Справа № 307/4264/23
Провадження № 2-а/307/30/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І. при секретарі Она О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. В позовній заяві зазначив, що постановою інспектора СРПП Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції Гойчук Василя Юрійовича серії БАВ №268611 від 19.09.2023 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за ч.5 ст. 121 КУпАП за те, що 19.09.2023 року, біля 10 год. 55 хвилин, він керував автомобілем марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1 , не був пристебнутий паском безпеки і під час зупинки працівником поліції він не ввімкнув аварійну сигналізацію, чим порушив вимоги п.п.2.3.6, та 9.9«б» ПДР України.Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною з наступних підстав. 19 вересня 2023 року він на автомобілі марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1 , їхав з смт Тересва у м. Львів. В салоні автомобіля, крім нього, у якості пасажирів знаходилася його дружина та неповнолітній син. Коли він проїжджав с. Сойми, це було біля 11 години 00 хвилин, на перехресті доріг, він повернув праворуч. В цей час на дорозі стояв службовий автомобіль працівників поліції та біля нього були двоє поліцейських. Коли він проїжджав біля них, один з працівників поліції жестом руки, у якій тримав світловідбивний жезл, вказав, щоб він зупинився на правому узбіччі, що саме він і зробив. Причина зупинки стала дивною, оскільки жодних пунктів Правил дорожнього руху він не порушував. Він зупинився на правому узбіччі та увімкнув аварійну світлову сигналізацію. Працівник поліції, який підійшов до автомобіля, сказав, що він не був пристебнутий паском безпеки, при цьому він не представився і не повідомив причину зупинки автомобіля. На це він відповів, що такого не може бути, так як він і його дружина, на момент зупинки були пристебнуті пасками безпеки. Тоді працівник поліції сказав пред'явити документи, а саме посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також страховий поліс цивільної відповідальності, на що він відповів, що документи знаходяться у багажному відділенні автомобіля, і йому необхідно вийти з автомобіля. Тоді поліцейський сказав, щоб він вимкнув двигун та аварійну сигналізацію і вийшов з автомобіля, що він і зробив. Після перевірки наданих ним документів, працівник поліції сказав, щоб він слідував за ним до службового автомобіля. Він поцікавився навіщо, на що той відповів, що для складання постанови про порушення ПДР України. Тоді він попередив поліцейського, що не порушував жодних пунктів ПДР України і у разі винесення ним такої постанови він буде її оскаржувати у судовому порядку. У подальшому працівник поліції Гойчук В.Ю. виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП. Жодного з викладених у постанові серії БАД №268611 від 19.09.2023 року адміністративних правопорушень він не вчиняв, а також те, що працівником поліції який виніс вказану постанову не наведено жодного доказу вчинення ним адміністративного правопорушення та не роз'яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП. У постанові, він власноручно зробив запис про те, що з вказаними правопорушеннями не згідний, так як їх не вчиняв. Вважає, що поліцейським незаконно розглянуто справу на місці, чим позбавив його можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП. Поліцейським порушено вимоги процедури розгляду справи, установленої статтями 278-279 КУпАП, у працівника поліції відсутні докази вини, а тому відсутній склад правопорушення, із за чого вказана постанова підлягає до скасування.
Просить суд визнати протиправною та скасувати постанову серії БАД №268611 від 19.10.2023 року, винесену інспектором СРПП Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенантом поліції Гойчук В.Ю. про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Представник Головного управління Національної поліції в Закарпатській області надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що посилання позивача на порушення поліцейським його права на правову допомогу, порядок розгляду справи, а також не роз'яснення йому жодних прав та обов'язків, пояснює тим, що в постанові серії БАД №268611 від 19 вересня 2023 року в графі «Права за ст.268 КУпАП» та строк оскарження за ст.289 КУпАП мені роз'яснено» міститься його підпис, а також це спростовується відеозаписом. Перші хвилини відео підтверджуються тим, що позивач ОСОБА_1 під час зупинки його поліцейським не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, а тому здійснив правопорушення передбачене ст.125 КУпАП (п.9.9«б» ПДР). Відтак, відео-доказ спростовує доводи позивача у позовній заяві про те, що він зупинився на правому узбіччі дороги та увімкнув аварійну сигналізацію. Просить суд, відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Закарпатській області.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просить позов задовольнити. На подальший розгляд справ в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, а тому суд в порядку ст.205 ч.1 КАС України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Представник Головного управління Національної поліції в Закарпатській області в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, а тому суд в порядку ст.205 ч.1 КАС України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
На підставі ст. 229 ч.4 КАС України, у зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що згідно постанови серії БАД №268611 від 19.09.2023 року, складеної не в автоматичному режимі, позивач ОСОБА_1 притягнутий інспектором СРПП Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області до відповідальності за порушення п.2.3«в», п.9.9«б» Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ст.121 ч.5, ст.125 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.
За змістом оскаржуваної постанови водій ОСОБА_1 , 19 вересня 2023 року, о 10 год. 55 хв., керував транспортним засобом та не був пристебнутий паском безпеки, під час зупинки працівниками поліції не ввімкнув аварійну сигналізацію, чим порушив .2.3«в», п.9.9«б» Правил дорожнього руху, та вчинив правопорушення, передбачені ст. 121 ч.5, ст.125 КУпАП України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306.
У пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно пункту 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п.2.3«в» Правил дорожнього руху, який згідно оскаржуваної постанови поліцейського порушив позивач ОСОБА_1 , передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів; (пункт змінено 11.11.2020).
Пунктом п.9.9«б» Правил дорожнього руху,який згідно оскаржуваної постанови поліцейського порушив позивач ОСОБА_1 , передбачено, що аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Таким чином, суд звертає увагу, що зазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Про те, на виконання вимог чинного законодавства, зокрема, зазначених правових положень та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року, в матеріалах справи не міститься жодного належного доказу вчинення водієм ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов'язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
У справі "Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain" від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться.
При цьому суд зазначає, що окремо сама по собі постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не може бути належним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення. Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо надання достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, викладеним у постанові від 23.10.2019 року у справі N 357/10134/17 (провадження № К/9901/32368/18).
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 125 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність осіб за Інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу.
Частина 5 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність осіб за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови серії БАД №268611 від 19 вересня 2023 року відносно ОСОБА_1 , жодних пояснень свідків та доказів здійснення фото чи відео фіксації, які б підтвердили порушення позивачем Правил дорожнього руху, крім викладених поліцейським обставин, в постанові не міститься.
Суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи та постанови про адміністративне правопорушення, відповідачем при винесені оскаржуваної постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, при цьому позивач вчинення правопорушення заперечує.
Оскаржувана постанова містить відомості про те, що було вчинено адміністративне правопорушення позивачем ОСОБА_1 , однак не містить посилань на будь-які докази фото чи відео фіксації, пояснення свідків, які б підтвердили порушення позивачем Правил дорожнього руху, за що була б передбачена відповідальність.
Також, суд зазначає, що на підтвердження правомірності притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п.2.3«в», п.9.9«б» Правил дорожнього руху відповідачем доданодо відзиву на позовну заяву диск із відеозаписом події (а.с.47).
Суд звертає увагу, що в графі 7 «до постанови додаються» постанови серії БАД №268611 від 19 вересня 2023 рокув порушення вимог ч.3 ст.283 КУпАП відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
А тому, посилання відповідача на доданий до відзиву диск із відеозаписом події, на якому, на думку представника відповідача, зафіксовано порушення позивача, є безпідставними і не можуть братись судом до уваги, оскільки приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскарженій постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фотофіксацію чи відеозапис, така фотофіксація чи відеозапис, згідно з вимогами статті 74 КАС України, не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення.
Вищезазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 524/9716/16-а.
Таким чином, поданий до суду диск із відеозаписом події є недопустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення, оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилання на такий доказ.
При цьому, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Суд вважає, що постановою про притягнення до адміністративної відповідальності не підтверджується факт порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху, оскільки відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. 251, 252, 280 КУпАП, які свідчать про вчинення позивачем порушень вимог Правил дорожнього руху та наявність в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.125, ч.5 с.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Статтею 286 КАС України передбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
А тому, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для скасування постанови інспектора СРПП Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області від 19 вересня 2023 року серії БАД №268611 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 гривень на ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ст.125 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ст.125 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 536 гривень 80 копійок.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 77, 79, 205, 223, 242, 243, 246, 286 КАС України, ст. ст. 7, 121, 125, 222, 245, 247. 251, 252, 255, 256, 258, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Скасувати постанову інспектора СРПП Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області від 19 вересня 2023 року серії БАД №268611 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 гривень на ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ст.125 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ст.125 КУпАП, - закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом десяти днів з дня проголошення (складення) рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ., РНОКПП - НОМЕР_2 .
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Закарпатській області,код ЄРДПОУ - 40108913, адреса: м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13, Закарпатської області, України.
Головуючий : В.І. Бобрушко