Справа № 131/746/23
Провадження № 2/131/321/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.12.2023 м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Коваля А.М.,
за участю секретаря судового засідання Чех Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Жорнище» про розірвання договорів оренди землі,-
учасники: представник позивача - адвокат Якименко О.О., представник відповідача - адвокат Путілін Є.В.,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом, в якому вказала, що 06 грудня 2016 року між нею та ПрАТ «Жорнище» було укладено договір оренди № 1130 земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 2,0749 га, кадастровий номер 0521282400:01:000:0385, яка розташована на території Іллінецької міської ради (раніше - Жорницької сільської ради), строком на 10 років.
Також 06 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Жорнище» було укладено договір оренди № 1131 земельної ділянки №222, площею 0,8397 га, кадастровий номер 0521282400:03:000:0288, яка розташована на території Іллінецької міської ради (раніше - Жорницької сільської ради), строком на 25 років.
Відповідно до п. 5. договору оренди землі №1130 від 06 грудня 2016 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на дату підписання договору з урахуванням коефіцієнта індексації 3,2 становить 60317,28 грн.
Згідно п. 9. вказаного договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в сумі складає 3015,87 грн. на рік, або в натуральній формі с/г продукцією, яка виробляється орендарем по ціні не більшою за закупівельну в регіоні.
Відповідно до п. 10. договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.
Згідно п. 11. орендна плата вноситься один раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 15 грудня поточного року.
Пунктом 13. передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
Відповідно до п. 5. договору оренди землі № 1131 від 06 грудня 2016 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на дату підписання договору з урахуванням коефіцієнта індексації 3,2 становить 24122,29 грн.
Згідно п. 9. вказаного договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в сумі складає 1206,11 грн. на рік, або в натуральній формі с/г продукцією, яка виробляється орендарем по ціні не більшою за закупівельну в регіоні.
Відповідно до п. 10. договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.
Згідно п. 11. орендна плата вноситься один раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 15 грудня поточного року.
Пунктом 13. Передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
Проте, відповідач в порушення договірних умов обчислював розмір орендної плати без урахуванням вищевказаної індексації і, відповідно, систематично в період з 2017 по 2022 роки не сплачував орендну плату в договірних розмірах. Навіть той розмір орендної плати, що вказаний в договорах та додаткових угодах, виплачувався не в повній мірі та не у передбачені строки, чим значною мірою було позбавлено позивача доходів, на які він розраховував при укладенні Договорів оренди землі.
Відповідач ПрАТ «Жорнище» подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позов вважає необгрунтованим та безпідставним, так як ПрАТ «Жорнище» в повному обсязі виконували свої зобов'язання щодо сплати позивачу орендної плати, в тому числі, з урахуванням індексу інфляції за договорами оренди, що підтверджується бухгалтерською довідкою ПрАТ «Жорнище» за 2017-2022 роки та первинними бухгалтерськими документами.
Зокрема, за 2017 рік по договору оренди земельної ділянки № 1130 від 06.12.2016 року №1131 від 06.12.2016 року при необхідності виплати орендної плати 3015,87 грн та 1206,11 грн з урахуванням індексації та індексу інфляції 3429,04 грн та 1371,34 грн, відповідно до первинних бухгалтерських документів ОСОБА_1 було нараховано орендну плату у розмірі 8446,57 грн, утримано ПДРФО 18% = 1519,91 грн, військовий збір 1,5% = 126,66 грн.
За 2018 рік по договору оренди земельної ділянки № 1130 від 06.12.2016 року №1131 від 06.12.2016 при необхідності виплати орендної плати 3015,87 грн та 1206,11 грн з урахуванням індексації та індексу інфляції 3765,08 грн. та 1505,73 грн. Відповідно до первинних бухгалтерських документів ОСОБА_1 було нараховано орендну плату у розмірі 20265,49 грн, утримано ПДРФО 18% = 3647,79 грн, ВЗ 1,5% = 303,98 грн.
Зокрема, за 2019 рік по договорах оренди земельної ділянки № 1130 від 06.12.2016 року, № 1131 від 06.12.2016 року при необхідності виплати орендної плати 3015,87 грн та 1206,11 грн з урахуванням індексації та індексу інфляції 3919,44 грн та 1567,46 грн, відповідно до первинних бухгалтерських документів, ОСОБА_1 було нараховано орендну плату у розмірі 20265,48 грн, утримано ПДРФО 18% = 3647,79 грн та ВЗ 1,5% = 303,98 грн.
За 2020 рік по договорах оренди земельної ділянки № 1130 від 06.12.2016 року та №1131 від 06.12.2016 року при необхідності виплати орендної плати 3015,87 грн. та 1206,11 грн з урахуванням індексації та індексу інфляції 4415,41 грн та 1645,83 грн, відповідно до первинних бухгалтерських документів, ОСОБА_1 було нараховано орендну плату у розмірі 25333,28 грн, утримано ПДРФО 18% = 4559,73 грн та ВЗ 1,5% = 379,98 грн.
Зокрема, за 2021 рік по договорах оренди земельної ділянки № 1130 від 06.12.2016 року та №1131 від 06.12.2016 року при необхідності виплати орендної плати 3015,87 грн та 1206,11 грн з урахуванням індексації та індексу інфляції 4526,95 грн та 1810,41 грн, відповідно до первинних бухгалтерських документів, ОСОБА_1 було нараховано орендну плату у розмірі 9646,57 грн, утримано ПДРФО 18% = 1519,91 грн та ВЗ 1,5% = 126,66 грн.
За 2022 рік по договорах оренди земельної ділянки № 1130 від 06.12.2016 року та № 1131 від 06.12.2016 рік при необхідності виплати орендної плати 3015,87 грн та 1206,11 грн з урахуванням індексації та індексу інфляції 5730,11 грн та 2291,97 грн, відповідно до первинних бухгалтерських документів, ОСОБА_1 було нараховано орендну плату у розмірі 7482,79 грн, утримано ПДРФО 18% - 1563,38 грн та ВЗ 1,5%= 130,28 грн.
Отже, лише в 2022 році в зв'язку з військовим станом та неможливості реалізації сільськогосподарської продукції було виплачено менший розмір орендної плати. Отже, вказані обставини свідчать про відсутність систематичного порушення виплати орендної плати, а лише щодо разового порушення, що не є підставою для розірвання договору оренди.
Таких чином праві підстави для розірвання договору оренди землі з підстав систематичної несплати орендної плати відсутні.
14 серпня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Якименко О.О. подав заяву про зміну підстав позову, в якому зазначив, що в усі роки з 2017 - 2022 роки відповідачем виплачувалася загальна орендна плата без її визначення за кожним окремим договором, що відповідач підтвердив своїм відзивом на позовну заяву, де також не визначається орендна плата за кожним договором.
Вказане зроблено умисно, оскільки в цей період, крім договорів, які є предметом позову, діяв ще договір №307 від 25.04.2013 оренди земельної ділянки площею 0,8324 га, кадастровий номер 0521282400030000061, до якого 20.10.2016 укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №307, згідно п. 1.3 якої відповідач повинен сплачувати орендну плату у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки землі, яка на момент підписання угоди становила 24 122,29 грн, що складає 1 206,11 грн. Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 7 травня 2021 року у справі № 131/895/19 було розірвано договір оренди землі № 307. Постановою Вінницького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року вказане рішення залишено без змін.
Також у цей період діяв договір № 306 від 25.04.2013 оренди земельної ділянки площею 2,2186 га, кадастровий номер 0521282400010000392, до якого 20.10.2016 укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №306, згідно п. 1.3 якої відповідач повинен сплачувати орендну плату у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки землі, яка на момент підписання угоди становила 60 317, 28 грн, що складає 3015,87 грн. Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 5 травня 2021 року у справі № 131/892/19, було розірвано договір оренди землі № 306. Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2022 року дане рішення залишено без змін.
Таким чином, з загальної орендної плати, що виплачувалася відповідачем в період з 2017 по 2022 роки це: 50 % орендної плати за договорами № 1130 від 06.12.2016 року та № 1131 від 06.12. 2016 року у 2017-2021 роках; 58,3 % у 2022 році.
З цієї суми розмір орендної плати за договором № 1130 від 06.12.2016 року становив - 71, 4 %, за договором № 1131 від 06.12.2016 року - 28,6 %.
До відзиву на позовну заяву додано документи, у яких зазначена загальна сума орендної плати, з якої можна визначити розмір орендної плати, що стосується саме договорів №1130 від 06.12.2016 року та №1131 від 06.12.2016 року.
Так, за 2017 рік нараховано орендну плату у розмірі 8446,57 грн (ПДРФО 18% = 1519,91 грн, ВЗ 1,5%= 126,66 грн), 50 % від якої становить 4 223,28 грн, тоді як необхідно було виплатити орендну плату з урахуванням індексації та індексу інфляції у розмірі 3429,04 грн (договір № 1130) та 1371,34 грн (договір № 1131), а всього - 4800,38 грн.
При цьому було виплачено загальну орендну плату 6800 гри (зерно) - 50 % = 3400 грн. Таким, чином недоплата становить 1400,00 грн, (4800,38- 3400.38), а в розрізі договорів: договір №1130 - 999,6 грн; договір №1131 - 400,40 грн.
У 2021 році нараховано орендну плату у розмірі 9646,57 грн (ПДРФО 18% = 1519,91 грн, ВЗ 1,5% = 126,66 грн), 50 % від якої становить - 4 823,28 грн, тоді як необхідно було виплати орендну плату з урахуванням індексації та індексу інфляції у розмірі 4526,95 грн (договір № 1130) та 1810,41 грн (договір № 1131), а всього 6337,36.
При цьому було виплачено загальну орендну плату 8000 грн (пшениця, ячмінь) - 50 % = 4000 грн.
Таким чином недоплата становить 2337,36 грн (6337,36. - 4000,00 грн), а в розрізі договорів: договір № 1130 - 1668,87 грн, договір № 1131 - 668,48 грн.
За 2022 рік нараховано орендну плату у розмірі 7482,79 грн (ПДР ФО 18% 1563,38 грн, ВЗ 1,5% = 130,28 грн), 58,3 % від якої становить 4 362,46 грн, тоді як необхідно було виплатити орендну плату з урахуванням індексації та індексу інфляції 5730,11 грн (договір № 1130) та 2291,97 грн (договір № 1131), а всього 8022,08 грн.
При цьому було виплачено загальної орендної плати 5 789,13 грн - 58,3 % = 3 375,06 грн. Таким чином, недоплата становить 4647,02 грн (8022,08 - 3375,06 ), а в розрізі договорів: договір № 1130 - 3317,97 грн, договір №1131 - 1329,04 грн.
Так, систематичне порушення відповідачем умов договорів оренди №1130 від 06.12.2016 та №1131 від 06.12.2016 полягає у тому, що відповідач не індексував орендну плату за вказаними договорами за 2017, 2021 та 2022 роки, а, отже, не доплачував орендну плату.
Тому позивач просить позовні вимоги задовільнити, розірвати договори оренди землі № 1130 від 06.12.2016 та № 1131 від 06.12.2016. Разом з тим позивач просить стягнути з відповідача 20000 грн понесених ним витрат за надання правничої допомоги.
Представник відповідача ПрАТ «Жорнище» адвокат Путілін Є.В. подав до суду відзив на заяву про зміну підстав позову, в якому зазначив, що індекс орендної плати за 2017 рік був виплачений в 2018 році.
Що стосується 2021 та 2022 років, то постановою Вінницького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 7 травня 2021 року у справі № 131/895/19, яким розірвано договір оренди землі № 307, було залишено без змін. Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2022 року рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 5 травня 2021 року у справі № 131/892/19, яким розірвано договір оренди землі № 306, було залишено без змін. З огляду на таке, підстав сплачувати орендну плату за вказані земельні ділянки за 2021 рік та 2022 рік у ПрАТ «Жорнище» не було.
За 2021 рік орендна плата була виплачена в повному обсязі та з врахуванням індексу інфляції. Крім того, при необхідності виплати орендної плати з урахуванням індексу інфляції за 2017-2022 рік у розмірі 49 986,80 грн, позивачу була виплачена орендна плата у розмірі 91 440,18 грн, що майже удвічі вища.
Таким чином, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю. Що стосується витрат на правничу допомогу, то він вважає, що вони є завищеними, тому підлягають зменшенню до 5000 грн.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, при цьому її представник адвокат Якименко О.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовільнити з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зміну підстав позову. При цьому також зазначив, що відповідач у відзиві на заяву про зміну предмету позову визнає недоплату орендної плати за 2017 рік, лише посилається на те, що індекс орендної плати за 2017 рік був виплачений у 2018 році. Однак, між сторонами не було укладено жодної угоди про сплату індексації за 2017 рік в наступному 2018 році.
Крім того, наданий відповідачем розрахунок містить неправдиві відомості, хоч і вони не свідчать про виконання договору.
Так, відповідачем змінено нормативно-грошову оцінку земельної ділянки за договорами №1130, яка станом на дату підписання договору з урахуванням коефіцієнта індексації 3,2 становила 60317,28 грн, тоді як у розрахунку відповідачем взято - 33710,62 грн.
Також, відповідачем змінено нормативно-грошову оцінку земельної ділянки за договорами №1131, яка станом на дату підписання договору з урахуванням коефіцієнта індексації 3,2 становила 24122,29 грн, тоді як у розрахунку відповідачем взято - 26340,36 грн.
У результаті вказаного, орендна плата за договором №1130 суттєво занижена.
Розрахунок нарахування та виплати орендної плати за користування земельним паєм ОСОБА_1 з урахуванням індексації ПрАТ «Жорнище» за 2021 та 2022 роки, наданий відповідачем, є неналежними та недопустимим доказом.
Відповідач зазначає, що позивачу за 2017-2022 роки сумарно була виплачена орендна плата у більшому розмірі, аніж належало, однак такі доводи не мають значення для розгляду даної справи.
Позивачем доведено, що за 2017, 2021, 2022 роки орендна плата відповідачем сплачувалася не у повному обсязі, що визначено в договорах № 1130 та №1131. Інші обставини, про які зазначає відповідач, не є предметом судового розгляду.
У вказані 2017, 2021, 2022 роки між сторонами виконувалося не два договори, які є предметом даної справи, а чотири, а тому безпідставно стверджувати, що приводом до вищевказаних підвищених виплат були саме ці два договори. Навпаки, з приводу інших двох договорів в ці роки тривав судовий спір щодо їх розірвання, а тому відповідач був заінтересований у примиренні з позивачем, а тому і збільшував плату. Це не стосується даної справи.
Сплата орендної плати в інші роки та за іншими договорами не спростовує підстав позову. Виплати за інші роки та за іншими договорами грунтуються на окремих домовленостях між сторонами, в тому числі за конкретні роки.
Між сторонами не існує жодних угод, що відповідач, збільшуючи плату в одному році, цим самим погашає несплату орендної плати за інший рік або подібне щось інше.
Такі дії не звільняють відповідача від виконання спірних договорів.
Представник відповідача адвокат Путілін Є.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та відзиві на заяву про зміну підстав позову. При цьому зазначив, що орендна плата позивачу за 2021 та 2022 роки була виплачена у повному розмірі та вчасно. Лише за 2017 рік відповідачем було виплачено індекс інфляції у 2018 році, однак це було одноразово і не свідчить про систематичні порушення.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення сторін, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.
Згідно частин 1 та 2 ст. 2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частина 1 ст. 5 ЦПК України передбачає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У ч. 1 ст. 13 ЦПК України законодавець наголосив на тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Під час розгляду цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов'язків учасниками судового розгляду, в тому числі в частині надання доказів на підтвердження позовних вимог та заперечень. Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини і відповідні їм правовідносини.
Так, судом встановлено, що 06 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Жорнище» було укладено договір оренди № 1130 земельної ділянки № 518, площею 2,0749 га, кадастровий номер 0521282400:01:000:0385, яка розташована на території Іллінецької міської ради (раніше - Жорницької сільської ради) (а.с. 15-18).
Відповідно до п. 5. договору оренди землі №1130 від 06 грудня 2016 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на дату підписання договору з урахуванням коефіцієнта індексації 3,2 становить 60317,28 грн.
Згідно п. 9. вказаного договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в сумі складає 3015,87 грн. на рік, або в натуральній формі с/г продукцією, яка виробляється орендарем по ціні не більшою за закупівельну в регіоні.
Відповідно до п. 10. договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.
Згідно п. 11. орендна плата вноситься один раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 15 грудня поточного року.
Пунктом 13. передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
Також 06 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Жорнище» було укладено договір оренди № 1131 земельної ділянки №222, площею 0,8397 га, кадастровий номер 0521282400:03:000:0288, яка розташована на території Іллінецької міської ради (раніше - Жорницької сільської ради) (а.с.20-23).
Відповідно до п. 5. договору оренди землі № 1131 від 06 грудня 2016 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на дату підписання договору з урахуванням коефіцієнта індексації 3,2 становить 24122,29 грн.
Згідно п. 9. вказаного договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в сумі складає 1206,11 грн. на рік, або в натуральній формі с/г продукцією, яка виробляється орендарем по ціні не більшою за закупівельну в регіоні.
Відповідно до п. 10. договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.
Згідно п. 11. орендна плата вноситься один раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 15 грудня поточного року.
Пунктом 13. Передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
Позивач ОСОБА_1 у своїй позовні заяві та заяві про зміну підстав позову посилається на те, що відповідач в порушення договірних умов обчислював розмір орендної плати без урахуванням вищевказаної індексації та, відповідно, систематично у 2017, 2021, 2022 роки не сплачував орендну плату в обумовлених договорами розмірах.
Відповідно до ст. 13 ЗУ "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 15 ЗУ "Про оренду землі", однією із істотних умов договору про оренду землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 24 даного закону передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Згідно пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: «у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».
Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Відповідно до постанови ВС від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зроблено висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Згідно з ч. 4 ст. 81 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність позову є підставою для відмови у його задоволенні, а недоведеність заперечень - тягне за собою протилежний результат.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, відповідачем у ході розгляду справи надано до суду відомості про оплату орендної плати ОСОБА_1 за 2017-2022 роки (а.с.147 - 154) по чотирьох договорах оренди землі: №306 від 25 квітня 2013 року, додаткова угода №1 від 20 жовтня 2016 року (кадастровий номер земельної ділянки: 0521282400:01:000:0392); №307 від 25 квітня 2013 року, додаткова угода №1 від 20 жовтня 2016 року (кадастровий номер земельної ділянки: 0521282400:03:000:0061); №1130 від 06 грудня 2016 року (кадастровий номер земельної ділянки: 0521282400:01:000:0385); №1131 від 06 грудня 2016 року (кадастровий номер земельної ділянки: 0521282400:03:000:0288).
При цьому, зокрема, у акті звірки між ПрАТ «Жорнище» та пайовиком ОСОБА_1 (а.с.147) та у бухгалтерській довідці ПрАТ «Жорнище» (а.с.154) орендна плата зазначена однією сумою по всіх договорах без розмежування її розміру по кожному із договорів.
Таким чином, відповідач фактично переклав обов'язок доведення обставин сплати орендної плати за договорами оренди земельних ділянок №1130 від 06 грудня 2016 року та №1131 від 06 грудня 2016 року, які є предметом даної справи, на позивача, який повинен самостійно вираховувати орендну плату за конкретним договором по конкретній земельній ділянці.
Що стосується орендної плати за 2017 рік, то відповідач у своєму відзиві на позовну заяву та відзиві на заяву про зміну підстав позову визнав, та у судовому засіданні, що ним було допущена недоплата орендної плати за вказаними договорами оренди землі у зазначеному році. Так у 2017 році орендна плата була виплачена без урахування індексу інфляції. За 2017 рік індекс інфляції було виплачено у 2018 році.
Згідно ч. 2 ст. 21 ЗУ «Про оренду землі», розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
При цьому, як зазначив позивач, між сторонами не було укладено жодної угоди про сплату індексації за 2017 рік в наступному 2018 році. Відповідачем також не було надано суду підтверджуючих на це документів, що свідчить про порушення ПрАТ «Жорнище» умов договору.
Що стосується обрахунку орендної плати за 2021 та 2022 роки, то позивач посилається на те, що відповідачем при визначенні розміру орендної плати була взята нормативна грошова оцінка не та, що визначена у договорі, а інша, що є порушенням договору.
Так, у п. 5 договору оренди землі №1130 зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на дату підписання договору з урахуванням коефіцієнта індексації 3,2 становить 60317,28 грн, тоді як відповідачем для розрахунку було взято - 33710,62 грн.
У п. 5 договору оренди землі №1131 зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на дату підписання договору з урахуванням коефіцієнта індексації 3,2 становить 24122,29 грн, тоді як відповідачем для розрахунку було взято - 26340,36 грн.
У свою чергу, відповідачем було надано до суду витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок з датою формування 29 серпня 2023 року (а.с.155-158), згідно яких нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0521282400:01:000:0385 (договір оренди №1130) становить 33710,62 грн; нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0521282400:01:000:0392 (договір оренди №1131) становить 26340,36 грн; нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0521282400:01:000:0385 (договір оренди №306) становить 33635,98 грн; нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0521282400:03:000:0061 (договір оренди №307) становить 26111,36 грн.
Отже, якщо брати договір оренди землі №1131, то за договірними умовами розмір грошової оцінки землі позивача становить значно більший розмір ніж визначений у технічній документації, що свідчить про значно краще забезпечення інтересів орендодавця.
Так, згідно п. 3 ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Пунктом 288.1. ст. 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до приписів пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 01 січня поточного року.
Статтями 1, 2 Закону України «Про індексацію доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення - установлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання . Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними у гривнях на території України і які не мають разового характеру.
Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.
Нормами статті 18 Закону України «Про оцінку земель» установлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності із визначення розміру орендної плати, така оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів, проводиться не рідше ніж один раз на п'ять-сім років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».
Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Відповідний висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 20 серпня 2013 року у справі № 3-21гс13, від 03 грудня 2013 року у справі № 3-34гс13, від 18 травня 2016 року у справі № 6-325цс16.
Згідно ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про оренду землі», орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
З наявних у справі доказів не вбачається, що між сторонами були домовленості, щодо зміни орендної плати, зокрема, ніякі додаткові угоди до договорів оренди не укладалися, таким чином, відповідачем неправомірно в односторонньому порядку було взято для розрахунку змінену нормативну грошову оцінку земель, що погіршує становище орендодавця.
Крім того, у 2021 та 2022 роках, окрім договорів оренди землі №1130 та №1131, про розірвання яких просить позивач, діяли ще договори оренди землі №306 та №307 між сторонами по справі, тому виплачена сума орендної плати стосується не двох, а чотирьох договорів. Всупереч цього, відповідач зазначає, що надані ним розрахунки стосуються лише двох договорів (№1130 та №1131) так як інші вже були розірвані, тому підстав виплачувати по них орендну плату не було.
Однак, з досліджених доказів слідує, що це не відповідає дійсності з наступних підстав.
Так, рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 5 травня 2021 року у справі № 131/892/19, було розірвано договір оренди землі № 306 від 25 квітня 2013 року, до якого 20.10.2016 укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №306 (кадастровий номер земельної ділянки: 0521282400010000392). Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2022 року дане рішення залишено без змін.
Також, Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 7 травня 2021 року у справі № 131/895/19 було розірвано договір оренди землі № 307 від 25.04.2013, до якого 20.10.2016 укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №307 (кадастровий номер земельної ділянки: 0521282400030000061). Постановою Вінницького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року вказане рішення залишено без змін.
Таким чином, у 2021 році орендна плата мала виплачуватися не лише за договорами оренди землі №1130 та №1131, а й за договорами оренди землі №306 та за договором №307.
У 2022 році орендна плата окрім як за договорами оренди землі №1130 та №1131, мала виплачуватися ще й за договором №306.
Таким чином, із загальної орендної плати, що виплачувалась у 2021 році, сума орендної плати за договором №1130 від 06 грудня 2016 року та №1131 від 06 грудня 2016 року становила 50%, інші 50% - це договори оренди землі №306 та №307.
Із загальної орендної плати, що виплачувалась у 2022 році, сума орендної плати за договором №1130 від 06 грудня 2016 року та №1131 від 06 грудня 2016 року становила 58,3%, інші 28,6% - це договір оренди землі №306. Договір №307 у 2022 році вже не діяв.
Із загальної суми орендної плати за договорами №1130 та №1131, 71,4% - це плата за договором №1130, 28,6% - це плата за договором №1131.
Так, за 2021 рік нараховано орендну плату у розмірі 9646,57 грн. (ПДРФО 18%=1519,91 грн., ВЗ 1,5% = 126,66 грн ) - 50 % становить 4 823,28 грн, тоді, як необхідно було виплатити орендну плату з урахуванням індексації та індексу інфляції 4526,95 грн (договір № 1130) та 1810,41 грн (договір № 1131), а всього 6337,36 грн.
При цьому, було виплачено загальної орендної плати 8000 грн (пшениця, ячмінь) - 50 % = 4000 грн.
Таким чином, недоплата у 2021 році становить 2337,36 грн (6337,36. - 4000 грн), а в розрізі договорів: договір оренди землі № 1130 - 1668,87 грн, договір оренди землі № 1131 - 668,48 грн.
За 2022 рік нараховано орендну плату у розмірі 7482,79 грн (ПДРФО 18%= 1563,38 грн, ВЗ 1,5% = 130,28 грн) -58,3 % становить 4 362,46 грн., тоді, як необхідно було виплатити орендну плату з урахуванням індексації та індексу інфляції 5730, 11 грн (договір № 1130) та 2291,97 грн (договір № 1131), а всього 8022,08 грн.
При цьому, було виплачено загальної орендної плати 5 789,13 грн, з яких 58,3 % - це 3 375,06 грн.
Таким чином, недоплата за 2022 рік становить 4647,02 грн (8022,08 - 3375,06 ), а в розрізі говорів: договір оренди землі № 1130 - 33 17,97 грн, договір оренди землі №1131 -1329.04 грн.
Отже, враховуючи викладене вище, позивачем доведено систематичне порушення відповідачем умов договорів оренди № 1130 від 06 грудня 2016 року та № 1131 від 06 грудня 2016 року, а саме те, що виплата орендної плати ОСОБА_1 ПрАТ «Жорнище» в 2017 виплачена не своєчасно а в 2021 та 2022 роках проведена не в повному розмірі з порушення вимог п. 9, п. 10 договору оренди № 1130 від 06 грудня 2016 року земельної ділянки площею 2,0749 га, кадастровий номер 0521282400:01:000:0385, та договору оренди землі №1131 від 06 грудня 2016 року земельної ділянки площею 0,8397 га, кадастровий номер 0521282400:03:000:0288.
Беручи до уваги наведене вище в контексті наведених правових норм, суд вважає що вимоги позивача доведені повністю, при цьому вони в жодній мірі не спростовані належними та допустимими доказами відповідача. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем обов'язку по сплаті орендної плати за земельні ділянки з урахуванням підвищення цін та тарифів, а також, що невиконання такого обов'язку є порушенням істотних умов договору, які містять системний характер та тягне за собою припинення договору оренди землі. В зв'язку з цим, договори оренди землі №1130 та №1131, укладені між сторонами, слід розірвати.
Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено 2147 грн. судового збору. Таким чином, на підставі ст. ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судового збору, сплаченого нею при подачі позову до суду.
Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно договору про надання правової допомоги від 05 травня 2022 року, укладеного між адвокатом Якименком О.О. та Пасько Є.Г., адвокат приймає на себе доручення від клієнта надавати останньому та в його інтересах оплатну правову допомогу на умовах, визначених цим договором (а.с.208-209).
Відповідно до п. 2.1 договору, вартість допомоги (гонорар) за цим договором становить двадцять тисяч гривень.
Згідно п. 2.4 договору, сплачується аванс в розмірі третини від суми, вказаної в . 2.1 договору (6600 грн). Решта суми (13400 грн) сплачується протягом десяти днів після проголошення судового рішення у справі про розірвання договорі оренди землі.
Відповідно до п. 2.3 договору, витрати пов'язані з виконанням даного доручення, зокрема, на збирання доказів, поїздка до суду (витрати на одну поїздку з м. Вінниці в Іллінецький районний суд становлять 600 грн) тощо, сплачуються окремо, відповідно до фактично понесених.
Факт надання адвокатом правової допомоги клієнту підтверджується квитанцією б/н від 05 травня 2022 року, згідно якої ОСОБА_1 було сплачено адвокату Якименко О.О. 6600 грн за договором про надання правової допомоги №4/2022 від 05 травня 2022 року (а.с.210), в межах якого адвокатом надавалася правова допомога клієнту.
Відповідно до довідки від 12 листопада 2023 року, наданої адвокатом Якименком О.О., останнім було надано ОСОБА_1 у справі №131/746/23 про розірвання договорів оренди землі наступну правову допомогу: збирання доказів, в тому числі заява про витребування доказів сплати орендної плати тощо - 5 год.; підготовка та складання позовної заяви - 20 год.; підготовка та складання заяви про зміну підстав позову - 5 год.; підготовка та складання виступу у судових дебатах - 8 год.; участь у судових засіданнях (згідно фактично затраченого часу) (а.с.207).
Представник відповідача ПрАТ «Жорнище» адвокат Путілін Є.В. подав до суду заперечення щодо стягнення визначеної позивачем суми витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн.
На обгрунтування своїх заперечень зазначив, що судове засідання фактично тривало одну годину, дана справа не є складною, судова практика в аналогічних справах є сталою, тому написання позовної заяви не потребувало додаткових зусиль адвоката. Таким чином розмір витрат, пов'язаних з підготовкою та написанням позову, заяви про зміну предмета позову, а також виступу у судових дебатів є значно завищеним. Тому, виходячи з критерію розумності при визначенні суми витрат на правничу допомогу, беручи до уваги конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, представник відповідача просив зменшити розмір понесених позивачем судових витрат, які підлягають стягненню, з 20000 грн до 5000 грн.
Так, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02.12.2020 року у справі №317/1209/19, від 12.02.2020 року у справі №648/1102/19, від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18, від 15.06.2021 року у справі №159/5837/19, від 01.09.2021 року у справі №178/1522/18. Указана судова практика є незмінною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини третя, четверта статті 137 ЦПК України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (постанова Верховного Суду від 04.05.2022 року у справі №588/1149/20).
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема п. 2.1, п. 2.4. договору про надання правової допомоги №4/2022 від 05 травня 2022 року, укладеного між сторонами, винагорода адвоката (гонорар) за надання правової допомоги клієнту визначена у фіксованому розмірі і складає 20000 грн, з яких сплачується аванс в розмірі 6600 грн, решта суми - 13400 грн, сплачується протягом десяти днів після проголошення судового рішення у справі.
Так, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої вирішено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі №211/3113/16-ц).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Дослідивши надані суду докази, суд приходить до висновку, що відшкодування понесених ОСОБА_1 адвокатських витрат у визначеній позивачем сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності та співмірності.
Зважаючи на складність справи, а саме: предмет доказування, необхідність збору доказів, складність застосування норм права, обсягу заяв по суті справи та інших процесуальних документів, що були подані адвокатом у даній справі, суд вважає, що розмір правничої допомоги у розмірі 20000 грн є завищеним.
Враховуючи встановлені обставини справи, з огляду на принципи розумності та справедливості, суд вважає за необхідне та достатнє стягнути з відповідача на користь позивача 10000 грн понесених ним та документально підтверджених витрат на правничу допомогу.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 13,15,24 ЗУ «Про оренду землі», ст. 141 ЗК України, ст.ст. 611, 651, ЦК України, ст.ст. 137, 141, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Жорнище» про розірвання договорів оренди землі - задовільнити.
Розірвати договір оренди землі №1130 від 06 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Жорнище» щодо оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 2,0749 га, кадастровий номер 0521282400:01:000:0385, яка розташована на території Іллінецької об'єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області (раніше Жорницької сільської ради Іллінецького району Вінницької області).
Розірвати договір оренди землі №1131 від 06 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Жорнище» щодо оренди земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 0,8397 га, кадастровий номер 0521282400:03:000:0288, яка розташована на території Іллінецької об'єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області (раніше Жорницької сільської ради Іллінецького району Вінницької області).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Жорнище» на користь ОСОБА_1 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп. сплаченого судового збору.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Жорнище» на користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) грн понесених витрат на правничу допомогу.
Копію цього рішення невідкладно надати сторонам.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення через Іллінецький районний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: 22721, с. Жорнище Вінницького району Вінницької області.
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Жорнище», ЄДРПОУ: 00414210, адреса: 22721, с. Жорнище Вінницького району Вінницької області, вул. Бойка, 17.
Суддя: