Справа № 627/619/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року смт. Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі
головуючої Вовк Л. В.
з участю секретаря судового засідання Тішакіної Л.В.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки, адвоката Колісник І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю,
УСТАНОВИВ:
У липні 2023 року ОСОБА_1 ,через свого представника адвоката Колісник І.І., звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд визнати за ОСОБА_1 особистою приватною власністю квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з 1987 по грудень 2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано. В період шлюбу 18.10.2002 ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким вона набула у власність квартиру АДРЕСА_1 . Зазначена квартира хоча і була набута за час шлюбу з відповідачем, проте була куплена нею виключно за особисті кошти, які їй були подаровані батьками . Отже, спірна квартира не була набута у шлюбі за спільний сімейний бюджет та не є спільною сумісною власністю подружжя, а є її особистим майном. Після фактичного розриву відносин сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна. Позивачка вважає квартиру особистою приватною власністю , так як придбана за особисті кошти .
У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов , просять задовольнити.Проти заочного розгляду справи не заперечували.
Відповідач до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце слухання справи був повідомлений належним чином та у встановлений законом строк і порядок, про що свідчать розписки про отримання судових повісток та оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, відзив не подав.
У відповідності до ст. 280, 223 ч. 4 ЦПК України, враховуючи те, що відповідач про слухання справи повідомлений належним чином, однак в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Зі згоди представника позивача та позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, заслухавши пояснення позивачки , її представника, допитавши свідків , дослідивши письмові докази, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що з 05.09.1987 по 04.12.2012 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 04.12.2012 у справі № 2022/1676/2012. ( а.с. 16-17) .Вказане рішення набрало законної сили 31.12.2012 , що вбачається з Реєстру судових рішень.
Сторони по справі неповнолітніх дітей не мають.
18.10.2002 позивачкою ОСОБА_1 , в період шлюбу , була придбана квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу, укладеного з продавцем ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідченого державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області Гук С.Ю., реєстровий № 3126. ( а.с. 18-19)
Відповідно до п.2 вказаного Договору продаж квартири вчинено за 4300,00 грн , які повністю отримані продавцями від покупця ОСОБА_1 .
Згідно із реєстраційним посвідченням , виданого Краснокутським БТІ Харківської області від 18.10.2002 , за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на спірну квартиру , на підставі договору купівлі - продажу від 18.10.2002 та записано в реєстрову книгу №3 за реєстровим № 206 ( а.с. 20)
Довідкою КП « Краснокутське БТІ» від 10.05.2023 за № 266 підтверджується , що станом на 31.12.2012 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 . Загальна площа квартири складає 42,70 кв.м , житлова площа 23,10 кв.м , самочинних будівель та перепланувань не має. ( а.с. 21 )
Також про те , що адреса об'єкта нерухомого майна, загальна та житлова площа не змінилися , самочинних будівель та перепланувань не має , свідчить технічний паспорт КП « Краснокутське БТІ» від 10.05.2023 ( а.с. 22-29)
Відповідно до звіту про оцінку майна ФО-П ОСОБА_6 від 10.05.2023 , ринкова вартість спірної квартири АДРЕСА_1 складає 101 500,00 грн. ( а.с. 30-33)
Як свідчить довідка старости Пархомівського старостинського округу апарату Краснокутської селищної ради від 02.05.2023 , згідно записів погосподарської книги №21 Пархомівського старостинського округу , за ОСОБА_1 рахується вище вказана житлова квартира. ( а.с. 15 )
Допитані по справі свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили суду , що сторони через постійні сварки часто разом не проживали . В 2002 році позивачці , на її День народження , родичі подарували кошти для купівлі квартири. Зі слів позивачки, їм відомо , що ОСОБА_1 на подаровані гроші придбала спірну квартиру АДРЕСА_1 . Окрім того , свідки пояснили , що на час купівлі квартири , сторони разом не проживали . Після придбання позивачкою нерухомості , сторони помирилися та відповідач деякий час проживав у спірній квартирі , а потім між сторонами знову виникла сварка і більше вони спільно не проживали.
Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Підставами позовних вимог ОСОБА_1 є визнання за нею права особистої приватної власності на вказану квартиру, у зв'язку з тим, що вона набута нею у період шлюбу, але придбана за особисті кошти, отриманих в подарунок від батьків, за час окремого проживання з чоловіком .
Статтею 51 Конституції України закріплено, що кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Зі змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України, власність у сім'ї існує y двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.
Відповідно до частин першої та другої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічне положення міститься й в частині третій статті 368 ЦК України.
Згідно статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними. Аналогічне положення закріплене в частині другій статті 372 ЦК України.
Набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, тобто, ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.
Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.
Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі №372/504/17.
У разі придбання майна у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Вирішуючи спір між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Отже, визнаючи право особистої приватної власності одного з подружжя на майно, суд повинен установити той факт, що джерелом його набуття були особисті кошти цієї особи. Такі обставини підлягають доведенню.
Стаття 57 СК України передбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Частиною 6 ст.57 СК України передбачено , що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що спірна квартира, була придбана 18.10.2002, тобто на момент перебування сторонами в шлюбі. Відтак, у цьому випадку діє презумпція спільності майна, набутого подружжям у шлюбі. Належних, допустимих і достовірних доказів про те, що спірна квартира придбана саме за особисті кошти позивачки , подарованих їй батьками , остання не надала і таких судом не здобуто.
Показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що спірна квартира була придбана в період окремого проживання сторін та за особисті кошти позивачки , не підтверджують ні факт передачі коштів , а ні факт витрачання саме цих коштів на об'єкт нерухомого майна.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази, які б підтверджували окреме проживання сторін у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин на період придбання спірної квартири.
Отже, суд вважає , що спірна квартира АДРЕСА_1 є об'єктом спільної сумісної власності сторін , незалежно від того, що придбана на ім'я позивачки ОСОБА_1 , належними та допустимими доказами презумпція права спільної сумісної власності подружжя не спростована , тому позовна заява ОСОБА_1 про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.57, 60, 61, 69-72 СК України, ст.7, 10, 76, 81, 258, 259, 263-265,280-284 , 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю - залишити без задоволення .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його проголошення .
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП : НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя Л. В. Вовк