код ЄДРПОУ 19355964, (далі - Боржник), перед Клієнтом - ТОВ "Електропівденатоммонтаж" (м. Харків, код ЄДРПОУ 21242894) за Договором №21573/20-121-01-19-08912 від 19.12.2019 із Додатками, а також стягнення на користь Клієнта збитків та стягнення всіх законних штрафних санкцій з Боржника, що можуть виникнути у зв'язку із невиконання Боржником Договору 21573/20-121-01-19-08912.
Відповідно до п. 4.2 цього договору Клієнт оплачує правову допомогу виходячи з наступного: за правовий аналіз документації Клієнта, розрахунок всіх штрафних санкцій, підготовку претензії, позову та усього необхідного комплекту документів для суду, подачу позову з комплектом додатків до суду, представництво інтересів Клієнта у суді першої інстанції та на стадії виконання судового рішення - комплексно гонорар Адвоката складає 24000,00 грн.
У разі, якщо обсяг витраченого Адвокатом часу перевищить сукупно 40 годин, Клієнт оплачує витрачений Адвокатом додатковий час із розрахунку 600,00 грн., за одну годину додатково наданих послуг (п. 4.3 договору).
На виконання договору № ЕП-01-04/2023 про надання правової допомоги від 01.04.2023 сторонами підписаний акт приймання передачі наданих послуг від 07.08.2023, згідно з яким узгоджено наступні юридичні послуги:
- вивчення та правовий аналіз договору та всієї первинної документації стосовно взаємовідносин між ТОВ "Електропівденатоммонтаж" та ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція», що виникли за Договором № 21573/20-121-01-19-08912 від 19.12.2019, в тому числі, Додатку № 1 до Договору № 21573/20-121-01-19-08912 (Договірна ціна на будівництво), Додаткових угод №№ 1-8 до цього Договору, Додатку № 1 до Додаткової угоди № 1 до Договору, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 572 від 16 грудня 2021 року по формі КБ-3, Акта № 12 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року по формі КБ-2 від 16 грудня 2021 року, Акта № 13 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року по формі КБ-2 від 16 грудня 2021 року, Акта звірки взаємних розрахунків по стану за період грудень 2021 - листопад 2022, листа №21-1334/08-вих від 17.03.2023 про направлення відповідачем позивачу акта звіряння взаємних розрахунків, листа Позивача №02/0277 від 26.06.2020 про застосування касового методу (3,0 години);
- відповідно до п. 7 ч. 1 до ст. Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» проведення опитування відповідальних працівників ТОВ "Електропівденатоммонтаж" (за їх згодою), які займалися супроводженням договору з відповідачем, щодо особливостей виконання сторонами договору між позивачем та відповідачем (1,0 година);
- формування найбільш вигідної для інтересів Клієнта правової позиції в справі, опрацювання нормативно-правових актів, що регулюють спірні між позивачем та відповідачем відносини (1,5 години);
- складання претензії від 11 квітня 2023 року № 02/0032 в адресу Боржника (1,0 година);
- аналіз через правові бази та шляхом вивчення Єдиного державного судового реєстру України взаємовідносин відповідача зі своїми контрагентами та правової позиції Відповідача в схожих справах; таке вивчення аргументації відповідача (що застосовувалась ним для обґрунтування правової позиції в інших схожих справах) необхідно було для розуміння перспектив потенційної екстраполяції подібних аргументів відповідача в його позицію у майбутньому судовому спорі, який зараз розглядається в поточній справі (3,0 години);
- аналіз через відкриті джерела фінансово-економічного стану відповідача для вивчення перспектив та можливостей фактичного стягнення з боржника боргу на стадії виконання рішення суду, а також перспектив можливого банкрутства; також пов'язаних з цим ризиків для позивача) через велику суму загального боргу відповідача (1,5 години);
- підготовка позову, розрахунок процентів річних, інфляційних сум, підготовка необхідного комплекту додатків до позову, відправлення одного комплекту копій всіх документів в адресу відповідача, відправлення позову до суду (5,0 години);
- правовий аналіз Відзиву на позов Відповідача та складання відповіді на відзив (5,0 годин складання заяви про уточнення та збільшення розміру позовних вимог (3,0 години);
- складання додаткових письмових пояснень по справі у відповідь на Заперечення Відповідача проти заяви про збільшення розміру позовних вимог (3,0 години).
В акті зазначено, що вищевказаний обсяг послуг адвоката (27,0 годин) не перевищив прогнозований сторонами в погодинному вимірі обсяг послуг, вказаний в пункті 4.3. Договору про надання правової допомоги (40 годин), а тому гонорар адвоката не перевищує 24000,00 грн.
На виконання умов договору про надання правової допомоги позивач перерахував адвокату Гордеюку О.В. платіжним дорученням №833 від 07.08.2023 року гонорар у сумі 24000,00 грн. На підтвердження повноважень адвоката Гордеюка О.В. на представництво інтересів ТОВ "Електропівденатоммонтаж" до матеріалів справи позивачем також долучено оригінали ордеру серія ХВ № 000061 від 01.04.2023 та довіреності від 10.04.2023.
Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За визначенням ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Отже, суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус адвоката Гордеюка О.В., а відтак правова природа зазначених витрат ТОВ "Електропівденатоммонтаж" є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв'язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У запереченнях на заяву позивача відповідач не погодився з зазначеним позивачем розміром витрат на правову допомогу в сумі 24000,00 грн., просив у стягненні цієї суми відмовити або зменшити.
Суд враховує, що договором № ЕП-01-04/2023 про надання правової допомоги від 01.04.2023 сторони узгодили порядок оплати наданих послуг у фіксованому розмірі за певні послуги.
За правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України. Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Правомірність та дійсність понесення позивачем відповідних витрат підтверджується матеріалами справи.
Розмір наведених витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд визнав співмірним заявленим у позові вимогам.
На підставі викладеного, суд визнає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 24000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язаних з розглядом справи № 908/2105/23.
Зазначені позивачем у позовній заяві 300,00 грн. поштових витрат суд не розподіляє, оскільки у заяві про розподіл судових витрат позивач такої вимоги не заявляє і відповідних доказів на їх понесення не надає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Електропівденатоммонтаж" (вул. Мироносицька, 16, м. Харків, 61002; ідентифікаційний код 21242894) 403859,83 грн. (чотириста три тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять грн. 83 коп.) основного боргу, 17927,74 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять сім грн. 74 коп.) 3% річних, 123177,25 грн. (сто двадцять три тисячі сто сімдесят сім грн. 25 коп.) інфляційних втрат, 8174,47 грн. (вісім тисяч сто сімдесят чотири грн. 47 коп.) судового збору та 24000,00 грн. (двадцять чотири тисячі 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 14.12.2023.
Суддя В.В. Левкут