Справа №639/5098/21
Провадження №2/639/212/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
Жовтневий районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Рубіжного С.О.,
за участю секретаря - Чубенко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання права особистої власності на частку квартири та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на квартиру, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова перебуває вищевказана цивільна справа.
В судове засідання 14.12.2023 року позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи, повідомлена належним чином, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суду не повідомила, заяву про розгляд справи за її відсутності не подавала.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи, повідомлений належним чином, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не подавав.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні заяви підлягають залишенню без розгляду, виходячи з наступного.
23 липня 2021 року до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла позовна заява від позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_1 про визнання права особистої власності на частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 29 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити загальне позовне провадження. Призначено підготовче судове засідання.
19 серпня 2021 року на адресу суду, від відповідача ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 , відповідно до якої просить відмовити в задоволенні позову та визнати за ним прав особистої приватної власності на всю квартиру за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 20 серпня 2021 року прийнято зустрічний позов та об'єднано його в одне провадження з первісним. Викликано сторони у підготовче засідання.
11 квітня 2023 року на адресу суду від Другої Харківської міської державної нотаріальної контори на виконання запиту суду від 30.03.2023 надійшла інформаційна довідка зі спадкового реєстру після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
20 квітня 2023 року через канцелярію суду від відповідача - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого він просив суд витребувати з відокремленого підрозділу Другої Харківської міської державної нотаріальної контори спадкову справу про прийняття спадщини після смерті померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 01 травня 2023 року клопотання відповідача - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про витребування доказів - задоволено.
Витребувано з відокремленого підрозділу Другої Харківської міської державної нотаріальної контори копію спадкової справи про прийняття спадщини після смерті померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16 травня 2023 року на виконання ухвали суду надійшла копія спадкової справи №484П/2121.
Ухвалою від 02 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі. Призначено справу до судового розгляду.
В судові засідання які були призначені на 15 листопада 2023 року та на 14 грудня 2023 року позивач за основним позовом та позивач за зустрічним не з'явились, про день, час та місце слухання справи повідомлялись шляхом направлення на їх адресу судових повісток.
06.11.2023 та 05.12.2023 були повернуті до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», крім того шляхом направлення електроних листів, на зазначені сторонами адреси, документу «судова повістка про виклик до суду», які були доставлені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 03.10.2023 та 02.11.2023.
Відповідно до частини 1 статті 43 ЦПК України учасники справи мають право користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Проте, в жодне із призначених підготовчих та судових засідань, які відбулися, позивач та позивач за зустрічним позовом так і не з'явились, заяв про розгляд справи за їх відсутності суду не надавали.
Згідно з ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість з'явлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;
5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Частиною 5 ст. 223 ЦПК України встановлено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Вказані положення також зазначені у ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Тобто, законом не вказано про врахування поважності причин повторної неявки позивача, зазначені зміни до законодавства внесені з метою недопущення зловживання особами, які беруть участь у справі, своїми процесуальними правами.
Таке положення закону пов'язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою ст. 210 ЦПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
При цьому законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду з правом на компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 5 ст. 142 ЦПК України), а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч. 2 ст. 257 ЦПК України).
Отже, згідно із вимогами ЦПК України суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і це не може бути підставою для скасування постановленої ним ухвали про залишення заяви без розгляду.
Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Крім того, слід зазначити, що Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 у судове засідання не з'явились, неодноразово належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи по суті, процесуальний обов'язок щодо повідомлення суду про зміну місця проживання або місця перебування не виконано. В судове засідання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не з'явились, поважність їх неявки не доведена, та судом не встановлена.
Отже, обставини неявки у судові засідання позивача ОСОБА_1 та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 яким було відомо наявність цивільної справи за їх позовами в суді, неодноразові виклики в судові засідання, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ними своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що призводить до затягування судового розгляду даної справи, яка тривалий час не може бути вирішена по суті.
Судом враховується інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.01.2012 р., згідно якого суд відкладає розгляд справи лише у разі першої неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача без поважних причин. При повторній неявці належним чином повідомленого позивача, від якого не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду, тобто законодавець не передбачив врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду.
Згідно ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання права особистої власності на частку квартири та зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на квартирупідлягають залишенню без розгляду.
Залишення позову без розгляду не позбавляє позивача повторно звернутися до суду в силу ч.2 ст. 257 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 10, 43, 44, 210, 223, 257 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання права особистої власності на частку квартири - залишити без розгляду.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на квартиру - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом пятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 14.12.2023.
Суддя С.О. Рубіжний